Історія світового кіно та телебачення:

• Кінець XIX століття - створення кінетоскопів, біоскопів, вітаскопів та інших примітивних кінопроекторів;

• 1894 р. - винахід німого кіно, демонстрація винаходу в США Т.Едісоном, в Англії - Р.У.Поллом;

• 1895 р. - винахід синематографу (з'єднання плівки з проекційним ліхтарем) братами Огюстом та Луї Люм'єр (Франція), поява перших документальних фільмів братів Люм'єр («Прибуття потягу», «Поливальник»);

• 1896 р. - знято перший в Російський імперії документальний фільм «Вид харьковского вокзала в момент отхода поезда с находящимся на платформе начальством»;

• 1907-1908 рр. - застосування режисером Ж.Мельєсом технічних трюків в кіно (макети, подвійна експозиція, комбіновані, сповільнені та прискорені зйомки тощо), зйомки фантастичних серій («Подорож на Місяць», «Подорож через неможливе» (1904 р.), зйомки кінофеєрій («Червоний Капелюшок», «Попелюшка»);

• 1907 р. - винахід професором Петербурзького технологічного інституту Б. Л. Розінгом електронно-променевої трубки (кінескопа);

• 1908 р. - створення першого мальованого (мультиплікаційного) фільму у Франції;

• 1911 р. - Б.Розінг вперше у світі здійснив в лабораторних умовах передачу зображення на відстань декількох метрів (прообраз телебачення);

• 1914 р. - створення нових жанрів кінематографа (детектив, комічний фільм, вестерн, багатосерійний пригодницький фільм), розквіт німого кіно в Росії (режисери Я.Протазанов, Е.Бауер, В.Гардін, актори В.Холодна, І.Мозжухін, В.Полонській);

• 1920 р. - масовий розвиток світового кіно завдяки творчості американських режисерів Д.Гріффіта, Т.Інса. Чарлі Чаплін створює фільми, що увійшли до золотого фонду світового мистецтва («Малюк», «Золота лихоманка», «Цирк»). Поява в Росії робіт талановитих режисерів - С.Ейзенштейна, В.Пудовкіна, О.Довженка, які відносяться до найвищих досягнень кіномистецтва XX століття («Броненосець «Потьомкін», «Нащадок Чингізхана» та ін.);

• 1927 р. – створення в США першого звукового фільму на кіностудії «Уорнер Бразерс» (режисер А.Кросленд, фільм «Співак джазу»). В СРСР перші звукові фільми з'явилися в 1931-1932 рр. («Путівка в життя» Н.Екка, «Стрічний» С.Юткевича та Ф.Ермлера);

• 1936 р. - перші передачі телебачення в СРСР;

• 1940 р. - поява в СРСР у продажу перших телевізорів;

• 1949 р. - модернізація телецентру на Шаболовці, здійснення регулярного телемовлення в СРСР;

• 1970 р. - винахід касетного відеомагнітофона-приставки до телевізора;

• 1973 р. - початок масового випуску японською фірмою «Sony» відеомагнітофонів і касет;

• 1980-ті роки - впровадження в сучасне кіно електронної техніки, використання багатоканальних систем запису і відтворення звуку, використання комп'ютерної графіки та синтезаторів, забезпечення ефекту безпосередньої присутності глядача у відтворюваній події (стереоефекти, ефект dolby).

Додаток 6

Музичні концертні та освітні установи в незалежній Україні

Україна успадкувала від СРСР розгалужену систему освітніх та концертних музичних організацій, що перебувають у віданні Міністерства культури і туризму. Зокрема, це:

Театри

• Оперні театри у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку;

• Театри музичної комедії в Харкові та Одесі, а також театр оперети в Києві;

• Дитячий музичний театр у Києві.

Концертні установи

• Національна філармонія та філармонії в усіх обласних центрах України;

• Будинки органної та камерної музики у Києві, Дніпропетровську, Білій Церкві, Львові та Харкові;

• Палаци та будинки культури в багатьох містах України.

Освітні музичні заклади

Підготовку фахових музикантів проводять:

• Консерваторії, музичні академії у Києві, Одесі, Львові, Донецьку, Дніпропетровську;

• Музичні факультети у Харківському університеті мистецтв та Київському університеті культури;

• Музичні училища в різних містах України.

Концертні колективи

Станом на 2008 рік в Україні діяли 9 національних і 2 державних колективи. З них 10 базуються у Києві, один - у Житомирі та в Одесі:

• Національний симфонічний оркестр України;

• Національний Одеський філармонійний оркестр;

• Національна заслужена академічна капела України «Думка»;

• Академічна хорова капела «Орея»;

• Національний заслужений академічний український народний хор

імені Григорія Верьовки;

• Національна заслужена капела бандуристів України

імені Григорія Майбороди;

• Національний ансамбль солістів «Київська камерата»;

• Національний заслужений академічний ансамбль танцю України

імені Павла Вірського;

• Національний оркестр народних інструментів України;

• Національний академічний духовий оркестр України;

• Державна академічна чоловіча хорова капела України

імені Левка Ревуцького;

• Державний естрадно-симфонічний оркестр України.

Окрім того, діє багато муніципальних колективів, колективів при обласних філармоніях, будинках органної та камерної музики тощо.