88. Поняття та специфіка тіньової економіки.

Тіньова економіка – господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці. Підходи: Юридичний: Головним критерієм віднесення до тіньової економіки є незаконний характер діяльності, тобто поза межами офіційного законодавства. Економічний: Тіньова економіка визначається як виробництво приховане від податків. Статистичний: Критерієм віднесення до тіньової економіки є неврахування господарської діяльності органами статистики. Соціологічний: Характерною особливістю цього підходу є підвищена увага до соціальних моментів, неекономічної мотивації, до соціального статусу учасників тіньової економіки.

Тіньовий сектор існує в усіх країнах з ринковою економікою. Він достатньо різноманітний, важко піддається узагальненню і порівнянню. Подолання “тінізації” економіки ні в якому разі не можна розуміти як насильницьке знищення всіх структурних складових “тіньової” економіки. Це є поступовий процес передусім її декриміналізації шляхом створення якісно нової правової системи. Одна з головних причин існування «тіньового» сектора і полягає в неможливості для багатьох підприємств працювати при існуючій господарській системі, в першу чергу податковій. Тому вирішення проблеми «тіньової» економіки на фіскальних засадах, на основі її примусового повернення до легальних форм без змін державної макроекономічної політики рівнозначно знищенню цієї частини господарства. Це означало б величезні втрати реальної зайнятості та доходів, різке, а з урахуванням масштабів цього сектора навіть катастрофічне загострення економічних і соціальних проблем. Крім того, треба враховувати, що крім фіскального є й інші аспекти проблеми «тіньової» економіки. Зокрема, є в ній істотний інвестиційно-інноваційний аспект. Рішення проблем даного економічного сектору передбачає не знищення «тіньової» економіки, а її перетворення в легальне господарство на основі зміни державної макроекономічної політики.

89. Сутність економічної злочинності та її види.

Ек-і злочини досить часто кваліфікуються як такі, що спричиняють значні збитки державі чи окремому колективу, тобто групі людей. Як правило, осіб, причетних до вчинення таких злочинів, складно притягнути до відповідальності. Прикладом таких злочинів є ухилення від сплати податків, незаконні валютні операції, розкрадання державної чи колективної власності.

Вважається, що до ек-ої зл-ості не повною мірою відноситься організована злочинність чи подібні їй протиправні діяння, Варто врахувати, що поняття "організована зл-ість" включає в себе і такі злочини, як розповсюдження наркотиків, контрабанда і їм подібні.

До основних видів ек-их злочинів необхідно віднести: зл-у діяльність в кредитно-розрахунковій сфері; правопорушення у сфері використання бюджетних коштів; злочини в сфері оподаткування; службові злочини; злочини в сфері зовнішньоек-ої д-ті; інші протиправні діяння в сфері економіки. До ек-ої зл-ості необхідно віднести також факти викрадення інтелектуальної власності.

Отже, види ек-ої зл-ості залежать безпосередньо від об'єкта їх посягань. В той же час, незалежно від виду, вона складається з кримінально караних діянь суб'єктів підприємницької д-ті, посягає на порядок управління економікою, спричиняє значні збитки державі, суспільству чи окремим громадянам, має триваючий характер, характеризується високою латентністю і вчиняється фізичними особами. Крім цього, ек-а зл-ість характеризується тісним зв'язком з організованою зл-істю, корупцією та тіньовою ек-ою діяльністю, своєю різноманітністю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм та методів фінансово-господарської д-ті Й опануванням нових банківських, податкових і митних технологій, що супроводжуються при здійсненні господарських операцій. Тому кожне дослідження ек-ої зл-ості є актуальним, оскільки в ньому враховуються її нові тенденції, на основі яких визначається механізм її зл-их дій, що дозволяє виробляти методи попередження та боротьби з нею.