Тема 11. Держава в системі

МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1. Вплив держави на умови формування економічної рівноваги.

2. Фіскальна політика.

3. Бюджетний дефіцит і державний борг.

4. Цілі та інструменти монетарної політики.

5. Монетарна політика в моделях AD-AS, IS-LM.

Економічні кризи, що періодично виникають в ринковій економі-

ці, та зумовлена ними політична й соціальна нестабільність змусили

економістів приділяти більше уваги ролі держави в економіці. При до-

сягненні макроекономічної рівноваги часто недостатньо дії лише ав-

томатичних ринкових механізмів. Необхідним стає втручання держа-

ви в економіку, зумовлене такими обставинами:

• зростанням ролі суспільних товарів, потреба в яких задовольняєть-

ся спільно (національна оборона, підтримання правопорядку, буді-

вництво мостів, доріг тощо);

• переважанням ринків з недосконалою конкуренцією (монопольних,

олігопольних, монопольно конкурентних), регулювання яких пот-

ребує державного втручання;

• зовнішніми ефектами від функціонування ринку;

• високою диференціацією в доходах різних верств населення, що за

відсутності централізованих перерозподільчих процесів загрожує

загостренням соціально-політичної нестабільності;

• періодичними сплесками високого безробіття, боротьба з яким та-

кожпотребує активностіз боку держави;

• доцільністю фінансування з державного бюджету фундаменталь-

них наукових досліджень, роль яких підвищується в умовах сучас-

ного технічного прогресу;

• потребою захисту національних інтересів на світовому ринку (відс-

тоювання інтересів вітчизняних товаровиробників у міжнародних

організаціях та угрупованнях країн).

Державне втручання здійснюється у двох формах: державного

контролю макроекономічної ситуації (пасивне втручання) та держав-

ного регулювання економічних процесів (активне втручання). На

практиці державне регулювання економіки здійснюється за допомо-

гою державної економічної політики. Так реалізується нормативна

сторона макроекономіки. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

115

Економічна політика – це система заходів держави, спрямованих

на досягнення економічних цілей за допомогою певних інструментів.

Модель економічної політики містить такі компоненти:

1. Цільова функція економічної політики.

2. Інструменти політики.

3. Мультиплікатор економічної політики.

4. Лаг економічної політики.

5. Критерій ефективності економічної політики.

Цільова функція – це набір цілей макроекономічного розвитку,

розташованих у порядку зменшення їх важливості.

До цілей макроекономічного розвитку у першу чергу належать:

1. Економічне зростання, що супроводжується збільшенням кількості

або підвищенням якості продукованих товарів.

2. Повна зайнятість (природний рівень безробіття), що дає можли-

вість реалізувати своїздібності всім бажаючим працювати.

3. Стабільність цін, тобто уникнення високої інфляції чи дефляції.

4. Оптимальний платіжний баланс (зовнішньоекономічна збалансо-

ваність) – врівноваженість потоків товарів, послуг і грошей, що

надходять з-за кордону та перетікають за кордон.

Формування цільової функції за множиною (Y1, Y2, …, Yn) відбу-

вається за рахунок тих цілей, які є кількісно вимірюваними та не су-

перечать одна одній. Одночасно досягти кількох цілей неможливо,

тому цільова функція вимагає визначення їхньої пріоритетності, на-

приклад, Y1 – економічне зростання на 7 % ВВП, Y2 – цінова стабіль-

ність як річна інфляція з темпом 4 %,).

