Тема 10. Макроекономічна політика у відкритій економіці

1. Поняття та макроекономічні характеристики відкритої економіки. Платіжний баланс

2. Макроекономічна рівновага у відкритій економіці

3. Макроекономічна політика у відкритій економіці

4. Принцип порівняльних переваг

5. Протекціонізм: за і проти

1.

Відкритою економікою можна назвати національну економіку, яка бере участь у системі міжнародного поділу праці і забезпечує свій добробут та макроекономічну рівновагу з урахуванням активної ролі закордонного сектору. Відкрита економіка пов’язана із світовим господарством міжнародними економічними відносинами: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародне науково-технічне співробітництво тощо. Переміщення виробничих факторів (праці, капіталу, інформації) через національні кордони породжує потоки факторних доходів.

Чисті факторні доходи з-за кордону = Факторні доходи отримані – Факторні доходи сплачені

ВНП = ВВП + Чисті факторні доходи з-за кордону

Макроекономічним характеристиками відкритої економіки є: обсяг експорту, обсяг імпорту, рівень відкритості (експорт*100%/ ВВП), рівень імпортозалежності (імпорт * 100% / ВВП), валютний курс, а також показники, що містяться у платіжному балансі країни.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць). Дані платіжного балансу кількісно та якісно характеризують масштаби, структуру та характер зовнішньоекономічних зв'язків країни. Рахунки платіжного балансу реєструють надходження та використання запасів іноземної валюти. Стаття балансу, що забезпечує країну додатковою іноземною валютою (як це робить експорт) належить до кредиту; стаття балансу, що змушує витрачати валюту (як імпорт) належить до дебету. Платіжний баланс складається з трьох частин: баланс поточних операцій, баланс руху капіталу, баланс резервів.

Основним розділом є рахунок поточних операцій (СА), який поділяється на три підрозділи:

1) баланс товарів та послуг, що відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів та послуг;

2) рахунки, що показують співвідношення між отриманими та сплаченими доходами в формі зарплати, дивідендів та відсотків;

3) поточні трансферти, що відображають співвідношення між отриманими та сплаченими пенсіями, грошовими переказами, дарунками та іншими трансфертами.

Другий розділ — рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок або скорочено — рахунок капітальних операцій (KA). Він відображає співвідношення між імпортом та експортом капіталу в формі капітальних трансфертів, нематеріальних активів, інвестицій та кредитів.

Платіжний баланс включає також автономну статтю під назвою «Помилки та упущення» (ES). Вона відображає сальдо статистичних неточностей, які виникають під час ідентифікації зовнішньоекономічних операцій, викликаних часовими та вартісними розбіжностями між митною та банківською статистикою.

Рівновага платіжного балансу забезпечується за такої умови: CA + KA + ES= 0.

Платіжний баланс завжди є рівноважним. Якщо створюються умови для порушення його рівноваги, то вона відновлюється через статтю «Резервні активи»

Резервні активи — це іноземні високоліквідні активи країни, котрі знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути в будь-який момент використані для регулювання "незбалансованості" платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти. До складу офіційних резервів відносять золото, валютні активи, міжнародні розрахункові кошти та резервну позицію країни в МВФ. Зростання офіційних резервів показує величину активного сальдо платіжного балансу. Зменшення офіційних резервів показує масштаби дефіциту платіжного балансу.

Так, в умовах виникнення дефіциту платіжного балансу може мати місце таке співвідношення: CA + KA + ES <0. Тоді з метою усунення дефіциту платіжного балансу резервні активи скорочуються. Залучення коштів із резервних активів на покриття дефіциту платіжного балансу розцінюється як імпорт капіталу. У випадку надлишку платіжного балансу CA + KA + ES >0 обсяг резервних активів збільшують. На платіжний баланс країни впливають чотири економічні сили: темп інфляції, реальний рівень зростання ВВП, відсоткові ставки, валютний курс "спот".

2.

Для відкритої економіки справедливі такі рівності:

Y (дохід, AS) = E (витрати, AD)

Y = C+S+T+Ім E = C+I+G+Ex

Основна макроекономічна тотожність: (S-I)+(T-G)=(Ex-Im) - позичкові потреби уряду (T-G) покриваються за рахунок чистих заощаджень приватного сектору (S-I) і чистого експорту країни (Ex-Im).

