Тема 11 Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку (лекція 11/ заняття 20).

План лекції

1. Характеристика Центрального регіону.

2. Характеристика Донецького регіону

3. Характеристика Придніпровського регіону

4. Характеристика Східного регіону

5. Характеристика Поліського регіону

6. Характеристика Подільського регіону

7. Характеристика Карпатського регіону

8. Характеристика Південного регіону

11.1 Характеристика Центрального регіону.

Економіка Центрального економічного району. До складу району входять Київська область, м. Київ (як і м. Севастополь має статус окремої адміністративної одиниці державного підпорядкування) та Черкаська область.

Він займає 8,1% території України, в ньому проживає 12,4% населення країни, зосереджено 13,1% вартості основних виробничих фондів, створюється 9,3% промислової та майже 11% сільськогосподарської продукції.

Район має вигідне географічне положення та сприятливі природні умови для розвитку продуктивних сил: розміщений у зоні Полісся та Лісостепу; рельєф - рівнинний; клімат - помірно-континентальний; Ґрунти переважно дерново-підзолисті (в зоні Полісся) та чорноземні (в лісостеповій зоні); ліси займають 18,5 % території.

Головною водною артерією є Дніпро з його притоками (Десною, Прип'яттю, Тетеревом, Россю, Тясмином, Трубіжом, Супієм) та водосховищами (Київським, Кременчуцьким, Канівським). Запаси поверхневих та підземних вод у районі в цілому забезпечують регіональні потреби водоспоживання. Після аварії на Чорнобильській АЕС, яка зумовила значне радіоактивне забруднення поверхневих вод, питне водопостачання на більшій частині регіону здійснюється з підземних джерел.

Демографічній ситуації Центрального регіону притаманні такі ж риси, що й більшості інших регіонів України: зниження народжуваності, відносно високі показники смертності, старіння населення (особливо - у сільській місцевості), від'ємний природний приріст. Дещо інша ситуація склалася в Києві, де на фоні відносно низької народжуваності та високої смертності відбувається приріст населення за рахунок позитивного міграційного сальдо. Рівень зареєстрованого безробіття склав у 2010 р. 6,9 %.

У регіоні розвідано понад 400 родовищ 11 видів корисних копалин, однак їх запаси не забезпечують господарські мінерально-сировинні потреби району (особливо це стосується потреб у паливних ресурсах).

У загальнодержавному поділі праці Центральний економічний район займає вагоме місце за виробництвом продукції машинобудування та металообробки (10,2% загальнодержавного виробництва), легкої промисловості (14,4%), лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (21,5 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (20,4%), легкої промисловості (14,4%). Галузями спеціалізації району також є мікробіологічна, медична, поліграфічна, скляна та фарфоро-фаянсова промисловість.

У структурі посівних площ майже половину займають посіви зернових та зернобобових культур, на другому місці кормові культури - близько 32%, на третьому - технічні культури (10,2%), на четвертому - картопля та овочеві культури (9,6 %). Регіон спеціалізується на виробництві зерна, цукрового буряка, картоплі та овочів.

Тваринництво регіону, як і в цілому в Україні, переживає складні часи - різке скорочення поголів'я худоби зумовило відповідне падіння виробництва його продукції. Причини кризових явищ у сільському господарстві слід шукати, перш за все, у недосконалості системи державної підтримки вітчизняного сільгоспвиробника.

Розміщення в Центральному економічному районі м. Києва сприяло розвитку транспортного комплексу. По території району пролягають залізничні та автомобільні магістралі, авіаційні лінії міжнародного значення, які з'єднують столицю нашої держави з усіма її регіонами та іншими країнами світу. По Дніпру, Прип'яті та Десні здійснюється судноплавство. Найбільший річковий порт - м. Київ, аеропорт - Бориспіль (поблизу Києва).

Також вирізняється цей регіон більш високими показниками будівельно-монтажних робіт (27,6% загальнодержавного обсягу). Порівняно висока будівельна активність у Центральному регіоні зумовлена значними інвестиціями в будівельну індустрію м. Києва (більше половини загальнорегіонального обсягу).

