22. Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.

Міжнародний конфлікт - безпосереднє чи опосередковане зіткнення інтересів двох чи більше сторін (держав, груп держав, народів, політичних течій) на основі наявних між ними протиріч об’єктивного чи суб’єктивного характеру. За своїм походженням протиріччя та породжені ними проблеми у відносинах між державами є: територіальними, національними, релігійними, економічними, військово-стратегічними, науково-технічними тощо. Головна і остаточна (кінцева) форма протиріч - політична, оскільки протиріччя усвідомлюються і вирішуються державами з притаманною їм внутрішньою, зовнішньою і військовою політикою через механізм формування і здійснення цієї політики. Міжнародні конфлікти за силами учасників поділяються на: ♦ Симетричні - характеризується приблизно рівними силами втягнутих у конфлікт сторін. ♦ Асиметричні - конфлікти з різкою відмінністю потенціалів конфліктуючих сторін. Класифікація конфліктів за А.Раппопорт (форма протікання міжнародного конфлікту): у формі «бойових дій», у формі «гри», у формі «дебатів».

12. Формування регіональної безпеки на євразійському пострадянському просторі.

Конфлікти:сепаратизм (прагнення деяких територій з різним національним і релігійним складом до відокремлення від держави, частиною якого вони офіційно є), Придністров'я і Гагаузія (конфлікти за незалежність від Молдови), Абхазія і Південна Осетія (конфлікти за незалежність від Грузії), Чечня (конфлікт за незалежність від Росії), Нагірний Карабах (конфлікт за незалежність від Азербайджану); Громадянські війни: в Таджикістані (1992-1997); в Грузії між силами Звіада Гамсахурдіа і Едуарда Шеварднадзе (війна закінчилася після того, як російські війська підтримали уряд Шеварднадзе в обмін на вступ Грузії до СНД). Кольорові революції: 2003 - «Революція троянд» у Грузії, 2004 - «Помаранчева революція» на Україні, 2005 - «Тюльпанова революція» в Киргизії.

Основною метою федерального уряду Російської Федерації є нейтралізація будь-яких проявів сепаратизму. Збереження єдності держави належить до життєво важливих пріоритетів сучасної внутрішньої політики. В середині 1990-х років масштабні реформи стали каталізатором сепаратистських тенденцій в ряді регіонів.

В Чечні уряд Джохара Дудаєва оголосив про наміри утворити самостійну державу чеченського народу – Ічкерію. Економічно чеченська національна еліта біла зацікавлена у встановленні власного контролю над нафтовими резервами Чечні та нафтопроводами, що проходять її територією. Нарешті, фактором формування сучасної чеченської ідентичності виступає іслам, який сповідує переважна більшість населення.

Придністров’я – частина території Молдови на лівому березі р. Дністер. Самопроголошена Придністровська Молдавська республіка (ПМР). Придністровська еліта формувалася не стільки за етнонаціональними ознаками, скільки за наближеністю до радянської номенклатури (багато керівників підприємств Придністров’я були росіянами або українцями), а отже відчувала залежність від Москви та не бажала розривати економічних зв’язків з нею. Врешті, промисловий комплекс Придністров’я було розраховано насамперед на ринки РСФСР та УРСР. Таким чином, Придністровські керівники не підтримали курс, взятий в Кишиневі. Їхня мета полягала у недопущенні «румунізації» Придністров’я, збереженні його економічних та політичних зв’язків із СРСР.

Абхазія – де факто незалежна, але де юре - автономна в складі Грузії республіка. 23 липня 1992 року Абхазія оголосила про незалежність від Грузії. Цю незалежність не визнає світове співтовариство. Особливу позицію займає Російська Федерація, шукаючи шляхи приєднати Абхазію.