51. Солідарне множинне зобов’язання.

У цивільно-правовому зобов'язанні з боку кредитора або боржника можуть діяти дві або більше осіб. Залежно від розподілу прав та обов'язків між суб'єктами зобов'язання із множинністю осіб розрізняють часткові (пайові), солідарні зобов'язання.

Солідарні зобов'язання виникають тоді, коли вони передбачені договором, встановлені законом чи іншими правовими актами, зокрема при неподільності предмета зобов'язання. Якщо, наприклад, у такому зобов'язанні є один кредитор і кілька боржників, то кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Не одержавши повного задоволення своїх вимог від одного із солідарних боржників, кредитор має право вимагати неодержане з решти солідарних боржників. Усі боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язання не буде виконано повністю. Виконання солідарного зобов'язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від сплати боргу кредиторові (ст. 543 ЦК України). Отже, при порушенні солідарного обов'язку настає солідарна відповідальність, за якої кредитор може вимагати сплати неустойки або відшкодування збитків як від усіх боржників разом, так і з кожного з них окремо. Так, відповідно до ст. 554 ЦК України за договором поруки в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, причому поручитель відповідає в тому самому обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату відсотків, відшкодування збитків, сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

52. Принцип реального виконання зобов’язання.

Принцип реального виконання обов'язку тісно зв'язаний з принципом належного належного і стосується лише предмета. Зобов’язання повинно бути виконане у натурі — така вимога закону (ст.208). Реальне виконання — це виконання, яке відповідає умовам щодо предмета обов'язку, тобто боржник повинен вчинити дії по наданню кредитору благ, які є предметом обов'язку. Реальне виконання обов'язку не допускає його заміни відшкодуванням збитків і сплатою неустойки.

Принцип реального виконання набуває особливого значення у договірних відносинах між організаціями, оскільки майновий інтерес колективу може не співпадати з інтересами споживача. Виробнику краще іноді сплатити штраф, відшкодувати збитки, ніж виконувати обов'язок у натурі. Однак, оскільки його продукція потрібна споживачеві, то з цим необхідно рахуватися, тобто забезпечити реальне виконання обов'язку.

У випадку невиконання обов'язку по передачі індивідуально визначеної речі у власність або користування кредитор вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі йому. Такий спосіб реалізації принципу реального виконання може бути реалізований через суд або арбітраж.

Якщо предметом обов'язку є речі, визначені родовими ознаками, то правом вимагати примусової їх передачі наділені організації. В умовах розвитку товарного ринку це правило не втрачає свого значення хоча б тому, що дає підстави для оцінки порядності контрагента. Крім того, правило ч.2 ст.208 — це право кредитора, і йому самому вирішувати: чи розірвати договір і укласти його з іншим контрагентом, чи вимагати примусового виконання.

Таке право кредитора має свої межі — принцип реального виконання діє у межах господарського року. У правовідносинах з участю громадян кредитор лише вправі вимагати стягнення збитків, неустойки. Громадянин, який не одержав річ по одному договору, може укласти договір з іншим контрагентом на ту саму річ. Принцип реального виконання передбачений у ч.4 ст.208 ЦК України: у випадку невиконання боржником обов'язку по виконанню роботи кредитор вправі виконати цю роботу за рахунок боржника. Однак, дане правило застосовується лише тоді, коли це прямо передбачено законом. Так, якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти і генеральний підрядник не усуне їх у строки, встановлені сторонами, то замовник вправі усунути їх сам за рахунок генерального підрядника. Правило ч.4 ст.208 ЦК України конкретизується у спеціальних нормах, які регулюють відносини з приводу обов'язку боржника виконати певну роботу (наприклад, ст.ст.344,264 ЦК України).

Відповідну роль у забезпеченні виконання зобов’язання виконує система штрафних санкцій і санкцій у формі цивільної відповідальності — стягнення збитків.