Інструменти економічної політики – це заходи держави, за до-

помогою яких реалізуються поставлені цілі. До макроекономічних ін-

струментів належать:

• фіскальна або податково-бюджетна політика, яка полягає у варію-

ванні доходами та видатками бюджету держави для досягнення ма-

кроекономічної стабілізації;

• монетарна (грошово-кредитна) політика, яка охоплює вплив центра-

льного банку на реальний сектор економіки шляхом зміни грошової

маси, процентної ставки та інших параметрів грошового ринку;

• зовнішньоекономічна політика, яка впливає на внутрішню еконо-

міку за допомогою таких регуляторів як мито, експортні та імпорт-

ні квоти, ліцензії, субсидування експорту, сертифікація імпортної

продукції;

• політика регулювання доходів, яка полягає у встановленні мініма-

льної заробітної плати, коригуванні співвідношень у заробітній

платі працівників державного сектора, у формуванні пенсійної по-

літики та політики інших державних трансфертів. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

116

Мультиплікатор економічної політики – це показник впливу пе-

вного інструмента на обрану ціль.

j

i

ij dX

dY

m = , (11.1)

де mij – мультиплікатор економічної політики;

dYі

– приріст і-ї цілі.

dXj

– приріст j-го інструмента.

Мультиплікатор показує, на скільки одиниць змінюється ціль i

при зміні інструмента j на одиницю. Існує множина значень мульти-

плікатора, представлена матрицею, у рядках якої відображені цілі Y1,

Y2, …, а в стовпцях інструменти X1, X2, …. На перетині і-ї цілі і j-го ін-

струмента обчислюється значення мультиплікатора.

Система мультиплікаторів свідчить про ефективність усього на-

бору інструментів економічної політики.

Лаг економічної політики. У процесі реалізації економічної полі-

тики виникає ефект запізнення або часовий лаг. Лаг – це час між змі-

ною інструмента та викликаною цим зміною цілі регулювання.

Елементи лагової структури такі:

1)лаг визнання – час для визначення проблеми регулювання, на-

приклад, у ЗМІ обговорюється необхідність зниження податку на

прибуток підприємств;

2)лаг рішення – час для прийняття політичного рішення, наприклад,

у Верховній Раді України обговорюється та приймається зако-

нопроект про зниження ставки податку на прибуток підприємств з

25 % до 22 %;

3)лаг проходження – час для проходження прийнятого рішення через

урядові органи, пов’язаний з повільними діями державного апара-

ту. Наприклад, Державна податкова адміністрація розробляє нову

методику стягнення податку на прибуток та доводить її до

відповідних органів на місцях і підприємців;

4)проміжний лаг – час для вступу у дію самого інструмента, обу-

мовлений його природою. Наприклад, у зв’язку зі зниженням

податку на прибуток підприємства коригують свої плани

інвестування з метою розширення виробництва;

5)лаг дії – час, протягом якого інструмент впливає на ціль і доводить

її до необхідного значення. Збільшені інвестиції за рахунок зни-

женого податку лише з часом дадуть прирістВВП.

Критерій оптимальності економічної політики. Політичні рі-

шення щодо змін в економіці слід оцінювати на предмет їх результа-

тивності. Ця оцінка здійснюється на основі критерію росту добробуту,

який ґрунтується на оптимумі Паретто. Він наголошує: добробутДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

117

суспільства досягає максимуму, а розподіл ресурсів стає оптимальним

тоді, коли будь-яка зміна цього розподілу може погіршити становище

хоча б одного суб’єкта економічної системи.

Серед засобів макроекономічного регулювання найважливішими

є фіскальна та монетарна політика держави. Фіскальну політику

Дж. Кейнс визначив серед основних факторів впливу на сукупний по-

пит та сукупні витрати.

Фіскальна або податково-бюджетна політика – це варіювання

доходами та видатками бюджету держави з метою досягнення макро-

економічної стабілізації. Така стабілізація означає подолання спаду

виробництва та безробіття при рецесії, а також стримування інфляції в

умовах економічного буму. Регуляторами фіскальної політики висту-

пають податки та інші надходження до бюджету, зокрема державні

закупівлі і трансферти як видатки бюджету держави.

Ідея і теоретичне обґрунтування фіскальної політики належить

Дж. Кейнсу та його послідовникам. Найпростіша ілюстрація дії фіска-

льної політики відображена в моделі рівноваги товарного ринку

(рис. 11.1).

