Суд Ярослава Володимировича Руський закон

1. Якщо вільна людина вб’є вільну, то мститься за вбитого брат чи батько чи син, чи племінник брата або сестри. Якщо ж нікому буде мститься, то стягується за вбитого 80 гривень, коли це буде княжий муж(боярин) чи княжий тіун (наказчик). Якщо ж убитий буде русин, княжий воїн(гридь), купець чи боярський тіун (наказчик), чи мечник, чи служитель церкви людина при церкві, чи Словенин то стягують за вбитого 40 гривень.

2. Але після Ярослава зібралися сини його: Ізяслав, Святослав та Всеволод, з боярами своїми Коснячком, Перенегом і Нікіфором і відмінили криваву помсту за вбивст­во, замінівши її грошовим викупом, усе інше сини Ярослава вірішили робити так, як робив їх батько.

3. Якщо хто вб’є княжого мужа під час бійки, і вбивцю не знайдуть, то ві­ру – 80 гривень — платить та громада , в окрузі якої побачили вбитого. Якщо ж буде вбито просту людину, то громада платить 40 гривень.

4. Якщо якась громада почне платити дику (повальну) віру, коли немає вочевидь убивці, то нехай сплачує її стільки років скільки може.

5. Якщо ж убивця з тієї ж громади і знаходиться вочевидь, то громада або допомагає йому, тому що й він платив замість інших за громадською розкладкою, або ж платить дику (повальну) віру в 40 гривень, а винагороду потерпілим платить сам убивця, вносячи у віру тільки свою частину за розкладкою.

6. Але за вбивцю, який вкладав гроші у вірні платежі громади за інших, вона платить за розкладкою тільки тоді, коли він скоїв убивство під час сварки чи бенкету.

7.Хто ж убив під час крадіжки, без усілякої сварки, то за розбійника громада не платить віри, але віддає його князеві разом з жінкою та дітьми: нехай князь самого з сім’єю зашле, а маєток його конфіскує.

8.Якщо хто не вкладався в платіж дикої вїри за інших , то й громада не допомагає патити віру за нього самого, і він сам її платить.

9. А ось мито вірне, що було за часів Ярослава. Збірщик віри має брати 7 ведер солоду на тиждень, а також барана чи полоть м’яса, або грошима 2 ногати (5 кун), у середу – куну та крім того – сир; теж саме в п’ятницу, а (в скоромні дні) по 2 курки на день; а хлібів на тиждень -7, та 7 мір пшона, стільки ж гороху, 8 голівок солі; все це йде збірщику віри з по­мічником. З ними -4 коня; їм давати вівса скільки з’їдять. Також збірщику віри – 8 гри­вень та 10 кун перекладного; а метельнику [приставу] – 12 векош, та гривню осадного.

10.Якщо віра буде в 80 гривень, то збірщику віри 16 гривень і 10 кун [перекладного] та 12 векош [приставу], а наперед з садного – гривня, та за голову [мертве тіло] –3 куни.

11. За вбивство княжого слу­ги, конюха чи кухаря брати 40 гри­вень.

12. За княжого наказчика чи конюшего – 80 гривень.

13. За княжого наказчика сільского чи землеробного 12 гривень.

14. За княжого слугу за догово­ром — 5 гривень, стільки ж и за бояр­ського наказчика.

15. За ремісника й реміс­ницу брати 12 гривень.

16. За смерда й за холопа – 5 гривень, за рабу – 6 гривень.

17. За дідька так, як і за годувальницю, - 12 гривень, незалежно від того холопи вони чи вільні.

18.Якщо когось будуть звинувачувати в убивстві, не маючи прямих доказів, той повинен надати 7 свідків, щоб відвести підозру від себе, якщо ж відповідач варяг чи іноземець, то достатьно двох свідків.

19. А громада не платить віри то­ді, коли знайдуть тільки кості чи труп дюдини , про яку ніхто не знає, хто вона і як її звали.

