Тема 8

Теорія економічних збитків від антропогенного впливу на довкілля

• Загальна класифікація порушень навколишнього природного середо­вища.

• Класифікація економічних збитків.

• Методи визначення економічних збитків.

• Особливості розрахунку економічних збитків від антропогенного пору­шення довкілля в агропромисловому секторі.

Загальна класифікація порушень навколишнього природного сереловиша

Розв'язуючи конкретні виробничі завдання по задоволенню сво­їх матеріальних і духовних потреб, людина активно змінює при­роду, у більшості випадків негативно впливає на її рівновагу, припускає надто багато порушень вимог і норм охорони довкіл­ля. Проте й сама природа може негативно впливати на рівнова­гу компонентів навколишнього природного середовища, справ­ляє зворотну дію, призводить до порушення стану еколого-еко-номічних систем. Масштаби впливу досягли таких розмірів, що під загрозу поставлене саме життя на планеті. Отже, за хара­ктером впливу на природу порушення навколишнього природ­ного середовища можна класифікувати як:

• природні (природничі);

• антропогенні (техногенні).

Особливо небезпечні порушення - це антропогенні. Небезпе­ка антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не стільки в масштабах цього впливу, скіль­ки у концентрації діяльності, а відповідно і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій терито­рії з великою густотою населення.

За масштабами впливу порушення навколишнього природ­ного середовища поділяються на:

86

87

• глобальні;

• регіональні;

• локальні.

За типом діяльності людини (антропогенних факторів) пору­шення навколишнього природного середовища класифікуються на:

• організаційні недоліки;

• технологічні недоліки;

• експлуатаційні недоліки.

Приклади:

1. недисциплінованість, безвідповідальність керівників, спеціалі­стів та працівників підприємств різних галузей;

2. недосконалість технологій виробництва, відсутність захисних приладів та обладнання;

3. втрати при транспортуванні та переробці, низький коефіцієнт використання добутих матеріалів і продуктів.

Основні причини порушень:

• безгосподарне використання природних ресурсів (надр землі, ґрунтів, лісових, водних, атмосферних);

• забруднення ґрунтів, водойм стоками і атмосфери викидами, розміщення виробничих відходів у навколишньому середовищі;

• безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;

• надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території (зростання населення, невиправдана концентрація забруднюючих підприємств та ін.), а також фактори, що наве­дені в прикладах вище.

Основні джерела порушень навколишнього природного сере­довища:

• автомобільний транспорт;

• підприємства чорної і кольорової промисловості;

• ТЕЦ, атомна енергетика;

• нафто-, газопереробна, хімічна промисловість;

• сільське та лісове господарство (меліорація, хімізація, застосу­вання енергоємної техніки);

• промислові та комунально-побутові відходи.

Так, наприклад, обсяги забруднення атмосферного повітря від пересувних джерел (автотранспорт, залізничний транспорт тощо) сягають 34-67%; решта викидів поділяються таким чином:

• енергетика - 33%;

• металургія - 28%;

• вугільна промисловість - 18%;

• хімічна промисловість - 3%;

• інші галузі - 18% .

Споживацьке ставлення до природи дедалі більше перерос­тає в нераціональне витрачання природних ресурсів, посилення надзвичайно негативного впливу на навколишнє природне се­редовище.

Класифікація економічних збитків

Збитки виникають унаслідок:

1) зміни кількості та якості природних ресурсів та/або інших зовнішніх умов технологічних процесів і як наслідок - змен-

I шення обсягів використання природних факторів у виробницт-

ві - екологічні збитки (див.: Взаємодія екології та економіч­ної системи - рис. 4);

2. погіршення здоров'я фізичних осіб (громадян) або умов ве­дення особистого господарства при забрудненні навколишнього природного середовища чи інших несприятливих змін його стану - соціальні збитки;

3. наявністю витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків - економічні збитки. Економічні збитки склада­ють екологічні витрати виробника.

За характером дії, ступенем визначеності, проявом у часі еколого-економічні збитки поділяються на:

• фактичні;

• прогнозні;

• попереджені.

Збитки, яких зазнає суспільство від порушень навколишньо­го природного середовища, можна класифікувати:

1) за галузями народного господарства:

• збитки промисловості;

• збитки сільського господарства;

• збитки комунальних підприємств;

• збитки оздоровчих закладів та ін.;

2) за компонентами навколишнього природного середовища:

- водних, земельних, атмосферних, лісових ресурсів;

88

89

3) за елементами процесу праці:

- предмети праці, знаряддя праці, самі робітники - трудові ре­сурси.

Межі між економічними збитками та їх формами дуже умов­ні. Проте в кінцевому підсумку будь-якій формі порушень на­вколишнього природного середовища можна дати вартісну або принаймні матеріальну оцінку. Наприклад, втрати сільського господарства від забруднення навколишнього природного сере­довища можуть виявлятися у зниженні урожайності, продукти­вності худоби тощо. На землях, забруднених пилом, урожайність основних сільськогосподарських культур знижується на 15-30%, а термін служби устаткування (техніки) скорочується на 20-30%.

