- •1. Поняття та предмет науки державне та місцеве самоврядування в Україні
- •2. Система, джерела та функції науки державне будівництво та місцеве самоврядування
- •3. Методологічна основа науки державне будівництво та місцеве самоврядування
- •4. Місце державного будівництва та місцевого самоврядування у системі суспільних та юридичних наук
- •2. Система органів публічної влади
- •3. Принципи організації та діяльності органів публічної влади
- •4. Правова основа організації діяльності органів публічної влади
- •5. Територіальна основа організації діяльності органів публічної влади
- •6. Матеріально-фінансова основа організації діяльності органів публічної влади
- •3. Поняття та види методів організації та діяльності органів публічної влади
- •2. Форми діяльності органів публічної влади
- •3. Поняття та види методів організації та діяльності органів публічної влади
- •4. Характеристика організаційних методів організації та діяльності органів публічної влади
- •5. Характеристика соціально-психологічних методів діяльності органів публічної влади
- •2. Функції Президента України
- •3. Повноваження Президента України
- •4. Форми діяльності Президента України
- •5. Акти Президента України
- •6. Методи діяльності Президента України
- •7. Гарантії діяльності Президента України
- •8. Загальна характеристика апарату Президента України, організація його роботи
- •9. Адміністрація Президента України
- •10. Рада національної безпеки та оборони України
- •Завдання та принципи діяльності Верховної Ради України
- •3. Правова, територіальна та матеріально-фінансова основа діяльності Верховної Ради України
- •4. Структура Верховної Ради України
- •5. Функції Верховної Ради України
- •6. Компетенція Верховної Ради України
- •7. Форми діяльності Верховної Ради України
- •8. Порядок організації та проведення сесій Верховної Ради України
- •9. Методи діяльності Верховної Ради України
- •10. Акти Верховної Ради України
- •2. Організація діяльності Голови Верховної Ради та його заступників
- •3. Поняття та основні напрямки діяльності комітетів Верховної Ради України
- •4. Організація діяльності тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України
- •5. Загальні засади функціонування апарату Верховної Ради України
- •6. Організація діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
- •7. Організаційні засади діяльності Рахункової палати
- •2. Принципи діяльності та завдання Кабінету Міністрів України
- •3. Компетенція Кабінету Міністрів України
- •4. Форми діяльності Кабінету Міністрів України
- •5. Порядок підготовки і проведення засідань Кабінету Міністрів України
- •6. Методи діяльності Кабінету Міністрів України
- •7. Акти Кабінету Міністрів України
- •8. Апарат Кабінету Міністрів України
- •2. Функції та компетенція місцевих державних адміністрацій
- •2. Функції та компетенція місцевих державних адміністрацій
- •3. Форми роботи місцевих державних адміністрацій
- •4. Методи діяльності місцевих державних адміністрацій
- •5. Акти місцевих державних адміністрацій
- •2. Основні теорії, моделі та форми місцевого самоврядування
- •3. Принципи та завдання місцевого самоврядування
- •4. Система місцевого самоврядування
- •5. Функції місцевого самоврядування в Україні
- •6. Конституційно-правова основа місцевого самоврядування, матеріальна та фінансова основи місцевого самоврядування
- •7. Гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •2. Функції територіальних громад
- •3. Форми діяльності територіальних громад
- •4. Основи правового статусу органів самоорганізації населення
- •2. Принципи організації та діяльності місцевих рад
- •3. Структура місцевих рад
- •4. Функції місцевих рад
- •5. Компетенція місцевих рад
- •6. Форми діяльності місцевих рад
- •7. Методи діяльності місцевих рад
- •2. Організація роботи постійних і тимчасових комісій місцевих рад
- •3. Організація діяльності сільського, селищного, міського голови
- •4. Організаційні засади діяльності секретаря сільської, селищної та міської ради
- •5. Основи правового статусу голів районних, обласних та районних у місті рад
- •6. Організація діяльності виконавчих комітетів місцевих рад
3. Поняття та види методів організації та діяльності органів публічної влади
4. Характеристика організаційних методів організації та діяльності органів публічної влади
5. Характеристика соціально-психологічних методів діяльності органів публічної влади
1. Функції та компетенція органів публічної влади
Сутність і соціальне призначення органів публічної влади розкривається за допомогою функцій. Вони мають об'єктивний характер, обумовлюються потребами суспільства і встановлюються залежно від основних завдань, що стоять перед владними інституціями на певному етапі розвитку. Функції органів публічної влади характеризуються певною стабільністю, зазнаючи змін лише завдяки радикальним політичним, економіко-соціальним перетворенням, зміні державної організації, її пріоритетів. Функції органів публічної влади стосовно функцій держави мають похідний характер. Держава розподіляє їх між органами таким чином, щоб вони працювали узгоджено і являли собою єдиний цілісний механізм, який реалізує ці функції.
