1. Інформаційні потреби менеджерів організації
Менеджмент традиційно визначається як процес керування, що складається з багатьох функцій, починаючи з планування і закінчуючи контролем. При цьому незаперечним є те, що ефективне керування організацією, насамперед виробничою, означає ефективне управління трьома складовими виробничого процесу, а саме матеріальними, фінансовими і трудовими ресурсами, які формують «внутрішнє» середовище організації.
Водночас в умовах насиченості ринку товарами успішна комерційна діяльність організації дедалі більше залежить від уміння працювати з клієнтами, тобто врахування «зовнішнього» чинника. Отже, саме ці сфери керування є основними напрямами діяльності менеджера.
Високоефективна управлінська діяльність може здійснюватися не інакше як на основі бездоганного інформаційного матеріалу (причому ця діяльність завершується видаванням нової інформації).
Інформація являє собою зв'язуючи основу процесу управління, оскільки саме вона містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінського рішення. Будь-яке управління передбачає вплив на об'єкт, який здійснюється видаванням управлінських команд, розроблених на основі аналізу наявних інформаційних характеристик ситуації. Відсутність інформації лишає керівника можливості свідомих та аргументованих дій, оскільки вона служить вихідним матеріалом для теоретичної та практичної діяльності людини, розкриття механізму перетворення можливості в дійсність.
Не випадково, що в кібернетиці поняття інформації визначається одним з основних. Більш того, з позицій кібернетики управління - це процес сприйняття, перетворення та передавання інформації, а саме кібернетика розглядається як наука про перебіг інформаційних процесів. У загальному розумінні інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. При цьому інформація відображає стан та зміни стану певної системи.
За джерелами надходження інформацію можна розділити на зовнішню і внутрішню. Зовнішня інформація складається з директивних вказівок вищестоящих органів, різних матеріалів центральних і місцевих органів управління, документів, що поступають від інших організацій і підприємств - суміжників. Внутрішня інформація відображає дані про хід діяльності на підприємстві, про виконання плані, про роботу підрозділів, ділянок служб, про збут виробництва.
За характером, сферами виникнення, призначенням та формами закріплення інформацію, що використовується в управлінні, поділяють на три великих класи.
До першого відносять науково-технічну інформацію. Джерелом її виникнення є результати наукових досліджень учених та фахівців у різноманітних галузях діяльності.
До другого класу належить власне управлінська інформація, що виникає безпосередньо у процесі управління. Це планова, нормативна та інша інформація, необхідна для організації управління підприємством чи організацією.
Третій клас містить обліково-статистичну інформацію. Її джерело - результати діяльності адміністративно-господарських одиниць. Воно створюється як узагальнення даних про факти та явища, що сталися, відбуваються або можуть відбутися.
Класифікація інформації важлива як при аналізі існуючого в системі інформаційного обміну, так і при розробці та організації його в системі, що створюється заново. За її допомогою можна виявити дільниці, де є надлишок або недостатньо інформації. Наприклад, в організації управлінського циклу необхідно забезпечити раціональне співвідношення між плановою, координаційною, контрольною та обліковою інформацією. Якщо в системі управління мало уваги приділяється збиранню облікової інформації, органи управління змушені розробляти планову документацію в умовах дефіциту інформації про дійсний стан справ на тих чи інших об'єктах управління, що негативно впливає на обґрунтованість та ефективність планових рішень.
Інформаційне забезпечення покликане задовольняти всі потреби управління процесами, які відбуваються у будь-якій соціально-економічній системі.
Для того щоб інформація виконувала свою роль в управлінні, вона повинна відповідати певним вимогам: точності, чітко визначеній періодичності находження, своєчасності (оперативності), повноті, корисності, доступності.
Первісний управлінський цикл починається зі збирання та обробки первинної інформації та закінчується одержанням (після аналізу) такої інформації (прийняттям рішення), яку треба передати на об’єкт управління для виконання, а потім і проконтролювати виконання рішення. Потреба в інформації різних ланок, суб’єктів управління неоднакова і визначається насамперед тими завданнями, які виконує в процесі управління той чи інший менеджер на основі повноважень або посадових прав і функціональних обов’язків, які він має. Ця потреба завжди конкретна завдяки конкретній задачі, яку вирішує даний менеджер.
