61. Культура України XIV - першої половини XVII ст.

Роль культури у визвольнiй боротьбi українського народу

Важливою рисою формування й становлення української культу-у визвольнiй боротьбі, особливо з другої половини українського народу XVI i в першiй половинi XVII ст., була пiдпорядкованiсть її розвитку i iнтересам визвольної боротьби українського народу проти гнiту шляхетської Польщi, проти наступу католицизму й унiї.

Найяскравiше формування української мови i участь народних мас у твореннi духовної культуривиявилися в уснiй народнiй творчостi. У XIV-першiй половинi XVII ст. продовжувала розвиватися обрядова народна поезiя, що своїми початками сягає в давнiшнi часи,- весiльнi пiснi, поховальнi голосiння, колядки, щедрiвки, веснянки тощо. Та особливе мiсце в уснiй народнiй творчостi цього перiоду займають iсторичнi пiснi та народнi думи - героїчний епос України. Найбiльш раннi думи належать ло XV-XVI ст. У думах, поряд iз змалюванням трагiчної долi невiльникiв у турецько-татарському полонi, оспiвуеться боротьба проти турецько-татарських загарбникiв, проти, польсько-шляхетських гнобителiв, показується вiдвага, хоробрiсть борцiв, героїв-богатирiв - селян, козакiв та їхнiх ватажкiв Байди, Сагайдачного, Дорошенка, Сулима, Павлюка, Острянина та iн.

Книгодрукування в Українi

Для розвитку культури величезне значення мало поширення друкованих книг i початок та розвиток друкарства.

В Українi книгодрукування розгорнув росiйський першодрукар Iван Федоров, який пiсля видання разом iз своїм помiчником Петром Мстиславцем у Москвi першої вiдомої датованої друкованої книги в Росiї "Апостола" 1564 р. i "Часовника" 1565 р. внаслiдок переслiдувань вищого духiвництва й частини боярства змушений був перейти за "литовський рубiж". У 1572 р. Федоров з Бiлорусi перебрався до Львова i у 1573 р. на кошти, зiбранi небагатими мiщанами, заснував там друкарню. З неї у 1574 р. вийшов "Апостол" - перша друкована книга в Українi. Того ж року Федоров надрукував i другу книгу - перший схiднослов'янський "Буквар".

Освiта

Про стан шкiльної освiти в Українi у XIV-XV ст. документальних даних дуже мало. Тодi школи існували при монастирях, церквах, благодiйних установах i в маєтках деяких феодалiв. Учителями здебiльшого були дяки, що навчали дiтей елементарної грамоти, молитов, церковного спiву. Окремi українцi здобували знання в школах Польщi, Чехiї, Нiмеччини, де наука на той час досягла бiльш високого рiвня. Найважливiше значення мали православнi слов'яно-руськi школи, що були дiйовим знаряддям у боротьбi українського народу проти польсько-католицького наступу. Серед цих шкiл одне з перших мiсць належало Острозькiй школi, вiдкритiй близько 1576 р. зусиллями й на кошти українського князя К. К. Острозького (1526- 1608). З Острозької школи вийшло багато видатних письменникiв, учених, полiтичних дiячiв, зокрема Мелетiй Смотрицький, Петро Сагайдачний та iн.

Острозька школа мала значний вплив i на органiзацiю та постановку навчання в братських школах. Першою такою школою стала заснована у 1586 р. Львiвським братством школа у Львовi. Наприкiнцi XVI - на початку XVII ст. братськi школи дiяли також у Рогатинi, Горотку, Перемишлi, Бiльську, Кам'янцi Подiльському, Галичi, Замостi, Холмi, Вiнницi, Немировi, Луцьку. У Києвi братська школа заснована в 1615 р. Першим її ректором був вихованець Львiвської школи, вiдомий письменник Iов Борецький, пiзнiше київський митрополит. Крiм братських шкiл, на Українi в другiй половинi XVI -першiй половинi XVII ст. при церквах у селах i слободах iснували численнi парафiяльнi, "дякiвськi" школи, в яких навчалися дiти селян i козакiв. Подiбнi школи виникли i на Запорiжжi.

