27. Апробація теоретичних концепцій 20-их – 30-их рр. Хх ст.

28. Містобудівна діяльність після Другої світової війни. Відновлення міст. Юнеско.

Після закінчення Другої світової війни Західна Європа втрачає провідне становище в розвитку сучасної архітектури. За винятком деяких нових рис європейська архітектура залишається в рамках концепції функціоналізму та його виразних засобів. Це було наслідком вірності довоєнним традиціям і обмеженості господарських та технічних можливостей.

Велике значення мало відновлення зруйнованих війною міст і сільських поселень. Це стало першочерговим завданням, масштаби і характер якої досі не мали місця в історії архітектури. Реконструкція міст спочатку проводилася на основі вже перевірених принципів, розроблених до війни, і тільки в деяких випадках створювалися нові функціональні системи і їх просторова організація. До першим великим післявоєнним роботам відноситься відновлення м. Гавра (1946-1954), здійсненого за проектом А, Перре на основі традиційної прямокутної системи вулиць, забудований замкнутими блоками будинків.

Функціональні принципи були використані при відновленні Мобеж і Сен-Дені у Франції; Ковентрі в Англії; міського центру Роттердама, де була реалізована нова концепція житлового і торгового пішохідного центру Леенбаан ; житлового комплексу в Західному Берліні (1957), в проектуванні окремих будівель якого брали участь А. Аалто, В. Гропіус, А. Якобсен і Ле Корбюзьє. З кінця 40-х років починається генеральна реконструкція багатьох міст в СРСР, де в роки другої світової війни було повністю зруйновано або значно постраждало більше 1700 міст та 70 000 селищ. Типовими прикладами є Волгоград, Київ, Мінськ, відновлені на основі єдиних генеральних планів, містобудівна концепція яких, як правило, була заснована на прямокутній системі вулиць. У 1947.г. почалася генеральна реконструкція Варшави. Велика перебудова, реконструкція зі зміною планування зруйнованих кварталів проводилися в Берліні, Дрездені, Магдебурзі, в той час як при будівництві Нюрнберга або Карл-Маркс-Штадт по суті була збережена історично сформована планувальна структура міст. У Чехословаччині відразу після 1945 р. відновлюються повністю знищені Лідіце, центр Мірогіц, у Словаччині - Терхо та ін Складовою частиною реконструктивних робіт а Європі стало відновлення окремих пам'яток архітектури і цілих комплексів, яким найчастіше повертали їх первісний вигляд. Відновлення історичних пам'яток велося в широкому масштабі, що мало важливе ідеологічне значення особливо там, де вони під час війни були навмисне знищені. Характерними прикладами є реконструкція Старого ринку у Варшаві (1948-1958), площі в Гданську, Псковського кремля, храму св. Софії в Києві, парку і різних споруд в Петродворце під Ленінградом і безлічі інших пам'яток архітектури в Радянському Союзі. Ці роботи стимулювали великі історичні дослідження і подальший розвиток методів реконструкції та реставрації архітектурних пам'яток. Відродження історичних міст і ансамблів було визнано загальнодержавною справою, а з утворенням ЮНЕСКО - поставлено під міжнародний контроль. Це і змусило керівників муніципальних і державних органів приступити до відновлення видатних творів містобудівного мистецтва негайно ж після закінчення другої світової війни.