Питання для самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 6

1. Як ви розумієте поняття “інформація” і як регулюються інформаційні відносини в Україні?

2. Які ви знаєте види інформації?

3. У чому полягають особливості інформації як товару?

4. Назвіть основні види інформаційної діяльності.

5. Що ви знаєте про засоби масової інформації?

6. Охарактеризуйте засоби зв’язку і телекомунікацій.

7. Як працює система пошуку інформації?

8. Опишіть основні носії інформації.

9. Що таке режим доступу до інформації? Які ви знаєте режими?

10. Які існують джерела отримання інформації?

11. Що означає термін “комерційна таємниця”? Як здійснюється захист інформації?

12. Яку інформацію підприємці не мають права засекречувати?

13. Які існують канали витікання інформації?

Розділ 7. Лізинг

7.1. Сутність лізингової діяльності

Одним із видів підприємницької діяльності є лізинг. На сьогодні єдиного міжнародного визнаного поняття “лізинг” ( від англійського “to leaus”, що означає “брати в оренду”, “наймати”) не існує. Це обумовлено як складним змістом , що відображає даний термін, так і відмінностями в законодавстві, системі звітності та оподаткування в різних країнах.

Європейська федерація національних асоціацій лізингових компаній дає наступне визначення :

Лізинг – це договір про оренду заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендатором, у той час як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності”.

Лізинг виконує декілька народногосподарських функцій. Він є:

- формою забезпечення вкладень в основні фонди, доповнюючи традиційні канали фінансування ;

- прогресивним методом матеріально – технічного забезпечення виробництва ;

- способом збуту машин та устаткування, а також інструментом активного маркетингу.

Нині лізингові операції розглядаються як новий вид фінансування.

Лізингова діяльність, є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Це відбувається тому, що держава, змінюючи розміри податків, терміни амортизації, вводячи певні пільги, стимулює надходження приватних інвестицій в ті чи інші галузі виробництва, що, в свою чергу, сприяє пожвавленню інвестиційного процесу та швидкому розвиткові цих галузей, а отже, підвищенню добробуту суспільства в цілому, стабілізації позицій національної валюти .Таким чином, для держави фінансове заохочення лізингу слугує засобом стимулювання капітальних вкладень в основні засоби, що, в свою чергу, веде до збільшення продажу нової техніки, оновлення обладнання підприємствами, а отже, до росту науково –технічного прогресу і підвищення продуктивності праці.

Лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактеризувати як вкладення ресурсів на зворотних засадах в основний капітал. Надаючи орендаторові компоненти основного капіталу, власник у визначені терміни одержує їх назад. За свою послугу він одержує винагороду у вигляді лізингових платежів, що дозволяє забезпечити реалізацію принципу платності. Отже, за своєю суттю лізинг відповідає кредитним відносинам і зберігає суть кредитних операцій. З іншого боку, оскільки позикодавець і позичальник оперують капіталом не в грошових одиницях, а в продуктивних, то за формою лізинг подібний до інвестиційного фінансування.

Об'єкти та суб'єкти лізингу

В лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти:

- лізингодавець (власник предме­ту лізингу),

- лізингоотримувач (суб'єкт, що користується предме­том лізингу),

- постачальник (продавець, виробник об'єкту лізингу).

Лізингодавцем може бути будь - який суб'єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізингову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

- банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи в яких передбачений цей вид діяльності ;

- лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тіль­ки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що нада­ють не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т. ін.). їхні переваги - оперативність, мобільність, хороше знання ринку і ситуації на місцях ;

- брокерські лізингові фірми ;

- будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

- страхові та пенсійні фонди.

Другим учасником лізингової угоди є суб'єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, - лізингоотримувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Постачальником (продавцем) об'єкту лізингу може бу­ти підприємство - виробник, торгівельна організація або інші суб'єк­ти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

Суб'єктами лізингу можуть бути також підприємства з іноземними інвестиціями.

Об'єктом (предметом) лізингу може бути будь - яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборо­нене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи. З урахуванням цього можна виділити наступні групи об'єктів (предметів) лізингу:

а) рухоме майно:

- обладнання промислового призначення (верстати, ус­таткування , технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

- транспортне обладнання : повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери і т. ін.);

- будівельна техніка ;

- засоби телевізійного і дистанційного зв'язку ;

- оргтехніка, конторське обладнання ;

- ліцензії, ноу - хау , комп'ютерні програми і т. ін.

б) нерухоме майно:

- будівельні споруди і споруди виробничого , торгівельного або комунально - побутового призначення ;

- споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди). Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу на ринку і не знищується в процес виробничого циклу.