Тема 2. Макроекономічні показники у системі національних рахунків

1. Економічний кругообіг

2. Система національних рахунків

3. Основні макроекономічні показники. ВВП

1.

1. Еволюція вчень про економічний кругообіг. Економічний кругообіг - це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання) в економічній системі. Вперше процес економічного кругообігу висвітлюється в праці Ф.Кене «Економічна таблиця», а засади макроекономічного рахівництва в роботі В.Петті «Політична арифметика». Сучасні дослідження у сфері економічного кругообігу належать С.Кузнецю, В.Леонтьєву, Дж.Хіксу та Р.Стоуну.

2. Структура моделі економічного кругообігу. Модель кругообігу відображає економічні зв’язки між макросекторами національної економіки у товарній чи грошовій формі.

3. Економічний кругообіг у простій економічній системі. В простій економічні системі у кругообігу беруть участь лише домогосподарства та фірми.

4. Взаємодія між домогосподарствами та фірмами. Фірми використовують ресурси, створюють економічні блага і пропонують їх домогосподарствам. Домогосподарства продають належні їм ресурси і на отримані доходи купують товари та послуги для задоволення своїх потреб.

5. Ринок ресурсів та ринок продуктів. Економічний кругообіг між суб'єктами економічної системи здійснюється через ринки ресурсів і продуктів. На ринку ресурсів пропонуються фактори виробництва, що належать приватним власникам (сектор домогосподарств). Покупцями виступають підприємства (підприємницький сектор). На ринку продуктів суб’єкти підприємницького сектору пропонують товари та послуги для задоволення потреб суб’єктів сектору домогосподарств.

6. Включення державного сектору в кругообіг доходів та продуктів. Модель кругообігу у змішаній економічній системі включає державний сектор, який також використовує ресурси, створює державні послуги. Джерелами доходів державного сектору є податки та плата, отримана за державні послуги.

7. Роль фінансових посередників в економічному кругообігу. Фінансові посередники акумулюють доходи економічних агентів, що в поточному періоді не витрачаються на придбання товарів та послуг, і перетворюють їх на позикові ресурси для фірм та уряду.

8. Модель кругообігу з включенням зовнішньоекономічного сектору. Зовнішньоекономічний сектор пов’язаний з національною економікою потоками експорту та імпорту.

2.

9. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва. Система національних рахунків — це система взаємозв'язаних економічних показників та особлива форма їх представлення, що відображає найзагальніші та найважливіші аспекти економічного розвитку, які стосуються виробництва та споживання продуктів і послуг, розподілу та перерозподілу доходів, формування національного багатства країни.

10. Сутність СНР та її відмінність від БНГ. Технічно макроекономічне рахівництво базується на запозиченому з бухгалтерського обліку принципі подвійного запису, згідно з яким СНР є взаємозв'язана сукупність двосторонніх рахунків (балансових таблиць), а кожний економічний показник (економічна операція) записується в дебеті одного рахунку та кредиті іншого, що кореспондує з ним, тобто кожний рахунок сам по собі має вигляд балансової таблиці, одна сторона якої характеризує ресурси, а інша — їх використання.

До запровадження СНР для виміру кінцевого обсягу виробництва використовувався БНГ – баланс народного господарства — згідно з яким показником сукупного обсягу виробництва був чистий продукт матеріального виробництва.

11. Етапи розвитку СНР. Відомо три історичні етапи розвитку систем макроекономічних показників

1-й етап	30-і - початок 50-х рр.	У колишньому СРСР склалась і закріпилася система статистичного обліку у формі БНГ
2-й етап	50-60-і рр.	У міжнародній статистиці фактично і офіційно функціонують дві різні за змістом і формою системи макроекономічних показників: o СНР - в капіталістичних країнах, o БНГ - в соціалістичних країнах
3-й етап	70-і рр. - …	Практично всі країни світу переходять до використання СНР

В Україні, як у більшості країн СНД, практична робота щодо створення системи національного рахівництва булла розпочата у 1988 р. З травня 1992 р. за Указом Президента в Україні також впроваджується СНР, тобто наші статистика і облік переходять на міжнародні стандарти. Це стало актуальним у зв'язку з проведенням ринкових реформ, внаслідок яких централізовано-планова економіка має бути трансформована у ринкову.

12. Методологічні принципи побудови СНР. СНР базується на таких методологічних принципах: господарський кругообіг є відображенням процесу відтворення; продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить доходи; існує еквівалентність між продуктом і доходом, т.т. кількісне вираження вартості будь-якого товару складається з витрат на предмети праці й оплату факторів виробництва (заробітна плата, прибуток, амортизація)

13. Основні категорії системи національних рахунків: додана вартість, інституційна одиниця, сектори, операції, рахунки. Базовою одиницею обліку у СНР служить так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки та самостійністю прийняття рішень у сфері своєї основної діяльності. Інституційна одиниця веде повний набір бухгалтерської звітності і є юридичною особою. Національна економіка у цілому визнається як сукупність усіх інституційних одиниць — резидентів, що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік).

