- •Поняття про організм, його зв’язок з навколишнім середовищем, гомеостаз.
- •Гомеостаз:
- •Нейрогуморальна регуляція функцій організму.
- •Методи і методики фізіологічних досліджень.
- •Лекція №3 – Нервово-м’язова фізіологія. Біоелектричні явища і збудження в тканинах.
- •Лекція №3 – Біоелектричні явища в тканинах.
- •Будова скелетних м’язів.
- •Хімізм м’язового скорочення.
- •Види скорочень м’язів.
- •Оптимальні умови для тренування та працездатності м’язів.
- •Втома м’язів.
- •Рефлекторний тонус м’язів.
- •Властивості гладеньких м’язів.
- •Закони проведення нервових імпульсів по нервовому волокну.
- •Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електрон.
- •Парабіоз нерва.
- •Лекція №4 – Травлення в ротовій порожнині і в шлунку.
- •Значення слини для с-г тварин.
- •Механізм секреції слини.
- •Секреція слини відбувається такими типами:
- •Регуляція слиновиділення.
- •Шлунковий сік, його склад.
- •Моторна функція шлунку.
- •Перехід вмісту шлунку в 12-палу кишку.
- •Секреторні зони шлунку.
- •Блювота, її механізм і значення.
- •Особливості травлення у шлунку коней та свиней.
- •Лекція №5. Травлення у шлунку жуйних. Травлення у передшлунках, мікрофлора передшлунків.
- •Перетравлення вуглеводів. Утворення лжк (летких жирних кислот)
- •Леткі жирні кислоти.
- •Перетравлювання білків в передшлунках.
- •Утворення газів та вітамінів.
- •Моторика передшлунків.
- •Жуйний процес.
- •Травлення в передшлунках ягнят та телят.
- •Лекція №6. Травлення в тонких та товстих кишках. Всмоктування. Підшлункова залоза. Склад та властивості. Значення.
- •Регуляція виділення соку підшлункової залози.
- •Значення жовчі. Жовчоутворення, жовчовиділення. Склад жовчі, значення в процесах травлення.
- •Значення кишкового соку. Порожнисте та пристінкове травлення.
- •Травлення в товстих кишках.
- •Моторика кишок.
- •Шляхи всмоктування:
- •На всмоктування впливають:
- •Акт дефекації.
- •Екскреторна функція шкт:
- •Обмінна функція шкт.
- •Особливості травлення у домашньої птиці:
- •Лекція №7. Склад та функції крові. Кров як внутрішнє середовище організму.
- •Функції крові:
- •Фізико-хімічні властивості крові.
- •Кількість крові у % відношенні до маси тіла:
- •Еритроцити, їх фізіологічне значення.
- •Кількість еритроцитів у різних видів тварин.
- •Регуляція складу крові.
- •Лекція №8. Захисні функції крові та групи крові. Лейкоцити, їх види і функції.
- •Тромбоцити та їх значення.
- •Процес зсідання крові.
- •Групи крові у людини і фактори крові у тварин.
- •Резус-фактор.
- •Цикл серцевої діяльності. Фази скорочення серця.
- •Динаміка руху крові по ссс.
- •Систолічний ти хвилинний об’єм серця.
- •Властивості серцевого м'яза.
- •Біоструми серця.
- •Методи дослідження серцевої системи:
- •Лекція №10. Регуляція серцевої діяльності і тиск крові. Нервова регуляція діяльності серця. Роботи Павлова про регуляцію серцевої діяльності.
- •Гуморальна регуляція роботи серця.
- •Рух крові по замкнутій системі.
- •Регуляція просвіту судин.
- •Артеріальний і венний пульс.
- •Тиск крові і фактори, що його зумовлюють.
- •Особливості кровообігу у різних органах.
- •Лекція №11. Легеневе та тканинне дихання.
- •Механізм дихання.
- •Обмін газів між альвеолярним повітрям та кров’ю.
- •Лекція №12. Регуляція дихання. Дихальний центр.
- •Транспорт газів кров’ю.
- •Тканинне дихання.
- •Рефлекторна регуляція дихання.
- •Гуморальна регуляція дихання.
- •Зміна дихання в умовах підвищеного і зниженого атмосферного тиску.
- •Особливості дихання у птахів.
Процес зсідання крові.
Це складний ферментний процес в якому беруть участь 13 факторів крові. Проходить в 3 фази:
І. Відбувається кров’яний та тканий тромбопластин – він утворюється за рахунок тромбокінази та білків крові: антигемофілічний глобулін, акселератор глобулін, проконвертина і іонів Са.
