2.3. Ідея. Зміст. Задум-тема-концепція-ідея журналістського твору

Журналістський твір – складне багатокомпонентне і багаторівневе утворення. Дві його основні складові – зміст та форма. Зміст – внутрішня суть явища, ідейне навантаження, а форма – його вираження. Зміст художнього твору визначають як „те особистісне, ідейно-емоційне ставлення творця до предмета його зображення, яке з вичерпною повнотою реалізується лише в ході самого зображення й лише частково поза ним ( у читацьких оцінках, дослід-ницьких інтерпретаціях, висловлюваннях самого письменника) і сприймається читачем у вигляді більш-менш об’єктивно даної „картини життя”, що постає в емоційно-оцінковій суб’єктивній свідомості особи, яка веде розповідь” [4, 124 ]. Відтак маємо право сказати, що у змісті твору виділяються суб’єктивна та об’єктивна складові. Перша – пафос, тип емоційного світовідчуття, настроєва виразність твору. Об’єктивна складова – тема, фабула та ідея. Розглянемо процес формування теми та ідеї – від зародження задуму до їх графічно-знакового втілення.

Процес написання матеріалу – індивідуальний, варіюється в залежності від конкретного журналіста. Але в ньому присутні базові риси, притаманні кожному. У літературі виділяють три основні стадії текстотворення: зародження задуму, опрацювання матеріалу й формування сюжету, власне написання твору. Подібний підхід цілком можна застосувати стосовно журналістського матеріалу, але з урахуванням його специфіки.

В.Здоровега першим етапом створення матеріалу називає формування та визрівання задуму. Журналістикознавець визначає шість джерел формування: життя у всіх його проявах, спілкування з людьми, документ у всіх різновидах, редакційна пошта, офіційні зустрічі, прес-конференції, брифінги, особисті контакти з компетентними людьми [19, 65].

Натомість М.Кім переконує, що першим кроком до створення матеріалу є формування теми, як підібраної самостійно, так і визначеної редактором. Лише на її основі може виникнути задум – загальне ціле твору, яке конкретизується у процесі творчості, своєрідна мікромодель майбутнього твору [23]. Можемо сказати, що задум як його розуміє М.Кім співвідносний із поняттям концепції, яка є наступним після задуму і обрання теми етапом творчості у класифікації українського науковця. Ми схиляємося до точки зору В.Здоровеги і вважаємо витоком журналістського твору все ж його задум.

Як зазначає В.Карпенко, авторський задум може бути продиктований журналістові редактором або виникнути вільно, стихійно [21, 55]. Другий варіант однозначно кращий. Якщо редакція схвалює задум журналіста, це означає, що журналіст глибоко розуміє суспільні процеси, уміє віднаходити його „больові точки”. Можливий і третій варіант зародження задуму – проміжний, коли завдання редакції творчо переосмислюється, трансформується працівником, подається під іншим кутом зору.

Задум – відіграє „організуючу роль, окреслюючи контури творчої роботи, допомагаючи процесу відсіювання непотрібних спостережень і, навпаки, допомагаючи обростанню сюжету додатковими фактами і подробицями” [6, 111]. Задум – поштовх до оформлення теми матеріалу, яка є глибшим його освоєнням, заповненням конкретними фактами і думками. У літературознавстві тема – „коло життєвих явищ, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки” [4, 127].

Тема, за визначенням В.Різуна, – „предмет мовлення або коло соціальних явищ, які підлягають художньому відтворенню, думка” [29, 169]. Тема має відносний характер: відносно автора і відносно реципієнта. Те, що для автора слугує за тему, не завжди так сприймається і читачем. Крім того, при сприйманні твору можуть виникати побічно-асоціативні теми. В.Моїсеєв схиляється до думки, що процес виникнення теми – двосторонній, тобто можна йти від факту до теми, а можливо – і від теми до факту, коли спершу обирається предмет описання, потім – конкретні факти для його увиразнення і деталізації [27, 162]. М.Василенко зазначає, що тема „фактично є творчим оформленням більш глобального поняття ідеї” [3, 48].

Після з’ясування проблемної ситуації, виявлення предмета дослідження у журналіста викристалізовується концепція майбутнього твору. М.Кім переконує, що виникненню концепції передує висунення гіпотез, які покликані конкретизувати авторський задум і тему. Журналістикознавець розуміє під гіпотезою судження, версії, припущення щодо існування певних явищ, причин їх виникнення та розвитку [23]. Робоча гіпотеза уточнюється, перевіряється і найчастіше трансформується, модифікується у процесі збирання фактів та написання матеріалу. Незмінність гіпотези може свідчити лише про упередженість журналіста, його бажання підібрати факти під певну установку.

Маючи обґрунтування, докази, журналіст може сформулювати концепцію – наперед угадане ціле твору, у якому в згорненому, сконцентро-ваному вигляді присутні його ключові елементи.

В.Здоровега поняття концепції і гіпотези ототожнює: „Концепція є своєрідною гіпотезою, версією можливого тлумачення фактів і явищ” [19, 68]. Український науковець зауважує, що концепція може виникнути як до збирання фактів, так і після цього. Однак другий шлях часто буває хибним.

Ідею журналістського твору В.Здоровега розуміє як його головну думку. Якщо у теорії літератури ідею до чіткої відповіді на поставлені у творі питання розуміти досить небезпечно через можливість її примітивізації [35, 148], то у журналістському матеріалі вона зазвичай формулюється досить недвозначно. Це пов’язано із одним з головних завдань ЗМК – формувати громадську думку. Відтак ідея виступу у пресі має підштовхувати до прийняття рішень шляхом формування поглядів, установок до дії. Ідея твору може бути авторською (тенденційною) і об’єктивною.

Розглянемо процес формування задуму-теми-концепції-ідеї твору на прикладі матеріалу „Сумскому госпиталю – 25 лет” [18] (див. додаток Є). В основі задуму – завдання редактора підготувати матеріал з нагоди ювілею унікального для області медичного закладу. Тема – показ четвертьвікової історії госпіталю та тенденції його розвитку на сучасному етапі. Після збирання фактів з використанням методів інтерв’ювання, спостереження та дослідження документів була сформована концепція майбутнього матеріалу – своєрідний гештальт, наперед угадане ціле твору, що розгорнулося безпосередньо у журналістський матеріал. На цьому етапі встановлено головні факти, сплановано порядок, тип та тональність викладу. Ідею розширеної інформації можна сформулювати як визначення надзвичайної вагомості закладу для регіону, виявлення його ролі для фізичної та моральної реабілітації ветеранів Великої Вітчизняної та афганської війн.

Створення журналістського матеріалу – індивідуальний процес, у якому однак помітні загальні особливості. Написання твору зазвичай починається із формування та визрівання задуму (народженого стихійно або продиктованого редакцією). Він конкретизується у тему майбутнього матеріалу. Після збирання фактажу викристалізовується його концепція, загальне бачення, гіпотеза. Завершальним етапом створення матеріалу є цілеспрямоване вивчення явища та написання тексту певного ідейного спрямування.