1.7. Технічні прийоми аналізу банківської діяльності

На сучасному етапі розвитку економіки країни технічні, економічні й соціальні процеси тісно взаємопов'язані. Один і той самий фактор, будучи причиною одного явища, часто є наслідком іншого. Виявлен­ню таких причинно-наслідкових зв'язків, ступеня їх взаємного впли­ву на діяльність банків слугує факторний аналіз.

Результати діяльності комерційних банків вивчають й оцінюють за допомогою спеціальних технічних прийомів. Деякі з них розробле­но власне на теорії аналізу, інші запозичено з математики, статисти­ки, бухгалтерського обліку, управління, технології.

Технічні прийоми аналізу полегшують і прискорюють аналітичну роботу і забезпечують розгляд різних сторін діяльності банку у взає­мозв'язку. Вибір технічних прийомів визначається метою аналізу і характером джерел інформації.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на три великі групи (рис. 1.7).

Вибір прийому або комплексне застосування кількох прийомів у кожному конкретному випадку залежить як від об'єктів і мети аналі­зу, так і від інформації, яку має аналітик. Наприклад, для аналізу ви­конання плану доходів комерційного банку достатньо способу по­рівнянь фактичних даних із показниками фінансового плану, а для встановлення причин відхилень треба застосовувати елімінування.

43

Розділ 1

Рис. 1.7. Групи прийомів економічного аналізу

Математичні прийоми аналізу

До основних логічних прийомів аналізу належать поведінки наве­дені на рис. 1.8.

Рис. 1.8. Основні види логічних прийомів аналізу

Найбільш поширеним є прийом порівняння. Сутність його поля­гає у зіставленні даних за показниками. В економічному аналізі цей спосіб вважають одним із найважливіших, оскільки з нього власне і розпочинається аналіз.

Залежно від того, що беруть за базу для порівняння, розрізняють кілька його видів:

44

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

• фактичних показників звітного періоду з плановими показника­ми (завданнями, нормативами, лімітами, прогнозами);

• планових показників звітного періоду з фактичними показника­ми минулого періоду;

• аналогічних показників роботи структурних підрозділів банку, споріднених банків;

• досягнутих результатів із середньогалузевим рівнем;

• досягнутих і запланованих показників діяльності з економічною моделлю, з показниками "банку майбутнього";

• досягнутих результатів з нормативами Національного банку України.

Обов'язковою умовою використання методу порівняння є те, що дані за показниками, що порівнюються, мають формуватися з дотриман­ням таких принципів:

• за однаковий відрізок часу;

• в однакових одиницях виміру;

• за єдиною методикою;

• в однакових умовах.

Використання прийому порівняння дає можливість визначити причини та ступінь впливу динамічних змін та відхилень за статтями балансу на ліквідність банку, прибутковість його операцій, а також виявити резерви підвищення дохідності операцій. Порівняльний аналіз можна проводити не лише за певний період діяльності одного банку, а й порівнюючи звітність двох або більше аналогічних банків. Чим шир­ше коло банків, що порівнюються, тим більша можливість виявити, а потім і поширити передовий досвід. Порівняння можна використову­вати також для зіставлення планових та фактичних показників.

Цей прийом аналізу широко використовують банки-кореспонден-ти, потенційні клієнти, а також пайовики банку для оцінки результа­тивності банківського менеджменту.

До найбільш поширених способів аналізу взагалі, а до банківсько­го аналізу зокрема належить прийом групувань. Цей метод дає змогу шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності, причи­нах виникнення та наслідках явищ і процесів, що аналізуються.

Сутність методу полягає в групуванні однорідних показників, явищ за істотними ознаками. За допомогою цього методу економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємозалежності визначають вплив най­більш суттєвих факторів, виявляють певні закономірності, властиві цим явищам.

Розрізняють структурні групування, які використовують при вивченні складу самих банків (основних фондів, капіталу, депозитів, кредитів), а також структури послуг, і аналітичні групування, при-

45

Розділ 1

значені для встановлення взаємозв язку, взаємозалежності і взаємодії між показниками, явищами, об'єктами.

