7. Містобудування стародавнього китаю

У Китаї течуть дві великі ріки – Хуанхе і Янцзи. Слово Хуанхе означає «жовта ріка». Вода її справді жовтуватого кольору, тому що несе багато жовтої глини. Ця ріка в давнину часто змінювала своє русло, а в період дощів затоплювала поля і села. Тому її ще називали «рікою, що надриває серце», або «бичем Китаю». Згодом люди навчилися боротися з повенями. Вони будували греблі й копали канали – це легше було робити великим гуртом. Отже в ІІ тисячолітті до н.е. на берегах Хуанхе постають великі поселення і виникає, як то було в інших країнах Сходу, держава.

Однією з самих ранніх пам’яток, що збереглися, є Велика Китайська стіна, яка в давнину захищала країну від

набігів кочівників з півночі. Велетенську стіну почали будувати у 215 р. до н.е. за наказом імператора Цінь-Шіхуан-ді.

Найдавнішим типом традиційного житла в Китаї була напівземлянка. Ще за неоліту її заступив наземний будинок, а в епоху Інь (1800 – 1500 рр. до н.е.) – будинок на глиняній платформі, яка рятувала житло від затоплення під час весняної повені.

 Міста забудовувалися, в основному, одноповерховими будинками. Величезна територія міста з усіх сторін огороджувалася високими мурами. В центральній його частині розміщалися палаци і сади чиновників, позаду був ринок, а з боків – житла простих людей. Вся територія прямими вулицями поділялась на квартали. Житло складалося з кількох одноповерхових будівель, скомпонованих в один двір і обнесених глухими стінами. Вікна, двері приміщень виходили на подвір'я. У великої родини або цілого роду житло являло собою цілий комплекс будівель з кількома сполученими між собою дворами. За такою садибною системою споруджувалися торгівельні будівлі, палаци, храми та монастирі. Характерними спорудами того часу є прямокутний павільйон – „дянь”, невеличка дерев'яна будівля на високій кам'яній основі – „тай”, дерев'яний палац з відкритими терасами вздовж фасаду – „лоу”, а також численні паркові альтанки – „тін” та пагоди – „та”. 

8. Особливості містобудування Стродавньої Греції

Стародавня Греція (Еллада, Ελλας) включала в себе декілька держав, які займали південь Балканського півострова, острови Егейського моря, а також західну частину Малої Азії і фракійського узбережжя. Греція розташована в поясі сухих субтропіків. Гори і плоскогір'я займають близько 2/3 території Греції. Уздовж узбережжя Егейського моря невеликі рівнини (Фессалійська, Салонікська та ін.)

Клімат у Греції — м'який, середземноморський, субтропічний: тепла волога зима (середня температура січня +10°С, вологість 75%) і жарке сухе літо (середня температура липня +32°С, вологість 55%,—див. табл. 2.1). Грецька колонізація VIII-VI ст. до н.е. поширила свій вплив на територію Південної Італії, Сицилії і південної Франції, а також на північне узбережжя Африки, протоки й узбережжя Чорного і Азовського морів.

Благодатний середземноморський клімат, численні морські бухти, зручні для побудови гаваней і торгових портів, гірські ланцюги, здатні виконати роль природних захисних споруд, дрімучі лісові масиви з тисячолітніх дубів і кедрів, що існували в ті часи, сприяли бурхливому розвитку містобудування.

Загальна характеристика містобудування. Старогрецькі міста у своїй більшості мали регулярну планувальну структуру з яскраво вираженим міським центром (агорою або системою агор, пов'язаних з храмами, театрами та іншими громадськими спорудами, акрополь) і відрізнялися високим рівнем благоустрою та архітектурного оздоблення.

В основному міста в Стародавній Греції займали незначну за своєю площею територію — близько 50-60 гектарів, а населення такого міста становило 5-7 тис. чол. Поряд з невеликими містами існували і дуже великі, такі як Афіни, з населенням 100 тис. жителів і більше (площа Афін становила приблизно 220 га) і Олександрія з населенням близько 300 тис. жителів. Греки вміло використовували в містобудівній композиції мальовничий середземноморський пейзаж. План грецького міста немов навмисно «укладається» в існуючий рельєф та конфігурацію узбережжя, 17 створюючи єдиний гармонійний ансамбль архітектури (творіння людини) і природи (творіння богів).