Y

AS

AD2

AD1

Ya Yf

E1

E2

P

Рис. 11.1. Зміна рівноваги товарного ринку

під впливомдержавних закупівель

Якщо економіка перебуває у фазі спаду, держава може сприяти

виходу зі спаду шляхом збільшення державних витрат. На графіку

AD1 зсувається вправо до AD2

під дією нецінового фактора – збіль-

шення державних закупівель чи зменшення податків.

Фіскальна політика в моделі кейнсіанського хреста. Для побудо-

ви цієї моделі приймемо такі спрощення:

1. Спочатку розглядається приватна закрита економіка без державно-

го втручання, де державні закупівлі, податки та чистий експорт

прирівнюються до нуля: G = 0; T = 0; Xn = 0. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

118

2. У моделі використовується поняття “чисті прямі податки”, які до-

рівнюють сумі всіх прямих податків мінус трансферти.

3. Замість наявного доходу основним показником доходів виступає

особистий дохід домашніх господарств, який рівний національно-

му доходу:

Di

=Y −T , (11.2)

де Di

– наявний дохід;

Y – особистий дохід, рівний національному доходу та ЧВП;

Т – чисті прямі податки.

4. Дія фіскальної політики розглядається при постійних цінах, тобто

враховуєтьсяжорсткість цін у короткостроковому періоді.

5. Фіскальна політика впливає переважно на сукупний попит AD та

на сукупні витрати AE, тобто в моделі AD-AS зміна доходів і ви-

трат відбувається на горизонтальному відрізку кривої AS.

Основні положення моделі:

1. Початкова ситуація в моделі доходів і витрат побудована для за-

критої приватної економіки без участі держави і графічно являє

собою традиційний кейнсіанський хрест (рис. 11.2);

Y

AE=Y

AE

A

AE1=C`+MPC*Y+I

Рис. 11.2. Кейнсіанський хрест для закритої приватної економіки

2. Уведемо в модель державні видатки (G). У результаті сукупні ви-

трати АЕ збільшаться на дану величину і лінія сукупних витрат

переміститься вгору. Однак приріст доходу (Y) буде дещо біль-

шим, ніж величина витрат держави (G). Як і у випадку зінвестиці-

ями, державні видатки виконують роль ін’єкцій до потоку сукуп-

них витрат, і спрацьовує ефект мультиплікатора. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

119

Мультиплікатор державних видатків відображається заформулою:

,

G

Y

MULTg

Δ

Δ

= (11.3)

де MULTg – мультиплікатор державних видатків;

∆Y – приріст особистого доходу (національного доходу або

ЧВП);

∆G – приріст бюджетних видатків держави на державні заку-

півлі або трансферти.

Мультиплікатор державних видатків показує, на скільки одиниць

зросте дохід (Y) при збільшенні державних видатків (G) на одиницю.

Графічно під дією державних видатків (G) лінія сукупних витрат

(АЕ1) зсувається вгору до АЕ2

на величину G. Рівноважний дохід при

цьому переміщується з точки А у точку B на бісектрисі. Приріст до-

ходу ∆Y дорівнюватиме відрізку між точками, утвореними проекціями

точок А та B на горизонтальну вісь (рис. 11.3).

Y

AE1=C`+MPC*Y+I

AE2=C`+MPC*Y+I+G

AE=Y

AE

В

А

Рис. 11.3. Кейнсіанський хрест з урахуваннямдержавних витрат

Оскільки державні видатки в кейнсіанській моделі задані екзо-

генно, мультиплікатор державних видатків буде дорівнювати коефіці-

єнту мультиплікації:

1

.

1

MULT k

g

MPC

= =

−

(11.4)

3. Джерелом здійснення державних видатків є податкові надходжен-

ня до бюджету, тому введемо в модель доходів і витрат податки

(Т). Оскільки податки є вилученнями з потоку доходів і витрат, су-

купні витрати під дією податків знизяться. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

120

Графічно лінія витрат АЕ2 зсунеться вниз до АЕ3 і перетне бісек-

трису у точці C (рис. 11.4).