У Центральному економічному регіоні сформувався потужний освітній та науково-технічний потенціал - 76 вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, 300 науково-дослідних і проектно- конструкторських установ, Національна академія наук із численними інститутами здійснюють наукові дослідження загальнодержавного та світового значення.

Основними напрямами подальшого соціально-економічного розвитку Центрального економічного регіону є:

• структурна перебудова господарського комплексу та технологічне оновлення конкурентоспроможних виробництв (приладобудування, авіаційної та мікробіологічної промисловості);

• стимулювання розвитку туристичної індустрії, здатної значно збільшити валютні надходження до державного та місцевого бюджетів;

• вирішення нагальних соціальних проблем (житлової, зайнятості, духовного і культурного розвитку молоді, відродження села);

• зниження екологічної напруженості у регіоні та створення необхідних умов для інвестування природоохоронних заходів.

11.2 Характеристика Донецького регіону

Рельєф представлений висотами - Донецького (найвища точка г. Могила Мечетна, 367 м), Приазовська і відроги Середньоруської; низовинами - Придніпровська, Причорноморська і Придонецька (лівобережжя Сіверського Донця).

Поширені антропогенні форми рельєфу (терикони, кар'єри).

Мінеральні ресурси: паливні - кам'яне вугілля (Донбас) загальні запаси 109 млрд. т; газ Дніпровсько-Донецької газоносної області (Луганська область); руди - ртутні (Микитівське родовище кіноварі), поліметалічні (Нагольний кряж Донецької височини) і алюмінієві (нефелінові сієніти Приазов'я) руди; гірничо-хімічна сировина - кам'яна сіль (Артемівське, Слов'янське, Новокарфагенське родовище), калійні солі (біля Слов'янська), фосфорити (Донецької області; нерудна сировина для гірної металургії - доломіти і флюсові вапняки (Єленівське, Новотроїцьке родовища), вогнетривкі глини (Часово-Ярське, Новорайське родовища). Потенціал мінеральних ресурсів району складає 54,5% загальнодержавного, тобто найвищий в Україні.

Населення - понад 7 млн. жителів, Донецька область - 4,67 млн. жит. (1-е місце в Україні), Луганська область - 2,44 млн. жит. Густота населення найвища в Україні - 133,9 жит./км² (Донецька область - 176,3 жит./км² (1-е місце в Україні), Луганська - 91,4 жит./км²). Найвища по країні частка міського населення - 88,3% (Донецька обл. - 90,3%, Луганська - 86,3%).

Господарство дає 15,5 % національного доходу України. Промисловість району представлена такими галузями, як паливна: кам’яновугільна (понад 200 шахт і шахтоуправлінь, біля 60 збагачувальних фабрик), газова (Боровське, Ольховське родовища в Луганській області).

Сільське господарство виробляє 8% валової продукції галузі України. Аграрно-територіальні комплекси: зональний - зернове господарство (озима пшениця, кукурудза, ячмінь, просо), соняшник, молочно-м'ясне скотарство, свинарство і птахівництво; азональний - овоче-молочне господарство приміського типу.

Транспорт і зв'язок дають 14,3% ВВП галузі. Довжина залізниць - 2,8 тис.км, автодоріг - 14,4 тис.км. Розвинуте морське судноплавство (порт Маріуполь), функціонує повітряний транспорт. По території району проходять газопроводи "Союз", Ставрополь-Москва, Шебелинка-Донбас, нафтопроводи Самара-Лисичанськ-Кременчук, аміакопровод Тольятті- Г орлівка-Одеса.

У системі географічного розподілу праці України район спеціалізується на виробництві теплової енергетики, продукції металургії, важкого машинобудування, хімічної, харчової промисловості, виробництві будматеріалів, вирощуванні зернових, соняшнику, овочів.

