- •1. Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •2. Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
- •3. Структура сучасної системи міжнародної безпеки та її принципи.
- •4. Національна безпека та система національно-державних інтересів.
- •5. Поняття «небезпека» та її типологія.
- •6. Основні функції системи безпеки держави.
- •7. Підходи до визначення сукупної сили держави.
- •15. Геополітичні загрози сучасної міжнародної системи безпеки.
- •8. Значення статусу держави за фактором «економіка» в інтегральній оцінці сили держави.
- •9. Система міжнародної безпеки: структура, принципи, сучасні характеристики.
- •21. Вплив глобалізації на систему міжнародної безпеки.
- •10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.
- •11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.
- •22. Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.
- •12. Формування регіональної безпеки на євразійському пострадянському просторі.
- •13. Проблеми безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
- •14. Особливості системи регіональної безпеки в Європі.
- •16. Операційні моделі міжнародної безпеки.
- •17. Система колективної безпеки країн.
- •18. Переваги та вади режиму колективної безпеки в умовах глобалізації.
- •19, 20. Механізм гарантування національної безпеки позаблокових країн.
- •23. Фази розвитку міжнародного конфлікту.
- •26. Сучасна роль обсє у становленні і розвитку системи міжнародної безпеки.
- •24. Роль нато у формуванні сучасної системи міжнародної безпеки.
- •25. Участь Європейського союзу у формуванні та трансформації систем міжнародної безпеки.
- •27. Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів.
- •28. Феномен міжнародного збройного втручання як центральної проблеми формування нової системи міжнародної безпеки.
- •32. Сутність поняття «національна економічна безпека».
- •29. Комплекс реального і потенційного розповсюдження зброї масового знищення.
- •30. Глобальний характер загрози міжнародного тероризму.
- •31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність.
- •33. Сутність і характеристика класифікації загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання.
- •34. Особливості взаємозв’язку та взаємодії рівнів національної економічної безпеки.
- •35. Критерії та індикатори національної економічної безпеки.
- •36. Характеристика індикаторів і критеріїв оцінки макроекономічної безпеки України.
- •37. Загальна характеристика підсистем економічної безпеки України.
- •38. Передумови та фактори формування економічної безпеки вітчизняних суб’єктів господарювання.
- •39. Сучасні загрози економічній безпеці країн Європейського Союзу.
- •40. Основні фактори формування економічної безпеки на пострадянському просторі.
- •41. Національний економічний інтерес в глобальному вимірі.
- •42.Особливості реалізації національних економічних інтересів України в екзогенній сфері.
- •43. Реалізація національних інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.
- •44. Сучасний інструментарій забезпечення економічної безпеки країн.
- •45 Місце людського капіталу у формуванні національної економічної безпеки.
- •47. Сучасна роль оон у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.
- •49. Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.
- •48. Види миротворчих операцій оон.
- •50. Міжнародний тероризм як форма асиметричної війни.
- •51. Характеристика участі нато та Європейського союзу у боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •52. Участь України в боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •53. Сутність поняття «міжнародна інформаційна безпека» та ключові моделі її забезпечення.
- •54. Ідентифікація загроз міжнародній інформаційній безпеці та сфери їх прояву.
- •55. Підходи розвинутих країн та країн, що розвиваються, до проблем міжнародної інформаційної безпеки.
- •56. Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •57. Особливості європейської регіональної системи захисту інтелектуальної власності.
- •58. Характеристика американської та японської систем захисту інтелектуальної власності.
- •59. Масштаби і характеристика сучасного інформаційного розриву країн світового співтовариства.
- •60. Інформаційні війни та технології їх реалізації.
- •61. Діяльність оон у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •62. Сучасна інформаційна політика України: міжнародна стратегія та національна специфіка.
- •Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:
- •70. Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.
- •71.Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глобального фінансового менеджменту.
- •78. Характеристика законодавства України у сфері боротьби з відмиванням «брудних грошей».