Y

AE1=C`+MPC*Y+I

AE3=C`+MPC(Y-T)+G+I

AE2=C`+MPC*Y+I+G

AE=Y

B

C

A

AE

Рис. 11.4. Рівновага вмоделі кейнсіанського хреста

за участю державних видатків і податків

Якщо T = G, маємо збалансований державний бюджет, однак лі-

нія АЕ3 під дією податкових вилучень опиняється вище ніж АЕ1. Це

пояснюється тим, що мультиплікатор податків, визначений за моду-

лем, менший від мультиплікатора державних видатків:

,

1

1

MPC k

MPC

MPC

T

Y

MULTt

= − ⋅

−

= − ⋅

Δ

Δ

= (11.5)

де MULTt

– мультиплікатор податків;

∆Y – приріст доходу;

∆Т – приріст податків.

Податковий мультиплікатор показує, на скільки одиниць змен-

шиться реальний дохід при збільшенні податків на одиницю, або, на-

впаки, збільшиться дохід при зменшенні податків на одиницю. Отже,

мультиплікатор податків завжди має від’ємний знак.

4. Оскільки мультиплікатори фіскальної політики не однакові за ве-

личиною, необхідно провести їх зіставлення. Сумарна дія двох му-

льтиплікаторів при ∆Т = ∆G буде підвищувальною для сукупних

витрат. Це пояснюється тим, що мультиплікатор державних видат-

ків більший від мультиплікатора податків, визначеного за моду-

лем. Сумарна дія мультиплікаторів визначається за формулою:

MULT + MULT = k − MPC⋅k = k(1− MPC) =1.

g t

(11.6)

Отже, при екзогенно заданих державних видатках (G) та податках

(Т) мультиплікатор державних видатків MULTg завжди буде більшимДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

121

на одиницю від мультиплікатора податків MULTT, визначеного за мо-

дулем.

5. Абсолютний приріст реального доходу Y при спільній дії двох му-

льтиплікаторів та рівності ∆Т і ∆G становитиме :

ΔT = ΔG = ΔY. (11.7)

Якщо у моделі фіскальної політики податки задані ендогенно,

тобто за допомогою податкової функції, лінія сукупних витрат АЕ

змінить кут нахилу, а податковий мультиплікатор дорівнюватиме

складному коефіцієнту мультиплікації.

6. Для визначення збалансованості бюджету використовується бю-

джетний мультиплікатор MULTb :

.

G

T

MULTb

= (11.8)

Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнюватиме одиниці.

Залежно від спрямованості фіскальної політики вона поділяється

на два види – стимулюючу та обмежувальну.

Основним завданням стимулюючої, або експансійної фіскальної

політики є зростання ВВП та підвищення рівня зайнятості. Використо-

вується вона нафазі циклічного спаду економіки. Її інструменти такі:

• збільшення державних видатків за рахунок зростання трансфертів і

державних закупівель;

• зниження податків;

• одночасне збільшення державних видатків та зменшення податків

таким чином, що бюджетний мультиплікатор стає меншим від 1,

тобто з’являється бюджетний дефіцит.

За рахунок зазначених інструментів зростає сукупний попит та

сукупні витрати, що сприяє подоланню циклічного спаду.

Стримуюча, або рестрикційна фіскальна політика застосовується

державою в умовах економічного буму і спрямована на стримування

інфляційних процесів. Її інструментами є :

• скорочення державних видатків (державних закупівель і транс-

фертів);

• підвищення податків для суб’єктів економіки;

• одночасне скорочення державних видатків і збільшення податків

таким чином, що бюджетний мультиплікатор стає більшим від 1,

тобто виникає профіцит бюджету.

Механізм дії рестрикційної фіскальної політики полягає у тому,

що вона стримує зростання сукупного попиту та сукупних витрат,

уповільнюючи інфляцію. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

122

Залежно від активності держави в регуляторних процесах фіска-

льна політика поділяється на дискреційну та недискреційну.

Дискреційна фіскальна політика – це свідома зміна співвідно-

шення між доходами та видатками бюджету у процесі ділового циклу.

