25. Містобудівні тенденції в сша, друга половина XIX - початок XX ст.

Для містобудування США в даний період характерні, з одного боку, різке зростання

його інтенсивності, як результат розвитку промисловості і залізничного транспорту, з іншого

– так же різке зниження його якісного рівня. Ряди однакових будинків уздовж сумовитих,

розташованих по прямокутній схемі вулиць, – такий звичний вигляд американських міст, що виникли в

другій половині XIX ст., особливо в 70 – 80-х роках, на які припав будівельний бум.

Містобудівна діяльність, пов'язана з промисловістю, розвивалася за двома основними

напрямами. Першим було розширення вже існуючих міст, на периферії яких будувалися

крупні заводи. У зв'язку з ними виникали робочі селища. Інший напрям – будівництво нових

житлових утворень подалі вже існуючих міст.

Планування американських міст, починаючи з перших десятиліть XIX ст.,

здійснювалася, за деякими винятками, по прямокутній схемі. Такий план Чікаго. В плані

Нью-Йорка мережа вулиць складається з невеликого числа «авеню», що йдуть в напрямі

північ-південь, і перетинають їх під прямим кутом в напрямі захід-схід численні «стріти».

Лише стара частина Нью-Йорка – Гринвіч-вілледж і головна вулиця Бродвей – виняток.

Бродвей перетинає Манхеттен по діагоналі і утворює в місцях перетинів з регулярною

мережею вулиць ряд площ і скверів різноманітної конфігурації.

26. Розвиток міст промислового періоду. Проблеми містобудування.

В цей час відбулися корінні зміни в будівельній техніці, в типах будівель,

змінився ряд стильових течій і зародилися передумови для створення нової архітектури.

Розвиток торгівлі, міст, фабрик, залізниць зумовлює попит на абсолютно нові споруди.

Особливо високий темп розвитку крупної капіталістичної промисловості в Росії та Європі

був у кінці XIX – поч. XX ст.

На розвитку крупних міст гостро позначилися суперечності, властиві всім містам

капіталістичних країн: стихійний їх розвиток, приватна власність на землю, неорганізоване

розміщення промисловості, житлова криза. Важливим чинником розвитку міст разом з

промисловістю був транспорт, що сполучав віддалені райони країни.

Швидкий розвиток міст при майже повній відсутності регулівного чинника призвів у

кінці XIX ст. до порушення їх цілісності. Промислові підприємства займали, як правило,

кращі території, незважаючи; на інтереси міста. Заводи і фабрики, причали часто будувалися

уздовж берега річки, що призводило до антисанітарного стану водних і повітряних басейнів

міст, а будівництво залізниць під'їзних шляхів до заводів порушувало зручності життя

населення і забруднювало місто.

З сер. XIX – поч. XX ст. посилювалася транспортна криза. Перша криза виникла після

появи залізних шляхів і друга після винаходу двигуна внутрішнього згорання. Новий

транспорт вимагав розширення вулиць і більш раціонального їх планування. Все це було

суттєвим мотивом для зміни планування міст. Нові вимоги життя примушують архітекторів

також ставати на шлях новаторських пошуків, особливо в галузі функції і конструкції,

боротися проти застарілих традицій і канонів у архітектурі.

Розвиток промисловості сприяв будівництву споруд нового типу: багатопролітних, що

освітлюються верхнім світлом за допомогою ліхтарів, з'явилися такі будівлі, як біржі, банки,

кінотеатри, цирки, комплекси виставок. З'явилися і нові типи будівель для торгівлі – пасажі з

середніми проходами, що мали освітлювання зверху, криті ринки і універсальні магазини з

великими залами в декількох поверхах. Будувалися такі нові типи будівель, як народні будинки,

що об'єднували в собі театр, аудиторію, бібліотеку-читальню, клубні кімнати і чайну.

Деякі будівлі, що мали перекриття великих прольотів, мінімальний перетин опор і

дуже великі розміри вікон, неможливо було побудувати засобами будівельної техніки

минулого століття. Серйозної вагомості в будівництві набуває залізобетон і метал. Їх

упровадження мало величезне значення в розвитку естетичної виразності архітектури.

У XIX ст. відбулися суттєві зміни в самому розвитку інженерно-будівельної науки.

Потреба в будівництві залізничних мостів вельми вплинула на пошуки нових

конструктивних рішень і будівельних матеріалів. В кінці VIII ст. у будівництві широко

застосовувався чавун. Тому металеві конструкції першої половини XIX ст. переважно

зводилися з чавуну або зі сплаву чавунних і залізних елементів. Виплавка заліза набула

великого промислового масштабу лише тоді, коли були винайдені способи виплавки сталі в

мартенівських печах (1865).

З середини XIX ст. почалося вивчення нового будівельного матеріалу – залізобетону.

Проте легкі ажурні конструкції з малою кількістю стержнів тривалий час викликали

недовіру. Коли у Франції відкрилася Всесвітня виставка 1889 р., легкість металевих

конструкцій, що перекривали величезний об'єм Палацу машин, справила на сучасників

сильне враження і вселила тривогу. Трьохшарнірні арочні ферми заввишки 45 м

перекривали проліт 115 м. Обидві металеві споруди виставки – Палац машин і Ейфелева

башта довели високий рівень досягнень як в галузі будівельної техніки, так і в сфері

вивчення будівельних матеріалів – заліза і сталі. З появою залізобетону виникли ребристі

залізобетонні конструкції, а також монолітні системи, що набули значного поширення в

каркасах цивільних і промислових споруд.

Упровадження в будівництво металу і залізобетону мало величезне значення і для

розвитку естетичної виразності архітектури. Наприклад, принцип металевих висячих,

каркасних або залізобетонних безбалочних конструкцій мусив мати відповідне тектонічне і

просторове вираження. Метал, скло і залізобетон дозволили інженеру і архітектору

знайти такі прийоми, які позбавляли нові архітектурні споруди від внутрішніх опорних

колон та стель, дозволили значно збільшити прольоти перекриття, запровадити компактне

планування будівель з верхнім освітленням приміщень і т.п.

Досягненням будівельної техніки, що знайшло своє відображення на архітектурі,

були також нові матеріали, облицювальна цегла і плитка, спеціальні види штукатурок і

різноколірна майоліка, які набули широкого розповсюдження з початку XX ст. Значно

частіше, ніж раніше, застосовували скло великого розміру у вітринах магазинів.

Швидкий розвиток будівельної техніки із пошуками стилю в архітектурі наприкінці XIX –

початку XX ст., виявив проблему взаємозв'язку будівельно-технічних і естетичних чинників

архітектури, а також освоєння нових будівельних матеріалів і конструкцій, що позначилися,

перш за все, в безпосередньому прояві будівельної техніки та в архітектурних формах