Парабіоз нерва.

(вчення Веденського про єдність природи збудження і гальмування).

Веденський довів, що за природою гальмування – це збудження, але надмірне, локалізоване і не поширене по тканині.

Предметом дослідження був нервово-м'язовий препарат, нерв якого за нормальних умов проводить збудження відповідно силі або частоті подразнень, тобто в нормі м’яз відповідає на силу відповідним скороченням.

Веденський між електродами і м’язом змінив функціональний стан нервового волокна, тобто функціональну рухливість, лабільність нервового волокна в цьому місці знизилась, тому на слабкі, середні і сильні подразнення м’яз відповідав однаковою амплітудою скорочення – це зрівняльна фаза.

Коли дія ефіру продовжувалась, функціональний стан нерва настільки знижувався, що сильна хвиля подразнення не тільки не проходила через змінену ділянку нерва, а й викликала ще більшу альтерацію нерва. І м’яз на сильні подразнення не відповідав скороченням, а на слабкі подразнення м’яз відповідав незначною амплітудою скорочення – це парадоксальна фаза.

При подальшій дії ефіру функціональний стан нерва знижувався настільки, що при дії струму різної сили це не викликало скорочення м’язів – фаза гальмівна.

Веденський довів, що природа збудження і гальмування однакова. В залежності від функціонального стану тканин виникає або збудження або гальмування.

Лекція №4 – Травлення в ротовій порожнині і в шлунку.

1). Поняття про кормові та поживні речовини.

Кормові речовини – це всі ті їстівні речовини, що можуть бути включені в раціон. Вони включають поживні речовини (білки, жири, вуглеводи), мінеральні речовини, вітаміни, воду, баластні речовини (клітковина), які забезпечують моторику ШКТ.

Поживні речовини – це високомолекулярні речовини, які не можуть проникати в стінку ШКТ без попередньої обробки ферментами. Всі ферменти розщеплюють поживні речовини шляхом гідролізу, а саме приєднанням іонів ОН^- , тому ферменти називаються гідролазами. Білки розщеплюють протеолітичні ферменти, ліполітичні розщеплюють жири, амілолітичні – вуглеводи.

Методи вивчення травлення:

1. виведення протоки слинної залози назовні дозволив визначити кількісний і якісний склад слини на різні подразнення;

2. метод уявної годівлі – метод Шумонової-Симоновської;

3. метод малого ізольованого шлуночку;

4. метод Тірі-Велла – виведення сегменту кишечника назовні;

5. метод хронічних фістул.

2). Сприймання їжі різними тваринами. Жування. Секреторна діяльність слинних залоз.

У сприйманні їжі беруть участь язик, зуби, губи, лапи.

У коня дуже чутливі губи, ВРХ має сильний і довгий язик, у ДРХ чутливі губи, у м’ясоїдних – зуби, у свиней – п’ятачок.

Жування – це рефлекторний процес, який відбувається внаслідок подразнення слизової оболонки ротової порожнини кормами. Збудження проходить до довгастого мозку, а звідти по відцентровим шляхам до м’язів. Наприклад, ВРХ пережовують 1 кг трави за 8 хв.

Слиновиділення – це рефлекторний акт, який супроводжує акт жування.

Особливості слиновиділення у жуйних:

1. воно відбувається цілодобово з 3-х місячного віку;

2. слина високої лужності, рН=8-9;

3. велика кількість, яка виділяється за добу.