Обсяги та зміст інформації, потрібної різним менеджерам (суб’єктам управління), залежать також від:
масштабу й важливості управлінського рішення, яке приймає той чи інший менеджер;
кількості й характеру параметрів, які керуються і регулюються в керованій системі (об’єкта управління);
кількості варіантів можливого стану й поведінки керованої системи (об’єкта управління);
величини та різноманітності спричинюваних внутрішніх і зовнішніх
дій;
кількості та якості показників, які характеризують результати роботи системи;
структури системи управління й кількості рівнів у ній, тобто ієрархічності;
інших.
Практична та наукова цінність інформації неоднозначна, тому інформацію слід періодично оцінювати для виявлення придатності в майбутньому використанні. При цьому слід враховувати, що зберігання інформації, яка втратила своє значення, пов'язане з недоцільними витратами коштів та ускладнює пошук необхідної інформації. Разом з тим передчасне знищення необхідних даних може негативно позначитись на роботі підприємства чи організації. Знищенню інформація підлягає в випадках її застаріння чи після багаторазового використання.
Розглянуті операції здійснюються в процесі функціонування інформаційних систем. Інформаційні системи (ІС) існували з моменту створення суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготовленої інформації.
Інформаційна система – це сукупність різноманітних взаємопов’язаних або взаємозалежних усебічних відомостей про стан об’єкта управління та процеси, що відбуваються на ньому і які виражені в показниках і інших інформаційних сукупностях, зібраних та оброблених за допомогою технічних (інформаційних і обчислювальних) засобів за визначеною методикою та заданих алгоритмах, і які відповідають вимогам керівної системи при її впливі на керовану.
Значний час основна роль в технологічному процесі інформаційного забезпечення управління належала людині - працівнику апарата управління з його відносно обмеженими потенційними можливостями. В цей час людина функціонувала в межах інформаційної системи управління з ручною обробкою даних.
Наступним кроком розвитку інформаційних систем є створення систем комплексної механізації обробки даних. Технічною базою таких систем є настільні електронно-цифрові обчислювальні машини та спеціалізовані технічні засоби обробки окремих видів інформації (наприклад, фактурні машини).
Нині управління потребує переходу до інтегрованих систем обробки даних (ІСОД). ІСОД ґрунтується на двох важливих методологічних передумовах.
По-перше, її створення передбачає відокремлення творчих процесів розробки управлінських рішень від технічних операцій реалізації інформаційного забезпечення, централізацію виконання їх у спеціальному підрозділі апарату управління.
По-друге, організація ІСОД пов'язана з введенням суворо встановленої, науково обґрунтованої технології створення інформаційного забезпечення управління соціально-економічними процесами.
Найважливішими відмінностями ІСОД від інших інформаційних систем
є:
^
^
організація єдиного потоку даних між суб'єктом і об'єктом управління;
побудова єдиної централізованої бази умовно-постійних даних, які обслуговують усі підрозділи апарату управління;
розробка та впровадження чіткого технологічного процесу виконання процедур перетворення та зберігання даних, формування проміжних документів;
реалізація технологічного процесу обробки даних спеціалізованим підрозділом апарату управління;
концентрація творчих операцій, пов'язаних із здійсненням аналітичних робіт та прийняттям рішень, у лінійних та функціональних підрозділах управляючої системи.
Як і будь-яким ресурсом, інформаційними ресурсами можна управляти.
Управління інформаційними ресурсами означає:
оцінку інформаційних потреб на кожному рівні і в межах кожної функції управління;
вивчення документообігу організації, його раціоналізацію;
стандартизацію типів і форм документів; типізацію інформації і даних;
подолання проблеми несумісності типів даних;
створення системи управління даними тощо.
Удосконалення процесів накопичення, зберігання, обробки та передавання інформації є запорукою підвищення ефективності управлінської діяльності в цілому.
Управління інформаційними ресурсами означає:
оцінку інформаційних потреб на кожному рівні і в межах кожної функції управління;
вивчення документообігу організації, його раціоналізацію; стандартизацію типів і форм документів; типізацію інформації і даних;
подолання проблеми несумісності типів даних;
створення системи управління даними тощо.
2. Модель структури інформаційної діяльності менеджера
Ефективність управління в даний час, коли набула широкого застосування електронна обчислювальна та інформаційна техніка, залежить і від стану інформації, і її рівня використання менеджерами та фахівцями. За словами керівника консультативної фірми з питань управління «Мідл Уест сервіс К», цінність керівника тепер вимірюється тим, наскільки оперативно він уміє користуватися інформацією. Кожен керуючий у своїй повсякденній праці потребує постійно оновлюваної повної та всебічної інформації як для розробки планів на майбутнє, так і для прийняття поточних рішень та здійснення оперативного контролю.