20. Якщо хто відведе від себе звинувачення у вбивстві, той платить сметну гривню помічнику збір­щика віри [отроку], звинувачувач платить другу гривню, та 9 кун помічного [помічного] за звинувачення в убивстві.

21. Якщо відповідач стане шукати свідків і не знайде, а позивач підтримає звинувачення в убивстві, тоді треба вірішувати їхню справу шляхм випробування залізом..

22. Так само й усі справи про крадіжку за підозрою, коли немає доказів треба вимагати випробування залізом, якщо позов складає не менш півгривні золота; якщо ж він менший, то до двох гривень- схиляти випробування водою, а якщо сума ще менша треба присягнутися за свої гроші .

23. Якщо хто вдарить мечем, не оголивши його, чи держаком меча, то платить 12 гривень продажу (штраф на користь князя) за образу.

24. Якщо ж оголить меч, але не поранить, то платить гривню кун.

25. Якщо хто кого вдарить палицею чи чашею, чи рогом, чи тупим боком меча, то платить 12 гривень.

26Якщо ж ображений, не стерпівши, сам ударить ме­чем, то його не звинувачувати .

27. Якщо хто поранить руку так, що рука відпаде чи відсохне, чи також ногу, око чи ніс, за то платить піввіри– 20 гривень, а пораненому за каліцтво – 10 гривень.

28. Якщо хто відрубае у кого па­лець, платить 3 гривні продажу (штрафа на користь князя), а поране­ному – гривню кун.

29.Якщо на [княжий] двір прийде скривавлена людина або в синця­х, то вона не повинна приводити оче­видців, і винний платить їй 3 гривні продажу; якщо позивач не матиме ознак поранення, то він повинен надати очевидів, які б під­твердили його свідчення слово в сло­во; тоді зачинщик бійки має платити 60 кун позивачеві. Якщо ж позивач прийде скривавлений, а свідки, скажуть, що він сам почав бійку, то він має платити , як зачинщик , хоч його й побили.

30. Якщо хто вдарить когось мечем, але не вб’є, платить 3 гривні, а пораненому – гривню за ра­ну, а ще-за лікування; якщо ж заб’є до смерті, то платить віру.

31. Якщо хто штовхне іншого від себе чи до себе, чи в обличчя вдарить, чи жердиною, а двоє очевидців це підтвердять, - платити 3 гривні продажу; якщо ж звинувачений варяг чи колбяг, то треба вивести повне число оче­видців, які й повинні присягнутися.

32.Якщо сховається холоп, і гос­подар заявить про нього на торгу, і до третього дня ніхто не приведе хо­лопа, а господар на третій день упі­знає його, то може прямо взяти сво­го холопа, а хто приховував його, той повинен сплатити 3 гривні продажу.

33. Якщо хто сяде на чужого коня без дозволу, платить 3 гривні.

34.Якщо у кого- небудь пропаде кінь, зброя чи одяг і він заявить про це на торгу, а після впізнає зникле в кого-небудь у своїй же міській громаді [в своєму ж ми­ру], то може прямо брати свої річ, а той платить йому (тобто хазяїну зниклої речі) за покривання 3 гривні.

35. Якщо хто, без присутності на торгу, знайде що-небудь у нього зникле: коня, одяг чи худобу, - то не можна сказати «це моє», а треба заявити відповідачу – «іди на очну ставку (ставку віч-на-віч), скажи, у ко­го взяв, з тим і стань віч на віч». Хто не виправдовується, на того й упаде відповідальність за крадіжку; тоді позивач візьме своє, а винний йому платить і за те, що той по­терпів внаслідок пропажи. Якщо це буде конекрад, треба віддати його кня­зеві; нехай князь зашле [поточить; інші переводять: продасть в рабство на чужину]. За крадіжку ж чого-небудь із клеті платить злодій 3 гривні продажу (штрафу на користь князя).