Таким чином, функції органів публічної влади — це об'єктивно обумовлені основні напрямки їх діяльності, що забезпечують поділ праці всередині державного механізму і характеризуються певною стабільністю, в яких відображаються завдання і соціальне призначення органів публічної влади.
В юридичній літературі найпоширенішими способами класифікації функцій органів публічної влади є їх поділ за двома основними критеріями:
1. за об’єктами поширення впливу (об’єктні функції) виділяються - політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна, оборонна, зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, гуманітарна функції;
2. за способами діяльності розрізняють законодавчу (нормотворчу), виконавчу, судову, установчу, контрольну та інтерпретаційну функції.
Компетенція являє собою юридично встановлену систему вказівок, за допомогою якої можна чітко встановити належність конкретної справи до сфери діяльності певного органу та конкретну роль останнього у вирішенні цієї справи. Елементами компетенції є юридичні явища, які дають можливість робити цілком певний висновок про правомочність владного органу у конкретних публічних правовідносинах.
Належність питання до компетенції органу публічної влади визначається трьома чинниками: підвідомчістю, колом повноважень та особливостями реалізації повноважень стосовно конкретно-індивідуальної справи. Саме ці юридичні явища і є елементами компетенції органів публічної влади.
Досліджуючи поняття компетенції органів публічної влади, слід зазначити, що значна кількість органів мають тотожні повноваження (наприклад, міністерства), але компетенція кожного з них суворо індивідуальна завдяки відмінностям у підвідомчості. В той же час предмети відання деяких органів частково перетинаються (наприклад, сфера забезпечення обороноздатності та національної безпеки України), але повноваження цих органів у «спільних» сферах є виключно індивідуальними, неповторними, а тому ніякої «конкуренції компетенцій» не відбувається.
Повноваження державного органу є його «правообов’язками», оскільки за наявності необхідних юридичних фактів орган не може не реалізувати свої повноваження, водночас виступаючи як носій суб’єктивного права стосовно підвладного суб’єкта. Недарма законодавство для визначення конкретних повноважень владного органу використовує дієслова у третій особі однини: «призначає», «координує», «керує» тощо. Адже саме така форма дає можливість найбільш точно висловити «двоїсту» сутність зазначених повноважень: вказати права органу, водночас даючи зрозуміти неприпустимість їхнього незастосування.
Підвідомчість – це юридична вказівка на коло суспільних публічно-правових відносин, повноправним суб’єктом яких виступає конкретний орган публічної влади. Але точність такої вказівки може бути досягнена лише шляхом визначення якісної (змістовної) та кількісної (територіальної) специфіки певних відносин. Юридична вказівка на особливості змісту цих відносин якраз і являє собою предмети відання, але сама по собі така вказівка не надає необхідної точності й повноти для характеристики підвідомчих правовідносин, оскільки містить у собі загрозу територіального «перехрещення» повноважень різних органів. Тому другим елементом підвідомчості є територіальна підвідомчість. Територіальний показник використовується законодавцем як один із засобів (поряд з предметами відання) для визначення сфери суспільних відносин, повноважним суб’єктом яких виступає конкретний орган публічної влади, і розмежування компетенції органів, що виконують однорідні функції, мають рівний правовий статус або тотожні повноваження в однорідних за змістом правовідносинах.
Таким чином, компетенція органів публічної влади являє собою сукупність закріплених у нормативно-правових актах предметів відання та повноважень органів публічної влади, шляхом встановлення яких фіксується обсяг та зміст діяльності владних суб'єктів.
