Тема 2: "зовнішньоекономічні контракти й особливості відображення інформації в системі бухгалтерського обліку"

План:

1. Значення, зміст та структура зовнішньоекономічного контракту.

2. Особливості укладання та виконання договорів в зовнішньоекономічній діяльності.

3. Відображення в обліку зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами.

1. Значення, зміст та структура зовнішньоекономічного контракту.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є: експорт, імпорт, бартер (товарообмінна операція), операції з давальницькою сировиною. За специфікою використання такі операції можна поділити на: постачання (купівлю-продаж), комісію, консигнацію, комплексне будівництво, виробничу кооперацію. Детальний перелік видів зовнішньоекономічної діяльності наведено в лекції 1 і всі вони оформляються договорами.

Договір - це комплексне (інтегроване) поняття, що включає в себе і угоду про виникнення договірного зобов'язання, і форму, яку воно приймає, і, нарешті, саме договірне зобов'язання, аж до моменту його зникнення.

Таким чином, поняття договору в цивільному праві складається з двох груп тісно пов'язаних елементів. Одна з них характеризує юридичну конструкцію договору, інша - його істотні якості. Тільки в сукупності цих елементів цивільно-правовий договір як визначене соціальне явище реалізує себе в умовах сучасного суспільства.

Сутність договору проявляється через його функції - це форми його прояву і реалізації, в яких виражається залежність договору від економічних відносин, що він регулює.

Досить широко висвітлені питання про функції договору в сучасній юридичній літературі, їх розрізняють на: ініціативну; програмно-координаційну; інформаційну; гарантійну; правозахисну.

В міжнародній торговій практиці існують різноманітні договори. Договірні відносини, що пов'язані з договором купівлі-продажу в сфері міжнародної торгівлі, врегульовані відповідною конвенцією ООН.

Договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом. Він представляє собою комерційний документ, який оформлює зовнішньоторговельну угоду і в якому міститься письмова домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно та сплатити за нього певну грошову суму, або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.

Регулювання укладання договору купівлі-продажу та ті права і зобов'язання продавця та покупця, які виникають з такого договору, уніфіковано в Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів". Конвенція не стосується дійсності договору, будь-яких з його положень або звичаю, а також наслідків, які може мати договір щодо права власності на проданий товар, що, відповідно, буде регулюватись національним законодавством країни, матеріальне право якої сторони домовились застосовувати у відношенні даного контракту. Якщо одна із сторін контракту знаходиться в країні, яка не приєдналась до Конвенції, то Конвенція не буде застосовуватись до такої угоди, якщо тільки в силу норм міжнародного приватного права до договору не застосовується право країни, в якій знаходиться підприємство іншого учасника угоди.

Згідно українського законодавства права та зобов'язання сторін по зовнішньоторговельному контракту визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо така угода між сторонами відсутня, до контракту застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності відповідна сторона, що є:

• продавцем  у контракті купівлі-продажу;

• наймодавцем  у контракті майнового найму;

• ліцензіаром  у ліцензійному контракті про використання виняткових або аналогічних прав;

• охоронцем  у контракті зберігання;

• комітентом (консигнантом)  у контракті комісії (консигнації);

• довірителем  у контракті доручення;

• перевізником-у контракті перевезення;

• експедитором  у контракті транспортно-експедиторного обслуговування;

• страхувальником  у контракті страхування;

• кредитором  у контракті кредитування;

• дарувальником  у контракті дарування;

• поручителем  у контрасті доручення;

• заставником-у контракті застави.

В контракті купівлі-продажу обов'язковою умовою є перехід права власності на товар від продавця до покупця, В цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від всіх інших видів договорів -орендного, ліцензійного, страхування та інших, де немає умови про перехід права власності на товар, а предметом договору є або право користування товаром, або надання послуг.

Порядок укладання договору регулюється статтями 14-24 Віденської конвенції 1980 р. "Про договори Міжнародної купівлі-продажу товарів" і складається з декількох основних етапів:

1. Направлення пропозиції (оферти) одному або декільком можливим іноземним покупцям.

2. Прийняття та підтвердження замовлення покупця.

3. Направлення покупцеві пропозиції на його запит з переліком конкретних умов майбутнього контракту або проформи контракту.

4. Участь у торгах шляхом подання тендеру організаторам торгів.

5. Участь у торгово-промислових виставках, ярмарках різних рівнів.

6. Направлення потенційному покупцеві комерційних пропозицій, протоколу, намірів тощо.

7. Направлення проформи контракту певному покупцеві як результат узгодження умов контракту на попередніх переговорах.

Оферта - пропозиція про укладання договору, що містить його істотні умови.

Оферта повинна задовольняти двом вимогам: містити в собі всі істотні пункти передбачуваного до говору; бути адресованою конкретній особі або невизначеному колу осіб при умові можливої індивідуалізації одного або декількох із них, бажаючих прийняти пропозицію.

Під акцептом розуміють згоду адресата, дану у встановлений строк, укласти договір на умовах, запропонованих оферентом.

За своїм змістом акцепт повинен відповідати умовам, що сформульовані в пропозиції укласти договір. Відповідь на оферту, яка має за мсту служити акцептом, але містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти та представляє зустрічну оферту.

Договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли дві сторони  експортер та імпортер - дійшли згоди в торгівельній угоді за всіма її істотними умовами, до яких, як правило, відносяться ціна, оплата (форма платежу, валюта ціни, валюта платежу та курс валюти), якість товару, методи визначення якості товару, гарантії та рекламації, страхування, транспортні умови, порядок врегулювання спірних питань.

Місцем укладання договору згідно з законодавством багатьох країн світу вважається місце отримання акцепту, але в країнах "загального права" діє так звана "теорія поштової скриньки", в силу якої місцем укладання договору вважається та країна, звідки відправлено акцепт.

Під виконанням договору розуміють здійснення кредитором прав та виконання боржником зобов'язань, що виникли із укладеної угоди. Головним принципом, що лежить в основі виконання договору, є принцип належного виконання зобов'язань. Виконання договору повинно бути чітким та точним. При відхиленні від умов договору інша сторона має право подати позов про збитки внаслідок порушення договору, а в окремих випадках може вважати договір припиненим.

Предметом належного виконання зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу є товар, про що в договорі зазначено: "Продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю та описом відповідає вимогам договору та який упакований відповідно до умов договору".

Покупець відповідно повинен сплатити ціну за товар та прийняти поставку товару, як це було обумовлено в договорі.

Під строком поставки товару розуміють момент, коли продавець зобов'язаний передати товар у власність покупця. Обумовлена в контракті кількість товару може бути доставлена одноразово або частинами.

Строк поставки може бути встановлений шляхом визначення кількості днів, тижнів, місяців, а якщо в контракті не обумовлено строк поставки товару, то продавець повинен поставити товар "в розумний строк після укладання договору".

Положення про умови дійсності договору в загальному вигляді включають в себе:

• наявність угоди між сторонами;

• дотримання належної форми договору;

• дотримання дієздатності сторін договору;

• стан дієздатності сторін договору.

При недотриманні однієї із зазначених умов договір вважається недійсним

Згідно з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) для останніх виділені 13 істотних умов: назва договору дата та місце його складання, преамбула, предмет договору, кількість та якість товару, базисні умови поставок, ціна та загальна вартість договору, умови платежів, умови приймання-передачі товару (робіт, послуг), пакування та маркірування, форс-мажорні обставини.