ІІ. Під дією тромбопластина неактивний фермент печінки протромбін перетворюється в активний тромбін.
ІІІ. Розчинний білок крові фібриноген під впливом тромбіну переходить в нерозчинну формулу – фібрин. Нитки фібрину на пошкодженій частині судини створюють сітку, в яку потрапляють форменні елементи крові і утворюється тромб (кров’яний згусток) – закупорює просвіт судини. Потім відбувається ретракція згустку крові – виходить рідка частина і подальше розсмоктування.
Групи крові у людини і фактори крові у тварин.
У 1903 році Ландштейнер відкрив систему груп крові (А,В,О). Він встановив, що в еритроцитах є речовини аглютиногени (що склеюються), а в плазмі є аглютиніни (що склеюють).
У людей в яких в еритроцитах не знайдено аглютиногенів, але в плазмі є аглютиніни (α, β) – І група; ІІ група – аглютиноген А, аглютинін β; ІІІ група – аглютиноген В, аглютинін α; IV група – аглютиногени А,В, аглютинінів не виявлено.
При переливанні крові важливо, щоб еритроцити донора не склеювалися з плазмою реципієнта, а те, що плазма донора може склеювати еритроцити реципієнта практичного значення не має, бо її вводиться незначна кількість і не вистачає для повного склеювання.
Таким чином група крові людини визначається антигенними властивостями еритроцитів. Ці властивості залежать від природи кінцевого цукру, в складі відповідних гліколіпідів мембран еритроцитів.
У тварин в еритроцитах аглютиногенів знайдено дуже багато, і тому кров не розподілена на групи.
Резус-фактор.
Це ще один аглютиноген. Є “+” та “-“ резус. Він також враховується при переливанні крові, а також в акушерстві. На чужий білок (Rh+) в організмі утворюються антитіла, Rh- реципієнту треба переливати кров Rh- донора, а для Rh+ реципієнта підходить і та і інша кров.
В акушерстві це має значення, коли Rh- жінка, а плід - Rh+ . В першу вагітність може виникнути тільки гемолітична жовтяниця.
Група крові і резус-фактор не міняються і передаються спадково.
Лімфа
- це міжклітинна рідина, прозора, містить в собі складові всі плазми крові, окрім високомолекулярних білків. Вміст білків в 3-4 рази менший, ніж в плазмі крові, тому густина і питома маса менша. В лімфі присутній білок фібриноген, який забезпечує зсідання крові, також є лейкоцити, лімфоцити.
Процес утворення лімфи характеризується тим, що вода і розчинні в ній речовини проходять через ультрамікроскопічні пори, капіляри в міжклітинну рідину. Цей процес фільтрації обумовлений різницею гідростатичного тиску між кров’ю і міжклітинною рідиною. Осмотичний тиск також впливає на лімфоутворення. Збільшення онкотичного тиску призводить до зниження фільтрації і утворення лімфи.
Рух лімфи забезпечується:
при автоматичному скороченні лімфатичних судин;
“-“ тиск в плевральній порожнині під час вдиху;
в лімфатичних судинах є клапани;
скорочення мускулатури.
Рух лімфи незначний – 30-40 см/ хв. Стік лімфи надходить в каудальну порожнисту вену, лімфатичні вузли відіграють роль губки, в них збираються всі шкідливі речовини.
Значення лімфи:
повертає в кров’яне русло білки з тканин;
виводить з крові шлакові продукти;
виконує імунологічну функцію;
у самок бере участь в утворенні молока.
Лекція №9. Серце як основний орган кровообігу.
Розвиток вчення про кровообіг.
Раніше вважали, що судини заповнені повітрям, але Гален довів, що всі судини заповнені кров’ю. Він вважав, але це було помилкою, що в серці є отвір між лівою і правою частинами. Але в 16 ст. Коломбо і Сервет довели, що з правої частини в ліву кров потрапляє через легені. В 1628 р. Гарвей довів, що система кровообігу складається з 2 кіл. Мальпій довів існування капілярів.
Еволюція ССС.
У червів з’являється примітивна незамкнена кровоносна система, яка закінчується лакунами. Кров в них рухається за рахунок скоротливості судин. У вищих червів з’являється серце. У комах є слабке серце, але немає капілярної сітки. У риб серце двокамерне, передсердя має слабкі стінки, виконує роль резервуара. У амфібій серце 3-х камерне, має 2 передсердя і шлуночок. У крокодилів і ссавців – 4-х камерне. Еволюція пов’язана з появою капілярної сітки, створюється опір, який треба долати, тому утворюється серце.
