Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MB (1).doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
741 Кб
Скачать
☆

10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.

Характерна особливість сучасної системи міжнародної безпеки – протистояння двох тенденцій: протистояння двох тенденцій: (1) фрагментація та регіоналізація міжнародної безпеки, результатом чого є напруженість і суперництво; (2) прагнення до глобальної стратегічної взаємопов'язаності. Факти, що свідчать про наявність фрагментації та регіоналізації міжнародної безпеки: 1. Децентралізація системи міжнародної безпеки, що призвела до фрагментації світу на відносно самостійні комплекси регіональної безпеки. 2. США - єдина у світі військова наддержава, геополітичним амбіціям якої складно протистояти. 3. Після закінчення “холодної війни” великі держави (окрім США), вирішуючи проблеми безпеки, перш за все, керуються регіональними інтересами. 4. Зросла конкуренція між великими державами і регіонами світу. Відомий вчений Ч. Капхен переконаний, що поновлення суперництва між великими державами світу вже визначено, а значною мірою цьому сприяють США.. 5. Збільшення кількості конфліктів і локальних війн, що є наслідком зникнення стримуючих механізмів після розпаду біполярної системи світу. За холодної війни більшість локальних конфліктів не вирішувались, накопичуючи від’ємний потенціал, а коли зник нагляд з боку США та СРСР, конфлікти загрозливим чином оновилися.

Факти, що засвідчують існування спрямованості на глобальну стратегічну взаємопов’язаність: 1. Загроза національній безпеці перестає бути виключно військовою, а набуває різного характеру. Необхідним є створення глобального механізму координації і співробітництва між країнами. На перший план виходять глобальні проблеми (збройні конфлікти, масова бідність, деградація навколишнього середовища, потоки біженців, наркотики, злочинність тощо), вирішення яких потребує колективних зусиль. 2. В багатьох регіонах відбувається зсув у напряму спільної оборони або багатосторонніх заходів безпеки. Сьогодні військова глобалізація, загрози та виклики глобального характеру спонукають до переосмислення ідеї національної безпеки та її практичної реалізації. Доктрина національної безпеки лишається одним з найважливіших принципів сучасної державності.

Важливо зазначити, що збереженням міжнародної безпеки займаються такі міжнародні організації: ООН, Рада безпеки ООН, ОБСЄ, НАТО, ОДКБ (в СНД), ШОС, Регіональний форум (в АСЕАН), Рух держав, що не приєдналися; Ліга арабських держав, Організація африканської єдності та інші регіональні організації.

11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.

Терміном «Близькосхідний конфлікт» (конфлікт на Близькому Сході) позначається серія міжнародних конфліктів, що протікають із 1940-х років в цьому регіоні. В цих конфліктах брали та досі беруть участь численні арабські держави, Ізраїль, Іран, Туреччина, зовнішні актори – США, СРСР, Росія, ЄС, міжнародні організації. Важливість Близькосхідного конфлікту завжди обумовлюється стратегічним значенням регіону – на Близький Схід припадає 29% світового видобутку нафти; його комунікаційними та геостратегічними перевагами. На Близькому Сході співіснують три світові релігії – іудаїзм, християнство та іслам; тут також із процесом деколонізації розповсюдились різноманітні ідеологічні течії.

Основний конфліктний потенціал регіону пов’язаний із арабо-ізраїльськими протиріччями. Вони виникли навіть до створення єврейської держави Ізраїль на території колишньої підмандатної британської території Палестини у 1948 році. Спочатку ці протиріччя між арабами та євреями в Палестині виливались у етнічні сутички; із звершенням дії британського мандату та утворенням на частині палестинських територій єврейської держави Ізраїль, конфлікт було інституціалізовано як територіальний. В цьому територіальному конфілкті взяли участь численні сусідні держави, мотиви яких включали як релігійні та ідеологічні, так і політичні, пов'язані із "дилемою безпеки". Пізніше нашарування ідеологічних, релігійних, етнічних та культурних мотивів; втручання в конфлікт зовнішніх акторів, в тому числі і великих держав, перетворило конфлікт на комплексний і надзвичайно ускладнило його врегулювання.

Війна в Іраку (Друга війна в Перській затоці) – міжнародний конфлікт, що триває з 20 березня 2003 року в регіоні Перської затоки.

Офіційною причиною війни стали звинувачення режиму Саддама Хусейна у володінні зброєю масового знищення та порушенні в такий спосіб Резолюції 1441 Ради Безпеки ООН. Стверджуючи про можливий зв’язок між Хусейном та терористичною організацією Аль Каїда, відповідальною за теракти 11 вересня 2001 року, США намагалися провести через РБ ООН проект іншої резолюції, яка змушувала б Хусейна роззброїтися або, у випадку невиконання, надавала б світовому співтовариству право застосування сили. Однак, три постійні члени РБ ООН – Франція, Росія та Китай – дали зрозуміти, що застосовуватимуть право вето до проекту такої резолюції. Після цього США вирішили діяти самостійно. 17 березня 2003 року Президент США Джордж Буш висунув ультиматум Хусейну з вимогою, щоб той протягом 48 годин залишив Ірак разом із своїми синами. Після відмови, 20 березня було розпочато «Операцію Іракська свобода» - таку назву американське командування дало своєму наступу на Ірак.

Тибет – історико-географічний регіон в Центральній Азії, територіально охоплює Тибетське нагір'я. Де-факто вважає себе незалежною державою з 1912 р., але де-юре є автономним регіоном в складі Китайської Народної Республіки, що був анексований у 1959 р. Зараз опозиційними силами ведуться всілякі спроби відновити втрачену суверенність

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]