36. Якщо при послідовних посиланях на очну ставку відповідачі будуть членами однієї з позивачем міської громади позивач веде справу сам до останнього посилання. Якщо ж будуть посилатися на членів якої-небудь неміської громади, то позивач веде справу тільки до третьо­го посилання, - і третій відповідач, за­плативши позивачеві гроші за його річ, з цією річчю веде справу до останнього посилання. А позивач чекає закінчення справи, і коли дійде до останнього відповідача, він усе платить: і збитки позивача, і збитки третього відповідача, і про­даж князеві.

37. Хто купить на ринку що-небудь крадене: коня, одяг чи худобу, той повинен надати двох свідків, двох вільних людей, або торгівельне мито збірщика; якщо при цьому виявиться що він не знає у кого купив річ, то свідки мають за нього присягатися, а позивачеві взяти свою річ і зі зниклим при ній проститися, відповідачеві ж проститися із заплаченими за неї грошима, тому що він не знає, у кого купив річ. Після, якщо узнає, у кого купив, може стягнути свої гроші з цього продавця, котрий заплатить хазяїну речі за зникле при ній і князеві прдаж (штраф).

38. Хто впізнае свого вкра­деного холопа і затримає його, тому вести цього холопа до третьої очної ставки покупця з продавцем; у третього відповідача взяти його холопа, а йому дати вкраденнго –нехай іде з ним до останньої очної ставки, бо холоп не худоба, про нього неможна сказати «не знаю, в кого ку­пив», але за його вказівками треба йти до останнього відповідача- і коли буде знайдено справжнього злодія, краденого холопа повернути ха­зяїну, третьому відповідачеві взяти сво­го холопа, а збитки йому сплатить звинувачений в крадіжці. А князеві пла­тити 12 гривень продажу (штрафа) за крадіжку холопа.

39. А з округи однієї міської громади з обивателем іншої- очної ставки бути не може, але відповідач повинен надати свідків або збірщика мита, в присутності яких він купив крадену річ; тоді позивач бере свою річ, а з усім іншим що, втратив повинен проститися, відповідачеві доводиться втратити гроші, які він витратив на цю річ.

40. Про татьбу. Якщо злодія вб’ють біля клеті чи під час крадіжки, за це його не судять неначе за вбивство пса; якщо ж крадія триматимуть живим до світанку, то треба відвести його на княжий двір. Якщо ж злодія вб’ють а сторонні люди бачили його зв’язаним , то платять за це 12 гривень продажу.

41. Якщо хто краде худобу з хлі­ва чи що-небудь з клеті, з того злодія, якщо він один крав, стягувати продажу 3 гривні і 30 кун. Якщо ж крали разом декілька злодіїв, з кожного­ стягувати по 3 гривні і 30 кун.

42Якщо худоба: вівці чи кози, чи свині були вкрадені на полі, платять 60 кун продажу (штрафа на користь князя); якщо злодіїв було багато, з кожного стягнути по 60 кун.

43. Якщо вкрадуть хліб з клуні чи з ями, скільки б не було злодіїв стягнути з кожного по 3 гривні і 30 кун продажу.

44.Якщо вкрадене виявиться наявним, то потерпілий візьме своє, і стягне з кожного злодія по півгривні за літо .

45. Якщо ж украденого наявним не буде, а вкрадено було княжого коня, то платити за нього три гривні , а за крадіжку коня смерда- дві гривні .А ось така призначена плата за крадіжку худоби. Стягувати треба: за кобилу 60 кун, за вола- гривню, за корову- 40 кун, за трьохрічну (кобилу чи корову)-30 кун, за двохрічну -півгривні , за теля- 5 кун, за свиню -5 кун , за порося- ногату, за вівцю- 5 кун , за барана- ногату, за жеребця неїждженого- 1 гривню кун, за жеребця- 6 ногат, за коров’яче молоко- 6 ногат. Ось призначені ціни, які стягуються на користь потерпілих за вк­радену худобу замість повернення краденого, коли злодіями будуть прості вільні люди, які платять князеві прода­жу.

