Тема 6

Програмно-цільові форми і методи охорони навколишнього середовиша

• Цілі і завдання розробки програм у галузі охорони навколишнього природного середовища

• Пріоритети екологічної безпеки

• Інформаційне забезпечення природоохоронної діяльності

Ііілі і завдання розробки програм у галузі охорони навколишнього природного середовиша

Для планування і програмування природоохоронної діяльності використовуються різноманітні підходи і розробляються:

• галузеві програми і плани природоохоронних заходів;

• схеми здійснення заходів щодо охорони та раціонального ви­користання природних ресурсів (земельних, водних, рибних, лісів тощо);

• цільові комплексні програми охорони навколишнього приро­дного середовища або їх аналоги - територіальні комплексні схеми охорони природи;

• індикативні плани природоохоронної діяльності.

У Сумській області по охороні довкілля ведеться робота на основі затвердженої «Цільової комплексної програми охорони навколишнього природного середовища», яка передбачає вирі­шення низки екологічних проблем.

У сфері охорони атмосферного повітря проблема полягає в тому, що збільшення обсягів виробництва та кількість автотранс­портних засобів призводить до збільшення викидів в атмосферу забруднюючих речовин. У зв'язку з цим разом із відроджен­ням економіки необхідно забезпечити утримання валових по­казників викидів на рівні оптимально можливих. Зменшення валових обсягів викидів в атмосферу від стаціонарних джерел повинно вирішуватись за рахунок ресурсозберігаючих та еко­логічно безпечних технологій, підвищення ефективності робо­ти установок очистки газу, недопущення відновлення експлуа-

тації технологічного обладнання, яке на сьогодні вичерпало свій ресурс.

Транспорт справляє значний вплив на навколишнє середови­ще як прямо, так і опосередковано. Так, за даними Сумського центру гідрометеорології, по місту Суми унаслідок руху автотран­спорту спостерігається постійне перевищення середньомісячних концентрацій пилу.

Тому необхідно, у першу чергу, зосередити зусилля на змен­шенні негативного впливу на навколишнє природне середовище викидів автотранспорту за рахунок таких заходів:

• обмеження використання етилованого бензину;

• впровадження на автотранспортних засобах каталізаторів-ней-тралізаторів відпрацьованих газів;

• забезпечення пріоритетності розвитку пасажирського елект­ротранспорту;

• поліпшення стану автомобільних доріг у населених пунктах;

• переведення автотранспорту на газове пальне.

У сфері охорони водних ресурсів однією з актуальних про­блем залишаються низькі темпи впровадження нових прогре­сивних технологій для очищення промгосппобутових стічних вод, а також впровадження безреагентного методу очищення галь-ваностоків.

Потребує комплексного вирішення проблема екологічного оздо­ровлення малих річок області, стан яких погіршується з кожним роком. Через наявність великої кількості ставків та надмірну зарегульованість гідротехнічними спорудами малі річки втрача­ють свої природні функції, що неминуче позначиться на основ­них басейнових річках, якщо не вжити відповідних заходів.

Залишається актуальним питання впровадження на підпри-ємствах-водокористувачах безстічних схем водоспоживання і особливо на підприємствах хімічного та машинобудівного ком­плексів, оскільки підприємства не мають коштів на ці роботи.

Низькими темпами вирішується питання по ліквідаційному тампонажу артезіанських свердловин, які вийшли з ладу і спри­яють забрудненню підземних водних горизонтів. Таких сверд­ловин в області налічується 258. Проведення 10-15 ліквідацій­них тампонажів на рік не вирішує проблем, а на більше коштів не вистачає.

У сфері охорони земельних ресурсів в результаті переведення еродованих та малопродуктивних земель у сіножаті площа ріллі в 2001 р. зменшилась на 8,5 тис. га. Загалом за останні п'ять років площа орних земель зменшилась на 71,9 тис. га, але

70

71

розораність області залишається ще досить високою і становить 52,3%. В області погіршується гумусовий стан грунтів, зменшу­ється забезпеченість їх поживними речовинами, підвищується кислотність, і, як наслідок, знижується їх родючість. Значне ско­рочення внесення добрив, порушення сівозміни та чергування культур приводить до того, що інтенсивними темпами відбува­ється мінералізація грунтів.