Припустимо, що бюджет є збалансований T=G, тоді (Ex-Im)=(S-I)

(Ex-Im) - чистий експорт = поточний рахунок платіжного балансу СА.

(S-I) - надлишок внутрішніх заощаджень над внутрішніми інвестиціями = рахунок руху капіталу платіжного балансу -КА

Із наведеної моделі випливають два висновки. Перший — в умовах дефіциту національних заощаджень виникає дефіцит рахунка поточних операцій, який покривається додатнім сальдо рахунка капітальних операцій: –СА = +KA. Це означає, що певна частка інвестицій фінансується за рахунок іноземного капіталу. В умовах надлишку національних заощаджень — все навпаки: певна частка національних заощаджень використовується для фінансування іноземців. Тому +СА = –KA.

Другий — існує тісний зв’язок між державним бюджетом і платіжним балансом. Оскільки державні заощадження (T – G) — є одночасно і бюджетним сальдо, то зростання бюджетного дефіциту зменшує національні заощадження і збільшує дефіцит рахунка поточних операцій, що вимагає збільшення чистого імпорту капіталу.

Відмінність визначення рівноваги в моделі відкритої економіки полягає в тому, що внутрішня ставка % не повинна врівноважувати S та I. Коли інвестиції перевищують заощадження, країна може позичати на світовому ринку капіталів, коли утворюються надлишкові заощадження - можна надавати кредити.

Якщо економіка є малою і має доступ на світові фінансові ринки, то рівень % ставки визначається світовою % ставкою. Світова % ставка визначається з умов рівності світових заощаджень і світових інвестиції. Оскільки обсяг заощаджень залежить від співвідношення між G i T, а розмір інвестицій - від світової ставки %, то рахунок руху капіталу і поточний рахунок платіжного балансу залежать від бюджетно-податкової політики і від світової % ставки.

Важливим чинником, який впливає на ВВП, є чистий експорт. Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але зазначимо, що в умовах відкритої економіки мультиплікатор видатків враховує ще один канал вилучень — імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратися на граничну схильність до імпорту (q), яка визначається за формулою q = Ім / Y. Тоді мультиплікатор видатків набуває вигляд:

.

Чистий експорт залежить від таких чинників: рівень доходу у нас і у наших торгових партнерів, торговельна політика, валютний курс. Так, за зростання внутрішнього доходу збільшується вітчизняний імпорт, що зменшує чистий експорт. За зростання доходу іноземних країн збільшується наш експорт, що збільшує чистий експорт.

Торговельна політика також може стимулювати або стримувати обсяги експортно-імпортних операцій. З цією метою держава застосовує два види методів. Перший — тарифні засоби, до яких належать імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито. Другий — нетарифні засоби, до яких можна віднести квоти та ліцензії, пільгове кредитування та оподаткування експортерів, надання експортних субсидій тощо. Політика, що обмежує обсяг міжнародної торгівлі з метою захисту національних виробників від конкуренції з боку іноземних виробників, називається протекціонізмом.

Валютний (обмінний) курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Номінальний валютний курс - відносна ціна валют двох країн. Реальний обмінний курс - відносна ціна товарів, вироблених в двох країнах (ПКС або “умови торгівлі”). Реальний обмінний курс = номінальний * співвідношення рівня цін. В умовах зниження реального курсу гривні ціна українських товарів за кордоном падатиме, що збільшуватиме наш експорт, і навпаки, ціна імпортних товарів зросте, що зменшить вітчизняний імпорт. Важливе застереження: валютний курс впливає не тільки на чистий експорт як складову сукупного попиту, але також на сукупні пропозиції. При високому рівні імпортозалежності національної економіки здешевлення національної валюти, що здійснюється з метою стимулювання експорту, одночасно означає здорожчання імпортної сировини, палива тощо і може призвести до шоку сукупної пропозиції. В результаті рівноважний ВВП не зросте, а скоротиться.

Кожна країна обирає для себе режим валютного курсу. Розрізняють режими фіксованого, вільного і регульованого (гібридного) валютного курсу. Перший режим передбачає незмінне співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється шляхом закріплення фіксованого вмісту золота у валюті кожної країни. В більшості країн світу встановлені вільні або плаваючі валютні курси. Зміна валютного курсу під впливом ринкових чинників чи завдяки діям уряду в межах політики валютного курсу (девальвація чи ревальвація) спричиняє вплив на міжнародне переміщення капіталу.

