Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Organizatsiya_zag_dil_kniga.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Підлягає поверненню

Оригінали наказів, планів, протоколів тощо необхідно зали­шати в установах — авторах цих документів. Підрозділам надси­лаються їх другі примірники.

Документи, які адресують постійним кореспондентам, реко­мендується відправляти в конвертах з адресою одержувача та від­правника, що виготовляються заздалегідь друкарським способом.

У випадку надсилання кореспонденції до інших міст країни на конверті, крім найменування установи, посади та прізвища адре­сата, слід зазначати поштову адресу.

У разі відправлення кореспонденції за кордон після прізвища адресата також вказуються спочатку номер будинку, вулиця, міс­ то, графство або штат, країна і поштовий індекс. Приклади над­ силання кореспонденції по Україні та за кордон наведені в додат­ ках 5.1 та 5.2. г,і*Л

Можливе застосування європейських конвертів з невеликим пластиковим віконцем. Головне при цьому — визначити, щоб місце підписання адреси на листі відповідало розмірам віконця.

У правому верхньому куті конверта поряд з марками іноді вка­зуються порядок надсилання і особливості вкладеної кореспон­денції. При цьому можуть використовуються такі написи:

Ліг Май (Авіа), СопГійепііаІ (Конфіденційний),

Ргіуаїе (Приватний) 1]г%епі (Рекомендований),

Ехрге$$ (Терміновий), Зігісіїу соп$йепііаІ (Цілком таємний).

Документи, що доставляються кур'єром, необхідно передава­ти адресатам під розписку у відповідному журналі.

Створені засобами обчислювальної техніки документи від­правляються із супровідним листом в упаковці, що повинно від­повідати технічним вимогам збереження носіїв з записаною на них інформацією. Копія супровідного листа долучається до від­повідної справи на загальних підставах.

хгся вихідна кореспонденція та інші поштові відправлення пе­редаються структурними підрозділами або виконавцями у визна­чені для цього години, встановлені інструкцією з діловодства конкретної установи.

Неоформлені або належним чином не оформлені документи повертаються виконавцеві на доопрацювання.

Вихідні документи та інші поштові відправлення структурні підрозділи та окремі виконавці забов'язані передавати секретаре-ві-референтові до встановленої години.

Секретар-референт реєструє вихідні документи в журналі ре­єстрації вихідних документів (додаток 5.6).

Кожному вихідному документу присвоюється номер, який складається з літер імені та прізвища документа, індексу струк­турного підрозділу та порядкового номера документа з печатку року. Наприклад: ІТ/10-56, де ІТ «М індексі>якийвказує, що доку­мент підписано керівником (І. Тимошенко), 10 — індекс автора до­кумента, 56 — порядковий номер.

Перелік індексів, присвоєних, як приклад, підрозділам нав­чального закладу, наведено в додатку 5.7.

Позначку про вихідні документи-відповіді робить секре­тар-референт у журналах реєстрації вхідних документів, де прос­тавляються номер і дата вихідного документа, вказується прізви­ще керівника, що підписав документ.

Документи, що надсилаються одночасно одному адресатові, вкладаються в один конверт. Законвертована кореспонденція маркірується і доставляється у поштове відділення.

Виконання вимог що-дс? раціональної організації як традицій­ного, так і електронного документообігу можливе лише за умови ретельно продуманої технології оброблення документів, дотри­мання послідовності операцій, що виконуються. Для цього слід розробити схеми документообігу, маршрутні й технологічні карти на службову документацію.'

Застосування електронного підпису

Основною технологічною проблемою для службовців при пе­реході до електронного документообігу є використання елек­тронного аналога власноручного підпису на документах. Без ро­зуміння і впровадження цієї технології перейти на цілком безпа-перову обробку документів неможливо.

Сучасні інформаційні технології дають можливість фізичним особам, підприємствам та організаціям, суб'єктам господарю­вання більш ефективно і творчо вирішувати єкономчнї та соці­альні проблеми.

332

33$

Електронний документообіг є одним з тих інструментів, що в змозі забезпечити потреби сьогодення в швидкому інформацій­ному обміні. А використання електронного цифрового підпису, що підтверджує оригінальність документа і надійно захищає його від підробок, — ефективне рішення для всіх, кому необхідно опе­ративно перевірити дійсність отриманої інформації або підтвер­дити факт укладення договору.

Документи можуть бути засвідчені електронним цифровим підписом і передані до місця призначення протягом декількох се­кунд, адже електронний документ передається за допомогою швидкісних телекомунікаційних систем, однією з яких є, примі­ром, мережа Інтернет. За таких умов усі учасники обміну елек­тронними документами незалежно від відстані мають однакові можливості в електронному інформаційному обміні.

Електронний документообіг з використанням електронного цифрового підпису невдовзі посяде домінуюче місце у системі опрацювання, підготовки, підписання та надсилання документа, оскільки традиційні схеми: розроблення проекту документа в електронному вигляді, створення паперової копії для підпису, пе­ресилання паперової копії з підписом, розгляд паперової копії, перенесення її на комп'ютер —є малоефективними, трудомістки­ми й такими, що потребують забагато часу.

