3.2. Діалектика змісту і форми

Структура будь-якого твору розчленовується на дві частини – форму та зміст. Під змістом звичайно розуміється внутрішня сутність явища, а під формою – спосіб його існування та зовнішнього вияву. У літературі „у спрощеному вигляді протиставленість змісту і форми літературно-художнього твору уявляють через віднесення до змісту твору того, про що в ньому говориться, а до форми – того, як говориться. При цьому слід мати на увазі, що саме протиставлення різних елементів художнього твору за ознакою їхньої змістової ч формальної належності умовне” [4, 121].

У журналістиці до змісту твору відносять його задум, тему, проблему, ідею, концепцію, до форми – мову і стиль викладу, жанрову структуру, сюжет, композицію, архітектоніку, ритм, тон викладу.

Поділ структури твору на дві складові – більш ніж умовний з тієї причини, що зміст твору неможливо сприйняти без його форми. Форма – свого роду зовнішнє вираження змісту, спосіб його об’єктивного донесення до свідомості реципієнта. Крім того, форма і зміст можуть взаємно переходити одне в одне. Тому про їх зв’язок слід говорит як про діалектичну єдність – нероздільну і водночас суперечливу. Звідси висновок – будь-яке порушення форми твору порушує і його зміст і навпаки.

У журналістиці, на відміну від літератури, форма твору часто буває заданою наперед, коли, наприклад, редактор зобов’язує журналіста написати інтерв’ю чи репортаж стосовно певної події.

Обрання наперед певної тональності, стилю, жанру веде за собою зосередження уваги на окремих елементах явища, події, які найбільше підходять, аби бути висвітленими у даній формі. Н.Гуляєв зазначає, що „форма активна. Маючи свою логіку розвитку, вона впливає на зміст, коригує його значення” [6, 93].

Жанр твору завжди впливає на його ідейну сутність – у цьому ще один приклад тісної взаємодії змісту та форми. Однак їхню діалектичну єдність неможна розглядати відірвано від комунікативного контексту. На зміну форми у журналістиці завжди впливає соціальна реальність. Певні історичні події викликають до життя певні жанрові та ідейні типи матеріалів.

Форма журналістського твору більш традиційна порівняно з формою твору літератури (конкретному предмету відображення відповідає традиційний, усталений жанр), значно менш автономна (даний твір завжди сприймається як елемент газетної полоси і видання в цілому), лаконічніша (ЗМІ мусять обирати лише найцікавіші події і подавати їх стисло, без зайвих деталей, аби зацікавити реципієнта).

Діалектичність зв’язку між формою та змістом твору часто стає негативним явищем. На практиці багатий, принципово важливий зміст іноді втілюється у невибагливу, примітивну форму, натомість за вишуканою, виміреною формою може приховуватися убогий зміст.

Розглянемо особлвості зв’язку між двома структурними компонентами твору на прикладі публікації „Репетиция прощання: впечатления прошлогодней выпускницы” [16] (див. додаток Ґ). Форма твору – репортаж – була обрана наперед з урахуванням особливості події – мінімум фактичного матеріалу при надзвичайному емоційному насиченні. Відповідно домінуючим способом збирання матеріалу стало спостереження. Композиція матеріалу враховує особливості відображуваного явища. Використано багато дієслів зі значенням руху задля показу динамічності розгортання подій. Пунктирний виклад підкреслює емоційність ситуації.

Форма та зміст – два структурні компоненти журналістського твору, що нерозривно, але в той же час суперечливо пов’язані. Відтак маємо право говорити про діалектику цих елементів. Фрма художнього твору впливає на його ідейну та змістову наповненість. Часто складність діалектичних зв’язків спричинює невідповідність форми журналістського матеріалу його змістові.