- •1. Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •2. Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
- •3. Структура сучасної системи міжнародної безпеки та її принципи.
- •4. Національна безпека та система національно-державних інтересів.
- •5. Поняття «небезпека» та її типологія.
- •6. Основні функції системи безпеки держави.
- •7. Підходи до визначення сукупної сили держави.
- •15. Геополітичні загрози сучасної міжнародної системи безпеки.
- •8. Значення статусу держави за фактором «економіка» в інтегральній оцінці сили держави.
- •9. Система міжнародної безпеки: структура, принципи, сучасні характеристики.
- •21. Вплив глобалізації на систему міжнародної безпеки.
- •10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.
- •11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.
- •22. Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.
- •12. Формування регіональної безпеки на євразійському пострадянському просторі.
- •13. Проблеми безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
- •14. Особливості системи регіональної безпеки в Європі.
- •16. Операційні моделі міжнародної безпеки.
- •17. Система колективної безпеки країн.
- •18. Переваги та вади режиму колективної безпеки в умовах глобалізації.
- •19, 20. Механізм гарантування національної безпеки позаблокових країн.
- •23. Фази розвитку міжнародного конфлікту.
- •26. Сучасна роль обсє у становленні і розвитку системи міжнародної безпеки.
- •24. Роль нато у формуванні сучасної системи міжнародної безпеки.
- •25. Участь Європейського союзу у формуванні та трансформації систем міжнародної безпеки.
- •27. Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів.
- •28. Феномен міжнародного збройного втручання як центральної проблеми формування нової системи міжнародної безпеки.
- •32. Сутність поняття «національна економічна безпека».
- •29. Комплекс реального і потенційного розповсюдження зброї масового знищення.
- •30. Глобальний характер загрози міжнародного тероризму.
- •31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність.
- •33. Сутність і характеристика класифікації загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання.
- •34. Особливості взаємозв’язку та взаємодії рівнів національної економічної безпеки.
- •35. Критерії та індикатори національної економічної безпеки.
- •36. Характеристика індикаторів і критеріїв оцінки макроекономічної безпеки України.
- •37. Загальна характеристика підсистем економічної безпеки України.
- •38. Передумови та фактори формування економічної безпеки вітчизняних суб’єктів господарювання.
- •39. Сучасні загрози економічній безпеці країн Європейського Союзу.
- •40. Основні фактори формування економічної безпеки на пострадянському просторі.
- •41. Національний економічний інтерес в глобальному вимірі.
- •42.Особливості реалізації національних економічних інтересів України в екзогенній сфері.
- •43. Реалізація національних інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.
- •44. Сучасний інструментарій забезпечення економічної безпеки країн.
- •45 Місце людського капіталу у формуванні національної економічної безпеки.
- •47. Сучасна роль оон у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.
- •49. Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.
- •48. Види миротворчих операцій оон.
- •50. Міжнародний тероризм як форма асиметричної війни.
- •51. Характеристика участі нато та Європейського союзу у боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •52. Участь України в боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •53. Сутність поняття «міжнародна інформаційна безпека» та ключові моделі її забезпечення.
- •54. Ідентифікація загроз міжнародній інформаційній безпеці та сфери їх прояву.
- •55. Підходи розвинутих країн та країн, що розвиваються, до проблем міжнародної інформаційної безпеки.
- •56. Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •57. Особливості європейської регіональної системи захисту інтелектуальної власності.
- •58. Характеристика американської та японської систем захисту інтелектуальної власності.
- •59. Масштаби і характеристика сучасного інформаційного розриву країн світового співтовариства.
- •60. Інформаційні війни та технології їх реалізації.
- •61. Діяльність оон у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •62. Сучасна інформаційна політика України: міжнародна стратегія та національна специфіка.
- •Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:
- •70. Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.
- •71.Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глобального фінансового менеджменту.
- •78. Характеристика законодавства України у сфері боротьби з відмиванням «брудних грошей».
- •79. Характеристика рекомендацій фатф у сфері протидії відмиванню «брудних грошей».