Електронний цифровий підпис (ЕЦП) можна отримати за ре­зультатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який логічно поєднується з документом і дає змогу під­твердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

ЕЦП додається до вхідного документа

(або розміщується в окремому полі документа),

і така комбінація даних (документ + ЕЦП)

утворює захищений електронний документ

Накладається електронний цифровий підпис за допомогою особистого (таємного) ключа та перевіряється за допомогою від­критого ключа.

Особистий ключ відомий лише його володільцеві й може збері­гатись у нього на дискеті, пристрої ТоисЬ Метогу, Зтагї-карті і т.і.

Відкритий кдюч доступний усім учасникам електронного до­кументообігу. Такий ключ включається до сертифіката відкрито­го ключа та може розповсюджуватися в електронній формі або

334

у формі документа на папері (публікується в загальнодоступному або спеціалізованому довіднику).

Алгоритм роботи системи побудовано таким чином, що, маючи доступ до відкритого ключа, неможливо

відтворити таємний ключ або поставити цифровий підпис — його можна тільки перевірити

Для повноцінного функціонування систем ЕЦП необхідно за­безпечити доступ отримувача до достовірної копії відкритого ключа відправника (підписувача) та можливість перевірити, що ця копія відкритого ключа належить саме цьому підписувачу.

Для виконання цього створюються спеціальні захищені довід­ники ключів, які ведуться спеціальними установами — центрами сертифікації ключів.

Центри сертифікації ключів — це установи, які перевіряють дані власника відкритого ключа та видають захищені електронні документи спеціального зразка — сертифікати відкритих ключів, у яких містяться відкритий ключ та перевірена центром сертифі­кації інформація про власника ключа.

Сертифікат відкритого ключа — електронний документ, що під­писується електронним цифровим підписом центру сертифікації ключів. Достатньо отримати достовірним каналом сертифікат са­мого центру сертифікаци ключів, щоб мати можливість перевірити достовірність будь-якого сертифікату, що виданий цим центром.

Зазначена особливість дає можливість поряд із звичайним електронним цифровим підписом виділити цифровий підпис, підтверджений посиленим сертифікатом відкритого ключа.

Посилений сертифікат ключа — це сертифікат, виданий із до­держанням певних стандартизованих та затверджених законом вимог та правил (у тому числі — правил щодо проведення проце­дури засвідчення особи — власника ключа). Для того, щоб мати право видавати сертифікати такого зразка, центри сертифікаци мають пройти процедуру акредитації (засвідчення відповідності вимогам законодавства).

Юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах зас­відчувати чинність відкритого ключа сертифікатом відкритого ключа, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката відкритого ключа.

335

Щодо органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, підприємств, установ та організацій державної форми власності, то для них встановлено імперативну (обов'язкову) норму, згідно з якою зазначені організації можуть застосовувати електронний цифровий підпис лише за умови використання на­дійних засобів ЕЦП, що повинно бути підтверджено сертифіка­том відповідності або позитивним висновком спеціально упов­новаженого центрального органу виконавчої влади, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів у своїх працівників-підписувачів.

За правовим статусом електронний цифровий підпис прирівню­ється до власноручного підпису (печатки) лише в тому разі, якщо:

  • електронний цифровий підпис підтверджено з використан­ням посиленого сертифіката відкритого ключа за допомо­гою надійних засобів цифрового підпису;

  • під час перевірки використовувався посилений сертифікат відкритого ключа, чинний на момент накладення електрон­ного цифрового підпису;

  • особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Підробити електронний цифровий підпис, а разом з ним і зас-відченний документ неможливо, адже це потребуватиме величез­ної кількості обчислень, які, як вважається, не можуть бути реа­лізовані за сучасного рівня математики й обчислювальної техні­ки за прийнятний час, тобто поки інформація, що міститься в підписаному документі, є актуальною.

Порядок застосування електронного цифрового підпису орга­нами державної влади, органами місцевого самоврядування, під­приємствами, установами та організаціями державної форми власності встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1453 [46].

Окрім підписувачів, користувачів, центру сертифікації ключів та акредитованого центру сертифікації ключів, до суб'єктів пра­вових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису також належать центральний засвідчувальний орган, засвідчу-вальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу, контролюючий орган.

Процедура акредитації центру сертифікації ключів, умови на­дання центром послуг електронного цифрового підпису, вимоги

336

до його персоналу та захисту інформації визначено у Порядку ак­редитації центру сертифікації ключів, затвердженому постано­вою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 903 [40].

