3. Зміст курсових робіт

Зміст курсової роботи з професійної педагогіки повинен відповідати таким вимогам:

1. відбивати сучасний стан та перспективи розвитку професійного навчання;

2. відбивати зміни в характері професійного навчання: масовий характер освіти та її безперервність; значимість як для індивіда, так і для суспільства його запитів і норм; орієнтація на активне засвоєння учнями способів пізнавальної діяльності; адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості, інноваційність навчання, як соціально-філософський аспект і т. ін.;

3. включати аналіз літературних джерел, критично оцінювати їх, полемізувати з авторами статей, висловлювати власні думки, відстоювати їх, робити правильні наукові, теоретичні та практичні висновки.

Курсова робота повинна мати характер цільної, завершеної роботи як відносно її змісту, так і форми, структури, композиції, єдиний, так званий науковий стиль.

У курсовій роботі виділяють такі структурні елементи:

1. Титульний лист

2. Завдання на курсову роботу

3. Зміст роботи

4. Перелік умовних позначень (при необхідності)

5. Вступ

6. Основну частину

6.1. Теоретичну частину

6.2. Експериментально-практичну частину

7. Висновки

8. Список використаних джерел

9. Додатки (при необхідності)

Титульний лист повинен містити: назву навчального закладу та кафедри, де виконана робота; тему роботи; прізвище, ім’я, по-батькові студента; прізвище, ім’я, по-батькові керівника; місто; рік написання роботи, особистий підпис студента. Форму титульного листа наведено у Додатку Б.

Завдання на курсову роботу включає: назву кафедри, прізвище, ім’я, по-батькові студента, якому видано завдання; назву (тему) роботи; термін подання завершеної роботи на кафедру. Завдання підписується керівником курсової роботи і засвідчується підписом студента, який прийняв його до виконання. Форму завдання на курсову роботу наведено у Додатку В.

Зміст роботи, поданий на її початку, повинен містити найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок). При цьому формулювання заголовків повинні точно відповідати змісту роботи й бути короткими, послідовно та чітко відображати логіку курсової роботи.

ВСТУП. У вступі необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, показати її значущість й необхідність вирішення. Тобто довести, виходячи з того, що докорінна перебудова нашого суспільства на основі принципово нових економічних, соціальних і політичних факторів ставить підвищені вимоги до підготовки робітничих кадрів, їх загальноосвітнього рівня і професійної майстерності. Розкривається стан обраної проблеми у педагогічній науці: що досліджено та відкрито, які існують погляди, думки з цього приводу, що залишилося незрозумілим й потребує подальшого дослідження, розробки, і що таким чином буде вирішувати студент (автор) у своїй курсовій роботі.

У вступі необхідно визначити об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, а також сформулювати гіпотезу дослідження.

Об’єктом дослідження є вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики в галузі професійної педагогіки, яка виступає джерелом необхідної для дослідника інформації. Об’єктом дослідження можуть бути педагогічний чи учнівський колективи, система виховної роботи, навчально-виховний чи навчальний процеси у професійно-технічних закладах освіти, викладання будь-якого курсу тощо.

Предмет дослідження – це лише ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, він є головним, визначальними для конкретної проблеми і теми. Таким чином, предмет дослідження є більш вузьким, ніж його об’єкт. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті дістає наукового пояснення. Наприклад предметом дослідження можуть бути конкретні соціально-педагогічні умови, форми, методи, прийоми, засоби, методики навчання, розвитку учнів, технології навчання тощо.

Мета дослідження закладена в самій назві обраної теми. Чітке уявлення мети дослідження сприяє цілеспрямованій діяльності дослідника, активізує його творчий потенціал. Мета – це запланований результат, який має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення продукту ліпшого, ніж був раніше, або якщо це явище чи процес – з вищими показниками якості тощо. Поставленої мети досягти треба обов’язково і неодмінно перевірити.