На сучасному етапі одним із основних напрямків удосконалення системи управління є впровадження інформаційних технологій (II).
Інформаційна технологія — це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передавання, обробки, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно- управлінських системах з використанням обраного комплексу технічних засобів.
Інформаційна технологія виникла кілька мільйонів років тому разом з виробництвом на Землі і у своєму розвитку пройшла кілька етапів. До другої половини XIX ст. панувала «ручна» інформаційна технологія. Уся обробка інформації виконувалася вручну за допомогою пера, рахівниці, бухгалтерських книг. Зв’язок здійснювався пересиланням пакетів, листів тощо.
Винахід друкарської машинки, телефону, диктофону, модернізація системи поштового зв’язку дали змогу суттєво вдосконалити як окремі операції, так і весь технологічний процес обробки інформації, підвищити продуктивність управлінської праці. Така «механізація» інформаційної технології стала базою формування організаційних структур в економіці.
На зміну «механічній» інформаційній технології у 40 - 50-х роках XX ст. прийшла «електрична» технологія, заснована на широкому використанні електричних друкарських машинок, копіювальних машин, портативних диктофонів. Різко підвищились якість, кількість і швидкість обробки документів.
З появою і широким розвитком ЕОМ та периферійної техніки настала ера комп’ютерної інформаційної технології, яка названа новою (сучасною, безпаперовою) інформаційною технологією.
Раціоналізація системи управління, якої можна досягти завдяки організації системи автоматизованого збирання та обробки інформації в ритмі виробництва при безпаперовій технології, водночас створює об’єктивні передумови для значного поліпшення і всебічного інформаційного забезпечення менеджерів і фахівців на об’єкті управління.
Безпаперова інформаційна технологія — це така технологія автоматизованого збирання та обробки, зберігання й видачі інформації, при якій можна своєчасно (у ритмі виробництва) і в повному обсязі (в інформаційному плані) забезпечувати (тобто інформувати) єдиною вірогідною та об’єктивно необхідною, зібраною з одного джерела інформацією всіх користувачів (від робітника до директора) з видаванням її на екрані ПЕОМ, тобто без паперу. При цьому така вірогідна інформація може використовуватися не лише менеджерами при виробленні та прийнятті управлінських рішень, а й фахівцями для бухгалтерського обліку, складання зведеної бухгалтерської та статистичної звітності, аналізу виробничо-господарської та іншої діяльності і т. ін.
Автоматизація процесів збирання (в ритмі виробництва при безпаперовій технології) первинної інформації дає змогу реально створити систему об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту (менеджерів і фахівців різних рівнів). Це означає, що можна створити систему комунікацій або спілкувань (commurncation), при якій здійснюється обмін усіма видами інформації між двома й більше користувачами. У технічному плані комунікації ґрунтуються на каналах зв’язку (channel) і мережах, які (щодо обміну інформацією) є не чим іншим, як засобами передавання інформації — письмової, усної, формальної, неформальної, вербальної чи невербальної, однак обов’язково придатної для електронних засобів зв’язку та обробки на електронних обчислювальних машинах. Зауважимо, що обмін вербальною (commurncation verbal) або невербальною (commurncation nonverbal) інформацією означає обмін словами (вербальний) або іншими символами без використання слів (невербальний).
Обмін інформацією є складовою частиною всіх видів управлінської діяльності, в якій комунікації виконують зв’язкову роль. Процес обміну інформацією складається з чотирьох базових елементів: відправника (особа, яка генерує ідеї, менеджер або фахівець), повідомлення (закодована інформація за допомогою символів), каналу зв’язку (засоби для передавання інформації), одержувача (особа, якій призначена інформація, і яка її інтерпретує).
Процес обміну інформацією передбачає наявність зворотного зв’язку (feedback), завдяки якому є змога оперативно збирати інформацію про реакцію одержувача на отримане повідомлення. Цей зв’язок допомагає одержувачеві (джерелу ідеї) визначити, чи сприйнята надіслана ним інформація.
Процес обміну інформацією як систему зі зворотним зв’язком можна відобразити схемою (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Процес обміну інформацією Зауважимо, що наявність каналів зі зворотним зв’язком, на яких застосовуються і відеоекранні відображення, дають змогу використовувати не лише вербальну, а й невербальну інформацію, що значно посилює чи змінює смислове значення відправленої (одержаної) інформації.