46.Якщо ж злодії- холопи княжі, боярські чи монастир­ські, яких князь не карає про­дажем, тому що вони не вільні люди, то за крадіжку холопа платять подвійні призначені ціни як винагороду за збитки.

47.Якщо позичальник потребує сплатити борг, а боржник почне ухилятися, то позичальник повинен надати свідків, які присягнуться, і тоді отримає свої гроші.Якщо боржник не віддавав йому багато років, то має платити йому ще 3 гривні як винагороду за збитки.

48. Якщо купець купцю дасть гроші в обіг з бариша чи на тор­гівлю, то боржник може отримати гроші без свідків; присутність свідків не обов’язкова але позичальник нехай сам присягається , якщо боржник почне ухилятися.

49. Якщо хто передає кому-небудь своє майно на зберігання, свідок при цьому не потрібен; а якщо хазяїн почне вимагати більше, ніж віддав, то той, хто взяв на збереження, повинен присягнутися, кажучи «ти мені стількі й віддавав не більш» адже відповідач добро робив хазяїну, зберігаючи його майно.

50.Хто віддає гроші в обіг під відсотки чи мед в настав, чи хліб в присоп, тому й треба надати свідка, і як він в їх присутності домовився такі йому і брати відсотки.

51. Місячний обіг при короткостроковій позиці брати позичальнику за договором; якщо ж борг не буде сплачено протягом року, то рахувати відсотки з нього на дві треті (50%),а місячне обіг відхилити.

52.Якщо не буде свідків, а борг не перевищує три гривні кун, то позичальник повинен прися­гнутися за свої гроші; якщо борг більш ніж три гривні кун, то сказати позичальникові так «сам винен, якщо не надавав свідків, даючи гроші».

53. Після смерті Святополка Воло­димир Всеволодович скликав у селі Берестове свою дружину – тисяцьких Ратибора київського, Прокоп’я бел­городського, Станіслава переяслів­ського, Нажира, Мирослава, Іванка Чудиновича, боярина Олегова (князя чернигівського Олега Святославича), - і на з’їзді вирішили: хто позичив гроші за умови сплати відсотки на дві треті, з того брати їх тільки два роки, і після того позивати лише капітал; а хто брав таку позику на три роки, той не позиває й капіталу. Хто бере по 10 кун в обіг з гривні на рік (тобто 4%), то в такому випадку позов самого капита­лу ні в якому разі не відміняється.

54. Якщо купець, узявши товари чи гроші в кредит, зазнає корабельної аварїї, чи постраждає від пожежі, його буде пограбовано, то не можна вчинити над ним будь-яке насилля, або продати його в рабство, але необхідно призначити йому розстрочку платежа на декілька років, тому що це нещастя від Бога, а він не винен в ньому. Якщо ж купець довірений йому товар чи проп’є, чи програє, чи пошкодить з дурості, то доручитель може учинити з ним так, як йому завгодно; хоче-чекає, хоче-продасть в рабство - на те його воля.

55.Якщо хтось буде багато винен, а купець, що приїхав з іншого міста чи з іншої землі, не знаючи про те, довірить йому товар, - а той буде не взмозі розплатитися за товар, та й перші позичальники також почнуть вимагати сплати боргів, не даючи гроші, щоб заплатити борг прибульцеві, в такому разі вести боржника на торг і продати, при чому наперед заплатити борг гостеві, а залишок розділити між місцевими позичальниками. Також якщо буде винен він княжі гроші, то стягнути насамперед їх ,а те, що залишилось поділити . Але якщо хто взяв вже багато зростання той втратить свій капітал.

56.Якщо закуп утече від свого господаря, то стане через це повним холопом. Якщо ж він зник явно чи втік до князя чи до суддів, не стерпівши образ свого господаря, то не продавати його в рабство, але вчинити над ним суд.