У результаті порушення умов зберігання неопізнаних, забо­ронених та непридатних до використання пестицидів, яких в області накопичено близько 2,5 тис. т, відбувається забруднення земель, ґрунтових та поверхневих вод. Реальною є загроза виник­нення неординарних ситуацій, пов'язаних із незадовільними умо­вами зберігання пестицидів та отрутохімікатів.

Тому слід вжити таких заходів:

• провести роботи з удосконалення сівозмін в аграрному секто­рі економіки;

• у сільськогосподарських підприємствах впроваджувати кон­турно-меліоративну систему землеробства, охороняти ґрунти від ерозії, зберігати річки і водоймища від замулення;

• провести реконструкцію осушувальних систем з метою від­новлення оптимального водно-повітряного режиму ґрунтів, по­в'язаних з їх вторинним заболоченням або переосушенням;

• комплекс супутніх ґрунтозахисних та водоохоронних заходів, які дозволяють зупинити деградацію ґрунтів та підвищити врожайність сільськогосподарських культур;

• в усіх сільськогосподарських підприємствах, організаціях сіль-госпхімії, фермерських господарствах збудувати склади для зберігання отрутохімікатів.

У сфері захоронення та утилізації відходів: в умовах відсут­ності в області полігонів по знешкодженню та захороненню ток­сичних відходів, підприємств по їх переробці, а також враховуючи відсутність можливостей їх будівництва, пов'язаних з економі­кою та екологічною ситуацією, оптимальним є напрямок по впро­вадженню на працюючих підприємствах технологій по регенера­ції, переробці та знешкодженню токсичних відходів, а саме:

• гальваношламів;

• відпрацьованих індустріальних, моторних та трансформатор­них мастил;

• відходів хімічного виробництва (фосфогіпсу та залізного ку­поросу);

• заборонених, непридатних до використання або неопізнаних пестицидів і агрохімікатів.

Актуальною залишається проблема роздільного збору, сорту­вання та визначення ресурсно-цінних компонентів твердих по­бутових відходів.

У сфері охорони надр, як і раніше, спостерігається низький рівень виконання обсягів рекультивації відпрацьованих земель. В області порушено розробкою корисних копалин 2740 га, з яких 960 га відпрацьовано і підлягає рекультивації. У 2001 р. рекуль­тивовано лише 170 га. В основному не рекультивуються землі цегельних заводів сільськогосподарських підприємств, які на даний час розформовані.

На територіях Путивльської та Роменської зсувних зон, не­зважаючи на стабілізацію зсувного процесу, необхідно продов­жувати режимні спостереження за ним.

Недотримання вимог природоохоронного законодавства наф­товидобувними підприємствами та управліннями бурових робіт призводить до забруднення земель буровими розчинами, високо-мінералізованими водами, нафтою.

У сфері охорони рослинного світу простежується тенденція погрішення стану лісів, особливо лісів агропромислового ком­плексу. У північній частині області втрачаються лісові площі внаслідок пошкодження їх травневим хрущем, надійних мето­дів боротьби з яким поки що не існує. Негативно впливає на стан лісів випалювання сухої рослинності на сільськогосподар­ських угіддях, прилеглих до лісового фонду. Це явище в остан­ній час набуває масового характеру. Не визначена ресурсна база лікарських рослин та інших недеревинних рослинних ресурсів області. Зелені насадження міст, промислових центрів та інших населених пунктів перебувають поза зоною планового розвитку територій. Зелене будівництво втрачає набуте за минулі роки. Інвентаризація земельних насаджень проведена лише частково в м. Суми.

У сфері охорони тваринного світу стан мисливської фауни на території області незадовільний. Щороку зменшується чисель­ність копитних тварин. У 2001 р. мали місце факти захворю­вання диких та свійських тварин інфекційними захворювання­ми. Чисельність немисливських видів тварин, у т.ч. риб, не ви­значена. Масового характеру набуло браконьєрство, особливо рибальське.

