59. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

Застава – безпосередня передача або інше виділення боржником певного свого майна кредитору для забезпечення таким чином взятих зобов’язань, для гарантування можливості задоволення кредитором своєї вимоги за рахунок цього майна. Особа, яка майно в заставу, називається заставодавцем, а яка приймає – заставодержателем. Може виникати як в силу договору, так і в силу закону. Договір укладається в письмовій формі. Вимагається нотаріальне посвідчення якщо предметом є нерухомість, транспортні засоби чи космічні об’єкти.

Види застави: 1) іпотека – застава землі чи нерухомості, яка залишається у заставодавця; 2) заклад – застава рухомого майна, що передається заставодержателю; 3) застава товарів в переробці або обороті – можуть змінюватися предмети застави в залежності від обороту сировини, матеріалів; 4) застава цінних паперів; 5) застава майнових прав – предметом є належні заставодацю вимоги за зобов’язаннями, де він є кредитором, або вимоги по зобов’язаннях, які виникнуть в майбутньому.

60. Окремі види застав.

Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Основні положення про окремі види застави встановлюються нормативними акта­ми, а саме: законами України «Про заставу», «Про іпотеку» та іншими нормативними ак­тами. Стаття 575 ЦК визначає тільки два види застави — іпотека та заклад, Закон «Про заставу» також не визначає види застави, але закон має розділи, які встановлюють окремі різновиди застави (застава товарів в обороті або у переробці, заклад, застава майно­вих прав, застава цінних паперів). Іпотека — це застава нерухомого майна, що залишається у володінні і користуванні за­ставодавця або третьої особи. За Законом України «Про іпотеку» іпотека — це вид забез­печення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і корис­туванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання борж­ником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, вста­новленому Законом України «Про іпотеку». Предметом іпотеки можуть бути земля, неру­хоме майно, а також сукупність землі і майна: будівлі (житловий будинок, садиба, кварти­ра), споруди, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законом до нерухомого. Крім того, предметом іпотеки можуть бути земельні ділянки, що належать громадянам на праві приватної власності, і багаторічні насадження. Згідно з Законом України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господар­ського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем, і на нього відповідно до чинно­го законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виді­лений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.