Музичні спілки

Дві творчі спілки музичного профілю станом на 2008 рік мали національний статус:

• Національна спілка композиторів України

• Національна всеукраїнська музична спілка

Додаток 7

Сучасне мистецтво

Це необтяжене термінологічною точністю поняття, що може означати мистецтво, що твориться в теперішній момент, або певна сукупність мистецьких напрямків і течій, що виникли у другій половині XX століття. На думку директора української фундації «Центр сучасного мистецтва» Катерини Ботанової, сучасне мистецтво може трактуватися як таке, що «ангажується і активно реагує на стан суспільства і стан сьогоднішнього світу».

Хронологічні рамки:

Часові рамки сучасного мистецтва формулюються по-різному. Так, британський критик Майкл Арчер розпочинає хронологію сучасного мистецтва з 1960-х років, тоді як портал arthistory.about.com пропонує розгляд сучасного мистецтва починати з 1970-х років. У стосунку до національних культур, початок «сучасності» виявляє ще більшу розбіжність у хронології, наприклад художній музей Університету Кентуккі пропонує розглядати хронологію сучасного американського мистецтва з 1905 року. Водночас, українське сучасне мистецтво, згідно підходу мистецтвознавця Олександра Соловйова, виникло в епоху перебудови.

Питання «сучасності» мистецтва природнім чином змінюється з плином часу. Так, польський мистецтвознавець Мечислав Порембський у книзі «Межа сучасності», 1965 року видання, знаходить витоки сучасного мистецтва у творчості дадаїстів початку XX століття і виходить з переваги принципу «мистецтво заради мистецтва», набуття незалежності мистецтва від ринкової кон'юнктури, пошуку новітніх, невідомих раніше форм художнього вираження. Натомість наприкінці XX століття у філософії мистецтва з'являється протиставлення постмодерного мистецтва модерному, одним з важливих моментів якого стало заперечення елітності мистецтва та перевага принципу співіснування різних форм мистецтва. Оскільки початком постмодерної епохи зазвичай вважають 1960-1970-ті роки, часові рамки початку «сучасного мистецтва» відповідно були перенесені на ці десятиліття.

Естетика сучасного мистецтва:

На межі 1960-1970-х років художні пошуки того часу можна охарактеризувати як пошук альтернатив модернізму. Це виразилося в пошуку нових образів, нових засобів і матеріалів вираження, аж до дематеріалізації об'єкта (перформанс та хеппенінг). Багато художників пішли шляхом французьких філософів й запропонували термін «постмодернізм». Можна стверджувати, що саме тоді відбулося зрушення від об'єкта до процесу.

Найпомітнішими явищами на межі 60-70-х років можна назвати розвиток концептуального мистецтва та мінімалізму. У 70-х роках помітно посилилася соціальна спрямованість арт-процесу як з точки зору змісту, тем, що розглядалися у творчості художників, так і його складу. Найпомітнішим явищем середини 70-х років став фемінізм у мистецтві, а також наростання активності етнічних меншин (1980-ті рр.) та соціальних груп.

Кінець 1970-х й 1980-ті роки характеризуються «втомою» від концептуального мистецтва та мінімалізму і поверненням інтересу до зображальності, кольору і фігуративності (розквіт таких рухів як «Нові дикі»). На середину 80-х років припадає час підйому нових рухів, активно використовуються образи масової культури - кемпізм, мистецтво іст-Віллідж, набирає сили нео-поп. До цього ж часу відноситься розквіт фотографії в мистецтві - все більше художників починають звертатися до неї як до засобу художнього вираження. Великого впливу на мистецтво завдав розвиток технологій, зокрема вдосконалення відео та аудіо у 60-х роках, а також поява комп'ютерів і мережі Інтернет в 1990-х.

Початок 2000-х років відзначений розчаруванням у можливостях технічних засобів для художніх практик. При цьому конструктивних філософських виправдань сучасному мистецтву XXI століття поки що не з'явилося. Деякі художники 2000-х вважають, що «сучасне мистецтво» стає інструментом влади «постдемократичного» суспільства.

На сучасному етапі розвитку цивілізації мистецтво не може бути визначено одним вичерпним формулюванням. Сучасне мистецтво тяжіє до відсутності естетичних та технічних обмежень у художньому вираженні. З'явились такі нові прийоми, як колаж, фотомонтаж, інсталяція, перформанс, хеппенінг. Значно ускладнюється і класифікація мистецтва за жанрами і стилями, ряд критиків та істориків мистецтва сходяться в тому, що сучасне мистецтво характерне тим, що жодної категорії в ньому не існує.