Лiтература. Полемiчнi твори.

Одночасно з традицiйними жанрами в лiтературi виникали i новi жанри - посвяти, передмови й пiслямови до друкованих книжок i рiзноманiтного типу вiршi -епiграми, емблеми, панегiрики, декламацiї, iнтермедiї, полемiчнi, iсторичнi, морально-дидактичнi вiршi та iн. У вiршах прославлялася боротьба проти ворогiв, оспiвувалася вiрнiсть вiтчизнi.

Та найбiльше значення мала полемiчна лiтература, що особливо розвинулася у другiй половинi XVI - на початку XVII ст. у зв'язку з посиленням польсько-шляхетського гнiту, наступу католицизму на Україну i насильницьким насадженням унiї. Вiдомо близько 140 полемiчних творiв з часiв XVI-першої половини XVII ст., з яких близько 80 написано католиками та унiатами i близько 60 - православними.

Першим значним полемiчним твором була книга вiдомого дiяча української культури, першого ректора Острозької школи Герасима Смотрицького "Ключ царства небесного", що вийшла в Острозi у 1587 р. Головна увага автора зосереджена на викриттi, ворожостi українському народовi папства, католицизму, на правдивому показi соцiальних антагонiзмiв, тяжкої працi поневолених селян, людей "бiдних, убогих", над якими свавiльно знущаються пани.

Видатним полемiстом кiнця 80 - 90-х рокiв XVI ст- був Стефан Зизанiй (Тустановський), який походив з родини мiрошника з села Тустановичi (звiдси-Тустановський), що на Галичинi. Вiн виступав як з полум'яними антикатолицькими й антиунiатськими усними проповiдями, так iз пристрасними полемiчними творами.

Зародження театру i музика.

У XIV- першiй половинi XVII ст. з формуванням української народностi та її культури розвивалось i мистецтво, в якому дедалi бiльше виявлялися нацiональнi риси.

Зароджується театральне мистецтво. З'являється вiршована шкiльна драма, в якiй переважали релiгiйнi та мiфологiчнi сюжети i акторами в якiй здебiльшого були учнi братських шкiл та студенти колегiй. У XVII ст. бере свiй початок i вертеп - ляльковий театр. Вистави вiдбувались у своєрiднiй двоповерховiй дерев'янiй скриньцi, де на верхньому поверсi показувалися вистави на релiгiйнi сюжети, а на нижньому-з народного життя. Розвивалася i музична культура, основою якої була усна пiсенна народна творчiсть.

Архiтектори України вмiло поєднували в будiвництвi український нацiональний стиль з кращими надбаннями європейського ренесансу. Так, на самобутнiй нацiональнiй основi з творчим урахуванням досягнень європейських архiтекторiв було збудовано такi прекраснi споруди, як будинок активного дiяча Львiвського братства купця Костянтина Корнякта (1580), вежа Корнякта (1588), каплиця Трьох святителiв (1578): I Успенська церква (1598--1630) у Львовi та iн.

Значного поширення в Українi набувають скульптура i рiзьблення, зокрема рiзьблення iконостасiв.

Живопис, що ранiш майже виключно був присвячений релiгiйнiй тематицi, тепер значною мiрою набуває свiтського характеру. Художники звертаються до реального життя, малюють природу, побутовi сцени, воєннi баталiї, набув поширення портретний живопис. Навiть на iконах образам святих надають рис реальних людей (свята Марiя - проста українська жiнка, жiнка-мати i т. iн.).Розвивається книжкова мiнiатюра (зокрема, в Пере-сопницькому євангелiї), гравюра, особливо по дереву (початок покладено гравiрованими iлюстрацiями в "Апостолi" i "Букварi" Iвана Федорова). Значних успiхiв було досянуто в Українi у литтi з мiдi та олова i художнiй обробцi металу. Особливого розвитку це мистецтво набуло у Львовi. Вiдливали й художньо оформляли гармати, дзвони, лiхтарi, чашi, свiчники, зброю, посуд та iн. Оздоблювали з допомогою iнкрустацiї золотом, коштовним камiнням, гравiруванням, шлiфуванням тощо.