Шлунковий сік, його склад.

У функціональному розумінні слизова оболонка шлунку ділиться на зони:

• кардіальна;

• фундальна;

• пілорична.

Слизові залози виділяють слиз. У фундальній зоні розташовані слизові і головні клітини, які синтезують слиз і ферменти, а також обкладові клітини, які синтезують НСІ.

Шлунковий сік – це суміш всіх секретів вищезазначених клітин залоз (слиз, ферменти НСІ, клітини відторгнутого епітелію).

На 99,0% - вода; 0,4% - НСІ; 0,6% - суха речовина.

Суха речовина – органічні речовини (білки, ферменти); неорганічні речовини (КСІ, NaCI, НСІ).

Ферменти шлункового соку.

Протеолітичні:

1. пепсин – виділяється у неактивному стані у вигляді пепсиногену. Активується НСІ. Гідролізує білки до альтоз і пептонів.

2. желатиназа – діє на білок сполучної тканини.

3. хімозин (сичужний фермент) – переводить білок молока казеїноген у казеїн. Використовують у промисловості для виробництва сирів.

Ліполітичні:

1. ліпаза шлункова – малоактивна, діє на молочний жир.

Роль НСІ.

1. НСІ денатурує білок і робить його рихлим;

2. активує пепсиноген до пепсину; прогастрін – до гастріну;

3. НСІ забезпечує повну концентрацію іонів водню шлунку, що сприяє травним процесам;

4. бере участь в евакуації вмісту шлунка в 12-палу кишку;

5. володіє бактерицидними властивостями;

6. вимиває солі з кісток, які потрапили в шлунок.

Функції слизу:

1. слиз захищає слизову шлунка від термічних, хімічних і механічних подразників;

2. є носієм ферментів;

3. слиз запобігає само перетравленню шлункової стінки власними ферментами.

4. слиз має лужне середовище, а пепсин діє тільки в кислому.

Фази виділення шлункового соку.

Визначені за допомогою малого Павлового шлуночка.

І. Складно-рефлекторна – забезпечується за допомогою умовних і безумовних подразників (рефлексами). Безумовно-рефлекторні подразнення подразнюють ротову порожнину.

Шлунковий сік, що виділяється в І фазу – дуже активний, виділення інтенсивне.

ІІ. Нейрохімічна – забезпечується хімічними речовинами:

1. екстракти з кормів;

2. продукти гідролізу хімічних речовин;

3. гормональні речовини, які утворюються в слизовій шлунка (гастрін, гістамін), а також слизовою 12-палої кишки (ентерогастрін).

Вони діють через кров на нервові закінчення залоз, а також тут бере участь вміст шлунка. Сприяють секреції парасимпатичні нерви (блукаючі), симпатичні – гальмують шлункову секрецію.

Моторна функція шлунку.

Проявляється такими видами скорочень:

1. голодна періодика;

2. перистальтичні скорочення (ритмічні) – створюються в основному кільцевою мускулатурою шлунка. Рідка частина швидше розріджується і направляється в пілоричний відділ.

3. тонічні скорочення – забезпечуються всіма м’язовими волокнами; вміст стискається, віджимається і спрямовується в пілоричний відділ. Ці рухи зближують кардіальній і пілоричний сфінктери між собою, коли тварина вживає рідкий харч.

Перехід вмісту шлунку в 12-палу кишку.

Забезпечується 3ма факторами:

1. зниження осмотичного тиску вмісту шлунку, що відбувається при його розрідженні;

2. спорожнення 12-палої кишки;

3. дія соляної кислоти.

При певній концентрації НСІ в пілоричній частині шлунку збуджуються рецептори і по волокнам блукаючих нервів збудження надходить в довгастий мозок (центр евакуації), а звідти по відцентровим нервам гілочкам передається до пілоричного і препілоричного сфінктерів. При цьому пілоричний сфінктер розкривається, а препілоричний стискується. Тому частина вмісту шлунку надходить в 12-палу кишку. Кислий вміст шлунка подразнює рецептори 12-палої кишки, збудження надходить в довгастий мозок, пілорична сфінктери закриваються, препілоричні розслабляються. Пілоричний сфінктер буде закритий до тих пір, поки кислий вміст, що надійшов зі шлунку не нейтралізується лужними соками жир гальмує евакуацію.