В районі виділяють наступні промислові вузли:

• Донецько-Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна, металообробна промисловість);

• Горлівсько-Єнакієвський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, енергетична галузі);

• Краматорсько-Славянська (машинобудівна, металургійна, хімічна, енергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів);

• Торезо-Снижнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівництво);

• Красноармійсько-Маріупольський (чорна металургія, машинобудування, рибоконсервна промисловість);

• Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);

• Стаханово-Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);

• Краснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);

• Свердловсько-Ровенківський та Краснодонський (вугільна).

Регіон має 2487 км. залізничних колій, довжина автошляхів - 13600 км., газо- нафтопроводи, продуктопроводи.

Екологічні проблеми: дефіцит чистої води, запиленість, загазованість, посухи, пилові бурі.

11.3 Характеристика Придніпровського регіону

До складу району входять Запорізька, Дніпропетровська та Кіровоградська області. Економіко-географічне розташування вигідне. Густа сітка транспортних шляхів поєднують район з іншими економічними районами, в першу чергу з Донбасом. Через територію району протікає головна водна артерія України - Дніпро. Район має вихід до Чорного моря, а це дає можливість для тісних економічних зв’язків з іншими країнами світу.

Велике значення для розвитку промисловості мають запаси мінеральних ресурсів. Вони представлені залізними і марганцевими рудами, бурим та кам'яним вугіллям, бокситами, титановими та нікелевими рудами, природним горючим газом. На території району знаходиться Криворізький залізорудний басейн - найбільше у Європі родовище залізних руд та Бєлозерський залізорудний район.

Характерною особливістю Придніпров'я є висока заселеність території. Густота населення - 73 жит. на 1 кв.км (Дніпропетровська область 109,0 жит. на 1 кв.км, Запорізька область - 69,0 жит. на 1 кв.км). Придніпров'я - один із високоурбанізованих районів України - 73,6% всього населення складають міські жителі (Дніпропетровська область - 83,1%, Запорізька область - 76,0%). В розселенні міського населення на території району виділяють такі міські агломерації - Дніпропетровсько- Дніпродзержинську, Запорізьку, Нікопольсько-Марганцевську. Негативним показником, що утримується в районі вже кілька років є від'ємний коефіцієнт приросту населення.

Галузі господарства достатньо забезпечені трудовими ресурсами. В районі зосереджено 14% трудових ресурсів України. В вищих навчальних закладах Дніпропетровська, Запоріжжя, Маріуполя, Кривого Рога та Нікополя готують спеціалістів для провідних галузей господарства.

Придніпров'я - район з високим рівнем розвитку промисловості. Галузями спеціалізації району є гірничорудна і паливна промисловість, електроенергетика і кольорова металургія, машинобудування і хімічна промисловість, деревообробна і промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість.

Велике значення для промислового виробництва району і в цілому для України має електроенергетика.

Достатнє сировинне і енергетичне забезпечення сприяли розвитку чорної металургії з підприємствами завершеного технологічного циклу, що поєднує виробництво чавуну, сталі, прокату, вогнетривів.

В сільському господарстві провідною галуззю є рослинництво.

Спеціалізація тваринництва - молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство. Рибництво розвинене у Дніпровських водосховищах і узбережжі Азовського моря.

Транспортна система району добре розвинена. Через його територію проходять важливі транспортні шляхи України. Протяжність залізничних доріг - 2,6 тис. м. Залізничним транспортом здійснюється 80% усіх перевезень. Автодороги з твердим покриттям становлять 14,9 тис. м. Набули розвитку річковий, морський, повітряний, трубопровідний транспорт.

В районі сформовані наступні промислові вузли:

• Криворізький (залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчова промисловість);

• Дніпродзержинський (металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);

• Дніпропетровський (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева та будівельних матеріалів).

Іде процес формування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація у регіоні є однією з найгостріших у світовому порівнянні.

Пріоритетними завданнями подальшого розвитку Придніпровського економічними району є:

• вирішення нагальних екологічних проблем та поліпшення екологічної ситуації;

• запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

• комплексна переробка сировини та відходів основних виробництв;

• посилення соціальної орієнтованості господарського розвитку;

• створення сприятливого інвестиційного клімату;

• нарощування експортного потенціалу, зменшення у ньому частки сировини та збільшення частки продукції наукомістких виробництв.