Внесок конкретної інституційної одиниці у національний добробут характеризується створеною в цій організації доданою вартістю, яка включає заробітну плату, прибуток та амортизацію.

Усі інституційні одиниці об'єднуються у сектори: підприємства, що виробляють товари та послуги, фінансові та державні установи, громадянські та приватні організацій, домашні господарства, зовнішньоекономічні зв'язки.

Одним із базових понять у системі показників макроекономічного рахівництва є економічна операція, яка відображає групування елементарних потоків за їх змістом. Економічні операції в СНР поділяють на три групи: 1) операції з продуктами та послугами; 2) розподільчі (розподіл і перерозподіл доходу); 3) фінансові.

Для економіки в цілому розробляють десять рахунків (балансових таблиць), що відображають матеріально-речову та вартісну структуру процесу відтворення на макроекономічному рівні: продуктів і послуг, виробництва, утворення, розподілу доходів, використання доходів, капітальних витрат і фінансовий рахунок (для внутрішньої економіки), а також поточних операцій, капітальних витрат і фінансовий рахунок (для зовнішньоекономічних зв'язків).

14. Переваги та обмеження СНР. СНР являє собою інформаційну базу для макроекономічного аналізу, а також дозволяє здійснювати порівняння макроекономічних показників в часі та між країнами. Недоліком СНР є її неспроможність врахувати неринкові операції, економію робочого часу, зміни якісних характеристик продукції, вплив господарської діяльності на навколишнє середовище та обсяги тіньової економіки.

3.

15. Роль макроекономічних показників. Макроекономічні показники розподіляють на дві групи потоків і запасів. Потік — це сукупність благ, що були вироблені або використані впродовж якогось часу (рік, квартал), наприклад, вироблена в даному році промислова продукція. Запас — це кількість товарів, праці, грошей на даний момент часу

16. Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін, зайнятість. Показником національного обсягу виробництва є ВВП – загальна ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених в країні за рік

Загальний рівень цін відображає індекс цін поточного року = Ціни поточного року / ціни базового року * 100 %

Стан зайнятості в країні характеризує норма безробіття = Кількість безробітних / Чисельність працездатного населення * 100 %

17. Валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП). ВВП країни характеризує вартість, створену в межах державних кордонів, на відміну від ВНП, який характеризує вартість, створену національними факторами виробництва незалежно від місця їх використання.

18. Методи обчислення ВВП: виробничий, кінцевого використання, розподільчий. ВВП методом кінцевого використання розраховують як суму витрат на придбання кінцевої продукції, що здійснюють всі інституційні сектори економіки: ВВП = С + Ig + G + Xn. Важливо: у складі урядових закупок не враховуються трансфертні платежі – державні виплати індивідам, які не обумовлюються їх безпосередньою участю у суспільному виробництві.

ВВП виробничим методом розраховують як суму доданої вартості, створеної всіма інституційними одиницями країни: ВВП = ВП – МЗ + ПС – ПП.

ВВП розподільчим методом розраховують як суму доходів, створених виробниками в країні: ВВП = ЗП + Рента + Процент + Прибуток + Амортизація + Чисті непрямі податки

19. Визначення ВВП Інститутом статистики ООН. ВВП за методикою ООН визначається в доларовому еквіваленті за паритетами купівельної спроможності, які можуть істотно відрізнятися від офіційних валютних курсів. Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг.

20. Визначення кінцевої і проміжної продукції. Кінцевий продукт – товари та послуги, що купують для кінцевого використання, а не для перепродажу або подальшої переробки протягом поточного періоду. До кінцевого продукту поточного періоду включають продукцію, використовувану для особистого і суспільного споживання, для заміщення вибулих основних фондів, спрямовану на приріст основних фондів, на приріст виробничих і споживчих запасів, на чистий експорт. Проміжний продукт – економічні блага, що в поточному періоді використовуються для виробництва інших товарів.

21. Подвійний рахунок та його виключення. Подвійний рахунок виникає при врахуванні проміжних продуктів і спотворює макроекономічні показники

22. Динаміка ВВП в Україні.

Роки
2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2011
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.
204190	225810	267344	345113	441452	544153	720731	948056	913345	1094607
Темпи зростання ВВП до попереднього року у порівнянних цінах, %
109,2	105,2	109,6	112,1	102,7	107,3	107,9	102,3	85,2	104,2

23. Співвідношення між основними показниками СНР. Чистий національний продукт, Національний дохід. Особистий дохід. Дохід кінцевого використання.

ВНП = ВВП + Чисті факторні прибутки з-за кордону

ЧНП = ВВП – Амортизація

НД = ЧНП – Напрямі податки на бізнес = оплата праці (73%) + доходи власників (7%) + рентний дохід (2%) + прибуток корпорацій (11%) + чистий процент (7%)

ОД = НД – Внески на соціальне страхування – Податки на прибутки корпорацій – Нерозподілені прибутки корпорацій + Трансферти

ДКВ = ОД – Податки на особисті доходи

24. Номінальний та реальний ВВП. Поточні та постійні ціни. ВВП у фактичних цінах називають номінальним. Якщо кількість вироблених кінцевих товарів та послуг оцінити в цінах базового року, то отримаємо реальний ВВП, або ВВП у постійних цінах.

