Методичні поради

Під час опрацювання теми зверніть увагу на структурні компоненти тексту, навчіться виділяти ключові слова, автосемантичні речення. Не ототожнюйте ССЦ і абзац, хоча формально вони можуть збігатися. Запам’ятайте, як ще називають у науковій літературі ССЦ.

Теоретичний матеріал до вивчення теми

1. Речення й текст

Структура тексту – це глобальний спосіб організації його як цілісної величини. Під час вивчення будови тексту необхідно врахувати три аспекти: матеріальні елементи-складники, відношення між ними, їх характер та цілісність об’єкта.

Текст може складатися з одного речення (прислів’я, загадки, коломийки, крилаті вирази, сатиричні вірші-мініатюри), але частіше тексти складаються з кількох узгоджених між собою речень, причому кожне наступне доповнює, уточнює, розвиває або заперечує думку, висловлену в попередньому реченні. Речення як мінімальна комунікативна одиниця дає змогу реалізувати один мовленнєвий акт – привітатися, відмовити, запитати тощо. Між реченням і текстом постає проміжний елемент, така комунікативна одиниця, як складне синтаксичне ціле.

РЕЧЕННЯ — ССЦ — ТЕКСТ

2. Складне синтаксичне ціле

Висловлювання (речення) є нижчою, закінченою за змістом одиницею тексту. Вища одиниця – складне синтаксичне ціле (М. Поспєлов). Існують й інші, синонімічні наведеній, назви: надфразна єдність (Л. Булаховський); міжфразна єдність (Н. Валгіна); довгий період (В. Виноградов); велика синтаксична сполука (І. Білодід); прозаїчна строфа (Г. Солганик); складна синтаксична єдність (М. Жовтобрюх).

Складне синтаксичне ціле (ССЦ) – це група простих чи складних речень, які об’єднані тісними логічним і синтаксичним зв’язком і являють собою більш повний порівняно з реченням розвиток думки. Найменша тема – це тема, обмежена одним ССЦ. Перехід від однієї мікротеми до іншої є межею ССЦ. ССЦ завжди монотематичне.

У ССЦ структурно виділяють три частини: зачин, у якому окреслено тему ССЦ; основна частина, де розкривається тема, визначена в зачині; кінцівка, що завершує тему, підводить підсумок висловленого.

! Автосемантичне речення, як правило, стоїть на початку ССЦ.

3. Поняття про автосемантичне речення

Речення в тексті – нерівноцінні ланки єдиного ланцюжка. Серед них є такі, що відзначаються відносною самостійністю й несуть найважливішу інформацію. Такі речення називають автосемантичними (самозначними), за термінологією Н. Валгіної – фрази-зачини. Вони визначають тематичну і структурну перспективу всього ССЦ. Інші речення допомагають уточнити, поглибити, конкретизувати зміст цих речень.

Автосемантичні речення відіграють важливу роль у структурному і смислову відношеннях: вони є тематичними віхами тексту. Якщо поєднати автосемантичні речення в єдиний текст, відкинувши всі інші компоненти ССЦ, то вийде стисле оповідання без деталізації та пояснень.

4. Розмежування складного синтаксичного цілого й абзацу

Від ССЦ слід відрізняти абзац як засіб членування тексту на композиційно-стилістичних засадах.

Абзац – це відносно закінчена, зовнішньо обмежена двома відступами цілісна одиниця тексту, яка відтворює його композиційно-стилістичне членування.

Абзац розглядають у лінгвістиці як:

• інтонаційно-синтаксичну категорію (О. Пєшковський, О. Руднєв);

• семантико-стилістичну категорію (Л. Лосєва, М. Сенкевич);

• композиційно-стилістичну одиницю (М. Поспєлов, І. Гальперін).

Абзац служить для виділення значущих із логіко-змістового та емоційного погляду частин тексту. Це синтаксично організована одиниця. Абзац і ССЦ формально можуть збігатися, але ці поняття не тотожні.

Таблиця 8

Розмежування ССЦ та абзацу

Параметри	ССЦ	Абзац
Формальні показники	Немає	Обмеженість відступами
Доля суб’єктивності й об’єктивності	Семантико-структурна побудова тексту залишається незмінною	Абзац пов’язаний з авторським задумом, його намірами (той самий текст може бути по-різному поділений на абзаци

! Чим стандартніший текст за своєю мовленнєвою організацією, тим більше зближуються ССЦ і абзац (наукові, навчальні, офіційно-ділові тексти), чим менше стандартний текст, тим більше розбіжностей, а іноді й протиріч (художній текст). Абзац, який збігається із ССЦ, називається тематичним, або класичним.

Класифікація тематичних абзаців:

• аналітико-синтетичний абзац містить аналітичну частину (пояснювальну) у першій позиції, а узагальнювальну, підсумкову – у другій;

• синтетично-аналітичний абзац починається з узагальнювальної, стрижневої фрази, зміст якої розкривається в наступних повідомленнях;

• рамочний абзац має суміщену структуру: зачин починає тему, потім – пояснювальна частина, завершується абзац узагальнювальною фразою;

• абзац-композиційний стик: перша частина вказує на попередній контекст, а друга – на наступний;

• абзац-стрижнева фраза – це логічний висновок, узагальнення або представлення нової теми.

Звичайно виділяють такі причини, що змушують автора користуватися абзацним членуванням: 1) новизна інформації, нова мікротема; 2) важливість інформації в межах тексту; 3) емоційне виділення деталі; 4) неможливість подальшої подачі інформації без порушення смислу й логічності (унаслідок лінійної несумісності фраз).

Основні функції абзацного членування: логіко-смислова, експресивно-емоційна, акцентно-видільна.