48. Прибуток підприємства: сутнісно-видова характеристика, нормативна ідентифікація, процес формування та розподілу

Прибуток — частина виторгу, що залишається після відшко­дування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприєм­ства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами ре­сурсів, прибуток виражає мету підприємницької діяльності, служить основним економічним показником останньої. Значення прибутку полягає в тім, що він (прибуток) є: * основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, за­безпечення всіх форм інвестування; * об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків. Різновиди прибутку: Загальний (балансовий) прибуток—весь прибуток підприєм­ства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Прибуток після оподаткування (чистий прибуток) — при­буток, що реально поступає в розпорядження підприємства після сплати податків. Валовий прибуток — це різниця між виторгом та виробни­чими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулю­ванням за неповними витратами). Це поняття включає власне при­буток і так звані невиробничі витрати — адміністративні, ко­мерційні. Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробни­чих витрат. Маржинальний прибуток характеризує величину виторгу від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли каль­кулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.Джерелами формування загальної величини прибутку підприємства є: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) про­даж непотрібного майна; в) позаопераційні (пасивні) операції.Прибуток від продажу продукції обчислюється як різниця між виторгом від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість й акцизного збору) та її повною собівартістю. Прибуток від продажу майна включає прибуток від прода­жу основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств. Він визначається як різниця між ціною продажу і ба­лансовою (залишковою) вартістю об'єкта з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послугтощо). Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в орен­ду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння боргови­ми зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо. Оподатковуваний прибуток (П_о) По=Дв-(Вв+АВ), де Дв—валовий дохід за певний період; В —валові витрати за той самий період; АВ — сума амортизаційних відрахувань від балансової вар­тості основних фондів і нематеріальних активів.Напрямки використання одержаного прибутку:1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав і персоналу фірми за результатами роботи як заохочувальний захід, на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);2) прибуток, що залишається на підприємстві, є фінан­совим джерелом його розвитку і спрямовується в резервний та інвестиційний фонди (нерозподілений прибуток).

49. Діагностика фінансово-майнового стану та ефективності діяльності підприємства: поняття, значення, інформаційні джерела та основні аспекти дослідженняФінансово-економічний стан підприємства характеризується рівнем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансовою стійкістю і динамікою структури джерел фінансування, спроможністю своєчасно розраховуватися за борговими зобов’язаннями. Він істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу – підсумкового статистичного документу про наявність і використання коштів на певну дату. Баланс підприємства має дві частини: 1) актив, в якому відоб­ражається склад ресурсів, що забезпечують діяльність підприєм­ства; 2) пасив, який характеризує джерела їхнього формування.В активі балансу фіксуються ресурси, які за своєю природою розмежовуються на матеріальні, нематеріальні та фінансові. У трьох розділах активу балансу підприємства відображаються ре­сурси відповідно до зростання рівня ліквідності. Найбільшу (абсо­лютну) ліквідність мають гроші та їхні еквіваленти, які служать платіжним засобом та можуть швидко реалізовуватися на ринку.У пасиві балансу кошти підприємства складаються з двох частин — власного і залученого капіталу в різних формах за­боргованості. Власний капітал формується з двох основних джерел: 1) внесків власників підприємства або вартості прода­них акцій акціонерного товариства, що утворюють статутний капітал (фонд); 2) акумульованого (нерозподіленого між влас­никами і працівниками) прибутку від діяльності підприємства.У цій частині балансу виокремлюються також зобов 'язання: довгострокові (ті, що погашаються не раніше ніж через рік після складання балансу) і короткотермінові (ті, які виконуються про­тягом одного року); вони включають кредити й різні форми кредиторської заборгованості — за одержані товари, видані век­селі, за розрахунками із заробітної плати, сплати податків, відра­хувань на соціальні заходи тощо.Особливою формою коштів підприємства є кошти, що аку­мулюються для забезпечення наступних виплат , і май­бутні доходи. Активи: І розділ – необоротні активи, ІІ Оборотні активи, ІІ – Витрати майбутніх періодів. Пасиви: І – Власний капітал, ІІ - Забезпечення наступних виплат і платежів, ІІІ - Довгострокові зобов’язання , ІV – поточні зобов‘язання, V – доходи майбутніх періодів.Ефективність виробництва – являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.Родовою ознакою ефективності (продуктивності) слу­жить досягнення мети виробничої або іншої діяльності підприєм­ства (організації) за умови найменших витрат суспільної праці або часу. Сутнісне тлумачення ефективності діяльності як еко­номічної категорії визначається об'єктивно діючим законом еко­номії робочого часу, що є творчою субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та викорис­тання суспільством.Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продук­тивності системи) відображається в загальній методології її виз­начення: Ефективність(продуктивність) = Результати\Ресурси (витрати). Різновиди результатів виробництва: 1) кінцевий результат процесу виробництва (діяльності);2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної ланки економіки. Процес вимірювання рівня ефективності виробницт­ва (діяльності підприємства) передбачає передовсім визначен­ня критерію і формування відповідної системи показників. Критерій — це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності). Правильно сформульований критерій має якнайповніше характе­ризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності. Єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва є зростання продуктивності суспі­льної (живої та уречевленої) праці. На рівні виробничого підприємства (інтегрованої підприємницької структури) модифікованою формою єдино­го критерію ефективності його (її) діяльності визнається максимізація прибутку. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять належне ві­дображення в конкретних показниках ефективності виробництва.Принципи формування системи показників ефектив­ності виробництва (діяльності):1) забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та сис­теми конкретних показників ефективності діяльності; 2) відображення ефективності використання всіх видів зас­тосовуваних ресурсів; 3) можливість застосування показників ефективності в про­цесі управління різними ланками виробництва (видами діяль­ності); 4) виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефектив­ності виробництва (діяльності). Узагальнюючі показники: рівень задоволення потреб ринку, виробництво ЧП на одиницю витрат ресурсів, прибуток на од.загальних витрат, рентабельність, витрати на од.ТП, частка приросту продукції за рах.інтенсифікації в-цтва, народногосп.ефект використання од.продукції. Вирізняють показники ефективності: праці, виробничих фондів, фінансових коштів.Виділяють наступні класифікації ефекту: 1.за наслідками: -економічний ефект (відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва). -соціальний ефект (зводиться до скорочення робочого тижня, збільшення нових робочих місць тощо) 2.за місцем одержання ефекту -локальний (госпрозрахунковий) ефект (означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, внаслідок якої воно отримує зиск).-народногосподарський ефект (спільний ефект у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг)). 3.за ступенем збільшення ефекту: -первісний ефект (внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів). -мультиплікаційний ефект (повторення і примноження початкового ефекту). Має такі різновиди: дифузійний, стартового вибуху, супроводжувальних можливостей, акселерації, резонансний. 4.за метою визначення: -абсолютний ефект (характеризує загальну або питому його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу). -порівняльний ефект (відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них).