Отже, економічні збитки виявляються в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства.

Метоли визначення економічних збитків

Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов'язаних із забрудненням) від порушень стану навколишньо­го природного середовища, які із різним ступенем повноти вра­ховують витрати, що виникають унаслідок забруднення середо­вища та негативних змін його стану. Пропонуються способи і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошове вираження збит­ків визначається досить суперечливо: одні пропонують визнача­ти за витратами валової продукції; інші - за приведеними ви­тратами на заходи по ліквідації наслідків забруднення і на від­творення продукції, що втрачається; треті - за зміною економіч­ної оцінки ресурсу.

Можна розраховувати за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об'єктів, можна здійснити розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги надається визначенню ефективності здійснення природоохоронних захо­дів. При визначенні економічних збитків слід пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріаль­них, що це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які не можуть бути створені в ре-

зультаті погіршення стану навколишнього природного середо­вища. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального викорис­тання природного середовиїца, і сукупним суспільним продук­том, одержаним при допущених порушеннях навколишнього природного середовища. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюва­тися за такими напрямками:

• прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);

• непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджують­ся у встановленому порядку);

• аналітичний (статистичний) метод.

Можна використовувати і комбіновані методи, однак слід мати на увазі, що отримані за різними методиками розрахункові дані не завжди порівнювані. Пряжі розрахунки еколого-економічних збитків, наприклад у галузі рослинництва, можна у загальному вигляді здійснити за такою формулою:

У„ = ІС_І-(У_ВІ-У_И)-5_І, (8.1)

де С. - показник, що служить для переведення натуральних величин втрат врожаю і-ї культури у вартісне вираження, грн./ц; У_ц/ та,У_и - урожайності і-ї культури відповідно в досліджуваному (забруд­неному) районі та в контрольному (чистому), ц/га; 5_/ - посівна площа і-ї культури в досліджуваному районі.

Статистичні методи розрахунку збитків ґрунтуються на кореляційно-регресивному аналізі впливу різних чинників, у тому числі й забруднення навколишнього природного середовища, на досліджувані показники. Важливим аспектом здійснення цих розрахунків є інформаційне забезпечення (див. тему 6).

Емпірична оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря здійснюється за такою формулою:

Г_ат*=УаГМ, (8.2)

де у - константа, що показує розмір шкоди, яка завдається при надхо­дженні в навколишнє природне середовище 1 т умовної забрудню­ючої речовини, грн./умовну т; о - коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій (житлової

90..

91

забудови, промисловості, с/г угіддя, рекреаційні, лісові тощо), ви­значається як середньозважена по всій площі забруднення і зале­жить від різновидів територій, зони забруднення; / - коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання частинок (пил, краплини рідини, газоподібні речовини); М - порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять у навколишнє середовище від джерела забруднення (ум. т) визначається за формулою:

М = Іт, -А,, (8.3)

де т- річна маса викиду і-ї речовини; А_: - показник відносної агре­сивності, який обернено пропорційний до ГДК (умовних т/т) і орієнтовно може бути розрахований за формулою:

Л=—, (8.4)

де ГДК. - гранично допустима концентрація речовини. Тоді формула (8.3) матиме такий вигляд:

ГДК, ^{й0)

Коефіцієнт о~ не має розмірності і може бути розрахований за формулою:

°⁼5Г"?і^8,"^(Ті' ^(8,6)

де 5^ - загальна площа зони активного забруднення; 5, - площа частини зони активного забруднення, що належить до території і-го типу; у₁ - показник відносної небезпеки забруднення терито­рії і-го типу; п - кількість типів території, що потрапили до зони активного забруднення.

Зона активного забруднення для стаціонарних джерел за­бруднення висотою вище 10 м являє собою кільце, обмежене дво­ма радіусами: г - внутрішній та К - зовнішній, які також мо­жуть бути розраховані:

г = 2фЛ,

(8.7)

К = 20фЛ,

де Н - висота джерела викиду забруднюючих речовин; ф - темпера­турна поправка для визначення висоти викиду, що може бути розрахована за такою формулою:

_л АГ ^{Ф = 1 +} ^' <⁸-⁸>

де ДТ - середньорічне значення різниці температури викиду на вихо­ді з джерела забруднення та температури атмосферного повітря.

Коефіцієнт розсіювання (/) можна знайти за такими форму­лами:

а) для газоподібних домішок з дуже малою швидкістю осі­ дання (менше 1 см/с):

₍ 100 4

^Та 100 + фЛ'і + ц' ⁽⁸'⁹⁾

X

ґ іппп \

б) для частинок, що осідають із середньою швидкістю (від 1 до 20 см/с):

и =

(8.10)

1 + и

1000 60 + фЛ

в) для великих частинок, що осідають зі швидкістю понад 20 см/с:

/„ = 10, (8.11)

де и - середньорічний модуль швидкості вітру.

