- •1. Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •2. Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
- •3. Структура сучасної системи міжнародної безпеки та її принципи.
- •4. Національна безпека та система національно-державних інтересів.
- •5. Поняття «небезпека» та її типологія.
- •6. Основні функції системи безпеки держави.
- •7. Підходи до визначення сукупної сили держави.
- •15. Геополітичні загрози сучасної міжнародної системи безпеки.
- •8. Значення статусу держави за фактором «економіка» в інтегральній оцінці сили держави.
- •9. Система міжнародної безпеки: структура, принципи, сучасні характеристики.
- •21. Вплив глобалізації на систему міжнародної безпеки.
- •10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.
- •11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.
- •22. Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.
- •12. Формування регіональної безпеки на євразійському пострадянському просторі.
- •13. Проблеми безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
- •14. Особливості системи регіональної безпеки в Європі.
- •16. Операційні моделі міжнародної безпеки.
- •17. Система колективної безпеки країн.
- •18. Переваги та вади режиму колективної безпеки в умовах глобалізації.
- •19, 20. Механізм гарантування національної безпеки позаблокових країн.
- •23. Фази розвитку міжнародного конфлікту.
- •26. Сучасна роль обсє у становленні і розвитку системи міжнародної безпеки.
- •24. Роль нато у формуванні сучасної системи міжнародної безпеки.
- •25. Участь Європейського союзу у формуванні та трансформації систем міжнародної безпеки.
- •27. Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів.
- •28. Феномен міжнародного збройного втручання як центральної проблеми формування нової системи міжнародної безпеки.
- •32. Сутність поняття «національна економічна безпека».
- •29. Комплекс реального і потенційного розповсюдження зброї масового знищення.
- •30. Глобальний характер загрози міжнародного тероризму.
- •31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність.
- •33. Сутність і характеристика класифікації загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання.
- •34. Особливості взаємозв’язку та взаємодії рівнів національної економічної безпеки.
- •35. Критерії та індикатори національної економічної безпеки.
- •36. Характеристика індикаторів і критеріїв оцінки макроекономічної безпеки України.
- •37. Загальна характеристика підсистем економічної безпеки України.
- •38. Передумови та фактори формування економічної безпеки вітчизняних суб’єктів господарювання.
- •39. Сучасні загрози економічній безпеці країн Європейського Союзу.
- •40. Основні фактори формування економічної безпеки на пострадянському просторі.
- •41. Національний економічний інтерес в глобальному вимірі.
- •42.Особливості реалізації національних економічних інтересів України в екзогенній сфері.
- •43. Реалізація національних інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.
- •44. Сучасний інструментарій забезпечення економічної безпеки країн.
- •45 Місце людського капіталу у формуванні національної економічної безпеки.
- •47. Сучасна роль оон у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.
- •49. Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.
- •48. Види миротворчих операцій оон.
- •50. Міжнародний тероризм як форма асиметричної війни.
- •51. Характеристика участі нато та Європейського союзу у боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •52. Участь України в боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •53. Сутність поняття «міжнародна інформаційна безпека» та ключові моделі її забезпечення.
- •54. Ідентифікація загроз міжнародній інформаційній безпеці та сфери їх прояву.
- •55. Підходи розвинутих країн та країн, що розвиваються, до проблем міжнародної інформаційної безпеки.
- •56. Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •57. Особливості європейської регіональної системи захисту інтелектуальної власності.
- •58. Характеристика американської та японської систем захисту інтелектуальної власності.
- •59. Масштаби і характеристика сучасного інформаційного розриву країн світового співтовариства.
- •60. Інформаційні війни та технології їх реалізації.
- •61. Діяльність оон у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •62. Сучасна інформаційна політика України: міжнародна стратегія та національна специфіка.
- •Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:
- •70. Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.
- •71.Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глобального фінансового менеджменту.
- •78. Характеристика законодавства України у сфері боротьби з відмиванням «брудних грошей».
- •79. Характеристика рекомендацій фатф у сфері протидії відмиванню «брудних грошей».
- •84. Сучасна система забезпечення продовольчої безпеки у провідних країнах світу.
- •85. Роль гмо у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.
- •87. Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення національної продовольчої безпеки.
- •86. Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки.
- •88. Поняття та специфіка тіньової економіки.
- •89. Сутність економічної злочинності та її види.
- •90. Законодавчі та економічні засоби легалізації тіньового бізнесу.
- •91. Тіньова економіка як суспільне явище: позитивні та негативні прояви.
- •92. Неформальна економіка, її сутність та види.
- •93. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
- •94. Шляхи детінізації економіки.
- •95. Методи оцінки тіньової економіки.
- •96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.
- •97. Практичні види та специфіка тіньової економіки.
- •108. Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.
- •98. Світова практика детінізації економіки.
- •99. Паливно-енергетичний комплекс в системі національної економічної безпеки країни.
- •100. Сутність енергетичної безпеки держави, її основні аспекти.
