65. Припинення зобов’язань зарахуванням

Зобов'язання можуть припинятися зарахуванням зустрічної однорідної вимоги (ст. 217 ЦК). Зарахуванням визнається угода, за якою з двох зустрічних однорідних вимог по предмету зобов'язань одна — менша за сумою — погашається повністю, а друга — більша за сумою — припиняється у частині, рівній меншій вимозі. Якщо ж обидва зобов'язання за сумою рівні, то вони повністю погашаються зарахуванням.

Для припинення зобов'язань зарахуванням необхідна наявність низки умов.

По-перше, зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов'язань.

По-друге, вимоги, які підлягають зарахуванню, повинні бути однорідними. В зв'язку з цим, як правило, зарахуванню підлягають вимоги по грошовим зобов'язанням. Проте не тільки грошові зобов'язання підлягають зарахуванню. Це ж можливе й щодо будь-яких зобов'язань, предмет яких визначений родовими ознаками.

Різнорідні, наприклад, грошові зобов'язання однієї сторони та обов'язок виконати роботу другої зарахуванням припинені бути не можуть.

По-третє, для зарахування взаємної вимоги важливе значення має час виконання зобов'язань. Зарахування можливе лише у разі, коли строк виконання зобов'язання настав або не вказаний чи визначений моментом затребування.

Для здійснення зарахування достатньо заяви тільки однієї сторони. Проте друга сторона має право оспорити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку, наприклад, з її недійсністю або відсутністю передбачених законом умов для зарахування.

Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли в наявності всі умови для зарахування, яких потребує ст. 217 ЦК. Заява про зарахування є способом привести зарахування у дію, але вона не є способом визначення того моменту, з якого починається дія зарахування. Заява про зарахування має зворотну дію.

У низці випадків зарахування взаємної вимоги не допускається. Так, відповідно до ст. 218 ЦК це має місце, коли за зобов'язанням минув строк позовної давності, а також якщо зобов'язання носять цільовий характер (наприклад, зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті; зобов'язання про довічне утримання). Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки, коли зарахування взаємної вимоги не допускається. Це, наприклад, стосується всіх видів аліментних зобов'язань, тому що таким шляхом аліментне зобов'язання виявилося б погашеним без досягнення його мети — надання утримання впродовж тривалого часу.

66. Припинення зобов’язання за домовленністю сторін

Згідно зі ст. 220 ЦК зобов'язання припиняються угодою сторін. Сторони можуть досягти згоди про припинення правового зв'язку або з моменту його виникнення, або на майбутнє, їх згода має силу двосторонньої угоди.

При припиненні зобов'язань угодою сторін розрізняють прощення боргу, мирову угоду і новацію.

Прощення боргу здійснюється за ініціативою кредитора і повністю звільняє боржника від виконання зобов'язання у разі відсутності спору між ними. Проте прощення боргу не може порушувати прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Мирова угода — припинення спірного зобов'язання шляхом взаємних уступок сторін. Вона може бути як судовою або арбітражною (затверджується судом або арбітражним судом), так і позасудовою (оформлюється згідно з вимогами до укладення угод).

Новація — угода сторін щодо заміни первісного зобов'язання, яке існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Новацію як один із видів припинення зобов'язань угодою сторін передбачено

ст. 220 ЦК. У новації суб'єктний склад правовідносин залишається тим же, проте предмет зобов'язання або засіб його виконання замінюються. Важливо визначити, що припинення первісного зобов'язання припиняє і пов'язані з ним додаткові зобов'язання, якщо вони мали місце (наприклад, застава), але сторони можуть їх передбачити у новому зобов'язанні.

Строк позовної давності за новим зобов'язанням розпочинається з дня здійснення угоди про новацію. Новілюваним може бути лише дійсне зобов'язання. У разі визнання зобов'язання недійсним визнається недійсним і нове зобов'язання. Якщо буде визнана недійсною угода про новацію, новілюване зобов'язання не продовжує діяти.

Не можуть бути припинені угодою сторін зобов'язання, що виникають внаслідок ушкодження здоров'я або смерті громадянина.