11. Аналіз містобудування Візантійської імперії

Головною відмінністю Візантії від Зх. Римської імп було переважання на її території грецької культури.

Особливості феодального ладу позначились на арх. Візантії: приділялось багато уваги будівництву фортець ( з»явилися бойові парапети з зубцями і бійницями, закриті оборонні балкони, дозорні вишки)Створені основні типи фортець:

Замок, що знаходиться на гірській рівнинній місцевості

Міська фортечна стіна

Укріплений монастир

До кінця існування візант. Імп в ній продовжували жити традиції античного містобудування( тенденція до регулярного планування міста). Вже в раньовізантійський період у міському ансамблі з»явилась централізація. Вулиці сходяться до центру міста, у якому головне місце займає собор.

Найвищого розквіту у візантії сягає церковна арх.-ра.У 2 пол. 9 стол. У Візантії з»являється новий тип храму – хрестово-купольний.

Містобудування Візантії включало в себе розвиток раніше закладених міст (Ефес, Візантія, що потім стала Константинополем).

12 Особливості містобудування Середньовічної Європи

МІСТОБУДУВАННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Загальна характеристика містобудування. У IV ст. відбува-

ється занепад господарського і культурного життя Риму, який завер-

шився загибеллю імперії. У V ст. в Італію, Іспанію, Францію (терито-

рії, що належали Риму) вторглись варварські племена, які утворили тут

свої держави. Тривалі і запеклі війни призвели до кризи, знищення

пам'яток писемності, загибелі багатьох учених, поетів, художників, лі-

карів, архітекторів. Потрапляючи в міста - культурні центри антично-

го світу, варвари не обмежувалися пограбуваннями та масовими вбив-

ствами жителів, але палили і руйнували, намагаючись знищити все,

що, в їх уявленні, персоніфікувало їх вікового ворога — Римську імпе-

рію; з тих пір слово «варвари», яке до цього означало просто чужі

племена, придбало теперішнє прозивне значення. Спустошувались і

руйнувалися міста. Рим зі світової столиці перетворився на невеликий

населений пункт. На руїнах форумів імперії паслися кози, і здичавілі

пастухи не знали, хто звів ці споруди і для чого. Зникли колишні кад-

ри архітекторів і кваліфікованих майстрів-будівельників.

Протягом наступного періоду раннього середньовіччя (VI-X ст.

н.е.) культура в Європі переживає тривалу кризу і занепад. У XII ст.

становище в Європі дещо поліпшується завдяки розвитку сільського

господарства, ремесел і торгівлі. Міста знову набули значення вузло-

вих пунктів економіки, виробництва та культури. Навколо міст буду-

вали фортечні стіни з баштами.

Європейське середньовічне містобудування зробило величезний

шлях починаючи з раннефеодальних замків і монастирів і закінчуючи

відносно великими містами. З руйнуванням Західної Римської імперії

призупинився розвиток античної художньої культури.

Середньовічне місто майже завжди мало виразний центр - фео-

дальний замок, монастир чи собор. Рідше в якості центру зустрічалася

ратуша з ринковою площею. Навколо середньовічних міст обов'язко-

во зводилися стіни з каменю чи з цегли, так як внаслідок постійних

війн міста потребували оборонних заходів.

Стіни оточували ровами, а міські ворота зміцнювалися потужни-

ми вежами з підйомними мостами. У більшості випадків середньовічні

міста мали компактний план і невелику територію з-за економії кош-

тів для будівництва міських стін.

34

Прагнення захистити місто від нападу виробило особливу фор-

му міської забудови, при якій навколо центру міста створювався дода-

тковий бар'єр у вигляді кільця з кам'яних будинків, які були щільно

притиснуті один до одного.

Вулиці в містах були вузькими в середньому від 5 до 7 м, а в

окремих випадках у південних італійських містах шириною 2 або 1 м.

Від частих поворотів і зломів вулиць виникали труднощі з міським ру-

хом. Навіть у невеликому місті можна було заблукати. Середньовічні

вулиці були надзвичайно мальовничими в наслідок нерегулярності за-

будови, наявності вузьких провулків і тупиків, а також із-за того, що

будинки впритул примикали один до одного. Середня висота житло-

вих будинків сягала 25-27 м (м. Флоренція).

Інженерна підготовка і благоустрій територій. Умови про-

живання в середньовічних містах не були такими комфортними як у

Стародавньому Римі. Відсутність водопроводу примушувала міських

жителів користуватися криницями на площах і перехрестях. Головні

вулиці і площі не були замощені, тротуари відсутні, а вивезення сміття

проводилось дуже рідко.

Будівельні матеріали і технології. В якості основного будіве-

льного матеріалу використовувалося дерево, з якого будувалися навіть

мости через ріки, дахи будинків робилися з соломи.

Внаслідок скорочення лісових ресурсів у будівництві все менше

застосовувалося дерево, воно поступово замінялося іншими матеріа-

лами. Набула поширення фахверкова конструкція стін для житлових

будинків і господарських будівель: вона являла собою дерев'яний кар-

кас з вертикальних, горизонтальних і діагональних елементів, проміж-

ки між якими були заповнені дрібним каменем.

При спорудженні замків і монастирів широко застосовувався ка-

мінь. У ранньому середньовіччі стала звичайною кладка на вапні, що

зменшувало трудомісткість обробки каменю і підвищувало міцність

стін (кладка з грубо колотих каменів на вапні була відома й раніше, але

в античній архітектурі стіни монументальних будівель зводилися пе-

реважно сухою кладкою з ретельно отесаними каміннями). У кам'яних

будівлях споруджувалися арки для перекриття приміщень і влаштову-

валися арочні перемички вікон і дверей.

Кількість населення в містах. Середньовічні міста порівняно зі

стародавньоримськими були небагатолюдними. Наприклад, місто з

населенням 10000 мешканців вважалося великим містом, а місто з на-

селенням 100 000 мешканців представляло собою рідкісне виключен-

ня. У більшості міст Англії населення було менше 5 000 жителів. Зро-

35

стання міського населення починається тільки з XV ст. і досягає 15-20

тис. мешканців для великих міст. Наприклад, у Римі в кінці XV ст. бу-

ло 30 000 мешканців, в Лондоні - 35 000.

Планувальні системи міських вулиць. Плани середньовічних

міст поділяються на дві категорії: регулярні та нерегулярні. В основно-

му середньовічні міста мали нерегулярне планування, яке могло мати

кілька видів:

1. Комбіноване (місто будувалося на староримській

прямокутній планувальній основі, яка становила центральну

частину міста. Від прямокутного контуру центру міста розхо-

дились промені, напрямок яких співпадав з напрямками доріг

від основних воріт міста). Приклади комбінованого плануван-

ня - Болонья, Флоренція, Кельн і Лондон.

2. Витягнуте (лінійне) (місто будувалося вздовж дороги).

Приклад - м. Единбург у Шотландії.

3. Радіальне (міста виникали навколо замку або монас-

тиря, поступово оточуючи його житловими кварталами. Якщо

замок стояв на рівнині, дороги, що розходились від нього у всі

боки утворювали променевоподібну мережу вулиць. Якщо у

широкої річки, озера або моря, то радіальний план складався

по один бік замку в вигляді віяла. Разом зі зростанням міста

з'являлися все нові й нові стіни, а знищення стін і побудова на

їхньому місці вулиць перетворювали радіальне планування в

радіально-кільцеве.

4. Радіально-кільцеве. Таким чином, під час Середньо-

віччя з'являється невідома античності нова планувальна систе-

ма - радіально-кільцева з центром у вигляді замку, монастиря

або кремля.