Групування здебільшого використовують під час аналізу. Поряд із цим деякі з них відображені безпосередньо у звітності, особливо у зве­деній.

Види групувань, які застосовують у банківському аналізі, багато­сторонні, і вибір їх залежить від мети аналізу (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Види групувань, що застосовуються при аналізі банківської діяльності

Одним з основних прийомів економічного аналізу є деталізація. Вона дає змогу більш глибоко і всебічно оцінити економічні явища. Сутність цього методу полягає в розкладанні загальних показників на складові:

• за часом;

• місцем здійснення операцій;

• частинами;

• центрами відповідальності.

Деталізація за часом дає можливість встановити періоди, на які припадають кращі й гірші результати. Це дає змогу закріпити на прак­тиці передовий досвід, вжити заходів щодо усунення причин недоліків.

Завдяки деталізації за місцем здійснення операцій встановлюють передові й відстаючі ділянки діяльності банку, виявляють внесок кож­ного з них у загальні результати.

46

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

Деталізація показників за частинами, тобто за факторами, дає можливість встановити причинно-наслідкові зв'язки в економіці.

Деталізація за центрами відповідальності сприяє індивідуалі­зації оцінки роботи окремих служб, відділів, працівників.

У ході аналізу широко використовують середні і відносні величи­ни (проценти, коефіцієнти, індекси).

Середні і відносні величини розраховують для виявлення законо­мірностей досліджуваних процесів, коли необхідно виділити загальні ознаки із сукупності й усунути випадкові. У них відображаються за­гальні кількісні властивості явищ, згладжуються відмінності і крайні значення. Наприклад, середній рівень процентних ставок за позиками відхиляється від індивідуальних показників у той чи інший бік, але відображає те, що спільне, характерне для кожного виду наданих кре­дитів. Тому середні величини мають в економічному аналізі певне зна­чення. Залежно від вихідної інформації і мети розрахунків використо­вуються такі показники:

• середнє арифметичне і гармонічне (прості і зважені);

• середнє геометричне;

• хронологічне;

• мода і медіана.

Застосування середніх величин потребує дотримання вимоги про однорідність сукупності одиниць, із яких визначається середнє.

Для повного і більш глибокого аналізу загальні середні показники слід доповнювати даними про окремі, як правило, кращі підрозділи або банки. Це викликано тим, що середні величини згладжують інди­відуальні ознаки, приховують не лише передовий позитивний досвід, а й негативне, відстале або навіть шкідливе. Певне значення тут має застосування середньо-прогресивного — з показників, вищих від се­реднього в сукупності.

Розрахунок коефіцієнтів дає змогу виявити кількісний взаємо­зв'язок між різними статтями, розділами або групами статей балансу. За допомогою цього методу визначають частку тієї чи іншої групи ста­тей у валюті балансу або у відповідному розділі активу чи пасиву. Ба­лансові рахунки можна порівнювати як з аналогічними рахунками ба­лансів минулих періодів, так і з протилежними рахунками за пасивом чи активом, згрупованими за ідентичними ознаками.

Коефіцієнтний аналіз балансового звіту банку проводять з викори­станням трьох основних коефіцієнтів:

• коефіцієнт ліквідних активів;

коефіцієнт співвідношення позик та депозитів;

• коефіцієнт достатності капіталу.

Коефіцієнт ліквідних активів — це коефіцієнт вимірювання ліквідності, який обчислюється шляхом додавання до готівки та при-

47

Розділ 1

рівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанків-ських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може роз­раховуватись як відсоток до загальних (або робочих) активів.

Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів визначається як відношення суми всіх активів із нормальним ризиком (дисконти, по­зики та авізо) до основних депозитів (включаючи "до запитання", тер­мінові та ощадні депозити за винятком коротко- та довгострокових за­позичень грошового ринку). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість надавати в кредит ці депозити.

Коефіцієнт достатності капіталу відображає співвідношення капіталу із загальними активами, зваженими на ризик. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредитів та вкладників банку від непередбаче­них збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та труднощам.

