Тема 5. Моделі макроекономічної рівноваги

1. Класична модель макрорівноваги

2. Кейнсіанська модель макрорівноваги

3. Рівновага на ринку товарів та платних послуг. Лінія IS

4. Рівновага на ринку грошей. Лінія LM

5. Модель IS-LM

1.

1. Рівновага економічних систем та механізм її забезпечення. Рівновага виступає як особливий, ідеальний випадок нормального стану, для якого характерна своя логіка взаємозв`язків і взаємозалежностей кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний спосіб відновлення стійкого рівноважного стану між наявними в суспільстві засобами і потребами. Макроекономічна рівновага досягається як завдяки вільній грі ринкових сил, так і через втручання держави.

2. Класична модель макрорівноваги: взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій. Класична модель макрорівноваги - це пояснююча модель, яка дозволяє з`ясувати, як забезпечується економічний оптимум без державного втручання.

3. Гіпотези класичної моделі макрорівноваги. Класична модель ґрунтується на таких гіпотезах:

• рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій;

• вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів;

• на ринках існує рівень цін, який врівноважує попит і пропозицію, і завдяки цінам відбувається автоматичне очищення ринків, як від зайвого попиту, так і від зайвої пропозиції.

4. Ринок ресурсів. Головним ресурсом в класичній моделі є робоча сила. Ринок робочої сили – середовище, в якому укладаються угоди про найм праці. Попит на робочу силу пред’являє підприємницький сектор, який визначає максимальну ставку зарплату за яку працівників можуть наймати: L_D(w). Пропозицію робочої сили формують працівники, які встановлюють мінімальний рівень зарплати, а яку вони погоджуються працювати: L_S(w)

5. Умови рівноваги ринку робочої сили за класичною моделлю. Рівновага на ринку робочої сили встановлюється, коли обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції робочої сили, і зарплата влаштовує як найманих працівників, так і працедавців. Попит і пропозиція робочої сили залежать від реальної заробітної плати. У результаті взаємодії попиту та пропозиції встановлюється рівноважна зарплата (w*) та рівноважний обсяг зайнятості (L*). Саморегулювання ринку праці забезпечує повну зайнятість.

6. Взаємозв'язок графіка рівноваги ринку робочої сили з виробничою функцією. Визначення рівноважного обсягу виробництва. Класична виробнича функція відображає зв’язок між факторами виробництва (праця, капітал, технологічний прогрес) і реальним продуктом (сукупною пропозицією), а саме між працею і обсягом виробництва. Рівноважна чисельність зайнятих визначає обсяг виробництва (Y*).

7. Ринок товарів. Умови та графік рівноваги ринку товарів за класичною моделлю. Класична модель передбачає, що обсяг пропозиції товарів та послуг залежить лише від чисельності зайнятих і є незмінним при будь-якому рівні цін. Реальний попит на товарному ринку при підвищенні рівня цін скорочується, а при зниженні цін – зростає. Ця закономірність випливає з фіксованої пропозиції грошей Національним банком. Рівновага на товарному ринку визначає рівноважний рівень цін (P*).

8. Ринок заощаджень. Вплив процентної ставки (і) на ринок заощаджень. В класичній моделі заощадження залежать від рівня реального доходу та від ставки процента: чим більший реальний дохід та чим вища ставки процента, тим більшими будуть заощадження. Інвестиції залежать від ставки процента: їх обсяг зменшується, якщо ставка процента зростає. Рівновага на ринку заощаджень та інвестицій визначає рівноважне значення ставки процента (і*) та розмір заощаджень та інвестицій (S* та І*). Іншими словами, і* визначає розподіл доходу на споживання та заощадження і одночасно визначає розподіл сукупного попиту на споживчий та інвестиційний.

10. Загальна рівновага класичної макромоделі: система взаємопов'язаних графіків - робочої сили, товарного, грошового, а також ринку заощаджень та інвестицій. Рівновага на ринку робочої сили визначає чисельність зайнятих. Відповідно до чисельності зайнятих на основі виробничої функції визначається рівноважний обсяг випуску продукції – Y. В результаті взаємодії товарного і грошового ринків визначається рівноважний рівень цін. Ставка проценту визначає частку доходу, яка буде заощаджуватися, і відповідно, обсяг інвестицій, які будуть здійснюватися.

