2.8. Сила опору дороги у заданих умовах руху

Під час руху автомобіля по дорозі з деяким підйомом , який у п.1.15 було прийнято (задано) доступним для руху зі швидкістю , сила опору дороги дорівнює, кН:

, (2.10)

де – коефіцієнт опору дороги, прийнятий у п. 1.15.

2.9. Сумарна зовнішня сила опору рухові автомобіля ,

яка спостерігається при заданій максимальній швидкості

Під час руху автомобіля зі згаданою швидкістю в умовах, заданих п.1.15, сумарна зовнішня сила опору рухові автомобіля дорівнює, кН:

. (2.11)

3. ВИЗНАЧЕННЯ

ОСНОВНИХ КОНСТРУКТИВНИХ ПАРАМЕТРІВ ДВИГУНА

3.1. Вибір положення робочої точки

Зовнішня швидкісна характеристика двигуна (ЗШХ) може мати кілька характерних точок потужності:

а) точку А максимальної потужності , яка спостерігається при кутовій швидкості обертання колінчастого вала – рис. 3.1;

Рис. 3.1. Точка А максимальної потужності двигуна

б) точку В номінальної потужності , яка спостерігається при номінальній кутовій швидкості обертання колінчастого вала – рис. 3.2;

Рис. 3.2. Точка В номінальної потужності двигуна, обладнаного обмежувачем швидкості обертання колінчастого вала

в) робочу точку С, яка являє собою точку перетину наявної потужності двигуна і необхідної для руху автомобіля потужності – рис. 3.3. Ця точка характеризується потужністю і кутовою швидкістю обертання колінчастого вала – рис. 3.3.

Рис. 3.3. Робоча точка С зовнішньої швидкісної характеристики двигуна, обладнаного обмежувачем швидкості обертання колінвала

За певних умов всі ці три точки можуть збігатись. При цьому дещо спрощуються розрахунки, а автомобіль отримує можливість розвивати максимально можливу (за даної потужності двигуна) швидкість руху.

З метою спрощення доцільно прийняти, що характерні точки збігаються – рис. 3.4.

Рис. 3.4. До випадку, коли точки максимальної і номінальної потужності двигуна збігаються з робочою точкою ЗШХ

3.2. Визначення потужності двигуна , мінімально необхідної для руху автомобіля в умовах, заданих у п. 1.15

Потужність двигуна, мінімально необхідну для руху автомобіля з заданною максимальною швидкістю у дорожніх умовах, обраних у п. 1.15, визначають за співвідношенням, кВт:

. (3.1)

3.3. Вибір номінальної потужності двигуна автомобіля

Спираючись на отримане у попередньому пункті значення потужності , обирають номінальну потужності двигуна . Вона повинна бути дещо більшою, ніж значення (приблизно на 3…10 %). Це забезпечить двигуну деякий запас потужності, необхідний для того, щоб він був здатним розвивати мінімально необхідну потужність не лише у новому і оптимально відрегульованому стані, а й у частково зношеному чи невідре-гульованому.

Таким чином, номінальну потужність двигуна обирають у інтервалі, крайні значення якого орієнтовно визначають за виразом:

. (3.2)

Причому перевагу слід віддавати круглим числам, кратним 5, а ще краще – 10. Наприклад, номінальну потужність двигуна слід приймати рівною 35, 40, 45, 50 кВт тощо.

Приклад. Якщо за формулою (3.2) отримано = 47,3 кВт, то за формулою (3.2) отримаємо 48,7 … 52,0 кВт, внаслідок чого номінальну потужність двигуна доцільно прийняти рівною 50 кВт.

Різниця між прийнятим значенням номінальної потужності (50 кВт) і отриманим за виразом (3.1) являє собою запас потужності, який матиме двигун під час руху повністю завантаженого автомобіля з максимальною швидкістю у дорожніх умовах, зазначених у п.1.15.

Виконання даного пункту відображають у звіті за допомогою запису: „Приймаємо номінальну потужність двигуна рівною ..... кВт”, після чого про мінімально необхідну потужність , отриману розрахунком за формулою (3.1), слід забути і ніде більше її не використовувати.