Мета дослідження досягається виконанням окремих конкретних дослідних дій, тобто конкретизується у його завданнях. Вони дають уявлення про те, на що буде спрямовано дослідження. Завдання розкривають мету дослідження і у своїй сукупності мають бути адекватними цій меті. Формулювання завдань робиться у формі перерахування (вивчити, описати, встановити, розробити, відібрати, апробувати і т.п.). Звичайно, коло завдань дослідження залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки і попереднього досвіду наукової роботи, наявності часу та матеріально-технічного забезпечення.

Всі ці, а також багато інших чинників повинні враховуватися при формуванні й постановці завдань дослідження в рамках курсової роботи.

Визначення теми, об’єкта, предмета й мети дослідження складає за своєю суттю перший етап єдиного нерозривного процесу дослідження.

Головним методологічним стрижнем будь-якого дослідження вважається гіпотеза. Вона є одним із методів розвитку наукового знання, а також структурним елементом педагогічної теорії. Гіпотеза має формулюватись як таке припущення, при якому на основі ряду чинників можна зробити висновок про існування об’єкта, про зв’язок між явищами або причини явища, при чому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формулюватись так, щоб з її змісту чітко проглядалися положення, що потребують доведень і захисту.

Необхідність наявності гіпотези у науковому дослідження визначається трьома причинами:

- гіпотеза є ніби компасом, який визначає напрямок діяльності дослідника;

- вдало сформульована гіпотеза попереджує деяку невизначеність майбутніх результатів дослідження;

- гіпотеза спрямовує думки дослідника та чітко визначає матеріали, які повинні бути зібрані у процесі дослідження.

Для правильної побудови будь-якої гіпотези, перш за все, необхідно пам’ятати, що вона повинна бути конкретною. Під конкретністю розуміється її глибина, відповідність меті й завданням дослідження. Іншими словами, гіпотеза повинна відповідати конкретній меті та описувати обраний об’єкт дослідження.

Перш ніж формулювати гіпотезу дослідження, автору наукової роботи необхідно всебічно обміркувати проблему, ознайомитися з основними літературними джерелами, вивчити навчально-виховний процес у ПТНЗ. При цьому слід пам’ятати, що гіпотеза будь-якого педагогічного дослідження має формулюватись так, щоб її можна було експериментально перевірити. Перебіг того чи іншого педагогічного явища або процесу залежить від багатьох чинників. Треба вміти встановити вплив яких факторів є визначальним, а на які можна не зважати.

Побудова гіпотези можлива лише на основі старанного вивчення педагогічних явищ. Лише після вивчення характерних рис явища, обставин, умов тощо можна висловити припущення про можливу причину даного явища (або класу явищ), почати побудову гіпотези. Хід думки при цьому оформляється як своєрідний умовивід. При побудові гіпотези слід пам’ятати, що умовивід іде від наслідку (того чи іншого факту, явища) або від схожості наслідків (чи ознак) до схожості основ. Подальше дослідження полягає у перевірці гіпотези. Її необхідність випливає з самої суті гіпотези як припущення. Перевірена, обґрунтована, підтверджена дослідами, фактами, гіпотеза перетворюється в достовірне наукове знання, в теорію.

Орієнтовний обсяг вступу – 3-4 сторінки. У Додатку Д наводяться варіанти вибору та оформлення основних елементів процедури наукового пошуку.

Основна частина. Вона складається з двох розділів та підрозділів. Кількість розділів основної частини вибирається студентом самостійно при узгодженні з керівником курсової роботи. Зміст основної частини повинен підпорядковуватись одній провідній ідеї, чітко спрямованій на досягнення мети курсової роботи. Найчастіше основна частина курсової роботи складається з двох розділів.

У першому розділі розробляються теоретичні (психолого-педагогічні) основи обраної проблеми з професійного навчання.

Починаючи наукову розробку теми, слід провести аналіз стану питання, що досліджується, тобто взяти з літератури основний матеріал, який стосується проблеми, дати оцінку вивченим роботам, висловити свою точку зору; пов’язано, грамотно й логічно обґрунтувати вибрану тему, зробити теоретичні висновки або методичні рекомендації.

