20.Сутність і значення продуктивності та ефективності праці.

Ефективність праці – її результативність, яка визначається відношенням обсягом виготовлених благ чи цінностей до затраченої праці.

Згідно із рекомендаціями МОП розрізняють поняття продуктивність і продуктивність праці.

Продуктивність – відношення к-сті продукції, яка створюється виробничою структурою за певний період часу до к-сті ресурсів, які витрачені для створення та виробництва продукції за цей же період.

, Q - к-сть виробленої продукції; І- затрати праці, капіталу, енергії

Продуктивність праці – ефективність затрат конкретної праці, яка визначається к-стю продукції виробленої за одиницю робочого часу або к-стю часу витраченого на одиницю продукції.

Існує праця, яка витрачається на продукцію:

1. Живої праці (яка витрачається у даний період безпосередньо для виробництва даної продукції)

2. Минулої праці (яка є уречевленою у ті чи інші елементи продукції, яка раніше створилась і використовується для виробництва нової проекції)

Продуктивність праці тісно пов’язане із її інтенсивністю, яка характеризується рівнем напруженості праці за одиницю часу і вимірюється к-стю витраченої енергії людини.

Максимальний рівень інтенсивності праці визначається фізіологічними та психологічними можливостями людського організму.

Нормальна інтенсивність праці – такі затрати живої енергії протягом робочого часу однієї зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму і повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня.

21.Показники вимірювання продуктивності праці.

Виділяють 2 основних показники продуктивності праці:

1. виробіток – к-сть виробленої продукції за одиницю часу або к-сть продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи виробника за рік, квартал або місяць.

Показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу:

• годинний (виробіток на 1 відпрац людино/годинну)

• денний (виробіток на 1 відпрац людино/день)

• річний,квартальний, місячний (виробіток на одного середньооблікового працівника)

у промисловості виробіток розраховують, як відношення обсягу виробленої продукції до середньооблікової чисельності персоналу за певний період.

На транспорті виробіток розраховують, як відношення обсягу перевезень до чисельності працівників, які зайняті цим перевезенням.

2. Трудомісткість – показник, який характеризує затрату часу на 1 продукції і виступає оберненою величиною до виробітку.

Залежно від складових затрат праці на 1 продукції виділяють такі види трудомісткості:

1. Технологічна – тр, яка включає усі затрати праці основних робіт, як погодинників так і відрядників.

2. Виробнича – включає затрати праці основних і допоміжних робітників.

3. Трудомісткість управління виробництвом – включає затрати праці керівників, професіоналів, техн. службовців і фахівців

4. Трудомісткість обслуговування виробництва – включає всі затрати праці допоміжних робітників.

5. Повна трудомісткість – включає всі затрати праці, усіх категорій промислово-виробничого персоналу.

За характером і призначенням трудомісткість поділяється:

1. Нормативна тр, яка визначає затрати праці на виготовлення 1 продукції або виконання певного обсягу роботи, які є розрахованими за чинними нормами.

2. Фактична тр, яка виражає фактичні затрати праці на виготовлення 1 продукції або певного обсягу роботи.

3. Планова тр, яка включає затрати праці на 1 продукцію або повної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості через здійснення заходів, які передбачаються комплексним планом підвищення.