2. Методи діагностування.

Метод діагностування - сукупність прийомів і способів, дозволяющих дати об'єктивний висновок про стан ОД.

Для перевірки працездатності ОД використовується функціональне і тестове діагностування. При функціональному

(робочому) діагностуванні на об'єкт подаються робочі дії. Діагностування в цьому випадку полягає в обробці інформації, що характеризує якість функціонування об'єкту. Основною перевагою робочого діагностування є те, що для його реалізації не потрібні спеціальні генератори, що виробляють тестові дії. Функціональне діагностування може виконуватися по реакції виходу об'єкта на робочий вплив.

Недоліком функціонального діагностування є обмежена глибина пошуку. З огляду на те, що в моделі об'єкту при функціональному діагностуванні всі елементи кон'юнктивно зв'язані між собою, то існує проблема паралельних зв'язків (проблема АБО).

Тестове діагностування здійснюється шляхом подачі на ОД тестових впливів. Для їх формування потрібна наявність спеціальних генераторів, що виробляють тестові впливи, які подаються на ОД і стимулюють його реакцію. По ступеню відхилення реакції об'єкту від номінальної при тестовому впливі судять про його стан.

Тестове діагностування можна здійснювати як при

функціонуванні ОД, так і в його неробочому стані. При діагностуванні функціонуючого об'єкту повинні бути прийняті заходи, що виключають вплив тестових дій на правильність його функціонування. При діагностуванні нефункціонуючого об'єкту може бути потрібно виведення його в режим діагностування (прогрів, включення і т. п.).

При тестовому діагностуванні можна використовувати як робочі входи, так і спеціальні. Тестове діагностування може здійснюватися одиночною дією (наприклад, одиночним імпульсом) або багатократними діями (серією імпульсів). Багатократну дію застосовують при перевірці дискретних об'єктів шляхом подачі на вхід послідовності імпульсів і безперервних об'єктів при оцінці стану ОД по частотних характеристиках.

Перевагою тестового діагностування є необмежена глибина пошуку. Тому тестове діагностування доповнює робоче діагностування і використовується в тих випадках, коли потрібна велика глибина пошуку дефекту. При тестовому дігностуванні вирішується проблема АБО.

Недоліком тестового діагностування є необхідність спеціальних пристроїв для формування тестових впливів на об'єкт, які можуть бути достатньо складними.

При діагностуванні складного об'єкту, тобто об'єкту, що складається з декількох взаємозв'язаних елементів, можуть використовуватися поєднання різних методів. При цьому допустиме як робоче, так і тестове діагностування одного об'єкту.

5.5 Функціональні схеми систем діагностування.

Функціональна схема системи тестового діагностування показана на рис. 5.1.

По командах блоку управління БУ, що зберігає алгоритм діагностування, генератор впливів ГВ виробляє впливи α_і елементарних перевірок і відповідно до алгоритму діагностування в певній послідовності подає їх через пристрій зв'язку ПЗ на об'єкт діагностування ОД, а також, можливо, на фізичну модель ФМ об'єкту. У загальному випадку пристрій зв'язку ПЗ може комутувати канали зв'язку по сигналах блоку управління.

Часто процес тестового діагностування організовують в два

Рис. 5.1 Функціональна схема системи тестового діагностування

етапи: спочатку реалізують алгоритм перевірки справності об'єкту і лише у разі виявлення, що «об'єкт несправний», переходять до реалізації алгоритму пошуку несправностей.

Фізична модель об'єкту видає інформацію про можливі технічні стани об'єкту у вигляді можливих результатів R_j елементарних перевірок. Ця інформація поступає в блок розшифровки результатів БРР.

Реакціями об'єкту діагностування на впливи α_і є фактичні результати елементарних перевірок. Ці результати через пристрій зв'язку ПЗ поступають на вимірювальний пристрій ВП і потім з його виходу – на вхід БРР.

У блоці розшифровки результатів проводиться зіставлення можливих R_j і фактичних результатів елементарних перевірок, призначаються чергові елементарні перевірки і формуються результати діагностування.

Показаний на рисунку пунктиром зворотний зв'язок між БРР і БУ діє тоді, коли реалізується алгоритм діагностування, який є умовною послідовністю елементарних перевірок. В цьому випадку чергова елементарна перевірка призначається залежно від фактичного результату попередньої елементарної перевірки (гнучкий алгоритм діагностування).

Функціональна схема системи функціонального діагностування показана на рис. 5.2.

Рис. 5.2 Функціональна схема системи функціонального

діагностування

Характерною особливістю таких систем є відсутність у складі засобу діагнозу (ЗД) генератора тестових впливів ГВ. Об'єкт, що діагностується, застосовується по своєму призначенню або знаходиться в режимі імітації такого застосування.

З об'єкту діагностування ОД знімаються:

а) сигнали управління y_i засобом діагностування ЗД;

б) робочі сигнали .

Сигнали y_i потрібні тоді, коли є необхідність управління фізичною моделлю ФМ і блоком управління БУ залежно від режиму роботи об'єкту. Блок управління по сигналах y_i а також, можливо, по сигналах зворотного зв'язку від БРР здійснює комутацію каналів в пристрої зв'язку ПЗ.

Блок розшифровки результатів БРР проводить зіставлення фактичних результатів елементарних перевірок з можливими результатами R_j, що видаються фізичною моделлю.