2. Оцінювання ризику кредитних портфелів в абсолютному вираженні

Для кількісного оцінювання ризику кредитного портфеля скористаємося такими статистичними показниками: дисперсією, середньоквадратичним відхиленням, семіваріацією, семіквадратичним відхиленням.

Для оцінювання ризикованості портфелів скористаємося показником дисперсії.

Дисперсія – це зважена величина квадратів відхилення випадкової величини від її математичного сподівання т. Дисперсія характеризує міру розсіяння випадкової величини навколо її математичного сподівання т, тобто в даному прикладі, міру розсіяння норми прибутку навколо сподіваної (очікуваної). Розраховується за такою формулою:

Чим менше значення дисперсії, тим меншим є розсіяння значень норми прибутку від середнього значення, а отже, тим меншим є ризик.

Дисперсія (варіація) норми прибутку виражається у відсотках, піднесених до квадрата. Це дещо незручно з погляду інтерпретації результатів.

Цієї незручності позбавлений інший показник ступеня ризику – середньоквадратичне відхилення, який є одним із основних показників вимірювання ризику. Він показує, як у середньому буде коливатись очікувана (сподівана) норма прибутку для кожного портфеля і розраховується таким чином:

Семіваріація – дисперсія додатніх або від'ємних відхилень норми прибутку від очікуваної (математичного сподівання). Якщо враховуються тільки додатні відхилення, то показник семіваріації характеризує шанс отримання прибутку, вищого за середнє значення. Якщо ж менеджмент банку цікавить оцінка величини ризику отримання прибутку меншого за очікувану норму, то до­цільно враховувати від'ємні відхилення за такою формулою:

Аналогічно варіації, семіваріація норми прибутку виражається у відсотках, піднесених до квадрата, тому частіше користуються таким показником ризику, як семіквадратичне відхилення.

Семіквадратичне відхилення, на відміну від середньоквадратичного, ураховує тільки ті відхилення, що менші (або більші) за очікувану норму прибутку. Середньоквадратичне відхилення норми прибутку означає ризик отримання прибутку, меншого за середнє значення.

3. Оцінка ризику у відносному вираженні.

Менеджер, схильний до ризику, обере той портфель, який забезпечить більшу дохідність (ефективність); а не схильний до ризику – портфель, з найнижчим показником ризику; натомість управлінець, який нейтральний у ставленні до ризику шукатиме найкраще співвідношення між ризиком і дохідністю.

Для подальшого порівняння кредитних портфелів за критеріями ризику та дохідності можна використати відносні оцінки ризику: коефіцієнт варіації та коефіцієнт семіваріації.

Коефіцієнт варіації характеризує норму прибутку на одиницю ризику і розраховується як співвідношення сподіваної норми прибутку до середньоквадратичного відхилення:

Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим меншу норму прибутку має портфель на одиницю ризику.

Коефіцієнт семіваріації аналогічний коефіцієнту варіації і розраховується як співвідношення математичного сподівання до семі-квадратичного відхилення:

Таким чином, розрахувавши цей показник необхідно обрати той портфель, за яким норма прибутку на одиницю ризику є вищою.

Отже, якщо банк схильний до ризику, тоді за результатами аналітичних розрахунків слід обрати кредитний портфель, який має більшу сподівану (середню) дохідність. Банку, який дотримується стратегії мінімізації ризиків, варто віддати перевагу портфелю, за яким показники ризику є нижчими.

Завдання 2. 2.

Розкрийте зміст, основні параметри та підходи VaR-методології кількісної оцінки міри банківських ризиків. Для яких видів банківських ризиків цей метод є найбільш прийнятний ? Проведіть порівняльну характеристику основних методів розрахунку показника ризикової вартості (VaR). Зверніться до умови та вихідних даних завдання 2 індивідуальної роботи з дисципліни «Управління банківськими ризиками» та проаналізуйте можливість застосування параметричного VaR-методу для оцінки і прогнозування валютних ризиків банку.