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті цен­трального засвідчувального органу, акредитацію пройшли такі центри сертифікації ключів: Дніпропетровський Спеціалізова­ний центр сертифікації ключів (СЦСК) ТОВ «Науково-виробни­ча фірма «Українські національні інформаційні системи» (УНІС); Державне підприємство «Українські спеціальні систе­ми»; Закрите акціонерне товариство «ІВК»; Товариство з обме­женою відповідальністю «Український сертифікаційний центр».

Функції центрального засвідчувального органу системи елек­тронного цифрового підпису виконує Державний комітет інфор­матизації України.

Функції контролюючого органу, який перевіряє дотримання ви­мог законодавчих актів центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів, здій­снює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері криптографічного захисту інформації, яким є Дер­жавна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Таким чином, система електронного цифрового підпису є пов­ністю структурно укомплектованою для належного функціону­вання. Кожна фізична особа, підприємець, державний чиновник дістали можливість засвідчувати електронні документи своїм власним цифровим підписом, що має однакову юридичну чин­ність і власноручним підписом або печаткою.

Для масового використання електронного цифрового підпису в державі необхідно прийняти такі нормативно-правові акти:

  • щодо архівного зберігання електронних документів;

  • щодо національних стандартів;

  • щодо вимог до засобів електронного цифрового підпису, форматів даних, які для цього використовуються.

Зазначені завдання, що постали перед державою, були окрес­лені та сформульовані для виконання відповідним державним органам у постанові Верховної Ради України «Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2006-2008 ро­ки» від 4 листопада 2005 р. № 3075-ІУ [24].

Всебічне використання електронного цифрового підпису на­дасть можливість не тільки спростити та прискорити документообіг

337

між суб'єктами господарювання та зміцнити конкурентоспро­можність вітчизняних підприємств, а й створити умови для роз­витку експортно-імпортних операцій, електронної торгівлі, електронних банківських послуг, повномасштабного дистанцій­ного навчання та надання медичних послуг із застосуванням но­вітніх інформаційних технологій.

Якщо передбачається обмін підписаними документами між підрозділами всередині великої установи, корпорації, то можна створити корпоративний ЦККС, діяльність якого б поширюва­лася тільки на власну організацію і підвідомчі їй дочірні підпри­ємства (наприклад, філії банку).

Склад подібного ЦККС може бути мінімальний: окремий комп'ютер, що працює під керуванням ОС У/іп<іоте Зєгуєг, прог­рамне забезпечення (ПО), що керує Місгозой СеггШсаІе Зєгуісєз і ПО криптопровайдера, що має відповідний сертифікат для фор­мування ключів ЕЦП.

Секретні ключі, записані ЦККС на ключових носіях (можуть використовуватися дискети, інтелектуальні карти і т. п.) переда­ються користувачам, які будуть мати право підпису. Головний комп'ютер ЦККС і комп'ютери всіх користувачів, що одержали ключі, повинні бути обладнані пристроями для читання ключо­вих носіїв.

Сертифікати ключів і списки відкликаних сертифікатів запи­суються в базу даних установи й можуть бути підписані ЦККС відкритим способом та направлені підписувачам електронною поштою. Одержавши секретні ключі, користувачі, що мають пра­во підпису, будуть взмозі підписувати файли документів безпосе­редньо на своїх робочих місцях.

Витрати на програмне забезпечення для роботи з ключами й апаратуру для читання ключів хоча й незначні (приблизно сто до­ларів на одне місце), але пропорційно зростають зі збільшенням кількості робочих місць.

Крім того, запровадження в дію ЕЦП це не разовий захід, а до­сить тривалий процес. У цьому процесі будуть потрібними і нав­чання користувачів, і видання відповідних інструкцій та норма­тивних документів. І уже в міру освоєння технології ЕЦП кіль­кість користувачів із правом підпису зросте до оптимального для кожної конкретної організації значення.

Усі інші користувачі Системи можуть переконатися у справ­жності підписів одержаних ними документів, використовуючи загальний сервер верифікації підпису. Сертифікати підписів, що зберігаються в базі даних Системи, використовуються для пере­вірки підписів. При поширенні сертифікатів у всіх установах кор­поративної системи користувачі зможуть переконатися у справ­жності документа, незалежно від того, де він був підписаний.

Для забезпечення цілісності переданих електронною поштою електронних документів також може використовуватися ЕЦП. У цьо­му випадку ЕЦП використовується вже для підпису всього електрон­ної® повідомлення, включаючи РК документа і його файли.

Після одержання електронною поштою повідомлення одер­жувачу необхідно перевірити підпис, зареєструвати отриманий документ, зберігши при цьому підпису файлів документів. Таким чином, користувачі Системи можуть бути переконатися у справ­жності документів, що надійшли до них.

Регламент одержання, використання і відкликання підписів, а також дозвіл можливих конфліктів застосування ЕЦП є внут­рішньою справою учасників корпоративної системи їможе вирі­шуватися їх внутрішніми нормативними документами. До того ж, наведена технологія застосування ЕЦП не припускає виник­нення правових відносин, що виходять за рамки повноважень учасників корпорації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]