Невербальна інформація використовується під час обміну інформацією в тих випадках, коли виробляється, а потім приймається рішення зі складного, далеко не однозначно вирішуваного питання. Такий обмін відбувається насамперед між менеджерами, з одного боку, та консультантами, помічниками, іншими фахівцями, з другого. Тут йдеться про опитування експертів (jury of оріпіоп), під час якого визначаються думки експертів з того чи іншого питання, які потім зводяться докупи та узагальнюються. Такі обміни відбуваються і в інших випадках. Наприклад, коли з’ясовується кон’юнктура ринку, обговорюються ціни та обсяги купівлі-продажу товарів, сировини, матеріалів, цінних паперів тощо.
Ефективні комунікації створюються в різних випадках - між об’єктом управління та об’єктами зовнішнього середовища, між керівниками об’єкта і структурними ланками тощо. На об’єкті управління, наприклад, промисловому підприємстві, можна вирізнити три основні (наймасовіші) типи комунікацій.
Комунікації по низхідній (commurncation, downward), коли інформація переміщується від менеджерів вищого рівня до менеджерів і фахівців низового рівня. Цей міжрівневий тип комунікації використовується, з одного боку, на об’єкті управління для передавання внутрішніх розпоряджень та іншої ділової інформації, для повідомлення про поточні плани та зміну пріоритетів, про конкретні завдання і рекомендовані процедури тощо; з іншого боку, для зв’язку з вищими за субординацією та територіальними організаціями — з метою передавання ними різних керівних розпоряджень і вказівок, нормативних положень і завдань тощо, які безпосередньо стосуються даного об’єкта управління.
Комунікації по висхідній (commurncation, upward), коли інформація переміщується від низових ланок або джерел інформації до менеджерів вищого рівня. Цей тип комунікації використовується, з одного боку, на об’єкті управління для інформування менеджерів і фахівців вищого рівня про справи, які відбуваються безпосередньо в низових структурних підрозділах - про хід процесів на виробництві, стан ресурсів, трудову дисципліну тощо; з іншого боку, для передавання у вищі за підпорядкуванням та територіальні організації різних зведень, довідок тощо, які необхідно пересилати з цього об’єкта управління.
Комунікації по горизонталі (commurncation, horizontal), коли інформація переміщується від менеджерів або фахівців одного структурного підрозділу до таких самих за рангом осіб іншого підрозділу. Цей тип комунікації використовується, з одного боку, на об’єкті управління менеджерами і фахівцями цехів і ланок для взаємного обміну інформацією про стан запасів сировини і матеріалів, комплектуючих елементів тощо на складі, заготовок у цехах постачальників тощо; з іншого, для зв’язку з об’єктами управління зовнішнього середовища з метою обміну необхідною інформацією, яка стосується ринкових відносин, кадрового поповнення й т. ін.
Організація системи автоматизованого збирання та обробки інформації в ритмі виробництва при безпаперовій технології є об’єктивною складовою створення й успішного функціонування зазначених типів комунікацій на об’єкті управління. Ця система і ці типи комунікацій на об’єкті управління і становлять основу системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту.
Концептуальна модель системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту побудована на таких основних принципах.
Формування регламентуючої інформації на основі посадових інструкцій, кваліфікаційних вимог тощо.
Створення масивів умовно-постійної інформації, що характеризує довідкові, нормативні, планові та інші дані, що складають основу розподілених баз даних і використовуються при розподіленій обробці інформації. Завдяки цій інформації можливо реалізувати важливий принцип системи автоматизованого збирання та обробки економічної інформації, а саме: мінімум інформації при її введенні - максимум інформації при її виведенні на відповідні носії після обробки на ПЕОМ.
Створення масивів бібліотеки описаних форм первинних і вихідних документів, за якими видається менеджерам і фахівцям різних рівнів необхідна інформація у формах повної, короткої чи довідкової структури, а також бібліотеки описаних типових листів-заготовок текстів, які використовуються у листуванні.
Автоматизоване збирання первинної інформації в ритмі виробництва (тобто в часі, який близький до реального) на місцях, де вона виникає, за допомогою ПЕОМ, які використовуються як АРМ.
Функціонування на об’єкті управління інформаційно-керівної системи, тобто системи автоматизованого збирання та обробки інформації при безпаперовій технології.