У сфері охорони природно-заповідного фонду та заповідної справи залишається недосконалою територіальна та функціональ­на структура природно-заповідного фонду. На природно-заповід­них територіях відсутній повний та достовірний облік видів

72

73

рослин і тварин, зменшується різноманітність та чисельність ро­слинного і тваринного світу, не зменшуються масштаби брако­ньєрства та самовільних рубок. На територіях об'єктів природ­но-заповідного фонду відсутні наукового обґрунтовані методики ренатуралізації осушених та порушених земель. У занедбаному стані залишається велика кількість парків - пам'яток садово-паркового мистецтва. Закони і положення, якими керується лі­сове господарство, не приведені у повну відповідність з природо­охоронним законодавством.

На жаль, на сьогодні з об'єктивних та суб'єктивних причин не всі ці питання вирішуються.

З метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльнос­ті по організації і координації заходів щодо охорони навколиш­нього середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціональ­ного використання і відтворення природних ресурсів, розробля­ється національна програма. Вона передбачає формування прин­ципово нової свідомості і екологічної культури як могутньої сили, здатної забезпечити гармонізацію і єдність людей з приро­дою протягом життя кількох поколінь.

Виконанню цього мають сприяти:

• розробка і реалізація екологічно обґрунтованої концепції роз­витку економіки, техніки і технології, яка б сприяла скоро­ченню обсягів ресурсовидобувних, енергоємних і водомістких галузей промисловості, перехід на екологічно безпечні техно­логії, а в подальшому - біологізація виробництва;

• скорочення будівництва, не пов'язаного із задоволенням пер­шочергових потреб населення, у містах і регіонах з підвище­ним рівнем забруднення навколишнього середовища, спря­мування капітальних вкладень і матеріально-технічних ре­сурсів у зони екологічного лиха, на будівництво природоохо­ронних об'єктів і створення міцної екологічної інфраструк­тури;

• створення ефективної системи екологічного законодавства;

• екологічна конверсія промислових підприємств, у першу чер­гу - ВПК, з метою найдоцільнішого використання інтелекту­ального і виробничого потенціалу, маючи на увазі вирішення гострих екологічних проблем.

Основними напрямками діяльності, спрямованої на стабілі­зацію стану повітряного басейну міста, є:

1. Посилення державного нагляду за дотриманням законодав­ства з охорони атмосферного повітря; створення підрозділу екологічної міліції для удосконалення контролю за викида-

ми в атмосферу забруднюючих речовин автотранспортними засобами.

2. Розвиток виробничих технологій, які забезпечували б мінімаль­ні викиди.

3. Відмова від розширення діючих і недопущення створення нових екологічно «агресивних» виробництв по всій території області, остаточне вирішення питання переносу проммайдан-чиків підприємств, що не мають санітарно-захисних зон (СЗЗ).

4. Удосконалення існуючої системи спостережень за станом ат­мосферного повітря в області (збільшення кількості стаціонар­них постів спостережень).

5. Підвищення ефективності діяльності щодо охорони атмосфе­ ри за рахунок зміцнення технологічної дисципліни на про­ мислових підприємствах, будівництва нових і реконструкції існуючих засобів охорони атмосферного повітря на промисло­ вих підприємствах та інших об'єктах.

Головне завдання національної екологічної програми поля­гає в стабілізації якості навколишнього середовища, сприянні комплексному використанню природних ресурсів у поєднанні з інтенсивним соціально-економічним розвитком і збереженням ресурсів біосфери. Протягом найближчих років Україна з об'­єктивних причин буде обмежена в коштах, які потрібно було б спрямувати на поліпшення стану навколишнього середовища. У зв'язку з цим визначають пріоритетні найрями і проблеми для відпрацювання реалістичних, ефективних і економічно ви­гідних рішень.