Умова рівної вигідності капіталовкладень: M(i+1)=M(1+i^z)e₁/e₀, де

e₀, e₁ - курси національної валюти на початку і наприкінці процесу інвестування; М - сума інвестицій в національній валюті; М/е₀ - сума інвестицій в іноземній валюті; і, i^z - національна і світова відсоткові ставки.

Після математичних перетворень це рівняння записується так: і – i^z = е`(1+ i<sup>z</sup>), де е` = (e₁-e₀)/e₀ - темп приросту курсу

Якщо замість “=“ має місце знак “>“, то капітал ввозиться в країну, якщо знак “<“, то вивозиться.

3.

Заходи уряду в рамках монетарної, фіскальної чи зовнішньоекономічної політики можуть мати різні наслідки, в залежності від того, чи є валютний курс плаваючим, чи фіксованим.

Стимулююча фіскальна політика при плаваючому валютному курсі. Нехай уряд стимулює економіку шляхом скорочення податків і збільшення державних витрат. Виходячи зі змісту кривої IS та її формули робимо висновок, що в результаті таких дій уряду вона зсунеться праворуч. LM залишиться незмінною. В результаті стимулювання обсягів виробництва зростає попит на гроші для операцій, а це, при незмінній пропозиції грошей, дає зростання цін, валютного курсу і % ставки, відбувається рух вверх по кривій LM. Внаслідок зростання % ставки збільшується обсяг іноземних капіталовкладень, а внаслідок зростання валютного курсу зростає імпорт і скорочується експорт. Таким чином, приріст обсягів виробництва, простимульований скороченням податків і зростанням державних витрат буде не таким суттєвим, він втратиться за рахунок скорочення чистого експорту. Чим крутішою є крива LM, тим меншим буде приріст обсягів виробництва і вищою нова рівноважна % ставка.

При фіксованому валютному курсі зростання державних витрат повинно бути підкріпленим зростанням пропозиції грошей, щоб втримати незмінним валютний курс. Це означає одночасний зсув праворуч кривих IS i LM. Нова точка рівноваги буде відповідати більшому обсягу виробництва при незмінній % ставці.

Стимулююча монетарна політика при плаваючому валютному курсі. Здійснення політики дешевих грошей дає зсув кривої LM праворуч. При незмінній кривій IS маємо зростання рівноважного обсягу виробництва при нижчій рівноважній % ставці. Це є результатом відпливу іноземних капіталовкладень, зменшення валютного курсу і зростання експорту. В умовах фіксованого валютного курсу здійснення грошово-кредитної політики є безрезультатним, оскільки будь-яке зростання обсягу грошей, що призводить до зміни валютного курсу, повинно бути компенсоване вилученням грошей з обігу, аби зберегти незмінним валютний курс.

Плаваючий валютний курс обмежує можливості фіскальної політики впливати на випуск, в той же час, він забезпечує стимулюючий вплив монетарної політики. Фіксований валютний курс - навпаки, виключає стимулюючий вплив монетарної політики, але забезпечує такий вплив з боку фіскальної політики.

Баланс товарів та послуг — складова частина рахунка поточних операцій, яка відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів та послуг.

Валютний (обмінний) курс — ціна грошової одиниці певної країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Вільний плаваючий валютний курс — валютний курс, який формується лише під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.

Гранична схильність до імпорту — коефіцієнт, який характеризує відношення між зміною імпорту і зміною доходу.

Квота — один із засобів протекціонізму у зовнішній торгівлі, який кількісно обмежує імпорт або експорт товару.

Керовано плаваючий валютний курс — валютний курс, зміна якого регулюється державою завдяки цілеспрямованому впливу на кон’юнктуру валютного ринку.

Ліцензія — один із засобів протекціонізму, який надає право займатися певним видом зовнішньоторговельної діяльності.

Мито — податок, який накладає держава на імпортні та експортні товари.

Паритет купівельної спроможності — принцип визначення валютного курсу на основі співвідношення іноземних та національних цін.

Помилки та упущення — автономна стаття платіжного балансу, яка відображає неточності в обліку зовнішньоекономічних операцій, пов’язані з часовими та вартісними розбіжностями між митною та банківською статистикою.

Резервні активи — стаття рахунка капітальних операцій, яка відображає суму ліквідних активів національного банку і використовується для регулювання платіжного балансу.

Фіксований валютний курс — курс національної валюти, який держава офіційно зобов’язується підтримувати.