Наявність комплексів ПЕОМ, створених за ресурсозабезпечуючим принципом (матеріальні, трудові, фінансові та інші ресурси), які розміщуються на об’єкті управління відповідно до прийнятої схеми.
Наявність локальної мережі на об’єкті управління, яка об’єднує ПЕОМ у зазначені комплекси АРМ за відповідними ознаками.
Наявність зв’язку даного об’єкта управління з мережами зовнішнього середовища, тобто з такими об’єктами управління, які прямо або не прямо взаємопов’язані і взаємозалежні.
Зазначені основні принципи є базою при створенні системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту на об’єкті управління. Принципова схема потоків інформації в системі має такий вигляд, як зазначено на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Схема потоків інформації в системі Як бачимо, первинна інформація, що виникає після виробничих (масових), господарських та інших (поодиноких) операцій і процесів, а також нормативна, планова, договірна, довідкова та інша умовно-постійна інформація, регламентуюча інформація, форми вхідних та вихідних документів і тексти-заготовки вводяться за відповідними режимами різними ПЕОМ (АРМ користувача — технічного працівника, менеджера чи фахівця), де обробляється за розробленими алгоритмами. При цьому також використовується й відповідна інформація розподіленої бази (баз) даних, яка розміщена на магнітних носіях централізованої ПЕОМ. Оброблена в такий спосіб інформація формується на центральній або інших ПЕОМ, а потім видається користувачеві по команді регламентуючої інформації в автоматичному (за ознакою критерії втручання) і в автоматизованому (за ознакою в який строк) режимі на екран ПЕОМ, якою є АРМ того чи того менеджера (фахівця), або на паперовий носій. Менеджер, у свою чергу, може запросити в режимі консультацій додаткову інформацію від АРМ іншого користувача (експерта, консультанта, іншого фахівця); від ПЕОМ (сервер), яка пов’язана з об’єктами управління зовнішнього середовища через зовнішню комп’ютерну мережу.
Зазначимо, що розподілена база (бази) даних, у свою чергу, поповнюється відповідною інформацією і від АРМ користувача низового рівня, і від АРМ менеджера іншого рівня та фахівця, а також від ПЕОМ (сервер), яка пов’язана з об’єктами управління зовнішнього середовища.
Принципову схему локальної мережі об’єкта управління і її зв’язок з глобальною або іншою зовнішньою комп’ютерною мережею проілюстровано на рис. 3.3.
Таким чином, система об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту, концепція якої щойно розглянута, разом з механізмом інформування менеджерів і фахівців різних рівнів, яка діє на об’єкті управління в структурі системи автоматизованого збирання й обробки інформації в ритмі виробництва при безпаперовій інформаційній технології, своєчасно і в повному обсязі може обслуговувати всіх користувачів вірогідною об’єктивно необхідною інформацією згідно з їхніми функціональними обов’язками, посадовими правами і мірою відповідальності за доручену справу.
Рис. 3.3. Схема локальної мережі об’єкта управління і її зв’язок з глобальною комп’ютерною мережею
Інформаційні технології виконують вирішальну роль в управлінні бізнесом і є істотним чинником його успіху. Діяльність працівників сфери управління в наш час орієнтована на використання розвинутих інформаційних технологій.
Основу нової інформаційної технології (НІТ) становить розподілена комп’ютерна техніка, «дружнє» програмне забезпечення, розвинені комунікації. Користувачеві-непрограмісту надано можливість прямого спілкування з ЕОМ під час роботи в діалоговому режимі (рис. 3.4). При цьому потужні програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи та бази знань, системи підтримки прийняття рішень тощо) створюють комфорт у роботі, дозволяють не лише автоматизувати процес зміни форми та місцезнаходження інформації, а й змінювати її зміст. Комп’ютери завдяки збільшенню обсягів індивідуального виконання робіт допомагають людині підвищувати продуктивність праці, а також ефективність прийманих рішень.
Рис. 1.3. Схема нової інформаційної технології
Нова інформаційна технологія - це сукупність автоматизованих процесів циркуляції і переробки інформації, опису цих процесів, пов’язаних з конкретною предметною областю і реалізованих з допомогою сучасних техніко-економічних засобів, що виконують заданий перелік функцій.
Концепція нової інформаційної технології базується на широкому застосуванні комп’ютерної техніки, а також на трьох основних принципах: інтегрованості, гнучкості та інформативності.
