2. Завдання та принципи діяльності Верховної Ради України

Конституція України 1996 р. не містить переліку завдань Верховної Ради України, однак вони можуть бути виведені логічним шляхом, виходячи з того, що вони є похідними від загальних завдань функціонування української держави і обумовлені особливим місцем парламенту в державному механізмі, побудованому на принципі поділу влади. Серед найважливіших завдань Верховної Ради України на сучасному етапі можна виділити наступні:

– відображення настроїв та думок якомога ширших верств населення і втілення їх у державно-владні рішення;

– забезпечення виходу України із системної кризи і поступального розвитку країни в усіх сферах суспільного життя;

– приведення законодавства у відповідність з усталеними уявленнями народу про належний і справедливий устрій державного і суспільного життя;

– забезпечення умов для повноцінного входження України у світове співтовариство та її незалежної і рівноправної діяльності у міжнародних організаціях;

– забезпечення гідних умов життя громадян України, якомога повнішої реалізації ними основних прав і свобод;

– досягнення всіх складових національної безпеки України.

Принципи організації й діяльності українського парламенту прямо чи опосередковано відображені у Конституції України та Регламенті Верховної Ради України. Аналіз названих актів дає можливість виділити наступні принципи:

– народовладдя – Верховна Рада України є одним з органів, через які носій суверенітету і єдине джерело влади, – народ, – здійснює свою владу;

– законність (легітимність) – парламент діє на основі Конституції та законів України, у порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України;

– виборність – Верховна Рада України є виборним органом, усі члени якого отримують мандат довіри безпосередньо від народу;

– колегіальність – рішення парламенту є результатом колективного пошуку і приймаються абсолютною чи кваліфікованою більшістю народних депутатів;

– гласність – Верховна Рада України працює у режимі постійного інформаційного обміну з широкими колами громадськості, робота парламенту і всіх його органів є відкритою для виборців;

– діяльність парламенту на професійних засадах – парламент є постійно діючим органом, протягом усього скликання парламентарі можуть у будь-який час збиратися і приймати рішення з питань своєї компетенції.

3. Правова, територіальна та матеріально-фінансова основа діяльності Верховної Ради України

Ефективність діяльності Верховної Ради по здійсненню належних їй функцій і повноважень, перш за все як єдиного органу законодавчої влади в Україні, залежить від стану правової регламентації порядку (процесу) цієї діяльності.

Особливістю є те, що вихідні засади правової регламентації матеріальної і процесуальної сторін функціонування Верховної Ради закладені у відповідних положеннях Конституції України. Однак, з урахуванням об'єму та багатоаспектності функцій Верховної Ради, вказані конституційні положення потребують відповідної конкретизації та деталізації. Така деталізація здійснюється як у законах, так і в підзаконних пормативно-правових актах, які й утворюють систему правової регламентації діяльності Верховної Ради. Основними складовими цієї системи є:

1) Конституція України. Норми, що стосуються врегулювання діяльності Верховної Ради, в основному зосереджені у розділі IV Конституції України "Верховна Рада України", однак окремі процесуальні приписи щодо діяльності Верховної Ради розміщені і в деяких інших розділах Основного Закону;

2) Регламент Верховної Ради України. Він встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування органів державної влади, визначає законодавчу процедуру, порядок виконання контрольної діяльності, процедуру ряду інших видів діяльності Верховної Ради, її органів і народних депутатів, посадових осіб та ін. Регламент визначає також функції органів Верховної Ради та її посадових осіб, які випливають з їх повноважень, встановлених Конституцією України;

3) Закони України "Про комітети Верховної Ради України" від 1 квітня 1995 року, "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року тощо;

4) інші законодавчі акти, які містять у собі окремі положення, що стосуються порядку діяльності Верховної Ради (наприклад, Закони України "Про конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року, "Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 року та ін.).

Територіальною основою діяльності Верховної Ради України, як і інших вищих органів державної влади України, є вся державна територія України, межі якої визначаються державним кордоном України згідно із Законом «Про Державний кордон України» від 4 листопада 1991 р.

Матеріальну основу діяльності законодавчого органу становлять об’єкти виключної власності Українського народу (земля, її надра, атмосферне повітря, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної економічної зони), майно, що перебуває в державній власності й забезпечує діяльність парламенту (адміністративні будинки, житловий фонд, санаторно-курортний комплекс Управління справами Верховної Ради України, меблі, оргтехніка, фонди парламентської бібліотеки, автотранспорт, засоби зв’язку тощо). Розпоряджається використанням приміщень, споруд, обладнання, територій, що перебувають у віданні парламенту, Голова Верховної Ради України.

Фінансову основу діяльності парламенту становлять виключно кошти Державного бюджету України. Головним розпорядником бюджетних асигнувань у цьому разі виступає апарат Верховної Ради України.