- •1Лово д вйвй
- •1.1. Основи побудови діловодних процесів
- •1.4. Загальні вимоги до оформлення документів
- •2.2. Складання заголовка документа
- •2.4. Адресування та оформлення тексту документа
- •2.5. Погодження та засвідчення документів
- •3.1. Загальні положення щодо написання тексту
- •3.2. Класифікація документів за
- •3.4. Синтаксичні конструкції
- •3.5. Застосування мовних засобів
- •3.6. Синоніми та пароніми в діловому мовленні
- •4.6. Застосування таблиць
- •Постановляє:
- •Президента україни
- •Постановляю:
- •Зобов'язую:
- •Ухвалив:
- •Протокол №3 виробничої наради
- •1. Слухали:
- •08 Липня 2008 року о 12.00 за адресою:
- •План роботи правління кооперативу «Зоря» на II квартал 2009 р.
- •Лист-вимога
- •5.2. Долучення документів до документаційної системи
- •5.3. Проходження, опрацювання та
- •Підлягає поверненню
- •5.4. Організація контролю за ходом виконання документів
- •Контроль
- •6.4. Особливості архівної роботи
- •6.5. Робота з листами, пропозиціями, заявами та скаргами громадян
- •6.6. Робота з документами, що містять комерційну таємницю
- •Зведена номенклатура справ Європейського університету
- •Нормативні акти
Підлягає поверненню
Оригінали наказів, планів, протоколів тощо необхідно залишати в установах — авторах цих документів. Підрозділам надсилаються їх другі примірники.
Документи, які адресують постійним кореспондентам, рекомендується відправляти в конвертах з адресою одержувача та відправника, що виготовляються заздалегідь друкарським способом.
У випадку надсилання кореспонденції до інших міст країни на конверті, крім найменування установи, посади та прізвища адресата, слід зазначати поштову адресу.
У разі відправлення кореспонденції за кордон після прізвища адресата також вказуються спочатку номер будинку, вулиця, міс то, графство або штат, країна і поштовий індекс. Приклади над силання кореспонденції по Україні та за кордон наведені в додат ках 5.1 та 5.2. г,і*Л
Можливе застосування європейських конвертів з невеликим пластиковим віконцем. Головне при цьому — визначити, щоб місце підписання адреси на листі відповідало розмірам віконця.
У правому верхньому куті конверта поряд з марками іноді вказуються порядок надсилання і особливості вкладеної кореспонденції. При цьому можуть використовуються такі написи:
Ліг Май (Авіа), СопГійепііаІ (Конфіденційний),
Ргіуаїе (Приватний) 1]г%епі (Рекомендований),
Ехрге$$ (Терміновий), Зігісіїу соп$йепііаІ (Цілком таємний).
Документи, що доставляються кур'єром, необхідно передавати адресатам під розписку у відповідному журналі.
Створені засобами обчислювальної техніки документи відправляються із супровідним листом в упаковці, що повинно відповідати технічним вимогам збереження носіїв з записаною на них інформацією. Копія супровідного листа долучається до відповідної справи на загальних підставах.
хгся вихідна кореспонденція та інші поштові відправлення передаються структурними підрозділами або виконавцями у визначені для цього години, встановлені інструкцією з діловодства конкретної установи.
Неоформлені або належним чином не оформлені документи повертаються виконавцеві на доопрацювання.
Вихідні документи та інші поштові відправлення структурні підрозділи та окремі виконавці забов'язані передавати секретаре-ві-референтові до встановленої години.
Секретар-референт реєструє вихідні документи в журналі реєстрації вихідних документів (додаток 5.6).
Кожному вихідному документу присвоюється номер, який складається з літер імені та прізвища документа, індексу структурного підрозділу та порядкового номера документа з печатку року. Наприклад: ІТ/10-56, де ІТ «М індексі>якийвказує, що документ підписано керівником (І. Тимошенко), 10 — індекс автора документа, 56 — порядковий номер.
Перелік індексів, присвоєних, як приклад, підрозділам навчального закладу, наведено в додатку 5.7.
Позначку про вихідні документи-відповіді робить секретар-референт у журналах реєстрації вхідних документів, де проставляються номер і дата вихідного документа, вказується прізвище керівника, що підписав документ.
Документи, що надсилаються одночасно одному адресатові, вкладаються в один конверт. Законвертована кореспонденція маркірується і доставляється у поштове відділення.
Виконання вимог що-дс? раціональної організації як традиційного, так і електронного документообігу можливе лише за умови ретельно продуманої технології оброблення документів, дотримання послідовності операцій, що виконуються. Для цього слід розробити схеми документообігу, маршрутні й технологічні карти на службову документацію.'
Застосування електронного підпису
Основною технологічною проблемою для службовців при переході до електронного документообігу є використання електронного аналога власноручного підпису на документах. Без розуміння і впровадження цієї технології перейти на цілком безпа-перову обробку документів неможливо.
