Цикл серцевої діяльності. Фази скорочення серця.

Серце працює в 2 фази, нагнітаючи кров велике коло кровообігу:

І фаза – скорочення передсердь, шлуночки знаходяться в розслабленому стані (діастолі).

ІІ фаза – скорочення шлуночків, передсердя в діастолі. Далі іде загальна діастола. І фаза + ІІ фаза + загальна діастола = серцевий цикл.

Кількість серцевих циклів у різних тварин неоднакова: ВРХ, ДРХ, свині, людина мають 60-80 циклів за хвилину, кролі – 100-120, курка – до 300, дрібні птахи – до 1000, слони – 25.

Дрібні тварини втрачають більше теплової енергії, ніж великі. Для поповнення енергією організму необхідне збільшення обмінних процесів.

ІІ фаза роботи серця має свою особливість. При наповненні шлуночка кров’ю його м'язові волокна перебувають в стані ізометричного скорочення (збільшується тонус). Тиск в них не перевищує такого в аорті і це фаза напруження (фаза ізометричного скорочення). Потім настає фаза вигнання, коли тиск перевищує такий в аорті і відбувається скорочення.

Динаміка руху крові по ссс.

Однією з умов працездатності серцевого м'яза є чергування роботи і відпочинку. Серце виконує дуже велику роботу і не стомлюється. Один серцевий цикл триває 1 с., передсердя працюють біля 0,1 с., шлуночки 0,3 с. і загальна діастола триває 0,6 с.

Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка – аорта – артерії – артеріоли – артеріальна і венозна сітки – венули – вени середнього діаметру – порожнисті вени – праве передсердя.

Систолічний ти хвилинний об’єм серця.

Об’єм крові, що виганяється під час систоли називається систолічним. Цей об’єм однаковий як з лівого так і правого шлуночка. Систолічний об’єм помножений на кількість серцевих циклів за хвилину становить хвилинний об’єм крові. Він може служити показником стану серця. Визначається по кількості кисню, яку тварина може засвоїти за 1 хв. і за різницею цього газу в артеріальній і венозній крові. Ця різниця становить 8 об’ємних відсотків. Це означає, що кожні 8 мл кисню переносять до тканин 100 мл крові.

Хвилинний об’єм дає можливість визначити роботу серця у тренованої і не тренованої тварини. При одному і тому ж навантаженні у не тренованих хвилинний об’єм зростає за рахунок збільшення частоти скорочень, у тренованих – за рахунок систолічних скорочень.

Властивості серцевого м'яза.

1. Скоротливість. Серцевий м'яз підлягає дії закону “Все або нічого”, тобто м'язові волокна серця при пороговій силі подразника скорочується максимально, а при підпороговій не скорочуються.

2. Збудливість. Змінюється під час скорочення серцевого м’яза, коли вона знижується до 0, це називається періодом абсолютної рефрактерності, коли збудливість починає відновлюватись і наростати – період відносної рефрактерності. Потім настає фаза, коли Рефрактерність збільшується за норму – фаза екзальтації. Якщо нанести подразнення під фази абсолютної рефрактерності, то ми не отримаємо позачергового скорочення м’яза.

3. Провідність. По міокарду імпульси розповсюджуються 0,8-0,9 м/ с., по провідній системі – 2,5-4 м/ с.

4. Автоматизм серцевого м'яза – це здатність органа скорочуватись за рахунок імпульсів, які зароджуються в ньому самостійно. Провідна система являє собою сукупність вузлів м'язового походження, які дещо відрізняються від будови м'язової тканини, а саме – в них більше глікогену. Перший вузол – синуснопередсердний вузол, другий – атріовентрикулярний, третій – пучок Гісса. І вузол знаходиться між правим передсердям і устям порожнистих вен – називається синусний вузол або Кис-Флекка. Він забезпечує автоматизм серцевого м'яза, являється водієм ритму серця, забезпечує послідовну роботу передсердь і шлуночків. ІІ вузол – атріовентрикулярний – розміщений на атріовентрикулярній перетинці. ІІІ вузол – пучок Гісса – розташований на перегородці між шлуночками і передсердями. Він розгалужується на 2 ніжки, які йдуть по внутрішній поверхні шлуночків, а в кінці розгалужуються на волокна Пуркін’є, які контактують з міокардом.