Для нової інформаційної технології характерні такі особливості:
робота користувача в режимі маніпулювання (непрограмування) даними. Користувач має бачити (засоби виводу — екран, принтер) і діяти (засоби вводу — клавіатура, миша, сканер), а не знати і пам’ятати;
наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, що передбачає одну уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних;
безпаперовий процес обробки документа, під час якого на папері фіксується лише його остаточний варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинні носії, доводяться до користувача через екран дисплея ПК;
інтерактивний (діалоговий) режим розв’язування задачі з широкими можливостями для користувача;
можливість колективного виконання документа на основі групи ПК, об’єднаних засобами комунікацій;
можливість адаптивної перебудови форм і способів подання інформації у процесі розв’язування задачі.
Характерними для НІТ є персоналізація засобів обчислювальної техніки, створення локальних мереж ЕОМ і багаторівневих систем обробки даних, організація автоматизованих робочих місць спеціалістів. Арсенал засобів НІТ постійно розширюється, зокрема значного поширення набули комп’ютерна графіка, мультимедіа, гіпертексти, гіпертекстові технології та системи.
Комп'ютерна (машинна) графіка є одним з важливих напрямків розвитку інформаційної технології в сучасних умовах. Під комп’ютерною графікою розуміють сукупність методів і засобів автоматизації процесів підготовки, вводу, перетворення, зберігання й відображення графічної інформації за допомогою ЕОМ і графічних пристроїв. Засоби комп’ютерної графіки знайшли широке застосування в економіці та управлінській діяльності. Різноманітні типи графіків і гістограм використовуються для подання сумарних фінансових і статистичних даних. Дво- та тривимірні рисунки, схеми й графіки дають змогу відобразити множинні взаємозв’язки між групами економічних факторів. Графічне подання даних часто застосовується як зручний інструмент економічного аналізу під час вивчення стану ринку (зокрема, за допомогою так званих графічних інформаційних систем), а також під час планування й прийняття рішень.
Системи мультимедіа являють собою інтерактивні комп’ютерні системи, що забезпечують роботу з багатьма інформаційними середовищами; нерухомим зображенням і рухомим відео, анімованою комп’ютерною графікою, текстом і звуком.
Під гіпертекстовою технологією розуміють формування, підтримку, нарощування і перегляд на комп’ютерній основі гіпертексту, організованого у вигляду сітки. Обробка гіпертексту відкрила нові можливості освоєння інформації, якісно відмінні від традиційних. Замість пошуку інформації за відповідним пошуковим ключем гіпертекстова технологія передбачає переміщення від одних об’єктів інформації до інших з урахуванням їх смислової, семантичної зв’язаності. Обробці інформації за правилами формального висновку в гіпертекстовій технології відповідає запам’ятовування шляху переміщення по гіпертекстовій мережі.
Мережні технології дали змогу створювати геосистеми для доступу до світових сховищ інформації.
Створення архітектури "клієнт—сервер" знаменувало новий етап розвитку мережних IT. Згідно з цією технологією програми-клієнти виконують на комп'ютері (АРМ) працівника і відправляють запити до програми-сервера, встановленої на сервері. Отже, основне оброблення даних виконується на потужному сервері, а на АРМ працівника відправляються тільки результати виконання запиту. Таким чином, АРМ є формою використання обчислювальної техніки, яка поєднує принципи децентралізації та централізації, а впровадження АРМ ліквідовує розрив у часі між виробничо-господарським процесом, здобуттям первинної інформації, її обробленням і видачею результатів, що дає змогу активно впливати на процес управління. За допомогою взаємопов'язаних АРМ здійснюється тісний взаємозв'язок між інформаційними системами планування, оперативного обліку, керівництва, контролю й аналізу.
Останніми роками створено нові інформаційні технології, зокрема: ОLАР, сховища даних, програмні агенти, нейромережні технології.
Експлуатаційні можливості сучасної обчислювальної та інформаційної техніки, нові інформаційні технології збирання, обробки і передавання різних даних, значні досягнення в програмному забезпеченні, наявність локальних і глобальних мереж тощо складають ситуацію, за якою менеджери і фахівці різних рівнів, будучи звільненими від технічних операцій по збиранню та обробці даних, мають реальну змогу займатися творчою працею й своєчасно і в повному обсязі одержувати (в різних режимах забезпечення) об’єктивно необхідну інформацію для вироблення і прийняття управлінських рішень.