11.4 Характеристика Східного регіону

В системі географічного поділу праці України район спеціалізується на випуску продукції багатопрофільного машинобудування, хімічної та нафтохімічної, легкої і харчової промисловості, на виробництві м'яса, молока, зерна (15% валового збору), цукрового буряка (20% валового збору) і соняшника, а також на постачанні вуглеводневої сировини (понад 75% валового видобутку газу та нафти) і залізної руди (14% валового видобутку).

Населення розміщене нерівномірно, наприклад, в Харківській області зосереджено дещо більше жителів (2848 тис.), ніж в Полтавській (1572,5 тис.) і Сумській (1243 тис.) областях разом взятих. Густота населення коливається від 52,3 - 54,6 жит. / км² (Сумська і Полтавська області) до 90,7 жит. / км² (Харківська область) і в середньому по району складає 66 жит. /2км .

Рівень урбанізації: найменший в Полтавській області - 59,5%, найбільший в Харківській області - 79,0%, в цілому по району - 68%. Всього в районі 47 міст і 102 селища міського типу.

В етнічному складі переважають представники 4-х національностей: українці (79%), росіяни (19%), євреї (0,7%) і білоруси (0,5%).

Найбільш розвиненою галуззю промисловості є машинобудування.

11.5 Характеристика Поліського регіону

Це єдиний в Україні регіон, який складається з двох відокремлених підрайонів - Західного Полісся (Волинська, Рівненська та Житомирська області) та Східного Полісся (Чернігівська область).

Він займає 17,3% території України, зосереджує близько 8% вартості основних виробничих фондів; у ньому проживає 10% населення країни, виробляється близько 5% промислової та майже 14% сільськогосподарської продукції.

Поліський район розміщений переважно в зоні Полісся, лише південні адміністративні райони (в основному Житомирської та Чернігівської областей) - у зоні Лісостепу. Прикордонне положення регіону (має державний кордон із Білоруссю, Росією та Польщею), сприяє зростанню його ролі у розвитку взаємозв'язків та співробітництва України з іншими державами світу - Білоруссю, Росією, Польщею, країнами Балтії, Північної та Західної Європи.

Район має в цілому сприятливі для розвитку господарства природні умови та ресурси:

• рівнинний характер місцевості;

• порівняно висока лісистість території (30%);

• достатня водозабезпеченість;

• вологий, помірно теплий клімат;

• наявність покладів паливно-енергетичної сировини (нафти та газу - в Чернігівській області, кам'яного вугілля - у Волинській області, бурого вугілля - у Житомирській області, торфу - практично у всіх областях регіону), а також будівельного та декоративно-облицювального каміння (Коростишівське родовище граніту), крейди, глини, вапна.

Територія регіону також є перспективною щодо видобутку поліметалічних руд, коштовного каміння та золота.

Мальовничі лісові ландшафти, наявність чисельних озер і річок, запасів мінеральної води та грязей з лікувальними властивостями дозволяють розвивати на їх основі рекреаційний комплекс лікувально- оздоровчими послугами. Однак, після Чорнобильської катастрофи регіон втратив свою рекреаційну привабливість (за виключенням порівняно невеликої території поблизу Шацьких озер).

Основними лімітуючими чинниками господарського розвитку регіону є високі рівні заболоченості (заболочені землі разом іч перезволоженими займають понад ЗО % площі регіону) та радіоактивної забрудненості території (більше половини сільськогосподарських угідь забруднені радіонуклідами).

Характер сучасних демографічних процесів у регіоні в цілому відповідає загальнодержавним тенденціям, однак має певні особливості, зокрема: порівняно високі показники народжуваності (у Волинській та Рівненській областях - відповідно 12,2%о та 12,5%о); найвищі в Україні показники смертності (у Чернігівській області - 21,6%о), що зумовлено високою часткою осіб похилого віку та наслідками Чорнобильської аварії; висока інтенсивність міграційних процесів (в основному, це - трудова міграція та переселення людей із районів, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС).