У процесі аналізу балансу банку в різних випадках також викори­стовують інші коефіцієнти. Більш детально зміст і методику проведен­ня коефіцієнтного аналізу діяльності банку буде розглянуто далі у відповідних темах розділу курсу.

Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі фінансового стану банку, обмежена кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати.

Коефіцієнти у межах одного року можуть бути перекручені сезон­ними змінами, особливо тоді, коли банки здійснюють фінансування сільськогосподарських робіт, або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи півроку. Таким чином, най­кориснішим буде аналіз тенденцій за ряд років, що дає змогу відокре­мити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану банку. Коефіцієнти фінансового стану банку залежать від рин­кових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макро-фінансову політику, обґрунтовані законодавчі акти та стандарти здій­снення бухгалтерського обліку, конкуренцію та практику ведення бізнесу.

Надзвичайно важливим прийомом аналізу є ряди динаміки, ос­кільки вони дають можливість пізнати один із найважливіших прин­ципів діалектики — принцип розвитку. Це ряди послідовних стати­стичних показників, що характеризують зміну явищ у часі. Вони да­ють можливість виявити закономірності розвитку і відтворити їх у цифровій формі.

Наприклад, динамічний ряд прибутковості праці за певну кількість років свідчитиме про тенденцію зміни обсягу послуг, рівня організації праці, удосконалення технології діяльності, стимулювання.

48

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

Прийом перерахунку показників полягає в коригуванні показни­ка, який береться за основу порівняння. Наприклад, порівняння фак­тичної і планової чисельності працівників дасть об'єктивний резуль­тат, якщо планову чисельність перерахувати на фактичний обсяг на­даних послуг.

Балансовий прийом аналізу полягає у встановленні рівноваги між кількома однорідними і взаємопов'язаними показниками з метою ви­явлення значення одного з них за умови відомих значень інших. При­кладом є баланси трудових ресурсів, платоспроможності банку.

Сальдовий прийом застосовують, коли відомий вплив усіх факторів на відхилення за показником, що аналізується, крім одного, а прямий розрахунок впливу цього фактора викликає ускладнення. В цьому разі вплив фактора визначають як сальдо між загальною сумою відхилен­ня і результатами впливу обчислених факторів.

Для визначення впливу факторів у економічному аналізі широко використовують елімінування. Це логічний прийом, за допомогою якого вивчається дія зміни даних за одним факторним показником на зміну даних за головним показником.

Це здійснюють різними способами, з яких найбільш поширеним є прийом ланцюгових підстановок. Він поділяється на два види:

• повний спосіб ланцюгових підстановок;

• скорочений спосіб ланцюгових підстановок, або його також на­зивають спосіб різниць.

Повний спосіб ланцюгових підстановок застосовують, коли показ­ник, що аналізується, є часткою від ділення впливаючих факторів, або коли на аналізуючий показник впливає велика кількість факторів (більше двох).

Сутність цього прийому полягає у послідовній заміні планової ве­личини кожного з факторів, що взаємодіють, фактичною, розрахунку умовних аналізуючих показників та в порівнянні результатів, які по­слідовно одержують при кожній такій заміні. Водночас елімінується (виключається) вплив окремих факторів на узагальнюючий показник.

Цим способом можна скористатися лише тоді, коли буде досліджу­ватися така залежність між явищами, яка має строго функціональний характер.

Слід також запам'ятати, що спочатку здійснюють заміну кожного будь-якого кількісного показника на фактичний, а потім кожного будь-якого якісного — на фактичний. Кількість умовних аналізуючих по­казників має бути на 1 менша від кількості факторів, що впливають.

У табл. 1.2 наведено умовні дані для розрахунку.

49

Розділ 1

Таблиця 1.2. Вихідні дані для розрахунку впливу факторів на про­центні витрати банку

100 % • 365дн.

Перевірка правильності розрахунків:

+239 тис. у. о. - 227 тис. у. о. + 305 тис. у. о. = +317 тис. у. о.

