- •Кримінальне право
- •2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •Добровільна відмова при незакінченому злочині. Відмінність добровільної відмови від дійового каяття.
- •1. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •Крайня необхідність та перевищення її меж
- •7. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •8. Поняття, ознаки, система та мета покарання.
- •9. Принципи та загальні засади призначення покарання
- •Система та види покарань.
- •3. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
- •10. Призначення покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків
- •11 Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •§ 6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •12. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (поняття, умови застосування та види).
- •Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- •14. Поняття та види кримінально-правової кваліфікації. Підстави та принципи кримінально-правової кваліфікації
- •Поняття, ознаки та види вбивств. Умисне вбивство за наявності обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 кк України). Умисні вбивства за наявності пом’якшуючих обставин (статті116-118 кк України
- •Умисне вбивство за наявності пом’якшуючих обставин.
- •Поняття, ознаки та види тілесних ушкоджень за ступенем їх тяжкості. Загальна характеристика ознак тяжких,середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень
- •2. Захоплення заручників (ст. 147 кк).
- •Крадіжка (ст. 185 кк України). Переростання крадіжки у грабіж або розбій
- •Вимагання (ст. 189 кк України). Розмежування вимагання з насильницьким грабежем і розбоєм.
- •21. Шахрайство (ст. 190 кк України).
- •Контрабанда (ст. 201 кк України). Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 кк України).
- •Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 кк України).
- •24. Кримінальна відповідальність за створення та діяльність злочинних організацій в Україні.
- •25. Загальна характеристика злочинів проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк України).
- •26. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку. Хуліганство (ст. 296 кк України).
- •27. Загальна характеристика злочинів проти моральності. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк України).
- •29. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк України). Розмежування з перевищенням влади або службових повноважень (ст. 365 кк України).
- •2. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
14. Поняття та види кримінально-правової кваліфікації. Підстави та принципи кримінально-правової кваліфікації
Застосування кримінального закону зводиться до двох головних дій —визначення того, якими статтями (статтею, частиною статті) передбачене вчинене діяння, та визначення його правових наслідків. Першу з названих дій прийнято називати кваліфікацією. Друга стосується призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності тощо.
Кримінально-правова кваліфікація - це визначення статті (статей, їх частини або пунктів) КК, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння.
Провівши найпростіший і найбільш точний поділ - дихотомічний - поняття кримінально-правової кваліфікації, отримаємо два її види:
1) кваліфікація злочинів (закінчених і перерваних на попередніх стадіях, вчинених у співучасті, одиничних і сукупності тощо);
2) кваліфікація суспільна небезпечних діянь, які не є злочинами (кваліфікація суспільне небезпечних діянь неосудних; кваліфікація суспільне небезпечних діянь осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність, тощо).
З названих видів кримінально-правової кваліфікації центральне місце займає кваліфікація злочинів. Головною метою будь-якої процесуальної діяльності в цій сфері є визначення того, чи становить собою вчинене злочин і якщо так, то який саме і якою нормою він передбачений.
Кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена стаття (і) КК, яка (і) передбачає (ють) відповідальність за скоєне, встановлена відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуальна закріплений висновок про наявність такої відповідності.
Кримінально-правова кваліфікація становить собою юридичну діяльність, яка отримує свій зовнішній вираз у відповідній формі, закріплюється у процесуальних документах і включає в себе:
виклад фактичних обставин справи; складання формули кваліфікації;
викладення формулювання звинувачення.
Виклад фактичних обставин справи полягає у формулюванні фактичного складу діяння. Тобто, з усіх наявних у кримінальній справі матеріалів відбираються ті, які орган дізнання, слідчий, прокурор, суд вважають встановленими (процесуальне доведеними) та такими, що мають кримінально-правове значення.
Формула кваліфікації - це вказівка на статті Особливої, а в певних випадках - і Загальної частини КК, якими передбачене вчинене діяння, шляхом використання скорочених, умовних позначень.
Формула кваліфікації - це сукупність цифрових та буквених позначень, які вказують на статті (а також їх частини та пункти) Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність, за якими кваліфікується діяння.
Підстави кримінально-правової кваліфікації. Значення правильної кримінально-правової кваліфікації. Принципи кримінально-правової кваліфікації.
Для того, щоб кваліфікувати (оцінити) скоєне, потрібні дві умови: 1) знати фактичні обставини справи, мати доказову інформацію про ті події, які мали місце в дійсності, та 2) мати кримінально-правову норму, яка передбачає скоєне в якості злочину. Встановлення відповідності між тим, що було в житті, й тим, що передбачене законом, здійснюється за допомогою використання специфічної юридичної конструкції - складу злочину, тобто сукупності ознак, які характеризують об'єктивні та суб'єктивні ознаки вчиненого посягання. Отже, можна виділити такі підстави кримінально-правової кваліфікації:
1) фактичну - обставини справи, які мали місце в реальній дійсності, стали відомими правоохоронним органам та були процесуальне закріпленими,- де, коли, ким, в якій обстановці, з використанням яких знарядь (засобів), яким способом вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно потягло, ким вчинено, в чому знайшло вираз суб'єктивне ставлення особи до скоєного тощо;
2) нормативну - норми КК, в яких закріплені ознаки злочинів. З урахуванням прийомів законодавчої техніки, які використовуються при формулюванні кримінально-правових норм, можна сказати, що вони викладені:
- у статтях Особливої частини КК;
- у статтях Загальної частини КК;
- у нормативних актах інших галузей права (якщо статті Особливої частини КК є бланкетними чи містять окремі бланкетні ознаки).
Формулювання звинувачення становить собою словесне посилання на ті кримінально-правові норми, які відображені у формулі кваліфікації; юридичні формулювання, що відображають норми закону, якими встановлена відповідальність за вчинене посягання. У цьому формулюванні словами відображається сутність звинувачення, пред'явленого особі, - тобто вказується, у вчиненні якого злочину (яких злочинів) обвинувачується особа.
Формулювання звинувачення дозволяє усунути певну неконкретність, яка може мати місце у формулі кваліфікації. Адже у формулюванні звинувачення формула кваліфікації не лише розшифровується (тобто в ній називаються норми, які формулою кваліфікації лише позначені), а й конкретизується, оскільки в ній вказуються лише ті ознаки діяння, які мають місце в даному випадку, а також вказуються кваліфікуючі ознаки, передбачені «попередніми» частинами цієї ж статті.
Принципи кримінально-правової кваліфікації - це система науково обґрунтованих, стабільних, таких, що застосовуються свідомо, найбільш загальних положень, на підставі яких здійснюється вибір кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї норми і процесуальне закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою.
Принцип законності робить визначальний вплив на зміст усіх інших принципів кваліфікації, тому є головним серед них.
Принцип індивідуальності кваліфікації передбачає, що діяння кожної особи кваліфікується окремо - індивідуально.
Принцип повноти кваліфікації означає, що вона має бути закінченою та вичерпною. Повнота кваліфікації має поєднуватися з іншими принципами кримінально-правової кваліфікації. Зокрема, прагнення повноти кваліфікації не повинно вести до того, що одні и ті ж діяння враховуються при кваліфікації неодноразово.
Кваліфікація буде повною, якщо кримінально-правову оцінку отримали всі діяння, вчинені особою. Недопустимо зосереджувати увагу лише на частині скоєного й давати оцінку лише найбільш небезпечним чи яскраво вираженим діянням.
