Поєднання природоохоронної та господарської діяльності і їх вплив на темпи економічного розвитку суспільства

На розв'язання практичних економічних і екологічних проблем спрямована діяльність людей та урядів більшості країн світу. У розвинених країнах гостро стоїть питання про скорочення тех­ногенного навантаження на навколишнє середовище, поліпшен­ня умов життя і діяльності людини. У країнах з низьким рів­нем доходів велике значення мають проблеми виживання, бороть­ба з голодом, бідністю, хворобами. Проте саме тут найгостріше постають питання екологізації господарської діяльності та збе­реження довкілля.

Природний і штучний (створений людиною) матеріальний світ є тим середовищем, в якому людина існує, господарює, задовольняє свої потреби і врешті-решт впливає на стан довкілля. Навколиш­нє середовище завжди було необхідною умовою і складовим

50

51

елементом процесу відтворення матеріальних і духовних ціннос­тей, одночасно виконувало функції і природних ресурсів, і життє­вого простору. Відтворюючи природні ресурси і навколишнє сере­довище, суспільство відтворює і свої продуктивні сили. Деграда­ція довкілля не тільки погіршує загальний стан екосистем, але й скорочує забезпеченість виробництва сировиною, ускладнює тех­нологічні цикли, погіршує умови життя людини.

Екологічні фактори неодноразово ставали причиною бага­тьох кризових ситуацій в історії людства (дорожнеча паливно-енергетичних ресурсів, чисельні наслідки повеней, зсувів ґрунтів, техногенних аварій і катастроф). Екологічними факторами на­зиваються елементи навколишнього природного середовища, які істотно впливають на живий організм. Вони поділяються на три великі групи:

• абіотичні (фактори неживої природи);

• біотичні (пов'язані з впливом живих істот);

• антропогенні.

До першої групи належать кліматичні, едафічні (наприклад, сукупність фізичних і хімічних властивостей ґрунту), гідрофізичні, гідрохімічні фактори.

До другої групи належать фактори, що відображають суму впли­вів живих істот одна на одну, на неживу природу і на людину.

До третьої групи факторів відносять вплив людини на стан навколишнього природного середовища, тобто всі форми діяль­ності людського суспільства.

Екологічні вимоги все частіше відіграють важливу роль у відносинах між державами, загострюють боротьбу за ринки ви­робництва і постачання продукції, стають бар'єром на шляху імпорту в країни екологічно незахищеної промислової, сільсько­господарської та іншої продукції. На сучасному етапі розвитку суспільства у сферу виробництва залучено майже всі види при­родних ресурсів суші і значну частку багатств Світового океану. Людство вже використовує майже 70% земель, придатних для сільського господарства, 80-90% природних кормових угідь, близько 50% приросту деревини в лісах. У річках і водоймах виловлюється майже 90% усього приросту основних промисло­вих риб. З огляду на це в багатьох країнах вже прийняті зако­нодавчі акти про забезпечення екологічної безпеки держави. На планеті сформувались досить великі регіони, де рівень забруд­нення атмосфери досяг загрозливих масштабів. Постійно збіль­шується приріст і зростає чисельність населення. Тільки за остан-

ню тисячу років природний приріст населення планети збіль­шився в тисячу разів - з 2% за тисячу років до 2% на рік (звер­ніть увагу на те, що в Україні зараз відбувається зменшення населення - смертність перевищує народжуваність).

Зростання чисельності населення, прискорення темпів роз­витку продуктивних сил, залучення значних обсягів природних ресурсів у суспільне виробництво активізують процес деградації природи, спричиняють непередбачені зміни навколишнього се­редовища. Сучасна екологічна ситуація зумовлює потребу кон­структивного підходу до поліпшення екологічного стану тери­торій і розробки спільних програм у галузі використання при­родних ресурсів. При цьому важливе значення має визначення пріоритетних шляхів розв'язання екологічних проблем у краї­нах з різним рівнем економічного розвитку.

У країнах, що розвиваються, мінімальний розмір доходів у 15 разів, а максимальний - у 6 разів менший порівняно з аналогі­чними показниками розвинених країн. Найбільш високий рівень доходів у США, Канаді, Німеччині, Японії, а найнижчий - у краї­нах СНД, Афганістані, країнах Центральної Африки. Скорочення різниці в економічному розвитку і доходах пов'язане із залучен­ням значної кількості ресурсів навколишнього середовища у ви­робничу сферу. У зв'язку з цим постає питання про адекватність використання природних ресурсів темпам розвитку економіки, що сприятиме поступовому підвищенню якості життя в слабо-розвинених країнах світу і в цілому на планеті. Характеризуючи особливості сучасного стану розвитку економічних відносин у суспільстві, ми повинні відзначити деякі особливості, пов'язані з взаємовідносинами між суспільством і природою, а саме:

• впровадження досягнень НТП спрямовується на підвищення ефективності суспільного виробництва, сприяє підвищенню добробуту людини;

• економічним результатом господарської діяльності є задо­волення матеріальних та інших потреб людства;

• екологічним результатом сучасної господарської діяльності, на жаль, є забруднення і деградація навколишнього середовища.

Природоохоронна і господарська діяльність - це дві сторони єдиного процесу господарювання людини. Відтак екологічним результатом господарювання має стати забезпечення потреби людей якісними умовами існування. Впровадження досягнень НТП повинно бути спрямованим саме на гармонізацію госпо­дарської та природоохоронної діяльності, зменшення негатив­них наслідків для навколишнього середовища.

52

53