5. Загальні засади функціонування апарату Верховної Ради України

Під апаратом Верховної Ради України розуміють її внутрішній допоміжний орган, який складається з посадових, службових осіб та технічного персоналу і здійснює функції організаційного, правового, інформаційного, соціально-побутового, аналітичного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності парламенту, його структурних підрозділів і народних депутатів. Співробітники парламентського апарату самі ніяких державно-владних рішень від імені парламенту чи його структурних підрозділів не приймають, а лише забезпечують розробку проектів таких рішень, їх підготовку і виконання.

Як слушно зазначається у державознавчій літературі, парламентський апарат, вирішуючи допоміжні, забезпечуючи завдання, надає можливість парламентарям зосередитись на кваліфікованому здійсненні перш за все законодавчої, а також і контрольної діяльності.

Апарат Верховної Ради України не має статусу самостійного органу державної влади, а є лише необхідною допоміжною структурою, яка забезпечує функціонування парламенту як єдиного органу законодавчої влади.

Головні завдання апарату — забезпечити організаційне, правове, документальне, інформаційне і матеріально-технічне обслуговування діяльності Верховної Ради, її комітетів, народних депутатів, депутатських груп (фракцій), науковий і юридичний аналіз актів, обслуговування пленарних засідань. Від досвіду і професіоналізму апарату суттєво залежить дієвість законодавчого органу, якість і ґрунтовність парламентських актів.

За змістом своєї роботи апарат є допоміжним і самостійно не вирішує питань державного керівництва. Його головне завдання — обслуговування діяльності законодавчого органу держави, створення необхідних умов для його діяльності. Апарат Верховної Ради України здійснює такі функції: 1) організаційну — вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням організаційної підготовки та проведення пленарних засідань Верховної Ради, її комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих комісій; організація контролю за виконанням постанов та доручень парламенту, прийому громадян і розгляду їх звернень; підтримка зв’язків із засобами масової інформації; 2) аналітичну — апарат має аналізувати соціально-економічні й політичні процеси, що відбуваються в державі, розстановку й орієнтацію політичних, партійних сил, об’єднань у самому парламенті; 3) правового забезпечення — кодифікація і систематизація законодавства; експертиза законопроектів; надання правової допомоги депутатам у роботі над законопроектами; 4) кадрову — попереднє опрацювання документів щодо осіб, які призначаються, обираються і узгоджуються Верховною Радою; 5) комунікаційну — забезпечення здійснення зв’язків парламенту з Кабінетом Міністрів, Адміністрацією Президента України, органами державної влади, місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, зарубіжними парламентами; 6) експертну — експертиза законів, які прийняті Верховною Радою і направляються на підпис Голові Верховної Ради, а потім — Президенту; 7) матеріально-технічну — здійснення фінансового, матеріально-технічного, побутового, іншого забезпечення.

Орієнтовна структура апарату Верховної Ради функціонує у складі таких підрозділів:

1. Керівництво апарату.

2. Секретаріат — включає секретаріати керівництва і органів парламенту, а саме: а) Голови Верховної Ради України; б) Першого заступника Голови Верховної Ради України; в) заступника Голови Верховної Ради України; г) комітетів; ґ) депутатських груп і фракцій.

3. Головні управління: а) науково-експертне; б) юридичне; в) документального забезпечення; г) організаційне.

4. Управління: а) інформаційне; б) комп’ютеризованих систем; в) у зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування; г) забезпечення міжпарламентських зв’язків; ґ) кадрів; д) управління справами.

5. Відділи і сектори: а) зв’язків з органами правосуддя; б) контролю; в) з питань звернень громадян; г) перший; ґ) мобілізаційної роботи.

Самостійним підрозділом при Верховній Раді України є Інститут законодавства, основними завданнями якого є участь у проведенні фундаментальних і здійсненні прикладних досліджень у сфері державного управління і законопроектних робіт, координація участі наукових закладів й інших організацій у законотворчій діяльності; розробка пропозицій відносно удосконалення чинного законодавства; порівняльне дослідження систем законодавства інших країн; здійснення науково-правової експертизи законопроектів; участь у підготовці до видання Верховною Радою України законодавчих актів і спеціальної юридичної літератури. До складу Інституту законодавства входить сім наукових відділів: 1. Теорії та методології законотворчої діяльності та систематизації законодавства. 2. Конституційного законодавства і державного будівництва. 3. Адміністративного та фінансового законодавства. 4. Цивільного та господарського законодавства. 5. Трудового і соціального законодавства. 6. Кримінального та виправно-трудового законодавстава. 7. Міжнародного та порівняльного законодавства.

До апарату Верховної Ради України також входить Видавництво Верховної Ради (Парламентське видавництво), що друкує тексти прийнятих законів, організовує видання газети «Голос України», «Відомостей Верховної Ради України».