Для складання бібліографії з теми наукової роботи необхідно використовувати наявні в бібліотеках систематичні каталоги, в яких назви видань розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів; предметні каталоги, що містять назви творів з конкретних проблем і спеціальностей; різноманітні бібліографічні довідникові видання, виноски і посилання в підручниках, монографіях, енциклопедичних словниках та ін. Для підбору періодичної літератури слід звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.

З метою полегшення роботи з літературними джерелами необхідно створити власну бібліографічну картотеку. Найчастіше з цією метою використовують каталожні або самостійно виготовлені картки. На одному боці записується прізвище та ініціали автора, назва роботи, місце її видання, видавництво а також час видання та обсяг в сторінках. На зворотному боці картки стисло записується все, що зацікавило студента. При цьому завжди потрібно залишати невеличке поле, на якому потім можна робити додаткові помітки.

Під час роботи з літературними джерелами використовуються способи стислого фіксування наукової інформації як тезування, цитування та конспектування.

Другий розділ передбачає розробку та проведення дослідно-експериментальної роботи. Цей етап вимагає від студента оволодіння основними практичними методами дослідження. До таких методів, які використовуються студентами при виконанні курсових робіт відносять: спостереження, бесіду, анкетування, експеримент, рейтинг, математичні методи, теоретичні методи та ін.

Педагогічний експеримент – це один із видів соціального експерименту, який являє собою комплексний метод дослідження, і поєднує методи спостереження, усного і письмового опитування, тестових завдань, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду та ін.

Педагогічний експеримент дає можливість встановити характер зв’язків між компонентами педагогічного процесу, умовами і результатами різних дій у ході експерименту, порівняти ефективність різних факторів або змін у структурі процесу і вибрати оптимальне їх поєднання, встановити в якісній і кількісній формах закономірні зв’язки між окремими явищами.

Залежно від мети дослідження розрізняють наступні види експериментів: констатуючий, формуючий, і контрольний.

Констатуючий експеримент проводиться звичайно на початку дослідження і має своїм завданням з’ясування стану справ у професійному навчанні з тієї чи іншої досліджуваної проблеми.

Сутність формуючого експерименту полягає в тому, що дослідник перевіряє в дії розроблені теоретичні основи і конкретні методичні заходи вирішення досліджуваної проблеми.

Подальшим етапом дослідження є перевірка ефективності отриманих висновків і розробленої методики. Ця задача розв’язується з допомогою контрольного експерименту. Якщо експеримент підтверджує зроблені висновки, дослідник узагальнює отримані результати, які і стають теоретичним і методичним надбанням професійної педагогіки.

Кожний розділ курсової роботи повинен мати свої короткі висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором.

У висновках підводять підсумки виконаної роботи, вказується практична значущість, можливість впровадження результатів роботи та подальші перспективи дослідження теми. Висновки повинні бути короткими, але ґрунтовними. Обсяг висновків не повинен перевищувати 1-2 сторінки.

Список використаних джерел є обов’язковим елементом наукової праці. Він є ключем до використання дослідником джерел, певною мірою відбиває наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з літературою за досліджуваною проблемою.

Список використаних джерел повинен відображати тільки ті друковані праці, які студент опрацював у процесі виконання курсової роботи.

Існують загальноприйняті правила при описі використаної літератури. Узагальнено бібліографічний опис книги включає відомості про автора (чи авторів), назву видання, його характер і призначення, відомості про авторство, відомості про повторність видання, місце видання (місто, видавництво або установа, що здійснили видання), рік видання, кількість сторінок та деякі інші.

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Використані джерела у списку можна розміщувати одним із таких способів:

1) у порядку появи посилань у тексті (вважається найбільш зручним для користування і рекомендований при написанні курсових робіт);

2) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків у хронологічному порядку.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел наводяться у Додатку Ж.

Додатки оформлюються як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, Ї, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А». В додатках розміщуються ілюстрації, рисунки, схеми, графіки, діаграми, тестові матеріали.