Рівновага національного ринку визначається рівноважними:

- ставкою реальної зарплати (w/P); - рівноважною зайнятістю (L);- обсягом випуску ВВП (Y);- рівнем цін (P);- ставкою номінального процента (i);- обсягом заощаджень та інвестицій (S, I).

Головним інструментом макроекономічного саморегулювання за класичною моделлю є :

- реальна зарплата як чинник ринку робочої сили;

- загальний рівень цін як чинник попиту на ринку товарів;

- ставка проценту як чинник розподілу сукупного доходу на споживання та заощадження та інструмент, що зрівноважує заощадження та інвестиції.

2.

11. Кейнсіанська модель макрорівноваги. Кейнсіанська модель відображає рівновагу закритої економіки у короткостроковому періоді, протягом якого ціни та ставка проценту залишаються незмінними. Рівновага може встановитися за умов неповної зайнятості. Вирішальне значення у формуванні макрорівноваги відіграє не пропозиція, а попит.

12. Споживання та заощадження в національній економіці. Дохід розподіляється на споживання та заощадження. Чим більший розмір доходу, тим більші обсяги споживання та заощадження. Важливо: основний психологічний закон Кейнса говорить, що споживання зростає повільніше, ніж зростає дохід.

13. Спрощена модель рівноваги - Кейнсіанський хрест. У спрощеній кейнсіанській моделі відсутній державний сектор і урядовий попит.

14. Заплановані витрати. Заплановані витрати – прогнозований підприємницьким сектором обсяг сукупних витрат. Вони дорівнюють сукупній вартості товарів та послуг, що пропонуються в економіці.

15. Фактичні витрати. Фактичні сукупні видатки на ринку товарів та послуг складаються із споживчих витрат домогосподарств та інвестиційних витрат підприємницького сектору. Споживчі витрати залежать від доходу, а інвестиційні витрати є автономними. Рівновага встановлюється за умови, що фактичні витрати С+І дорівнюють запланованим Y.

16. Відхилення фактичного ВВП від потенційного. Рівноважний обсяг випуску може бути меншим за природний рівень національного виробництва, і це обумовлює безробіття, або більшим – тоді виникає інфляція. Рецесійний розрив – різниця між природним (потенційним) обсягом випуску та рівноважним (фактичним). Інфляційний розрив – величина перевищення фактичного обсягу випуску над природним, обумовлена зростанням цін.

17. Система вилучень та ін'єкцій в економічному кругообігу. Рецесійний розрив можуть спричинити «вилучення» - частина національного доходу, яка не повертається в національний кругообіг: готівкові заощадження, видатки на імпорт, чисті податки. Протилежне поняття «ін’єкції», здійснюються або стимулюються урядом країни для компенсування вилучень: урядові закупки товарів та послуг, стимулювання експорту, трансформація заощаджень (секьюритизація). Враховуючи вилучення та ін’єкції умова макроекономічної рівноваги набуває вигляду: Y=C+Ig+G+Xn.

18. «Заощадження-інвестиції» як спрощена модель економічної рівноваги. Спрощена модель макрорівноваги «заощадження-інвестиції» розглядає заплановані видатки, що дорівнюють доходу, як суму споживання та заощадження, а фактичні видатки, як суму споживчих та інвестиційних витрат. Рівність між заощадженнями та інвестиціями гарантує рівність між запланованими та фактичними видатками. Отже – макроекономічну рівновагу.

19. Заплановані та незаплановані інвестиції. Фактичні інвестиції складаються із запланованих та незапланованих. Обсяг незапланованих інвестицій значною мірою залежить від змін в оподаткуванні, державних запозиченнях, науково-технічного прогресу та оптимістичних чи песимістичних очікувань інвесторів.

20. Ринок позичкового капіталу та його роль у забезпеченні рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Заощадження в моделі Кейнса не реагують на зміни ставки процента, а інвестиції – навпаки. Для стимулювання інвестицій уряди практикують зниження ставки процента.

3.