50. Інтегральна ефективність підприємства: поняття, види, аспекти оцінки та основні резерви підвищення

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття результатів використання засобів виробництва і робочої сили зав певний проміжок часу. Родовою ознакою ефективності може бути необхідність досягнення мети виробничо-госоподарської діяльності підприємства з найменшими витратами одинці праці або часу.У кінцевому результаті тлумачення ефективності, яке економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу.Результативність виробництва, як найважливіший компонент для визначення його ефективності, не варто тлумачити однозначно.

Необхідно розрізняти:кінцевий результат процесу виробництва;кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.Перший відбиває матеріальний результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах.Другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживчу вартість.Кінцевий результат процесу виробництва за живий період часу, а чиста продукція, тобто новостворена вартість, а кінцевим результатом комерційної діяльності - прибуток.Види ефективності виробництва виокремлюють переважно на підставі одержуваних результатів господарської діяльності підприємства.Економічну ефективність - відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи інші інтеграційні виробничій структурі. До таких показників належать:

обсяг товарної, чистої або реалізованої відповіді;величина одержаного прибутку;рентабельність виробництва економія тих чи інших видів ресурсів.Соціальна ефективність - полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць (рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці, стану довкілля).Локальна - визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства.Абсолютна ефективність - характеризує загальну або питому ефективність діяльності підприємства за певний проміжок часу.Первинна ефективність - це тимчасовий одноразовий ефект, що його здійснено в наслідок виробничо-господарської діяльності підприємства, запровадження прибуткових, технічних, організаційних або економічних заходів.Деревинна ефективність - майже завжди примножується завдяки багатоспоживаному та багаторазовому використанню заходів не звільнена даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності.Дифузійна ефективність - реалізується тоді, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення економічного або соціального характеру поширюється на інші галузі.Сенергічна ефективність - виражає вплив сукупності тих чи інших інновацій на фінансово-економічний стан суб'єктів господарювання, коли загальний ефект перевищує суму впливу на виробництво.Вимірювання і методологічні визначенняПроцес вимірювання очікування чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства методологічно пов'язаний передусім із визначенням належного критерію і формування відповідної системи показників.Критерій - це головна відносна ознака і визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності продукції відповідно до якого здійснюється кількісна ознака рівня цієї особливості.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, що на кожну одиницю ресурсів матеріальних, технічних і трудових - досягати максимального можливого збільшення обсягу виробництва.Кількісна визначеність і зміст критерій відображається в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської діяльності суб'єктів господарювання.Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, необхідно дотримуватися певних вимог:забезпечення організації взаємозв'язку критерії та системи конкретних показників ефективності діяльності;відображення використання всіх видів застосування ресурсів;можливість застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві;використання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва.Система показників ефективності виробництва включає кілька груп:узагальнюючі показники ефективності виробництва;показати ефективність використання праці;показники ефективності використання виробничих та оборотних фондів;показники використання фінансових показників.Конкретні види ефективності можуть відокремлюватися не лише за різними результатами діяльності підприємства, а й залежно від того, які ресурси беруть длярозрахунків.Застосовані ресурси - це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані - це поточні витрати на виробництво продукції.Рівень економічної та соціальної ефективності залежить від багатьох чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх показників підвищення ефективної діяльності суб'єктів господарювання.Чинники зростанняГоловним чинником зростання ефективності є:Технологія. Технологія нововведення, особливо сучасні норми автоматизації та інтерпретації технологій справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвішеності ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання.Матеріали та енергія, що позитивно впливають на рівень ефективності в діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємної продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерел постачання.Працівники. Основними джерелами, визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники.Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства.Державна економічна політика з такими її елементами: практична діяльність владних структур; різноманітні види законодавства; фінансові інструменти; економічні правила і корективи.