- •Тема 1. Інтелектуальна власність: поняття та її роль для розвитку економіки
- •1.1. Поняття інтелектуальної власності.
- •1.2. Інтелектуальна власність як один з визначальних факторів розвитку економіки.
- •1.3. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.
- •1.4. Еволюція інтелектуальної власності в Україні.
- •1.5. Законодавча база інтелектуальної власності в Україні.
- •1.6. Структура національної системи охорони інтелектуальної власності.
- •1.7. Міжнародна система інтелектуальної власності.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 1.
- •Контрольні питання до теми 1.
- •Тема 2. Авторське право та суміжні права
- •2.1. Поняття та еволюція розвитку авторського права.
- •2.2. Об’єкти та суб’єкти авторського права.
- •2.3. Особисті немайнові і майнові права авторів.
- •2.4. Вільне використання творів.
- •2.5. Особливості набуття прав на комп'ютерну програму.
- •2.6. Визначення суміжних прав та їх об’єкти.
- •2.7. Суб’єкти суміжних прав.
- •2.8. Суб’єктивні суміжні права. Умови здійснення суміжних прав.
- •2.9. Захист авторського та суміжних прав.
- •2.10. Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав.
- •Контрольні питання до теми 2.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 2.
- •Тема 3. Правова охорона об’єктів промислової власності
- •3.1. Еволюція промислової власності.
- •3.2. Поняття та об’єкти патентного права.
- •3.3. Суб’єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •3.4. Патент як форма охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •3.5. Суб’єктивні права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
- •3.6. Обов’язки, що накладаються патентом.
- •3.7. Дії, що не визнаються порушенням прав власника патенту.
- •3.8. Захист прав патентовласника.
- •3.9. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах.
- •3.10. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.
- •3.11. Фірмове найменування (фірма).
- •3.12. Зазначення походження товарів: загальна характеристика.
- •3.13. Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення.
- •3.14. Об’єкти знаків для товарів і послуг та їх види.
- •3.15. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.
- •3.16. Захист прав на знаки для товарів і послуг.
- •3.17. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та права, що випливають з неї.
- •3.18. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
- •Контрольні питання до теми 3.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 4.
- •Тема 4. Оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності
- •4.1. Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки.
- •4.2. Підходи до оцінки.
- •4.3. Методи оцінки.
- •4.4. Послідовність оцінки.
- •4.5. Приклади оцінки.
- •Контрольні питання до теми 7.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 7.
- •Тема 5. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності
- •5.1. Суть торгівлі ліцензіями.
- •5.2. Види ліцензій.
- •5.3. Ліцензійні договори.
- •5.4. Ліцензійні платежі.
- •5.5. Передача прав за авторськими договорами.
- •Контрольні питання до теми 8.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 8.
- •Тема 6. Захист прав інтелектуальної власності
- •6.1. Поняття захисту прав інтелектуальної власності.
- •6.2. Дії, що визнаються порушеннями прав інтелектуальної власності.
- •6.3. Форми захисту прав інтелектуальної власності.
- •6.4. Способи захисту прав інтелектуальної власності.
- •Контрольні питання до теми 9.
- •Літературні та законодавчі джерела до теми 9.
Тема 2. Авторське право та суміжні права
Поняття та еволюція розвитку авторського права.
Об’єкти та суб’єкти авторського права.
Особисті немайнові та майнові права автора.
Вільне використання творів.
Особливості набуття прав на комп’ютерну програму.
Визначення суміжних прав та їх об’єкти. Умови здійснення суміжних прав.
Суб’єкти суміжних прав.
Суб’єктивні суміжні права. Умови здійснення суміжних прав.
Захист авторського права та суміжних прав.
Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав.
2.1. Поняття та еволюція розвитку авторського права.