Пріоритети екологічної безпеки

Екологічна безпека - це такий стан навколишнього середовища, при якому унеможливлюється погіршення екології та виник­нення небезпеки для здоров'я людей. Складовими елементами екологічної безпеки є:

1. екологічно чиста продукція - матеріали або продукти (харчо­вого, технічного призначення), що не містять у собі шкідли­вих домішок у концентраціях, небезпечних для природного середовища, тварин та рослин і здоров'я людей; надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище при цьому та­кож має бути цілком виключене;

2. екологічно чисті ґрунти - такі, які не містять шкідливих домішок у кількостях, що загрожують стану ґрунтової біоти і здоров'ю людини;

74

75

3. екологічно чисте виробництво - забезпечення такого рівня організації виробництва, при якому встановлюється відповід­ність екологічним вимогам, нормам і нормативам; близьким за значенням є поняття «безвідходне виробництво», але в да­ному випадку мається на увазі не тільки виробничий процес, а й всі стадії життєвого циклу товарів, включаючи транспор­тування, обмін і споживання, утилізацію відходів;

4. екологічна експертиза - комплексний аналіз технологій, мате­ріалів, устаткування, техніки, проектів, планів, прогнозів та ін­шої документації, який проводять висококваліфіковані спеціа­лісти та експерти з метою визначення відповідності поданих матеріалів чинному законодавству, екологічним нормам; поді­ляється на державну та громадську екологічну експертизу.

Відповідно до Національної програми охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природ­них ресурсів при виборі пріоритетів мають враховуватись такі основні критерії і чинники:

• погіршення стану здоров'я людей, що пов'язано з якістю на­вколишнього середовища і умовами життєдіяльності;

• втрати в продуктивності, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного капіталу, деградацією природного середовища;

• погіршення стану або загроза біосфері в цілому та болотам, лукам, озерам, водоймищам, рікам, прибережним і морським екосистемам, лісовим і гірським районам, біологічному різно­маніттю живої природи зокрема;

• еколого-економічна ефективність природоохоронних заходів.

Пріоритети слід віддавати малозатратним, економічно вигід­ним заходам.

Інформаційне забезпечення природоохоронної діяльності

Управління, планування та програмування природоохоронної ді­яльності в межах країни, регіонів, міст і селищ, окремих суб'єктів господарської діяльності, складання схем розвитку і розміщення продуктивних сил значною мірою залежать від наявності вірогід­ної інформації. Інформаційне забезпечення природоохоронної діяльності має синтетичний, аналітичний і оперативний характер. Синтетичний характер інформації обумовлюється регіональ­ними і міжгалузевими її особливостями (медицина, гігієна, ме­теорологія, біологія, техніка і технологія тощо).

Аналітичний характер обумовлюється великою кількістю да­них, які слід зіставити з метою подальшого аналізу.

Оперативний характер інформації виходить із завдань швид­кого реагування на еколого-економічні зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі внаслідок порушень його стану з метою зменшення негативних наслідків та попередження подаль­ших негативних змін у майбутньому.

Отримання і генерація необхідної інформації щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального вико­ристання природних ресурсів пов'язані з такими особливостями:

• збільшення масштабів екологічної статистики та виникнен­ня нових даних у зв'язку з поглибленням знань у цій галузі;

• інертність інформації (події вже відбулися, а необхідні дані ще потребують додаткового уточнення);

• суттєвий вплив фонових факторів (разом із даними про стан того чи іншого об'єкта або природного компонента - атмо­сфери, води, ґрунту - необхідно враховувати додаткову інфор­мацію про стан суміжних об'єктів, динаміку процесів);

• багатоетапність (ітеративність) збору й отримання інформації.

Розрізняють первинну і вторинну (похідну) інформацію. Первинна інформація отримується безпосередньо від об'єкта спостереження. Вторинна інформація є похідною від первинної і отримується, як правило, шляхом аналізу і синтезу наявних даних.