У державному поділі праці Поліський економічний район виділяється аграрно-промисловим спрямуванням. Частка переробних галузей АПК у загальній структурі промисловості регіону складає понад 55 %, у той час як в середньому по Україні - 17,4 %. Серед інших галузей спеціалізації варто відзначити легку, лісову, деревообробну, целюлозно-паперову, хімічну, паливну промисловість та виробництво будівельних матеріалів.

Особливості природнокліматичних умов регіону вплинули на структуру його сільськогосподарського виробництва: домінують зернове господарство (жито, пшениця, ячмінь, просо), вирощування цукрових буряків, картоплі, льону, молочно-м'ясне скотарство, свинарство та птахівництво.

Прикордонне розміщення Поліського економічного району сприяло розвитку його транспортного комплексу. Територію цього регіону пролягають транспортні коридори міжнародного значення напрямів Росія - Україна - Польща - країни Західної Європи та Україна - Білорусь - Прибалтика. Важливими транспортними вузлами є Бахмач, Чернігів, Коростень, Житомир, Рівне, Сарни, Ковель.

Рівень розвитку соціальної сфери Поліського економічного району є одним із найнижчих в Україні. Такі показники як середня заробітна плата, місткість лікарняних закладів, забезпеченість медичними працівниками (особливо у сільській місцевості), забезпеченість житлом є нижчими середньо-українського рівня.

У регіоні спостерігається досить напружена екологічна ситуація, яка зумовлена як наслідками аварії на ЧАЕС (зона відчуження у районі займає 1,2 тис. км2), так і застосуванням малоефективних меліораційних робіт та недосконалих технологій обробітку ґрунту, що призвели до значного зниження родючості ґрунтів та посилення їх загальної деградації.

Зважаючи на це, основними завданнями подальшого соціально-економічного розвитку Поліського економічного району мають бути:

• перехід до природно-адаптивного ресурсозберігаючого використання земельних та лісових ресурсів;

• прискорений розвиток соціальної інфраструктури в сільських населених пунктах та невеликих містах;

• створення в регіоні сприятливого інвестиційного клімату для оновлення діючих та розвитку інноваційних виробництв, розширення виробничої та соціальної інфраструктури, інтенсифікації будівництва, вирішення екологічних проблем та мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС;

• стимулювання розвитку прикордонного економічного співробітництва з Брянською областю (Росія), Гомельською та Брестською областями (Білорусь);

• державна підтримка розвитку малого та середнього підприємництва, особливо в галузях АПК, легкій промисловості, соціально-побутовій та соціально-культурній сферах, що сприятиме вирішенню проблеми зайнятості та забезпечить в цілому позитивний соціально-економічний ефект в регіоні.

11.6 Характеристика Подільського регіону

Населення - більше 4 млн. жит. (8,9% жителів України). Густота - 75,8 жит./км². Переважають сільські жителі (52,3%). Національний склад: українці (93%), росіяни (4,5%), поляки (1%), євреї (0,7%), білоруси (0,2%) та ін. Зосереджено 8,5% трудових ресурсів України, Галузева структура зайнятості: матеріальне виробництво 78% (промисловість - 24,8%, сільське і лісове господарство - 29,2%, транспорт і зв'язок - 8,9%); сфера послуг - 22%.

Господарство дає 7,6% національного доходу України. Промисловість представлена такими галузями як: паливна (торфорозробки); енергетична - ТЕС (найбільша Ладижинська ГРЕС), ГЕС (найбільша Дністровська), АЕС (Хмельницька).

Сільське господарство виробляє 12,8% продукції галузі. Розвивається м'ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, виробництво зерна, тютюнництво.

Транспорт та зв'язок дають 8% валового продукту галузі. Довжина залізниць - 2,6 тис.км, автодоріг - 20,05 тис.км. працює повітряний та річковий (на Дністрі, Південному Бузі) транспорт. Газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород. Головні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Вінниця, Шепетівка. Головні автошляхи: Луцьк - Чернівці, Львів- Київ.

