59. Художні школи західного постмодернізму.

Розвиток постмодернізму припав на післявоєнні роки. Постмодернізм охопив весь світ, але серед західних країн яскравими представниками цього стилю були Італія, Іспанія, Португалія, Нідерланди тощо. Цей стиль розвивається у всіх видах мистецтва – живописі, театрі, музиці. У музиці постмодернізм проявляється у напрямках техно, рок, реп. У мистецтві - боді-арт тощо.

Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список рис постмодернізму:

• культ незалежної особистості;

• потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

• прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

• бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

• використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;

• зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

• суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

• сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

• запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

• як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача;

• іронічність та пародійність

60.Історичні передумови виникнення української культури.

Ядром, навколо якого початок формуватися давньоруська держава Київська Русь стали галявині. Хоча територія й населення галявин не були настільки значними в порівнянні з іншими племенами, що визначає фактором, що висунув галявин на роль колиски давньоруської державності, було вигідне географічне положення на перехресті водних і сухопутних доріг - у Візантію, Західну Європу, Прибалтику, до Азовського й Чорного морів, а далі на Схід й у Передню Азію. У такий спосіб галявині мали безпосередні зв'язки із цивілізованими народами того часу.

Більша роль в об'єднанні східно-слов'янських племен, централізації влади належить Києву - матері міст росіян, що уже в ІX в. став важливим ремісничим, торговельним і культурним центром.

Передумови для державотворення (господарські, соціальні, політичні) розвивалися протягом ІV-Vlіі вв. На початку ІX в. ця держава зложилася із центром у Києві й плин двох сторіч воно стало одним з могутніх госу-арств раннесредневековой Європи, територія якого в період його Найвищого розквіту простиралася від Балтійського моря на півночі до північного на півдні, від Карпат і Вісли на заході до Волги й Каспійського моря на сході.

Культура Київської Русі включала, убирала в себе найрізноманітніші елементи від найближчих сусідів і була пов'язана з культурою Народів Центральної й Західної Європи, Передній Азії й Хазарии, Античною греко-римською культурою й середньовічної візантійської. Але всі ці найрізноманітніші впливи проникали на благодатну пову - самобутню культуру, в основі якої - глибинних народних Корінь. Дневнерусская культура була настільки висока, що дала можливість Київської Русі досить швидко сприйняти багатовікову лантух^-гуру Візантії, вплив якої в цей час було найдужчим у різноманітних сферах - від релігії, писемності, мистецтва до архітектурної майстерності. Однак Київська Русь не розчинилася у високорозвиненій візантійській цивілізації, а використала її досягнення (для створення своєї самобутньої й оригінальної культури, що стала важливою частиною в скарбниці світової культури.