Авторське право як частина цивільного законодавства, регулює відносини пов’язані з використанням творів літератури, науки і мистецтва. У цих відносинах беруть участь, з одного боку, автори творів, їх спадкоємці, правонаступники та інші власники авторських прав, з другого – організації зацікавлені у використанні творів: видавництва, редакції періодичних видань, кіностудії, телестудії, радіостанції, театри, концертні організації, фірми звукозапису тощо. Відповідно законодавство забезпечує охорону прав не тільки авторів творів, а й творців об’єктів суміжних прав (виконавців, виробників фонограм, радіомовних та телевізійних компаній), що сприяють розповсюдженню цих творів. Основним положенням авторського права є монопольне (виключне) право автора на обнародування твору – дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки, а одним з основних його завдань є примноження культурної спадщини суспільства.
Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація, спеціальне оформлення твору або дотримання інших формальностей. Однак варто мати на увазі, що на друкованих видання може проставлятися знак охорони авторського права, який складається з латинської букви С у колі ©; імені (найменування) власника виключних авторських прав; року першого опублікування твору. Хоча правовою охороною будуть користуватися однаковою мірою як твори на яких проставлено цей знак так і ті, на яких його немає. Основною метою проставлення знаку охорони авторського права є інформування третіх осіб, що цей твір охороняється, що спрощує процес доведень провини порушника, якщо таке сталося. Аналогічне значення має і реєстрація прав автора на твір, тобто у разі виникнення спору про авторство на твір або його незаконне використання, факт реєстрації може відіграти важливу роль на користь автора.
Ідея охорони авторського права виникла з часу винаходу друкарського верстату. Можливість тиражувати літературні твори за допомогою механічних процесів зумовила появу нових професій. Ці підприємці вкладали значні суми у придбання паперу, у виробництво друкарських машин та ін., що передбачало авансування коштів, що відшкодовувались від продажу друкованої продукції. У такій ситуації, коли відсутні будь-які форми охорони від конкурентів, що продають незаконні копії і як наслідок інвестування у видавничу справу було небезпечне і ризиковане і тому необхідні були певні форми охорони. У Англії така форма охорони з’явилась у вигляді привілеїв, що надавались владою. Ці привілеї давали видавцям виключні права відтворення і розповсюдження твору протягом певного часу і надавали засоби захисту для здійснення права книговидання за допомогою штрафів, арештів тощо.
До кінця 17 ст. система привілеїв все більше зазнавала критики, що призвело до появи у 1709 р. Статуту Анни, визнаного першим положенням про авторське право. Предметом цього закону була підтримка вчення і закріплення за правомочними власниками права власності на копії книжок. Закон закріплював за автором виключне право на перевидання книжки протягом 14 р. з дати першого опублікування і можливість передачі цих прав видавцю ще на 14 р. Особлива увага приділялась охороні від несанкціонованого копіювання опублікованих творів. Закон встановлював умови реєстрації в Центрі книговидання і депонування для користування в університетах та бібліотеках. Однак виникали неодноразово спори і судові розгляди з питань співвідношення авторського права згідно із загальним правом і Статутом Анни. Регулювання прав на основі загального права тривало до прийняття у 1911 р. Закону про авторське право, який його скасував (статут Анни).
У Франції перехід від системи привілеїв до системи авторського права був частиною загальних змін в житті країни, зумовлених революцією, що скасувала привілеї всіх видів. У 1791 р. і 1793 р. Конституційна асамблея прийняла декрети, які заклали основу французької системи авторського права. Декретом 1791 р. забезпечувалось право автора на публічне виконання твору протягом усього його життя, а також 5 років після його смерті на користь спадкоємців. Декретом 1793 р. автору надавалося виключне право перевидання його творів протягом життя, а також 10 р. після його смерті на користь спадкоємців і правонаступників. Таке вирішення питання відрізняється від норм Статуту Анни. Зокрема у Франції на відмінну від Англії права автора використовувалися протягом життя автора незалежно від опублікування.
Міжнародний період охорони авторського права розпочався з підписання Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів у 1886 р.