21. Сутність, суб'єкти, об'єкти та структура національного ринку. Національний ринок – це середовище, в якому здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівля-продаж робочої сили – об’єкти національного ринку. Суб’єктами національного ринку виступають макроекономічні одиниці – держава, сектор домогосподарств, підприємницький сектор, сектор закордону. У складі національного ринку виділяють: ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили.

22. Ринок товарів та платних послуг. На ринку товарів та платних послуг реалізуються засоби виробництва, споживчі товари та послуги, а також науково-технічні розробки та інформація

23. Сукупний попит на ринку товарів та послуг. Споживчий попит домогосподарств на ринку товарів та послуг складається з попиту на споживчі товари тривалого користування, споживчі товари повсякденного попиту та споживчі послуги. Інвестиційний попит з боку підприємницького сектору пред’являється на засоби виробництва для заміщення зношених та для збільшення реального капіталу.

24. Умови рівноваги закритої моделі ринку без державного втручання та відкритої моделі ринку з урахуванням діяльності держави. Рівновага національного ринку товарів та послуг встановлюється коли пропозиція заощаджень, які залежать від національного доходу, дорівнює інвестиційному попиту, який залежить від ставки проценту: S(Y) = I(i). У відкритій економіці з активним державним сектором умова рівноваги ринку товарів та послуг враховує обсяг чистого експорту та чисті податки: I = S + (Ex – Im) – (T – G)

25. Графік Хікса-Хансена для ринку товарів та платних послуг - крива IS. Для кожного значення національного доходу існує відповідне значення процентної ставки, таке, щоб на ринку товарів та послуг виконувалася умова рівноваги. Крива IS відображає всі комбінації обсягу національного доходу та рівня процентної ставки, які забезпечують рівновагу на ринку товарів та послуг.

26. Умови побудови графіка кривої Y(і) = ІS. Графік лінії IS будується в системі координат «національний дохід та процентна ставка». В рамках кривої IS залежність між національним доходом і процентною ставкою є оберненою. Високому значенню процентної ставки відповідає низький попит на інвестиційні ресурси. Відповідно, потреба у заощадженнях є незначною. Невеликі обсяги заощаджень характерні для невеликого розміру національного доходу. Тому умови рівноваги національного ринку товарів та послуг виконуються при високій процентній ставці і низькому значенні національного доходу. В протилежному випадку, коли національний дохід великий, заощадження значні, аби на них був попит, необхідно, щоб процентна ставка була низькою. Тому рівновага при великому національному доході встановлюється за низького значення процентної ставки.

4.

27. Ринок грошей та цінних паперів. Грошовий ринок – ринок короткострокових кредитних операцій, на якому попит і пропозиція грошей визначають їх ціну – процентну ставку. Ринок грошей утворюється в результаті взаємодії Національного банку і комерційних банків.

28. Структура попиту на гроші: операційний та спекулятивний попит на гроші. Попит на гроші пред’являють підприємства, домогосподарства, держава, комерційні банки, що прагнуть мати певну кількість платіжних засобів. У складі попиту на гроші виділяють: попит на гроші для операцій – чим більший обсяг виробництва товарів та послуг, чим вищі ціни, чим повільніше обертається грошова одиниця, тим більшим буде операційний попит на гроші – M₁ = P*Q/ v = P*Q*, та спекулятивний попит на гроші – чим нижча процента ставка, тим менша схильність вкладати гроші в цінні папери і більша схильність тримати кошти у готівковій формі, тим більший спекулятивний попит на гроші M₂=M(i). M_d = P*Q/ v + M(i)

29. Пропозиція грошей. Пропозицію грошей створює Національний банк M_s. Її обсяг визначається інституційно і вважається фіксованим.

30. Умови рівноваги на ринку грошей та цінних паперів. M_s = P*Q/ v + M(i), де P*Q можна представити як Y - національний дохід в поточних цінах.

31. Графік Хікса-Хансена для ринку грошей та цінних паперів - крива LМ. Крива LМ відображає всі комбінації обсягу національного доходу та рівня процентної ставки, які забезпечують рівновагу на грошовому ринку. В рамках кривої LМ залежність між національним доходом і процентною ставкою є прямою. При фіксованому обсязі пропозиції грошей, чим більша складова операційного попиту на гроші, який залежить від Y тим меншою має бути спекулятивна складова, що залежить від і тільки тоді на грошовому ринку утвориться рівновага.