- •84. Сучасна система забезпечення продовольчої безпеки у провідних країнах світу.
- •85. Роль гмо у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.
- •87. Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення національної продовольчої безпеки.
- •86. Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки.
- •88. Поняття та специфіка тіньової економіки.
- •89. Сутність економічної злочинності та її види.
- •90. Законодавчі та економічні засоби легалізації тіньового бізнесу.
- •91. Тіньова економіка як суспільне явище: позитивні та негативні прояви.
- •92. Неформальна економіка, її сутність та види.
- •93. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
- •94. Шляхи детінізації економіки.
- •95. Методи оцінки тіньової економіки.
- •96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.
- •97. Практичні види та специфіка тіньової економіки.
- •108. Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.
- •98. Світова практика детінізації економіки.
- •99. Паливно-енергетичний комплекс в системі національної економічної безпеки країни.
- •100. Сутність енергетичної безпеки держави, її основні аспекти.
- •101. Паливно-енергет баланс країни, сутність та методика та підходи до форм-ня.
- •102. Сучасні тенденції світового енергоспоживання.
- •103. Рівень забезпеченості країн паливно-енергетичними ресурсами та глобальна асиметрія їх розміщення.
- •104. Важелі державного регулювання у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
- •105. Характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі.
- •106. Проблеми незаконного обігу радіоактивних речовин.
- •107. Нормативно-правова база забезпечення енергетичної безпеки у світі.
- •109. Енергетичне співробітництво в умовах нових викликів у світовій енергетиці.
- •110. Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та регіональному ринках енергетичних ресурсів.
- •111. Концептуалізація енергетичної безпеки в європейському контексті.
- •112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.
- •113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.
- •114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.
- •115. Міжнародні зусилля країн у підтримці клімату та збереженні екосистеми.
- •116. Концепція стійкого розвитку як універсальний механізм досягнення економіко-екологічної безпеки.
- •117. Підходи до охорони навколишнього середовища в контексті забезпечення міжнародної екологічної безпеки.
- •119. Конвенції з урегулювання проблем сфери екологічної безпеки.
- •118. Міжнародні організації, що провадять діяльність з охорони навколишнього середовища.
- •120. Участь України в механізмах Кіотського протоколу.
- •Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
111. Концептуалізація енергетичної безпеки в європейському контексті.
Проблему концептуалізації енергетичної безпеки ретельно розглядала компанія SEFEP (Smart Energy for Europe Platform) – незалежна некомерційна організація, заснована Європейським фондом з кліматичних питань. Головна мета цієї організації – стати платформою для кооперування європейських країн у сфері екологічного та безпечного енергетичного співробітництва. Проблема концептуалізації енергетичною безпеки в тому, що на даному етапі сутність енергетичної безпеки випливає з завдань та заходів її запровадження. Існує більш ніж 20 визначень поняття «ен. безпека», зміст яких вагомо відрізняється. Також проявом цієї проблеми є відсутність єдиної системи кількісного та якісного вимірювання ен. безпеки. Зараз в світі, згідно докладу організації SEFEP, існує приблизно 372 показники, за допомогою яких вимірюється ен. безпека. Тому організація запропонувала своє бачення вирішення цієї проблеми:поняття «ен. Безпека» вони поділили на 5 вимірів, які повністю висвітлюють поняття та не перетинаються одне з одним, але складові цих вимірів можуть впливати на інші виміри. 5 вимірів: 1) Внутрішній ринок, складові: - Ефективний розподіл енергетичних ресурсів, особливо під час криз; - Інвестиції у виробництво та інфраструктуру; - Зменшення споживання енергоресурсів; 2) Енергоефективність, складові: - Підвищення ефективності нормування викидів та маркування енергоносіїв; - Робота за світовими стандартами енергоефективності; Зменшення залежності від імпорту; 3) Інфраструктура, складові: - Покращення внутрішньої інфраструктури та внутрішньоєвропейської взаємодії; - Вдосконалення складської системи; - Вдосконалення засобів захисту енергетичної інфраструктури; 4) Доступ до внутрішніх ресурсів, складові: - Збільшення використання низьковуглецевих ресурсів; - Підтримка розробки нових енергетичних технологій; - Підтримка впровадження ненафтовогопалива для транспортних засобів; 5) Доступ до зовнішніх ресурсів, складові:- Розвиток диверсифікованої нафтогазової інфраструктури; - Вдосконалення кооперування з постачальниками та посередниками; - Створення єдиної європейської зовнішньої енергетичної політики.