Сучасні інформаційні технології дають можливість фізичним особам, підприємствам та організаціям, суб'єктам господарювання більш ефективно і творчо вирішувати єкономчнї та соціальні проблеми.
332
33$
Електронний документообіг є одним з тих інструментів, що в змозі забезпечити потреби сьогодення в швидкому інформаційному обміні. А використання електронного цифрового підпису, що підтверджує оригінальність документа і надійно захищає його від підробок, — ефективне рішення для всіх, кому необхідно оперативно перевірити дійсність отриманої інформації або підтвердити факт укладення договору.
Документи можуть бути засвідчені електронним цифровим підписом і передані до місця призначення протягом декількох секунд, адже електронний документ передається за допомогою швидкісних телекомунікаційних систем, однією з яких є, приміром, мережа Інтернет. За таких умов усі учасники обміну електронними документами незалежно від відстані мають однакові можливості в електронному інформаційному обміні.
Електронний документообіг з використанням електронного цифрового підпису невдовзі посяде домінуюче місце у системі опрацювання, підготовки, підписання та надсилання документа, оскільки традиційні схеми: розроблення проекту документа в електронному вигляді, створення паперової копії для підпису, пересилання паперової копії з підписом, розгляд паперової копії, перенесення її на комп'ютер —є малоефективними, трудомісткими й такими, що потребують забагато часу.
Електронний цифровий підпис (ЕЦП) можна отримати за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який логічно поєднується з документом і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
ЕЦП додається до вхідного документа
(або розміщується в окремому полі документа),
і така комбінація даних (документ + ЕЦП)
утворює захищений електронний документ
Накладається електронний цифровий підпис за допомогою особистого (таємного) ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Особистий ключ відомий лише його володільцеві й може зберігатись у нього на дискеті, пристрої ТоисЬ Метогу, Зтагї-карті і т.і.
Відкритий кдюч доступний усім учасникам електронного документообігу. Такий ключ включається до сертифіката відкритого ключа та може розповсюджуватися в електронній формі або
334
у формі документа на папері (публікується в загальнодоступному або спеціалізованому довіднику).
Алгоритм роботи системи побудовано таким чином, що, маючи доступ до відкритого ключа, неможливо
відтворити таємний ключ або поставити цифровий підпис — його можна тільки перевірити
Для повноцінного функціонування систем ЕЦП необхідно забезпечити доступ отримувача до достовірної копії відкритого ключа відправника (підписувача) та можливість перевірити, що ця копія відкритого ключа належить саме цьому підписувачу.
Для виконання цього створюються спеціальні захищені довідники ключів, які ведуться спеціальними установами — центрами сертифікації ключів.
Центри сертифікації ключів — це установи, які перевіряють дані власника відкритого ключа та видають захищені електронні документи спеціального зразка — сертифікати відкритих ключів, у яких містяться відкритий ключ та перевірена центром сертифікації інформація про власника ключа.
Сертифікат відкритого ключа — електронний документ, що підписується електронним цифровим підписом центру сертифікації ключів. Достатньо отримати достовірним каналом сертифікат самого центру сертифікаци ключів, щоб мати можливість перевірити достовірність будь-якого сертифікату, що виданий цим центром.
Зазначена особливість дає можливість поряд із звичайним електронним цифровим підписом виділити цифровий підпис, підтверджений посиленим сертифікатом відкритого ключа.
Посилений сертифікат ключа — це сертифікат, виданий із додержанням певних стандартизованих та затверджених законом вимог та правил (у тому числі — правил щодо проведення процедури засвідчення особи — власника ключа). Для того, щоб мати право видавати сертифікати такого зразка, центри сертифікаци мають пройти процедуру акредитації (засвідчення відповідності вимогам законодавства).
Юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом відкритого ключа, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката відкритого ключа.
335
Щодо
органів державної влади, органів
місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій
державної форми власності,
то для них встановлено імперативну
(обов'язкову) норму,
згідно з якою зазначені організації
можуть застосовувати електронний
цифровий підпис лише за умови використання
надійних
засобів ЕЦП, що повинно бути підтверджено
сертифікатом
відповідності або позитивним висновком
спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади,
та наявності посилених
сертифікатів відкритих ключів у своїх
працівників-підписувачів.
За правовим статусом електронний цифровий підпис прирівнюється до власноручного підпису (печатки) лише в тому разі, якщо:
електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;
під час перевірки використовувався посилений сертифікат відкритого ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;
особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Підробити електронний цифровий підпис, а разом з ним і зас-відченний документ неможливо, адже це потребуватиме величезної кількості обчислень, які, як вважається, не можуть бути реалізовані за сучасного рівня математики й обчислювальної техніки за прийнятний час, тобто поки інформація, що міститься в підписаному документі, є актуальною.
Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1453 [46].
Окрім підписувачів, користувачів, центру сертифікації ключів та акредитованого центру сертифікації ключів, до суб'єктів правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису також належать центральний засвідчувальний орган, засвідчу-вальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу, контролюючий орган.