Висновок. Процентні витрати банку збільшилися проти плану на 317 тис. у. о. Це пов'язано зі зростанням середньої суми платних ре­сурсів на 2910 тис. у. о., що призвело до зростання витрат банку на 305 тис. у. о. За рахунок підвищення середньої процентної ставки за платними ресурсами на 5 % витрати банку зросли на 239 тис. у. о., ско-

50

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

рочення середнього строку залучення платних ресурсів на 10 днів змен­шило процентні витрати банку на 227 тис. у. о.

Наведений розрахунок можна також виконати за допомогою табл. 1.З.

Пофакторна перевірка:

+239 тис. у. о. - 227 тис. у. о. + 305 тис. у. о. = 317 тис. у. о.

Спосіб різниць використовують при дослідженні впливу окремих факторів.

Цей прийом ґрунтується на визначенні різниць між фактичними і плановими (базовими) частковими показниками та множенні їх за кож­ним показником на абсолютні значення другого взаємопов'язаного з ним часткового показника.

Для визначення ступеня впливу кількісного фактора на відхилен­ня за загальним показником необхідно різницю за кількісним показ­ником помножити на планове значення якісного показника.

Для того щоб визначити вплив зміни якісного показника на відхи­лення за загальним, слід різницю за якісним показником помножити на фактичний кількісний показник.

Розрахунок впливу факторів за методом різниць такий (табл. 1.4).

Загальним показником є фонд оплати праці. Відхилення за фондом оплати праці залежить від зміни середньооблікової чисельності праців­ників (кількісний показник) і середньорічного заробітку одного робі­тника (якісний показник).

Обчислюємо вплив цих двох факторів:

Таблиця 1.4. Розрахунок впливу факторів за методом різниць

51

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

Висновок. Зі збільшенням чисельності працівників на шість осіб розмір фонду оплати праці збільшився на 18 000 у. о. За рахунок підви­щення середнього заробітку на одного працівника фонд оплати праці збільшився на 45 100 у. о.

Результати зведення та групування найзручніше подавати у вигляді аналітичних таблиць.

Аналітична таблиця — це форма раціонального викладення ста­тистичних даних. Стисле і точне розміщення даних у таблиці допома­гає кращому їх розумінню та аналізу.

Таблиця утворюється горизонтальними рядками і вертикальними графами, які перетинаються. Назва таблиці, сукупність горизонталь­них рядків, вертикальних граф та їхніх заголовків становлять макет таблиці.

Розрізняють загальні та внутрішні заголовки таблиці. Загальний заголовок стисло характеризує основний зміст таблиці. Його розміщу­ють над таблицею. Внутрішні заголовки пояснюють зміст чисел у відпо­відних рядках і графах.

Будь-яка аналітична таблиця має два основних елементи: підмет і присудок.

Підмет у таблиці — це перелік одиниць сукупності або їх груп, які характеризуються показниками. Він вказує на об'єкт, що вивча­ється, розміщений зліва у вигляді назв горизонтальних рядків і відпо­відає на запитання:хто? що?

Присудок аналітичної таблиці — це система показників, якими характеризується підмет. Він розміщений праворуч у вигляді назв вер­тикальних стовпчиків (граф) і відповідає на запитання: якими показ­никами характеризується об'єкт?

На вид таблиці впливає побудова підмета. Залежно від побудови підмета аналітичні таблиці поділяють на прості, групові та комбіновані.

Математичні прийоми аналізу

З посиленням впливу ринкових факторів на діяльність банків ви­никає необхідність використання в економічному аналізі більш тон­ких методів та прийомів сучасного математичного апарату.

При використанні математичних моделей слід дотримуватись такої послідовності:

визначити завдання відповідно до поставленої мети;

• обґрунтувати завдання;

• сформулювати математичну модель у вигляді системи рівнянь і нерівностей;

• підготувати інформацію для розв'язання завдань моделі;

Розділ 1

• розробити (або використати наявний) алгоритм розв'язання зав­дання на ЕОМ;

• розв'язати завдання;

інтерпретувати отримані результати;

• на основі інтерпретації результатів прийняти відповідне рішення. Найбільшого поширення у зарубіжних фірмах (і меншою мірою у

вітчизняних банках) набули математико-статистичні моделі. В їх ос­нові лежить наявність неповного вірогідного зв'язку між показника­ми, що досліджуються.