У сфері побуту зайнято 7,7% працівників галузі та зосереджено 7,2% основних невиробничих фондів. Працюють санаторії та будинки відпочинку (найвідоміший курорт - Хмільник).

У системі географічного розподілу робот спеціалізується на виробництві і переробці цукрового буряка, зерна, фруктів та овочів, тютюну, м'яса і молока, будматеріалів та продукції легкої промисловості.

11.7 Характеристика Карпатського регіону

Мінеральні ресурси: паливні - нафта і газ (Карпатська нафтогазоносна провінція), кам'яне вугілля (Львівсько- Волинський басейн), буре вугілля (Прикарпаття, Закарпаття), горючі сланці (Передкарпаття), торф (Львівська область); рудні - ртутна, мідна та поліметалічні руди, алуніти (Закарпаття); гірничо-хімічна сировина - самородна сірка і калійна сіль (Прикарпаття); будівельна сировина - гіпс (Придністров'я), мармур, андезит і базальт (Закарпаття), вапняк, доломіт, мергель, цементна глина, скляний пісок, каолін, вохра, озокерит; мінеральні і термальні води.

Населення - понад 6,14 млн. жителів. Густота - 108,5 жит./км². Частка сільських жителів 51,6%. Етнічний склад: українці (84%), росіяни (5%), угорці (3%), румуни (3%), молдавани (2%), євреї (1%), поляки (0,5%) та ін. Зосереджено 12,2% трудових ресурсів України. Галузева структура зайнятого населення: матеріальне виробництво - 75,4% (промисловість - 34,1%, сільське і лісове господарство -16,8%, транспорт і зв'язок - 6,4%); сфера послуг - 24,6 %.

Господарство дає 12% національного доходу України. Промисловість виробляє 11,1% валової продукції галузі. Розвинуті такі галузі як: паливна - кам’яновугільна (Львівсько-Волинський басейн, Прикарпаття), нафтова і газова (Прикарпаття): нафтопереробна (Львів, Дрогобич, Надвірна), Долина (газобензиновий завод), Борислав (газоліновий завод); торфорозробки (північ Львівської області).

Сільське господарство: в Прикарпатті - молочно-м'ясне скотарство, свинарство, буряківництво, льонарство та виробництво зернових; в Карпатах - молочно-м'ясне скотарство, вівчарство, картоплярство; в Закарпатті - виноградарство, овочівництво, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство та вівчарство.

Транспорт та зв'язок . Довжина залізниць - 2,9 тис.км, автодоріг - 18,5 тис.км. Крім цього працює повітряне сполучення, річковий транспорт, нафтопровід "Дружба", газопроводи "Братерство", "Союз", "Уренгой - Помари- Ужгород". Це район, який знаходиться на перехресті залізниць: Київ - Прага, Київ - Краків, Варшава - Бухарест.

У сфері послуг зайнято 5,8% працівників галузі і зосереджено 6,1% основних невиробничих фондів. Розвинуте курортне господарство (Трускавець, Моршин, Яремча, Ворохта, Верховина).

У системі географічного розподілу праці район спеціалізується на продукції машинобудування, лісової, деревообробної, целюлозно-паперової, легкої, хімічної, нафтохімічної промисловості, виробництві та переробці винограду, фруктів, овочів, зерна, тютюну; смушковому вівчарстві.

8. Характеристика Південного регіону

Розташований на півдні України, в межах Причорноморської низовини і лише південно-західна його частина досягає Подільської височини та на півдні Кримського півострова знаходяться Кримські гори. Омивається територія району Чорним та Азовським морями, а придунайське положення дозволяє підтримувати річкове сполучення з багатьма країнами Європи.