25. Темп росту і темп приросту реального ВВП. Темп росту реального ВВП = ВВПр поточного періоду * 100 % / ВВПр базового періоду. Темп приросту ВВП = (ВВПр поточного періоду- ВВПр базового періоду) * 100 % / ВВПр базового періоду.

26. Індекс цін та дефлятор ВВП. Інфлювання та дефлювання ВВП.

Індекс цін визначає відношення вартості певного набору товарів та послуг («ринкового кошика») для певного періоду часу до вартості ідентичного кошика у базовому періоді. Іц = Цп * 100% / Цб

Індекс споживчих цін розраховується на базі споживчого кошика, до складу якого входять 300 позицій. Індекс цін ВВП або дефлятор ВВП розраховується на базі кошика, що включає не тільки споживчі, але і інвестиційні товари. Зростання індексів цін говорить про інфляцію, зменшення – про дефляцію. Щоб визначити реальний ВВП поточного періоду необхідно номінальний ВВП розділити на Індекс цін ВВП (на дефлятор). Якщо індекс цін має значення більше 1 (більше 100%), процедура називається дефлювання, в іншому випадку – інфлювання.

Активи — все те, що має ринкову вартість і є власністю певних інституціональних одиниць.

Базовий рік — рік, який береться за вихідну базу для обчислення реальних змін вартісних показників (ВВП, особистий дохід тощо).

Валовий випуск — сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених резидентами всередині країни протягом певного періоду.

Валовий внутрішній продукт — сукупна ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених резидентами всередині країни протягом певного періоду.

Валовий національний дохід — внутрішні первинні доходи резидентів плюс їхні чисті первинні доходи зовнішні.

Валовий національний дохід наявний — внутрішні та зовнішні первинні доходи резидентів плюс чисті поточні трансферти зовнішні.

Валові інвестиції — видатки на капітальні блага та запаси.

Валовий корпоративний прибуток — прибуток, отриманий від реалізації продукції плюс амортизація.

Державні закупівлі — урядові видатки на купівлю товарів та послуг колективного споживання і державне інвестування економіки.

Дефлювання — перетворення номінальних показників у реальні для років, які мали більш високі ціни порівняно з базовим роком.

Додана вартість — різниця між повною ринковою вартістю товарів та послуг і матеріальними витратами.

Економічні операції СНР — операції, які відображають відносини між інституціональними одиницями, що пов’язані з їх економічною діяльністю.

Експорт — товари та послуги, що їх виробляють в одній країні і продають іншій.

Імпорт — товари та послуги, що закуповуються певною країною в інших країн.

Індекс цін — індекс, що показує, як змінюється ціна певного «ринкового кошика» за певний період.

Інституціональна одиниця СНР — економічна одиниця, що може володіти активами, брати на себе зобов’язання і самостійно здійснювати всю сукупність операцій у сфері своєї основної діяльності.

Інфлювання — перетворення номінальних показників у реальні для років, які мали нижчі ціни порівняно з базовим роком.

Кінцева продукція — частка валового випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт.

Неприбуткові податки — усі податки, за мінусом прибуткових. Вони включають продуктові та інші податки, об’єктом обкладання якими не є дохід.

Номінальний ВВП — ВВП, обчислений у поточних цінах.

Особистий дохід — дохід домашніх господарств, який охоплює їх первинні та вторинні доходи.

Післяподатковий дохід — особистий дохід домогосподарств за мінусом особистих податків.

Постійні ціни — фактичні ціни того року, що його беруть за базовий в разі обчислення макроекономічної динаміки.

Поточні ціни — фактичні ціни того року, який є предметом обліку або аналізу.

Продуктові (непрямі) податки — податки на товари та послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника (податок на додану вартість, акцизний збір, мито тощо).

Проміжна продукція — частина валового випуску, яка використовується для виробництва товарів та послуг і прибирає форму матеріальних витрат на виробництво.

Рахунки СНР — двосторонні балансові таблиці, які відображають, з одного боку, ресурси, а з іншого — їх використання.

Реальний ВВП — ВВП, обчислений у постійних цінах.

Рента — дохід від надання прав за використання власності на матеріальні активи.

Система національних рахунків — система взаємопов’язаних статистичних показників, які відображають найважливіші аспекти економічної діяльності країни щодо виробництва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів та формування національного багатства.

Споживчі видатки — частина сукупних видатків, що їх здійснюють домогосподарства на купівлю споживчих товарів та послуг.

Субсидії — урядові платежі, що надаються окремим підприємствам і домогосподарствам, які виробляють або споживають певні товари та послуги.

Трансфертні платежі (трансферти) — урядові виплати домогосподарствам і підприємствам, замість яких не отримуються товари та послуги.

Чистий ВВП — ВВП за мінусом амортизації.

Чистий експорт — експорт мінус імпорт.

Чисті інвестиції — валові інвестиції за мінусом амортизації.

Чисті продуктові податки — продуктові податки за мінусом субсидій.

Чисті неприбуткові податки — неприбуткові податки за мінусом субсидій.