2. Банківський переказ, документарний акредитив, документарне інкасо

Розрахунки по зовнішньоекономічних операціях бувають з платежем відразу або в кредит. Розрахунок з платежем відразу – це оплата повної суми коштів експортерові за товар (роботи, послуги) до моменту переходу права власності на нього або у момент їх переходу у власність імпортера.

Розрахунок в кредит має два різновиди, які відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної операції її кредитує: "комерційний кредит" надається експортером імпортерові; "авансування" надається імпортером експортерові.

Міжнародна практика показує, що, як правило, експортер надає кредит, так званий "експортний кредит".

Для здійснення розрахунку імпортери часто беруть банківський кредит. Але розрахунки за рахунок засобів банківського кредиту не розглядаються як розстрочка платежу, оскільки імпортер розраховується засобами, що є у нього, хоча і за рахунок кредиту, отриманого в банці.

Як правило, міжнародні розрахунки здійснюють банківські установи, але можливо також їх переклад через кредитно-фінансові установи, розрахункові центри, клірингові палати і так далі

Класифікація документів, використовуваних при міжнародних розрахунках:

1. Фінансові документи: вексель; чек; платіжні розписки.

2. Комерційні документи: рахунки-фактури; документи, підтверджуюче відвантаження або відправку товарів – коносамент, авіанакладні, транспортні накладні, автодорожні накладні, специфікації, комбіновані транспортні документи; документи страхових компаній або їх агентів (вантажі, як правило страхуються); документи, що свідчать про походження товарів, вага, якість; документи, що свідчать про перетин товаром митної межі, – ГТД.

Основні форми міжнародних розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності:

• банківський переказ;

• акредитив;

• інкасо;

• розрахунки по відкритому рахунку;

• розрахунки з використанням чеків;

• розрахунки з використанням векселів;

• розрахунки з використанням відкритого рахунку.

Чинники, що впливають на вибір форми розрахунку: вид товару (залежно від постачань технічного устаткування, продовольчої групи товарів або медикаментів); термін постачань; наявність кредитного договору; платоспроможність і ділова репутація контрагента; характер компромісу між контрагентами; можливості банків.

Основні форми, рекомендовані для розрахунків між резидентами України і їх зарубіжними контрагентами по зовнішньоекономічних договорах, викладені в Ухвалі № 444. До них відносяться: банковский перевод; документарный аккредитив; документарное инкассо.

Банківський переказ

У зв'язку з технологічною простотою, стислими термінами здійснення і невисоким розміром банківських тарифів в порівнянні з акредитивом і інкасо банківський переказ є найчастіше вживаною формою розрахунків. Він здійснюється за допомогою платіжного доручення, яке надається клієнтом обслуговуючому банку і є наказом клієнта про перерахування певної суми в іноземній валюті нерезиденту (а при розрахунках з країнами СНД за системою ЛОРО-рахунків — також в національній валюті України). У платіжному дорученні указується дата валютування, платіжні реквізити бенефіціара (нерезидента), банку-кореспондента, підстави для здійснення платежу, сторона, за рахунок якої виплачуються банківські комісії і ін.

Платіжні доручення виконуються за допомогою системи S.W.I.F.T, телексу і інших засобів зв'язку.

Банківський переказ може здійснюватися як до, так і після отримання товарів, виконання робіт (послуг), що обуславливает певні відмінності в системі їх обліку.

Найпоширенішою формою платежу при розрахунках наявними засобами є акредитив - зобов'язання банку перерахувати на рахунок продавця грошові кошти (при наданні обумовленого з покупцем пакету документів, які підтверджують постачання товару на умовах контракту).

Існує декілька видів акредитивів: відзивною, безвідзивною, підтверджений, непідтверджений, трансферабельний (перекладною), револьверний.

Документарний акредитив — це угода, по якій банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені: повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити перевідні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити перевідні векселі (тратти), або уповноважує інший банк негоциировать проти передбачених документів при дотриманні термінів і умов акредитиву.

Документарний акредитив, який надає ряд істотних переваг експортерові, має певні недоліки, що одночасно обуславливает достатньо складну систему його обліку.

Розрахунки по акредитиву можна здійснювати як по експортних, так і по імпортних операціях резидентів України.

При інкасовій формі розрахунків експортер після постачання товарів передає в інкасуючий банк своєї країни комплект товарних документів з прикладеним до нього інкасовим дорученням.

Інкасо - це доручення продавця своєму банку отримати від покупця за отримані товарні документи гроша і перерахувати їх продавцеві.

Інкасуючий банк пересилає комплект документів банку платника, який у свою чергу, пред'являє їх імпортерові для перевірки. Якщо документи відповідають умовам контракту, то імпортер підтверджує банку своя згода на оплату поставлених товарів. Повідомлення про зарахування на кореспондентський рахунок банку експортера отриманої суми служить підставою для розрахунків з експортером. Для експортера інкасова форма розрахунків є неприйнятною через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передати документи в банк і чекати виконання покупцем своїх зобов'язань, відносно оплати. Для зниження риски при інкасовій формі розрахунків експортер повинен наполягати наданні банківській гарантії платежу.

Чек - це безумовна пропозиція чекодавця платникові здійснити платіж вказаної на чеці грошової суми чековласникові готівкою або перерахуванням грошей на рахунок власника чека в банці. Чек дуже зручний тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як отримає товар, а постачальник не хоче передавати товар до отримання гарантій платежу. До того ж використання чека як способу платежу дозволяє економити витрати на оборот дійсних грошей і прискорює платіж, оскільки всі чеки оплачуються після надання

При розрахунках по зовнішньоекономічних операціях використовується простій і перевідний вексель (тратта). Частіше застосовується перевідний вексель, який є безумовною пропозицією трансанта (кредитора), адресоване трасатові (боржникові), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану суму. При появі такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором по відношенню до боржника (трасатові) і боржником по відношенню до ремітенту.

Простій вексель виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем. Останній берет зобов'язання сплатити кредиторові певну грошову суму в обговореному місці у встановлений термін.

Відкритий рахунок - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, оскільки вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом з товаросупровідними документами і записує в своїх бухгалтерських документах в дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.

Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Впродовж обумовленого в контракті терміну імпортер повинен сплатити вартість товару, шляхом банківського переказу чека або векселя терміном платежу по пред'явленню. Після оплати сторони роблять в своїх документах зворотні записи.

По відкритому рахунку розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних деталей до раніше поставленого устаткування або машин.