57. Якщо у господаря живе закуп-землеробець, і він втратитить свого військового коня, то він за це зобов’язан платити. Але якщо господар, від якого він отримує позику, дасть плуг і борону, то за втрату їх він повинен заплатити, але він не платить за хазяйську річ, яку він узяв, якщо вона зникне без нього, коли господар пошле його на роботу.

58. Закупу не платити за худобу, яку вкрали з хліва, але якщо він втратить її в полі чи не приведе на двір, чи не зачинить хлів, де йому накаже господар, чи втратить її, роблячи свої справи. Закупу в усіх цих випадках утрати треба платити.

59.Якщо господар образить закупа чи забере надану йому позику чи його власне майно, то за судом все це він зобов’язан поверути, а за образу заплатити 60 кун.

60. Якщо господар віддасть свого наймита на заробіток іншому хазяї­нові за плату, яку він взяв у останнього наперед, цю плату він також повинен повернути назад, а за образу заплатити 3 гривні продажу .

61. Якщо ж він зовсім продасть його, як повного холопа, то наймит звільняється від усіх боргів, а господар платить 12 гривень продажу .

62 . Якщо господар б’є закупа за провину, він за те не відповідає ;якщо ж він б’є його п’яний, сам не знаючи за що, то повинен платити за образу 12 гривень продажу .

63. Якщо повний холоп украде чужого коня, то (господареві) платити за те 2 гривні.

64. Якщо закуп украде що небудь на де-інде, то господар відповідає за нього. Але він може, коли знайдуть крадія, заплатити за коня чи щось інше ним украдене і закупа взяти до себе в повне холопство, а може продати його, якщо не хоче за нього платити, і тоді він повинен наперед заплатити за чужі речі, украдені наймитом незалежно від того, буде це кінь, віл або інша річ. А те що залишиться після сплати, то може взяти собі.

65. А ось якщо холоп вдарить вільну людину і сховається в будинку, а хазяїн не видасть його, то платить за нього 12 гривень. А якщо після цього постраждалий від рук холопа удар зустріне його де-небудь, то Ярослав вирішив було вбивати за цей проступок, але сини Ярослава після смерті батька, вірішили на вибір: або роздягнувши вісікти винного холопа, або взяти за безчестя гривню кун.

66. На свідчення холопа (при судоговоренні) посилаться не можна , але якщо не буде вільної людини, то за потребою можна посилатися на боярського тіуна, але більш ні на кого. А при малому позові, і якщо виникає крайня необхідність, можна посилатися на закупа.

67. Якщо хто у кого вирве клапоть бороди, і ознака насилля залишиться й очевидці це підтвердять, то стягнути з того, хто це зробив 12 гривень штрафа (на користь князя ), але якщо очевидців немає, а є тільки підозра, то штраф з відповідача не стягувати.

68. Якщо хто у кого виб’є зуба так, що кров буде видно в роті, а очевидці підтвердять це, то той, хто це зробив платить 12 гривень штрафа (на користь князя) а потерпілому- гривню.

69. Якщо вкраде хто бобра , то стягнути 12 гривень.

70. Якщо земля буде розрита чи залишуться ознаки ловів, чи сітки, то громада має або знайти злодія, або заплатити штраф(продажу)

71. Якщо хто знищить бортні знаки, то платить 12 гривень.

72. Якщо хто зрубає бортну межу чи розоре межу польову, чи перегородить дворову, то пла­тить 12 гривень штрафа.

73.Якщо хто зрубає дуба зі знаме­нням чи на межі, то платить 12 гри­вень штрафа (продажу).

74. Розміри додаткових витрат при стягнені штрафа (продажу). А ось призначені витрати, які мають місце при штрафі в 12-гривень на користь князя; отроку брати 2 гривні і 20 кун, судді з отроком мають їхати на двох конях, для коней брати вівса скільки зможуть з’їсти, а самим для їжі брати барана чи полоть м’яса, а з інших кормів скільки удвох з’їдять, писцю давати 10 кун, перекладного 5 кун ,і за хутро 2 ногати..

75. Якщо зрубають борть платять три гривні штрафа, а за дерево хазяїнові- півгривні.