Вигідне положення, переважно рівнинний характер території, досить теплий клімат, значні масиви родючих земель, наявність мінеральних ресурсів (залізних руд, флюсових вапняків, рапи Сивашу, джерел мінеральних вод, будівельних матеріалів, лікувальних грязей, природного газу), неповторні живописні краєвиди морських узбереж та Кримських гір є передумовою комплексного розвитку району. Негативними факторами для розвитку господарства району є посухи, недостатня забезпеченість водними та паливно-енергетичними ресурсами.

У структурі населення переважає міське населення - понад 66%. Всього нараховується 51 місто та 139 селищ міського типу, серед яких є одне місто-мільйонер - Одеса. Усі великі міста району, за виключенням Сімферополя розташовані вздовж берегової лінії. Середня густота населення складає - 59,8 жит./ км². Найбільш густонаселена АР Крим (73,8 жит./ км²), найменш - Херсонська область (39,9 жит. / км²).

Найбільшим економічним, культурним та освітньо-науковим центром Причорноморського району є місто Одеса.

Господарство району складають такі міжгалузеві комплекси - агропромисловий, машинобудівний, рибопереробний, рекреаційний, легкої промисловості, будівельно-індустріальний, науковий та транспортний.

На основі міжрайонної спеціалізації та комплексного розвитку склався досить потужний Південний машинобудівний міжгалузевий комплекс України, що просторово зміщений до берегової лінії (або поруч з нею) від Ізмаїлу - на заході, до Керчі - на сході.

Сільське господарство. Степові ландшафти району перетворились на зерновий пояс озимої пшениці та кукурудзи. На полях штучного зрошення в районах Північно-Кримського каналу та дельт рік вирощують рис. Серед технічних культур слід виділити соняшник (найбільш поширений в Одеській та Миколаївській областях), ефіроолійні культури (коріандр, роза, лаванда, шавлія та інші - в передгір'ях та гірських районах Криму), тютюн (Одеська область та АР Крим), цукровий буряк (Одещина та північ Миколаївської області). Міжрайонне значення мають овочівництво, вирощування баштанних культур (кавунів та динь), виноградарство. Овочеві культури (помідори, солодкий перець, кабачки, баклажани) культивують практично по всій території району, дині та кавуни також вирощують всюди, але найбільше в Херсонській області та в степовому Криму. Найбільші площі виноградників розташовані в Криму та Одеській області.

Серед галузей тваринництва найбільш поширені скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво та шовківництво. Причорноморський район важливий виробник тонкорунної шерсті в нашій країні (асканійська порода овець).

Важливою галуззю міжрайонної та міжнародної спеціалізації є рекреаційний комплекс. Виділяють Кримський та Одеський рекреаційний райони. Сприятливий клімат, лікувальні грязі, морська вода, прекрасні пейзажі та історичні пам'ятки - це основні лікувально-оздоровчі фактори Причорноморського району. Найвідоміші курорти - Ялта, Алушта, Алупка, Гурзуф, Місхор, Артек, Євпаторія, Саки, Севастополь, Судак, Феодосія, Керч, Одеса.

Міжнародне значення має морський транспорт. Найбільшими портами є Іллічевськ, Південний, Одеса, Херсон, Миколаїв. Важливу роль відіграє залізничний паром Іллічевськ - Варна (Болгарія) та паром через Керченську протоку (між Республікою Крим та Кавказом). Річкові порти - Херсон та Нова Каховка. На залізничний транспорт припадає 13% колій України.

Зверніть увагу на те, що в територіальній структурі району виділяють три підрайони - Одеський, Дніпровсько-Бузький (Херсонська та Миколаївська обл.) та Кримський. Основними господарськими ядрами району є великі міста - Одеса, Херсон, Миколаїв, Сімферополь.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Охарактеризуйте основні промислові вузли та центри регіону.

2. Проаналізуйте екологічну ситуацію в регіоні на основі карт атласу.

3. Розкрийте проблеми, що є у розвитку господарського комплексу регіону.

4. Які особливості розвитку даного регіону?

5. Які основні відмінності і специфіка досліджуваного регіону?

6. Які особливості територіальної та галузевої структури господарства регіону?