- •79. Характеристика рекомендацій фатф у сфері протидії відмиванню «брудних грошей».
- •84. Сучасна система забезпечення продовольчої безпеки у провідних країнах світу.
- •85. Роль гмо у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.
- •87. Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення національної продовольчої безпеки.
- •86. Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки.
- •88. Поняття та специфіка тіньової економіки.
- •89. Сутність економічної злочинності та її види.
- •90. Законодавчі та економічні засоби легалізації тіньового бізнесу.
- •91. Тіньова економіка як суспільне явище: позитивні та негативні прояви.
- •92. Неформальна економіка, її сутність та види.
- •93. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
- •94. Шляхи детінізації економіки.
- •95. Методи оцінки тіньової економіки.
- •96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.
- •97. Практичні види та специфіка тіньової економіки.
- •108. Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.
- •98. Світова практика детінізації економіки.
- •99. Паливно-енергетичний комплекс в системі національної економічної безпеки країни.
- •100. Сутність енергетичної безпеки держави, її основні аспекти.
- •101. Паливно-енергет баланс країни, сутність та методика та підходи до форм-ня.
- •102. Сучасні тенденції світового енергоспоживання.
- •103. Рівень забезпеченості країн паливно-енергетичними ресурсами та глобальна асиметрія їх розміщення.
- •104. Важелі державного регулювання у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
- •105. Характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі.
- •106. Проблеми незаконного обігу радіоактивних речовин.
- •107. Нормативно-правова база забезпечення енергетичної безпеки у світі.
- •109. Енергетичне співробітництво в умовах нових викликів у світовій енергетиці.
- •110. Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та регіональному ринках енергетичних ресурсів.
- •111. Концептуалізація енергетичної безпеки в європейському контексті.
- •112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.
- •113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.
- •114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.
- •115. Міжнародні зусилля країн у підтримці клімату та збереженні екосистеми.
- •116. Концепція стійкого розвитку як універсальний механізм досягнення економіко-екологічної безпеки.
- •117. Підходи до охорони навколишнього середовища в контексті забезпечення міжнародної екологічної безпеки.
- •119. Конвенції з урегулювання проблем сфери екологічної безпеки.
- •118. Міжнародні організації, що провадять діяльність з охорони навколишнього середовища.
- •120. Участь України в механізмах Кіотського протоколу.
- •Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
92. Неформальна економіка, її сутність та види.
В широкому сенсі неформальна економіка тотожна прихованій, закритій від спостереження. До неї входять нерегулярна , «Сіра» і тіньова економіки а також багато інших. Неформальну економіку можна визначити як сукупність відносин, притаманних всій економіці в цілому, або — в рамках економіко-соціологічного підходу — як особливу стратегію економічних агентів, спосіб заробити на задоволенні попиту людей, незалежно від легальності здійснюваних дій, і, з іншого боку, можливість суб'єктів економіки переслідувати свої цілі в прийнятніших для них умовах, ніж ті, які існують в рамках законів. Крім такого широкого сенсу «неформальна економіка» визначається як «сіра» економіка: діяльність з метою отримання вигоди, коли доходи і способи їхнього отримання залишаються за рамками управління державними інститутами, в той час, як схожі види діяльності ними регулюються.«Сіра» економіка — це прихована діяльність, яка могла б бути показана, але тим, хто її здійснює, представляється вигіднішим уникати зайвої уваги контролюючих органів. У це вужче визначення входять легальні види діяльності тіньової економіки (разом з її кримінальними різновидами) і не входить соціальна економіка (в тому числі домашня, суспільна та моральна), яка дуже слабко піддається обліку, навіть якщо її не намагаються приховати. Досі не вироблено однозначної і загальновживаної термінології та класифікації різних форм прихованої від спостереження діяльності. Це пов'язано в першу чергу з багатогранністю явища неформальної економіки, з тим, що дане явище вивчають представники різних наук (антропології, права, психології, соціології, кримінології, економіки різних напрямків та ін) з різних країн, з відмінними законами. Сам характер даної діяльності такий, що про неї складно отримати повні і підтверджені дані. Точно визначити вхідні в неформальну економіку види діяльності неможливо ще тому, що її склад може практично миттєво змінюватися в результаті зміни законів.