Процедура акредитації центру сертифікації ключів, умови надання центром послуг електронного цифрового підпису, вимоги
336
до його персоналу та захисту інформації визначено у Порядку акредитації центру сертифікації ключів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 903 [40].
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті центрального засвідчувального органу, акредитацію пройшли такі центри сертифікації ключів: Дніпропетровський Спеціалізований центр сертифікації ключів (СЦСК) ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» (УНІС); Державне підприємство «Українські спеціальні системи»; Закрите акціонерне товариство «ІВК»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр».
Функції центрального засвідчувального органу системи електронного цифрового підпису виконує Державний комітет інформатизації України.
Функції контролюючого органу, який перевіряє дотримання вимог законодавчих актів центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів, здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері криптографічного захисту інформації, яким є Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Таким чином, система електронного цифрового підпису є повністю структурно укомплектованою для належного функціонування. Кожна фізична особа, підприємець, державний чиновник дістали можливість засвідчувати електронні документи своїм власним цифровим підписом, що має однакову юридичну чинність і власноручним підписом або печаткою.
Для масового використання електронного цифрового підпису в державі необхідно прийняти такі нормативно-правові акти:
щодо архівного зберігання електронних документів;
щодо національних стандартів;
щодо вимог до засобів електронного цифрового підпису, форматів даних, які для цього використовуються.
Зазначені завдання, що постали перед державою, були окреслені та сформульовані для виконання відповідним державним органам у постанові Верховної Ради України «Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2006-2008 роки» від 4 листопада 2005 р. № 3075-ІУ [24].
Всебічне використання електронного цифрового підпису надасть можливість не тільки спростити та прискорити документообіг
337
між
суб'єктами господарювання та зміцнити
конкурентоспроможність
вітчизняних підприємств, а й створити
умови для розвитку
експортно-імпортних операцій, електронної
торгівлі, електронних
банківських послуг, повномасштабного
дистанційного навчання та надання
медичних послуг із застосуванням
новітніх
інформаційних технологій.
Якщо передбачається обмін підписаними документами між підрозділами всередині великої установи, корпорації, то можна створити корпоративний ЦККС, діяльність якого б поширювалася тільки на власну організацію і підвідомчі їй дочірні підприємства (наприклад, філії банку).
Склад подібного ЦККС може бути мінімальний: окремий комп'ютер, що працює під керуванням ОС У/іп<іоте Зєгуєг, програмне забезпечення (ПО), що керує Місгозой СеггШсаІе Зєгуісєз і ПО криптопровайдера, що має відповідний сертифікат для формування ключів ЕЦП.
Секретні ключі, записані ЦККС на ключових носіях (можуть використовуватися дискети, інтелектуальні карти і т. п.) передаються користувачам, які будуть мати право підпису. Головний комп'ютер ЦККС і комп'ютери всіх користувачів, що одержали ключі, повинні бути обладнані пристроями для читання ключових носіїв.
Сертифікати ключів і списки відкликаних сертифікатів записуються в базу даних установи й можуть бути підписані ЦККС відкритим способом та направлені підписувачам електронною поштою. Одержавши секретні ключі, користувачі, що мають право підпису, будуть взмозі підписувати файли документів безпосередньо на своїх робочих місцях.
Витрати на програмне забезпечення для роботи з ключами й апаратуру для читання ключів хоча й незначні (приблизно сто доларів на одне місце), але пропорційно зростають зі збільшенням кількості робочих місць.
Крім того, запровадження в дію ЕЦП це не разовий захід, а досить тривалий процес. У цьому процесі будуть потрібними і навчання користувачів, і видання відповідних інструкцій та нормативних документів. І уже в міру освоєння технології ЕЦП кількість користувачів із правом підпису зросте до оптимального для кожної конкретної організації значення.
Усі інші користувачі Системи можуть переконатися у справжності підписів одержаних ними документів, використовуючи загальний сервер верифікації підпису. Сертифікати підписів, що зберігаються в базі даних Системи, використовуються для перевірки підписів. При поширенні сертифікатів у всіх установах корпоративної системи користувачі зможуть переконатися у справжності документа, незалежно від того, де він був підписаний.
Для забезпечення цілісності переданих електронною поштою електронних документів також може використовуватися ЕЦП. У цьому випадку ЕЦП використовується вже для підпису всього електронної® повідомлення, включаючи РК документа і його файли.
Після одержання електронною поштою повідомлення одержувачу необхідно перевірити підпис, зареєструвати отриманий документ, зберігши при цьому підпису файлів документів. Таким чином, користувачі Системи можуть бути переконатися у справжності документів, що надійшли до них.
Регламент одержання, використання і відкликання підписів, а також дозвіл можливих конфліктів застосування ЕЦП є внутрішньою справою учасників корпоративної системи їможе вирішуватися їх внутрішніми нормативними документами. До того ж, наведена технологія застосування ЕЦП не припускає виникнення правових відносин, що виходять за рамки повноважень учасників корпорації.