Для вирішення завдань, що стоять перед економікою приро­докористування, важливою є інформація про всі види антропо­генної діяльності та результати спостереження за природними процесами і явищами. Найважливішими напрямками отриман­ня й узагальнення інформації є:

1. В промисловості:

• загальна характеристика підприємств(а);

• характеристика прилеглих територій і впливу підприємств(а) на них (зони впливу);

• параметри і ступінь впливу підприємства на навколишнє середовище (обсяги викидів і скидів, порушення довкілля і т.д.), які необхідні для проведення еколого-економічного аналізу.

2. У галузі охорони здоров'я:

• демографічна інформація;

• інформація про стан здоров'я населення (безпосередньо в га­лузі охорони здоров'я);

76

77

- інформація про санітарно-гігієнічні умови життєдіяльності людей (додаткове медичне обстеження населення, статистичні дані, аналітичні дані).

3. У житлово-комунальному господарстві й обслуговуванні населення:

• витрати на прибирання;

• витрати на експлуатацію громадського транспорту;

• витрати на ремонт житлового фонду;

• витрати на побутове обслуговування;

• утримання зелених насаджень.

4. У сільському і лісовому господарстві:

• загальний стан угідь у порівнянні й у динаміці;

• дохід господарства;

• якісний стан ґрунтів і їх оцінка;

• енергоозброєність;

• гідрологічна характеристика;

• витрати на підтримку родючості;

• витрати на використання засобів хімізації;

• структура галузей (тваринництво, рослинництво);

Інформація повинна бути опрацьована в динаміці і представ­лена в порівнюваному вигляді. Базою для створення інформацій­ної системи є статистична звітність, а також матеріали і звіти спеціально уповноважених органів контролю за станом навколиш­нього природного середовища та кадастри природних ресурсів. Так, інформація про джерела забруднення атмосферного повітря і обсяги викидів надається підприємствами-природокористувача-ми у формах статистичної звітності 2-ТП (повітря), а про стан охорони водних ресурсів - 2-ТП (водгосп). Зокрема, за формою 2-ТП (повітря) аналізуються джерела утворення (агрегати, устат­кування) та джерела викидів (труба) забруднюючих речовин. Уся наявна інформація згрупована за п'ятьма розділами:

• викиди шкідливих речовин в атмосферу; їх очистка й утилі­зація;

• виконання заходів щодо зменшення обсягів викидів шкідли­вих речовин в атмосферу;

• характеристика джерел викидів шкідливих речовин;

• показники ефективності роботи пило- і газоочисного устатку­вання;

• зміни обсягів викидів шкідливих речовин.

Узагальнена інформація про стан природоохоронної діяль­ності на підприємствах може бути наведена в екологічних пас­портах. Інформація про стан природних ресурсів за територі­альним принципом - у кадастрах (земельний кадастр, водний кадастр, кадастр відходів тощо).

Для урахування екологічних вимог у ході розгортання при­ватизаційних процесів дедалі більшого значення набуває еколо­гічний аудит. Впровадження екологічного аудиту в практику сприятиме одержанню основних даних про несприятливі з по­гляду екології підприємства для приватизаційної діяльності, визначенню завдань у короткотерміновий період. Вдосконален­ня діючого економічного механізму природокористування і при­родоохоронної діяльності та формування стабільних джерел фі­нансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкових відносин має стати органічною складовою системи управління й регулювання економіки, стимулювати охорону і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни шляхом створення відповідних економічних умов (інвестиційних, подат­кових, кредитних тощо).

Питання для самоконтролю

1. Поясніть необхідність планування природоохоронної діяльності.

2. Охарактеризуйте основні напрями програмування і планування природоохоронної діяльності.

3. Назвіть найголовніші пріоритети екологічної безпеки.

4. Що таке екологічно безпечна продукція, екологічно безпечна тех­нологія? Наведіть приклади.

5. Поясніть зміст терміна «синтетичний характер інформації».

6. Дайте характеристику основних джерел отримання еколого-еконо-мічної інформації.

Теми для дискусій

• Чи загрожують екологічній безпеці найсучасніші технології, що використовуються в сільському господарстві? Наведіть приклади.

• Роль екологічного моніторингу для забезпечення створення інфор­маційних систем.

• Сучасні інформаційні технології й охорона довкілля.

78

79