112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.
Енергетична безпека (ЕБ) Європи. Протягом останніх років однією з головних цілей енергетичної політики ЄС було зниження залежності від російських енергоносіїв. Зокрема явним пріоритетом було збільшення частки постачань нафти, трубопровідного та скрапленого газу з країн Близького Сходу та Північної Африки. Основними пріоритетами європейського регіону є: - стабільне та довгострокове постачання енергоресурсів; - диверсифікація джерел постачання енергоресурсів; - диверсифікація шляхів постачання енергоресурсів; - реформування енергоринку та збереження контролю над ним; - модернізація енергетичної інфраструктури, включаючи основні газо- та нафтопроводи до Європи; - подальша інституціоналізація ЕБ. Політика в сфері ЕБ часто виходить за межі компетенції виключно національних урядів. - посилення ядерної безпеки.. Північна Америка. Основними напрямами ЕБ даного регіону є: - розробка всеосяжної стратегії щодо зміни інвестиційного клімату в нафтовій промисловості, - диверсифікація джерела постачання шляхом розвитку альтернативних та відновлювальних джерел, заохочуючи використання ядерної енергії безпечним чином, збільшуючи внутрішнє виробництво традиційних видів палива та інвестуванням в науку та технології; - збільшення стратегічного запасу нафти; - збільшення енергоефективності та енергозбереження в будівлях; - будівництво великої кількості танкерів, трубопроводів, нафтоперегінних заводів. Південна Америка. Південна Америка володіє величезними запасами енергетичних ресурсів. Венесуела є одним із основних енерговиробників, в ній розташовані значні нафтові родовища, в Бразилії знаходиться найбільший вугільний басейн. Основними перспективами даного регіону є зближення енергетичних ринків. Проте на заваді інтеграції стоїть несприятливе політичне становище. Економічній інтеграції перш за все посприяє можливість доступу до резервів сусідніх країн, що знизить ризики пов’язані з імпортування енергоносіїв. Завдяки встановленню безпечних умов енергетичного постачання, даний регіон зможе створити сприятливі економічні умови для залучення інвестицій. Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Згідно прогнозів, зростання використання енергії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, зокрема в Китаї, матиме серйозні наслідки для геополітики, фінансових та енергетичних ринків та забруднення, як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Основними напрямами ЕБ даного регіону є: - Перехід від ресурсно-залежних економічних систем до екологічного розвитку та стимулювання конкуренції в регіоні; Азія повинна працювати в напрямку створення інтегрованого та конкурентоспроможного ринку природного газу, щоб оптимально використовувати ресурси, наявні в регіоні. - Диверсифікація шляхів енергопостачань і зменшення надмірної залежності від єдиного шляху постачань; Країни Центральної Азії повинні працювати в напрямку розширення їх бази енергетичних ресурсів, підвищити рівень транснаціонального співробітництва, інвестувати у технології найвищого рівня якості. Необхідно розширювати співпрацю один з одним, але слід бути обережним зі збереженням своєї територіальної цілісності. - Країни Південної Азії могли б розробити багатосторонні енергетичні хартії, які б містили набір правил для захисту іноземних інвестицій в енергетику на основі режиму найбільшого сприяння та вільного транзиту енергоресурсів. - Будівництво трубопроводів є хорошою інвестицією для довгострокових альянсів і співпраці. - Азії необхідно створити простір, який допоможе менш розвиненим країнам влитися у «енергетичний простір» за допомогою ефективної економічної політики.