76. Якщо заберуть бджіл, то платять три гривні штрафу хазяїнові, якщо мед з вуликів ще не витягали -10 кун, якщо витягли-5 кун.

77. Якщо злодій сховається, треба шукати його слід. Якщо слід приведе до села або до якої-небудь торгівельної стоянки, і якщо мешканці або хазяї не відведуть від себе сліду чи не підуть його шукати, а стануть ухилятися ,то доведеться їм платити разом з продажем ще й за крадіжку А слід продовжують шукати з чужими людьми і свідками. Якщо він приведе на велику дорогу чи на пустир, де нема ні села, ні людей то не платять ні продажу, ані ціни вкраденого.

78. Якщо смерд б’є смерда без княжого веління, то платить 3 гривні штрафа, а за знущаня - грив­ню кун. Якщо хтось поб’є княжого мужа [огніщанина]; то платить 12 гривень штрафа, а гривню самому поби­тому.

79.Якщо хто вкраде лад’ю, то платить 60 кун штрафу, а лад’ю треба повернути; за морську лад’ю– 3 гривні, за набійну – 2 гривні, за челн –20 кун, а за струг – гривня.

80.Якщо хто перерубає мотузку в перетесі, то платить 3 гривні штрафа, за мотузку хазяїну – гривню кун.

81.Якщо хто вкраде в чиєму-небудь перетесі яструба чи сокола, платить штраф 3 гривні, а хазяїну – гривню, за голуба – 9 кун, за курку – 9 кун, за качку, гуся, лебедя і журавля – по 30 кун.

82. За крадіжку сіна чи дров –9 кун штрафу, а хазяїну за кожен вкраденний віз по 2 ногаті.

83.Якщо хто підпалить клуню то його видають князеві з усім маєтком, з якого наперед винагороджується збитки хазяїна, іншим розпоряджається на свій розсуд князь, так само чинять з тим, хто двір підпалить.

84. Якщо хтось зі злості заріже чужого кота чи іншу тварину , той платить 12 гривень штрафа, а хазяїну за нанесену шкоду призначену ціну.

85. Усі вищеперераховані злочини розглядаються за свідченнями вільних людей. Якщо ж буде свідком холоп, то він не може виступити на суді. Але позивач, якщо захоче, може скористатися свідченням раба, сказавши відповідачу “кличу тебе на суд зі слів холопа, але від своєї власної особи ,а не від холопської”, може вимагати од відповідача, щоб він виправдався через випробування залізом. Якщо останній виявиться винним, то позивач подає на нього позов; якщо ж той виявиться не винним, то позивач має платити за муку гривню, тому що випробовував його залізом за словами холопа.

86. Мито при випробуванні залізом: платить 40 кун мечнику 5 кун, княжому отроку – півгрив­ні - така призначена висота мита, що стягується при випробуванні залізом.

87.Якщо ж позивач викличе когось на випробування залізом або за свідченнями вільних людей, або за підозрою, або тому що бачили як звинувачений проходив вночі, або за якось підставою, то якщо відповідач не обпечеться, не отримае від позивача за муку, але позивач платить тільки одне залізне мито.

88.Якщо ж уб’є вільну жінку, то на нього чекае такий же суд як і на вбивцю вільного чоловіка, але якщо вбита жінка була винною, то стягнути з убивці піввіри, тобто 20 гривень. .

89. За вбивство холопа й рабині віра не сплачується. Але якщо хто вб’є безвинних, має заплатити господареві за холопа чи рабиню призначену ціну, а князю – 12 гривень штрафа (продажу).

90. Якщо смерд помре бездітним, усе успадкує князь; якщо залишаться в домі незаміжні дочки, то виділити на них невелику частину ; якщо заміжні то не виділяти нічого.

91. Якщо помре хтось з бояр чи дружинників, то князь не успадкує ,а отримують спадщину дочки , якщо синів не залишиться .