Банк математичних моделей — це комплекс моделей, призначених для розв'язання оптимізаційних задач. Ці моделі стосуються різних аспектів діяльності банків.

Основними математичними прийомами економічного аналізу є:

• кореляційний аналіз;

• дисперсійний аналіз;

• теорія масового обслуговування;

• графічний прийом аналізу.

Кореляційний аналіз (кореляція — співвідношення) дає змогу ви­явити зв'язок між окремими явищами або показниками. Цей зв'язок може бути повним, тобто функціональним, за якого коефіцієнт коре­ляції дорівнює одиниці. В інших випадках зв'язку може не бути, тоб­то дорівнювати нулю.

На практиці застосовують парну кореляцію, яка дає можливість перевірити наявність зв'язку між двома явищами, і множинну, за до­помогою якої перевіряють зв'язок між кількома явищами.

Дисперсійний аналіз — це статистичний метод аналізу результатів спостережень, які залежать від різних одиниць факторів, що одночас­но діють, вибору найбільш важливих із них та оцінки їх впливу. Зав­дання дисперсійного аналізу — дати оцінку співвідношення між фак­торами, аби визначити істотність або неістотність різних умов спосте­реження.

Цей метод може застосовуватись при аналізі економічної ефектив­ності впровадження нововведень, особливо там, де результати цього впровадження не піддаються строгому кількісному вимірюванню (впровадження нової системи організації або підготовки окремих видів діяльності, організації праці, перебудови управління, бухгалтерсько­го обліку, впровадження нових форм обслуговування клієнтури, підви­щення кваліфікації працівників тощо).

Теорія масового обслуговування використовується при аналізі ситуацій, в яких є потік вимог, які слід обслужити, але обмеженість обслуговуючих засобів призводить до того, що не всі вимоги можуть бути виконані одночасно, і ті, що залишились, утворюють чергу.

54

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

Прикладами завдань масового обслуговування у банку можуть бути: вибір найкращої схеми обслуговування клієнтури, видача готівки з каси, робота пунктів обміну валюти, обслуговування й організація ро­боти оперативних відділів тощо.

Для розв'язання завдання досить знати потік вимог (заявок) на об­слуговування, механізм обслуговування (кількість вимог, що можуть обслуговуватись; тривалість обслуговування; дисципліну обслугову­вання, тобто порядок, згідно з яким для обслуговування вибирають одну вимога з тих, що очікують).

Застосування теорії масового обслуговування дає змогу зменшити витрати на 5—7 % , істотно скоротити втрати.

Графічний прийом аналізу полягає в наочному зображенні вико­нання плану, динаміки, структури процесів і явищ. Графіки добре сприймаються. Особливого значення слід надавати графікам при по­точному аналізі. Так, за їх допомогою можна здійснювати оператив­ний контроль за дотриманням економічних нормативів, виконанням плану доходів і витрат та ін. філіями банку. На практиці застосовують різні види графічних прийомів:

• графіки;

• діаграми;

• картосхеми і картограми.

Якщо є потреба показати взаємозв'язок досліджуваних процесів у просторі або часі, доцільно скористатися графіком. Це дає змогу дійти висновків про наявність і напрям зв'язку, а також обрати математич­ну модель для його вираження.

Евристичні (психологічні) прийоми аналізу

В основу евристичних методів покладена евристика (наука про твор­че мислення). Застосування цих методів часто веде до абсолютно но­вих рішень, у тому числі винаходів, відкриттів.

У практиці економічного аналізу використовують такі евристичні прийоми:

• аналогії;

• інверсії;

• "мозкового штурму";

синектики;

• контрольних запитань;

• колективного блокнота.

Прийом аналогії передбачає використання подібного відомого рішення. Для того щоб оволодіти цим прийомом, необхідно виробити такі особливості характеру: спостережливість, "далекоглядність" щодо пошуку розв'язання завдання, здатність до перейняття досвіду.