5.

32. Загальна рівновага на ринках товарів та послуг і грошей та цінних паперів. Загальна рівновага національного ринку при незмінному рівні цін утворюється, коли одночасно встановлюються рівноважні стани на ринках товарів та послуг, грошей та цінних паперів. Графічно це відбувається в точці перетину кривих IS та LM. Загальна рівновага характеризується рівноважним обсягом виробництва та рівноважною ставкою процента.

33. Модель ІS-LМ як аналітичний засіб макроекономічної політики. Дж.Хікс та Е.Хансен запропонували модель макрорівноваги національного ринку, яка дозволяє прогнозувати наслідки змін у внутрішній економіці та економічній політиці уряду.

Зростання урядових закупок або зменшення податків спричиняє зростання попиту на товарному ринку і призводить до переміщення лінії IS праворуч. В результаті зростають рівноважні значення Y та i. Зростання грошової пропозиції з боку Національного банку викликає падіння ставки проценту, спричиняє зростання попиту на ліквідні кошти, крива LM зсувається праворуч. В результаті зростає рівноважне значення Y та зменшується i. Зміни урядових податків та видатків спричиняють переміщення кривої IS, а зміни пропозиції грошей – кривої LM. Використання моделі Хікса-Хансена дозволяє під конкретні цілі підібрати дієві заходи макроекономічної політики. Але необхідно враховувати деякі обмеження моделі, зокрема інвестиційну і ліквідну пастки.

34. Інвестиційна пастка. Інвестиційна пастка – ситуація, коли попит на інвестиції стає абсолютно нечутливим до змін ставки відсотку (наприклад, внаслідок песимістичних очікувань підприємців), крива IS стає вертикальною і ніякий зсув LM не змінює національного доходу.

35. Ліквідна пастка. Ліквідна пастка – ситуація, коли спекулятивний попит на гроші суттєво зростає незалежно від ставки відсотку (внаслідок недовіри до банків та небажання вкладати у цінні папери), крива LM стає вертикальною і ніякий зсув IS не змінює національного доходу.

Вилучення — частина поточного доходу, яка не спрямовується на сукупні видатки.

Відсоткова ставка — плата за використання позичкових грошей у відсотках до їх суми.

Гранична схильність до заощаджень — коефіцієнт, який характеризує відношення між зміною заощаджень і зміною післяподаткового доходу.

Гранична схильність до споживання — коефіцієнт, який характеризує відношення між зміною споживчих видатків і зміною післяподаткового доходу.

Заощадження — та частка післяподаткового доходу, яка не використовується на споживання.

Заплановані інвестиції — інвестиції, що їх підприємства планують вкладати у виробництво згідно зі своїм платоспроможним попитом.

Ін’єкції — приріст видатків поточного періоду, які здійснюються за рахунок доходу попереднього періоду.

Інфляційний розрив — величина, на яку фактичні сукупні видатки мають початково зменшитися, щоб усунути інфляційний надлишок ВВП на умовах збереження повної зайнятості.

Метод «видатки—випуск» — метод визначення рівноважного ВВП на умовах тотожності між сукупними видатками і виробленим ВВП.

Метод «вилучення—ін’єкції» — метод визначення рівноважного ВВП на умовах тотожності між вилученнями та ін’єкціями в економічному кругообігу.

Мультиплікатор видатків — коефіцієнт, який показує відношення між зміною реального ВВП і початковою зміною сукупних видатків.

Незаплановані інвестиції — інвестиції, що їх підприємства змушені вкладати в товарні запаси в умовах економічної нерівноваги.

Номінальна відсоткова ставка — фактична відсоткова ставка на ринку позичкового капіталу.

Реальна відсоткова ставка — номінальна відсоткова ставка мінус темп інфляції.

Рецесійний розрив — величина, на яку фактичні сукупні видатки мають початково зрости з метою збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня.

Чинники автономного інвестування — чинники, які впливають на інвестиційний попит незалежно від відсоткової ставки.

Чинники автономного споживання — чинники, які впливають на споживання залежно від післяподаткового доходу.

Чистий прибуток — та частка валового прибутку від реалізації інвестиційного проекту, яка залишається після сплати податку на прибуток та відсотків за інвестиційні кошти.