92. Якщо хто, помираючи, розділить дім свій між дітьми, то вони повинні зробити так як хотів померлий. А помре хтось, не домовившись з дітьми, то отримають спадок усі вони, виділивши тільки частину на поминання душі.

93.Якщо жінка після смерті чоловіка не вийде заміж, то на неї виделити частину, а що їй чоловік залишив за життя, тим вона, крім того володіє. А до чоловічої спадщини жінці немає ніякого діла..

94. Якщо залишаться діти від першої жінки, то вони отримають частину, яка б належала їм після смерті чоловіка, і те, що він призначив за життя.

95.Якщо залишається в домі незаміжня дочка з братами, її не стосується спадщина батька, але брати повинні її видати заміж, згідно з їх достатком.

96.А ось мито при закладці міських стін. Ось призначене мито на користь будівельника мосту: при закладці стіни брати куну, а по закінченні ногату; на їжу та на питво, на м’ясо та рибу виділяється 7 кун на тиждень, 7 хлібів, 7 уборків пшона, 7 четвериков вівса на 4 коней – що й має отримувати городник, поки не буде місто зруйновано. Солоду давати йому на весь час 10 четвери­ков.

97. Мито для будівельників мостів. А ось призначене мито на користь будівельників мосту. При побудові нового мосту брати з 10 локтів по ногаті. Якщо ж буде відремонтовано тільки старий міст, то скільки режей буде відремонтовано, брати з усякого по куні. Будівельникові мосту з помічником приїхати на роботу на двох конях, на яких брати їм по 4 четверика вівса на тиждень, а на їжу їм, скільки з’їсти зможуть.

98.Якщо після смерті батька, залишаються діти від рабині, то вони не мають права успадкування , а отримують свободу разом з матір’ю.

99 Якщо залишаються в домі малолітні діти, які ще невзмозі турбуватися про себе, а мати їхня піде заміж, то найближчий родич бере їх разом із майном під опіку до повноліття. А товар віддавати треба в присутності сторонніх людей, а те. Що він тим товаром наживе, продаючи його чи віддаючи в обіг під відсотки, опікун бере собі за те, що годував і піклувався про них. Приплід від челяді й худоби віддає весь дітям, а також у випадку втрати чого –небудь за все їм платить .Якщо ж прийме дітей разом зі спадком відчим , то умови спадку такі ж самі.

100. Батьківський двір , залишившись без хазяїна, завжди переходить до молодшого сина .

101.Якщо дружина, обіцявши сидіти у вдівстві після смерті чоловіка, розтратить майно, і вийде заміж то вона повинна повернути дітям усе нажите.

102.Якщо ж вона залишившись удовою, захоче жити в одному домі зі своїми дітьми, а діти не захочуть цьо­го, то в такому випадку треба виконати волю матері, а не дітей, і те, що дав їй чоловік і що слід було отримати їй як свою частину майна , що залишилося після чоловіка, те й буде її власністю

103. На частину матері діти не мо­жуть мати ніякого права; але кому її пизначать, тому і взяти; при­значять усім – то й розділити між усіма; якщо ж помре без язика, то в кого вона жила і хто її утримував, тому і взяти її спадок.

104. Якщо будуть діти від різних батьків, але однєї матері, яка мала двох чоловіків, то успадкують майно одні від одного, інші -від другого батька.

105.Якщо другий чоловік розтратить що–небудь із майна першого батька своїх пасинків і помре, то його син повинен винагородити своїх рідних братів за розтрату, що зробив його батько, скільки скажуть свідки, а що потім залишається з батьківського спадку тим він і володіє.

106. Що стосується матері в цьому випадку, то вона віддає своє майно тому синові, який був більш добрим, не розбираючи того, від якого він чоловіка, а якщо сини усі були злими, то вона має право віддати майно дочці, котра її утримувала

107. А ось призначене мито судове. А ось звичайне мито судове, від присудженя до платежу віри судді – 9 кун, помічнику (метельнику) – 9 векош; зі справи про бортну землю 30 кун, а в усіх інших злочинах з того, кому прису­дять, судді брати по 4 куни, а по­мічнику (метельнику) – по 6 ве­кош.