Оцінка збитків від забруднення водних ресурсів здійснюєть­ся за такою формулою:

У_вод =уо-М, (8.12)

де у - аналогічно до формули (8.2), а а - (басейновий коефіцієнт) залежить від народногосподарського значення водного джерела, що зазнає забруднення.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків, непродуктивні, а спрямовані на попередження економіко-екологічних збитків -продуктивні. Перші витрати пасивні, другі - активні. Добре, якщо активні випереджають пасивні.

92

93

Відношення збитків (3) від порушень навколишнього природ­ного середовища у вартісному вираженні до всього створювано­го суспільного продукту (ССП) показує рівень розвитку охорони навколишнього природного середовища, а також ступенів нега­тивного впливу виробничої діяльності на природу (К):

К- 3/ССП. (8.13)

В ідеалі, К - 0. Це стане можливим, коли будуть створені принципово нові екологічні технології.

В основу методики визначення економічних збитків може бути покладена й економічна оцінка природних ресурсів. Отже, зага­льний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбу­тньому абсолютно необхідні для визначення коштів на здійснен­ня заходів з охорони навколишнього природного середовища як в цілому по країні, так і для оцінки раціонального природокори­стування на окремо взятому підприємстві.

Особливості розрахунку економічних збитків

віл антропогенного порушення довкілля

в агропромисловому секторі

Удосконалення системи природокористування і раціональне ви­користання природних ресурсів у сільському господарстві немож­ливі без впровадження в цю сферу госпрозрахункових відносин. Вони потребують економічної (грошової, вартісної) оцінки сіль­ськогосподарських природних ресурсів, особливо земельних, лі­сових і водних.

Під раціональним землекористуванням, розуміють не тіль­ки використання ґрунтів за прямим призначенням, але і їх охо­рону. Розрізняють дві основні проблеми охорони землі: еконо­мічну - охорона від виснаження, екологічну - охорона від забруд­нення та деградації. Обидві проблеми тісно взаємопов'язані між собою.

Відмітними особливостями розрахунку економічних збитків від антропогенного порушення довкілля в агропромисловому секторі є такі:

1) земля - малорухоме середовище, і міграція в ній забруднених речовин відбувається повільніше, ніж в атмосфері і воді, а їх концентрації постійно зростають (акумулюються), особливо важких металів, радіонуклідів, деяких хлорорганічних речо­вин (діоксинів);

2. забруднення ґрунту на людину впливає не прямо, а опосеред­ковано - через кількість і якість врожаю та вироблених з нього продуктів харчування;

3. використання землі супроводжується перетворенням і змі­ною її природних первісних властивостей, виникненням но­вих. Перетворення сільськогосподарських угідь у ріллю, зро­шення в засушливих та осушення у зволожених регіонах не­рідко мають небажані наслідки;

4. відсутність водоочисних споруд на тваринницьких комплек­сах та невисока ефективність їх роботи на підприємствах пе­реробної промисловості;

5. безгосподарне використання мінеральних добрив та отрутохі­мікатів, які завдають значної шкоди земельним ресурсам та впливають на якість продукції АПК;

6. найбільшої шкоди завдає використання потужної техніки, що призводить до ущільнення ґрунтів, збитки від якого практич­но неможливо обрахувати;

І 7) диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову проду­кцію.

Відмінністю розрахунку збитків у сільському господарстві є те, що їх можна оцінити за натуральними показниками (скільки втрачено продукції рослинництва і тваринництва). Проте така оцінка не може вирішити проблеми вибору найбільш ефектив­ного варіанта раціонального використання природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, тому що натуральні по­казники мають різні спрямованість і розмірність. Тому впрова­дження узагальнюючого показника оцінки економічних збит­ків від антропогенного впливу на довкілля в агропромисловому секторі є необхідністю, яку потрібно ще вирішувати.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику порушень, що виникають унаслідок змін стану навколишнього природного середовища, наведіть приклади.

2. Охарактеризуйте основні джерела і чинники антропогенного впли­ву на стан навколишнього природного середовища.

3. Що ви розумієте під еколого-економічними збитками?

4. Використовуючи системний підхід (рис. 5), зробіть аналіз можли­вих економічних втрат від ерозії ґрунтів.

5. Яким чином можна здійснити еколого-економічну оцінку збитків?

6. Що таке натуральні показники і їх вартісна оцінка?

7. Охарактеризуйте методи економічної оцінки збитків.

94

95

8. Яким чином можуть бути пов'язані між собою система екологіч­ного нормування та економічна оцінка порушень стану навколиш­нього природного -середовища?

9. Поясніть, які особливості розрахунку економічних збитків в АПК?

Теми для дискусій

• Економічна ефективність природоохоронної діяльності та можли­вості використання теорії економічних збитків на сучасному етапі.

• Оцінка впливу сільськогосподарського виробництва на стан дов­кілля.