Розділ 1

Прийом інверсії полягає в застосуванні системи "навпаки". Цей прийом привчає до гнучкості мислення, відмови від традиційних рішень, дає можливість переборювати психологічну інерцію.

Прийом "мозкового штурму" — метод інтенсивного генерування ідей шляхом творчої праці групи спеціалістів. Будучи ніби єдиним мозком, група "штурмує" труднощі завдання, перепони, що виника­ють на шляху до його розв'язання. Завдання керівника групи полягає в сприянні активізації творчого мислення всіх учасників групи, вису­ненню найбільшого числа варіантів.

Після цього ідеї детально обговорюють, дають їм економічну оцін­ку. З великої кількості ідей відбирають найкращі.

Прийом синектики ґрунтується на обговорюванні різнобічних еле­ментів. При використанні синектики шляхи розв'язання проблеми шукає група спеціалістів різних професій. В основу синектики покладено пошук потрібного рішення за рахунок подолання психологічної інерції, яка по­лягає в намаганні розв'язати проблему традиційним шляхом.

Прийом контрольних запитань дає змогу підійти до розв'язання проблеми за допомогою навідних запитань.

Прийом колективного блокнота дає можливість поєднувати не­залежне висунення ідей кожним членом групи з колективною їх оцін­кою і процесом вироблення рішень. Сутність цього прийому в тому, що кожний із членів групи одержує блокнот, в який протягом місяця за­писує ідеї, що виникають з поставленої проблеми, оцінює їх і визна­чає, які з них можуть забезпечити найкраще розв'язання завдання. Для систематизації матеріалів блокноти здають керівнику групи, який організує творче обговорення матеріалу всіма членами колективу.

До інших психологічних прийомів аналізу належать показані на рис. 1.10.

Окрему групу прийомів аналізу становлять:

• спосіб експертних оцінок;

• розрахунково-конструктивні способи;

• економічна діагностика.

Спосіб експертних оцінок застосовують для аналізу в тих випад­ках, коли немає достатньої інформації для вивчення того чи іншого явища, процесу і виявлення факторів, які викликали відхилення. Як правило, таку оцінку дають кваліфіковані спеціалісти, в тому числі — зарубіжні вчені.

Розрахунково-конструктивні способи використовують тоді, коли необхідно провести аналіз господарського процесу, явища, вивчити підсумки роботи, дати об'єктивну оцінку і на цій основі розробити на­уково обґрунтоване рішення.

Економічна діагностика — це спосіб з'ясування характеру пору­шень нормального ходу господарського процесу за типовими ознака-

56

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

Рис. 1.10. Класифікація інших психологічних прийомів аналізу

ми цих порушень. Вона застосовується для виявлення порушень в еко­номіці на основі економічних ознак.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні технічні прийоми, які застосовують при аналізі банківської діяльності.

2. В яких випадках застосовують метод порівняння?

3. Які питання можна проаналізувати за допомогою методу гру­пувань?

4. Перелічіть основні види групувань, що використовуються при аналізі банківської діяльності.

5. В яких випадках в аналізі застосовують метод коефіцієнтів?

6. Назвіть три основні коефіцієнти, які використовують при аналізі банківської діяльності.

6. Що означає коефіцієнт ліквідних активів?

8. Що характеризує коефіцієнт співвідношення позик та депо­зитів?

9. Визначте сутність коефіцієнта достатності капіталу.

10. У чому полягає балансовий прийом аналізу?

11. В яких випадках застосовують сальдовий прийом аналізу?

12. В яких випадках застосовують повний спосіб ланцюгових підстановок?

57

Розділ 1

13. Розкрийте сутність повного способу ланцюгових підстановок.

14. В яких випадках застосовують скорочений спосіб ланцюгових підставок?

15. Назвіть правило застосування скороченого способу ланцюго­вих підстановок.

16. Перелічіть послідовність використання в аналізі математич­них моделей.

17. Які ви знаєте математичні прийоми аналізу?

18. Розкрийте сутність кореляційного аналізу.

19. В яких випадках застосовують теорію масового обслуговування?

20. Перелічіть основні евристичні (психологічні) прийоми аналізу.