108. Якщо брати стануть між собою сперечатися про спадок перед князем, то дитячий, посланний, щоб їх розборонити, отримає гривню кун..

109. А ось призначене мито за присягання на суді. А ось звичайне мито з тих справ, що вирішуються присягою: від справ по звинуваченню в убивстві – 30 кун; зі злочину в борт­ній та орній землі – 27 кун; від справ про звільненя від холопства –9 кун.

110. Холопство повне буває трьох родів: перше, коли хтось купить людину, хоч би і за півгривні, і надасть свідків віддасть ногату при самому холопі. А друге холоп­ство, коли хтось одружиться з рабинею без усякої умови, а якщо одружиться з умовою, то він залишається на тих пра­вах, як домовлялися. А ось третє холопство, коли хтось без умови піде в тіуни чи у ключники; якщо ж була якась умова, то залишається на тих правах, як домовлялися.

111. А строковий робітник не хо­лоп, і не можна його перетворити на холопа ні за прогодування, ні за спадок. Якщо він не дослужить до стро­ку, він повинен винагородити хазяїна за його послуги, якщо ж він дослужить до строка, то нічого не платить.

112. Якщо холоп утече, і госпо­дар про втечу його заявить, і, якщо хто, знаючи, що холоп-втікач, дасть йому хліба чи вкаже дорогу, то платить господарю за хо­лопа 5 гривень, а за рабиню – 6 гривень.

113.Якщо хтось забере чужого холопа, і дасть про це знати господарю, то взяти йому за це гривню кун. Якщо, упіймавши втікача, не встереже його, то платить господарю за холопа 4 гривні, а за рабиню – 5 гривень; в першому випадку п’ята, а во другому – шоста поступається йому за те, що він спіймав втікача.

114. Якщо хтось сам дізнається, що його холоп знаходиться в іншому місті, а між тим посадник не знає про це, то, зробивши донесення посадникові, він має право взяти у нього отрока і разом з ним зв’язати втікача, за що дають йому 10 кун, але за переймання не платять нічого. Але якщо переслідувач упустить раба, то нехай скаржиться на себе самого, йому ніхто не платить, за те що впустив утікача , і він не дає гроші нікому за переймання його.

115. Якщо хто зустріне чужого холопа, подасть йому звістку чи стане тримати його у себе, а втікач піде від нього, той повинен присягнутися, що по наводці учинив так з утікачем, а платіжу за те немає .

116.Якщо холоп шляхом омани візь­ме в когось гроші в кредит під видом вільної людини, то господар його повинен або заплатити, або відмовитися від права власності на нього; але якщо доручитель, знаючи, що він холоп, дав йому гроші ,то втрачає свої гроші

117.Якщо хтось дозволить своєму холопу торгувати, і холоп загрузне в боргах , господар повинен платити за нього. Але може від нього відступитися .

118.Якщо хтось купить чужого хо­лопа, не знючи того, - справжньому господарю взяти свого холопа, а по­купець має повернути гроші, присягнувшись, що він купив чужого холопа не знаючи того.Якщо виявиться що він купив навмисно чужого холопа, то втрачає свої гроші..

119. Якщо холоп після втечі, придбає собі майно, то як борг замість холопа сплачує господар, так і придбання зроблене ним належить господареві разом з особою раба.

120. Якщо холоп, утікши, забере з собою щось, що належить сусіді або товар, то господар зобов’ян заплатити за це за призначеною ціною.

121. Якщо холоп скоїв крадіжку, то господар зобов’язаний або за­платити за нього, або видати його разом з іншими учасника­ми крадіжки, які знаходилися під час самої справи чи зберігали крадене, крім їхніх жінок і дітей. Якщо ж виявиться,що приймали участь в крадіжці вільні люди , то вони платять князеві штраф (продажу).