- •101. Паливно-енергет баланс країни, сутність та методика та підходи до форм-ня.
- •102. Сучасні тенденції світового енергоспоживання.
- •103. Рівень забезпеченості країн паливно-енергетичними ресурсами та глобальна асиметрія їх розміщення.
- •104. Важелі державного регулювання у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
- •105. Характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі.
- •106. Проблеми незаконного обігу радіоактивних речовин.
- •107. Нормативно-правова база забезпечення енергетичної безпеки у світі.
- •109. Енергетичне співробітництво в умовах нових викликів у світовій енергетиці.
- •110. Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та регіональному ринках енергетичних ресурсів.
- •111. Концептуалізація енергетичної безпеки в європейському контексті.
- •112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.
- •113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.
- •114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.
- •115. Міжнародні зусилля країн у підтримці клімату та збереженні екосистеми.
- •116. Концепція стійкого розвитку як універсальний механізм досягнення економіко-екологічної безпеки.
- •117. Підходи до охорони навколишнього середовища в контексті забезпечення міжнародної екологічної безпеки.
- •119. Конвенції з урегулювання проблем сфери екологічної безпеки.
- •118. Міжнародні організації, що провадять діяльність з охорони навколишнього середовища.
- •120. Участь України в механізмах Кіотського протоколу.
- •Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
22. Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.
Міжнародний конфлікт - безпосереднє чи опосередковане зіткнення інтересів двох чи більше сторін (держав, груп держав, народів, політичних течій) на основі наявних між ними протиріч об’єктивного чи суб’єктивного характеру. За своїм походженням протиріччя та породжені ними проблеми у відносинах між державами є: територіальними, національними, релігійними, економічними, військово-стратегічними, науково-технічними тощо. Головна і остаточна (кінцева) форма протиріч - політична, оскільки протиріччя усвідомлюються і вирішуються державами з притаманною їм внутрішньою, зовнішньою і військовою політикою через механізм формування і здійснення цієї політики. Міжнародні конфлікти за силами учасників поділяються на: ♦ Симетричні - характеризується приблизно рівними силами втягнутих у конфлікт сторін. ♦ Асиметричні - конфлікти з різкою відмінністю потенціалів конфліктуючих сторін. Класифікація конфліктів за А.Раппопорт (форма протікання міжнародного конфлікту): у формі «бойових дій», у формі «гри», у формі «дебатів».
12. Формування регіональної безпеки на євразійському пострадянському просторі.
Конфлікти:сепаратизм (прагнення деяких територій з різним національним і релігійним складом до відокремлення від держави, частиною якого вони офіційно є), Придністров'я і Гагаузія (конфлікти за незалежність від Молдови), Абхазія і Південна Осетія (конфлікти за незалежність від Грузії), Чечня (конфлікт за незалежність від Росії), Нагірний Карабах (конфлікт за незалежність від Азербайджану); Громадянські війни: в Таджикістані (1992-1997); в Грузії між силами Звіада Гамсахурдіа і Едуарда Шеварднадзе (війна закінчилася після того, як російські війська підтримали уряд Шеварднадзе в обмін на вступ Грузії до СНД). Кольорові революції: 2003 - «Революція троянд» у Грузії, 2004 - «Помаранчева революція» на Україні, 2005 - «Тюльпанова революція» в Киргизії.
Основною метою федерального уряду Російської Федерації є нейтралізація будь-яких проявів сепаратизму. Збереження єдності держави належить до життєво важливих пріоритетів сучасної внутрішньої політики. В середині 1990-х років масштабні реформи стали каталізатором сепаратистських тенденцій в ряді регіонів.
В Чечні уряд Джохара Дудаєва оголосив про наміри утворити самостійну державу чеченського народу – Ічкерію. Економічно чеченська національна еліта біла зацікавлена у встановленні власного контролю над нафтовими резервами Чечні та нафтопроводами, що проходять її територією. Нарешті, фактором формування сучасної чеченської ідентичності виступає іслам, який сповідує переважна більшість населення.
Придністров’я – частина території Молдови на лівому березі р. Дністер. Самопроголошена Придністровська Молдавська республіка (ПМР). Придністровська еліта формувалася не стільки за етнонаціональними ознаками, скільки за наближеністю до радянської номенклатури (багато керівників підприємств Придністров’я були росіянами або українцями), а отже відчувала залежність від Москви та не бажала розривати економічних зв’язків з нею. Врешті, промисловий комплекс Придністров’я було розраховано насамперед на ринки РСФСР та УРСР. Таким чином, Придністровські керівники не підтримали курс, взятий в Кишиневі. Їхня мета полягала у недопущенні «румунізації» Придністров’я, збереженні його економічних та політичних зв’язків із СРСР.
Абхазія – де факто незалежна, але де юре - автономна в складі Грузії республіка. 23 липня 1992 року Абхазія оголосила про незалежність від Грузії. Цю незалежність не визнає світове співтовариство. Особливу позицію займає Російська Федерація, шукаючи шляхи приєднати Абхазію.