Закон порушений + Права суб’єкта порушені = чорна економіка (кримінальна)
Закон порушений + Права суб’єкта не порушені = сіра, неформальна
Закон дотриманий + Права порушені = «рожева» економіка
Закон дотриманий + Права не порушені = біла економіка
Взагалі межа між формальною та неформальною економікою є надзвичайно тонкою: і дуже часто ми можемо спостерігати переплетіння формальною та неформальною діяльності.
93. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
Тіньова економіка існує у всіх країнах світу проте основними відмінностями в тій чи іншій країні є її стан соціально – правового контролю, показники рівня життя населення. За різними оцінками її рівень становить у високорозвинених країнах від 8% ВВП, у країнах з перехідною економікою – понад 20% ВВП і в країнах, що розвиваються – 40% ВВП. Прийнято вважати, що масштаби тіньової економіки у розмірах 5 – 10% ВВП не мають істотного впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві, не викликають суттєвих порушень в економіці і вважаються припустимими. При розмірах тіньового сектору понад 30 % ВВП настає критична маса, перевищення якої свідчить про функціонування у країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин.
Найвищий рівень тіньової економіки в Болівії. Частка її тіньової економіки складає 66,1% від ВВП. Загалом сума грошей, яку країна втратила через неплатників податків складає $3,7 млрд. Президент Ево Моралес намагався боротися з повальним ухилянням від сплати податків з боку корпорацій, але поки безуспішно. Зважаючи на те, що податкові надходження становлять лише 13,35% від ВВП країни, Болівія і раніше сильно залежала від кредитів інших країн та міжнародних організацій. Наразі країні треба погасити зовнішній борг у $7 млрд. Ухиляння від сплати податків настільки поширене, що в шахрайстві було звинувачено навіть деякі державні компанії. Частка тіньової економіки США становить 8,6% від ВВП, що в грошовому еквіваленті складає $337 млрд. щороку. Хоча у відсотковому відношенні тіньова економіка США становить не надто велику частку економіки, проте США втрачає найбільшу з усіх країн світу суму грошей від несплати податків. Найбільше сприяє такій проблемі слабке законодавство щодо корпорацій. Третьою за обсягами тіньової економіки в світі є Росія. Так, тіньова економіка в Росії становить 43,8% від ВВП, що дорівнює $221 млрд. Відповідно до окремих досліджень 60% російських фірм є так званими «космонавтами» - фірмами, які створюються на короткий час та мають на меті приховування активів для ухиляння від сплати податків. Не винятком тут є і державні компанії, такі як Газпром, який в 2003-2004 році передав «космонавтам» більше $2 млрд. своїх статків. В Італії тіньова економіка складає 27% від ВВП (238 млрд.). Сама країна офіційно оцінює свою тіньову економіку в 17,5% від ВВП, що тим не менш означає втрату $150 млрд. щороку. Ухиляння від сплати податків часто є дуже разючим. В одному з італійських міст 42 власники Ferrari задекларували річний прибуток менше $30 тис. У той час як боргова криза в країні загострюється, уряд вживає заходів для боротьби з ухиленням від сплати податків. Серед них – рейди у яхт-клуби, гірськолижні курорти, та перевірка власників розкішних автомобілів. Ще одна країна єврозони, яка має велику частку тіньової економіки – Греція.
Так, прихована економіка становить 27,5% від ВВП, що дорівнює $30 млрд. Грецькі податкові органи традиційно були і залишаються досить слабкими, а посадових осіб легко підкупити. Втім, з початку боргової кризи посадовців чекало розчарування. Уряд опублікував список з 4 тис 152 боржників, а низку великих бізнесменів було заарештовано під час рейдів.