Вона реалізується через рішення парламенту та уряду країни і полягає

у законодавчій зміні ставок оподаткування, розмірів трансфертів, об-

сягів державних закупівель.

Недискреційна фіскальна політика – це автоматична зміна спів-

відношення між доходами і видатками бюджету без втручання полі-

тичної влади за допомогою вбудованих стабілізаторів.

Вбудовані стабілізатори – це канали стягнення доходів та здійс-

нення видатків бюджету, якізабезпечують автоматичну зміну співвід-

ношення між ними відповідно до фази циклу. Так, при спаді економі-

ки вбудовані стабілізатори автоматично, без втручання держави,

пом’якшують податковий тиск на економіку і збільшують бюджетні

видатки. При піднесенні автоматично зростає податкове навантажен-

ня, а суми державних витрат скорочуються. Відбувається згладжуван-

ня циклічних коливань через дію вбудованих стабілізаторів, до яких

належать:

• суми податків, що стягуються до бюджету;

• суми трансфертів, що виплачуються з бюджету.

Розглянемо дію недискреційної фіскальної політики на фазі спаду

(табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Дія вбудованих стабілізаторів уфазі спаду економіки

Зменшення податкових надходжень

до бюджету Збільшення державних трансфертів

Скорочення

податкової бази

Зниження суми

податків

Збільшення потреби

у трансфертах

Зростання суми

трансфертів

ВВП Податок на додану

вартість

Безробітні Матеріальна допомога

по безробіттю

Прибуток підприємств Податок на прибуток

підприємств

Малозабезпечені Соціальні виплати

Кількість зайнятих Податокзфізичних

осіб

Малозабезпечені Житлово-комунальні

субсидії

Доходи населення Податокзфізичних

осіб

Оборотторгівлі Податокз продажу,

акцизиДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

123

Отже, при спаді економіки через податковий канал до бюджету

надходить менша сума податків, а через видатковий канал витрачаєть-

ся більша сума державних трансфертів. Це автоматично пом’якшує

спад.

При піднесенні економіки вбудовані стабілізатори діють у проти-

лежному напрямку. Проте в цілому Дж. Кейнс вважав недискреційну

фіскальну політику недостатньою для згладжування циклічних коли-

вань. Її слід доповнити дискреційною фіскальною політикою.

У практиці регулювання економіки кейнсіанська фіскальна полі-

тика сьогодні використовується нечасто з ряду причин.

Уряди розвинутих країн при регулюванні економіки перейшли

від короткострокової політики до регулювання економіки в середньо-

строковому і довгостроковому періодах. Цьому сприяло відкриття

американським економістом Артуром Лаффером довгострокового

ефекту дії надвисоких податкових ставок на економіку та обґрунту-

вання необхідності різкого зниження ставок податків. Ці погляди зго-

дом оформилися в окрему школу, яка отримала назву школи економі-

ки пропозиції.

КриваЛаффера має вигляд (рис. 11.5):

M

T

N

m

t

0

L

Рис. 11.5. Крива Лаффера

Крива Лаффера показує залежність між середньою податковою

ставкою (t) та сумою податкових надходжень до бюджету (T). Спочат-

ку надходження до точки М зростають, після чого частина виробників

згортає виробництво або переходить у тіньову економіку у зв’язку з

високим податковим навантаженням та втратою стимулів до виробни-

чої діяльності. Як вважають фахівці, точка М має значення 30-35 % за

прибутковими податками та приблизно 50 % за всіма податками. На

думку Лаффера, податковий тягар у розвинутих країнах перебуває у

точці N, тобто є надвисоким. Середню податкову ставку доцільно

TДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

124

знизити з N до L, при цьому обсяг надходжень до бюджету не скоро-

титься. Тому у фіскальній політиці слід керуватися не поточними зміна-

ми податкових ставок, а довгостроковим різким їх зниженням. На прак-

тиці це може призвести до скорочення податкових надходжень до

бюджету, однак через деякий час розвиток сукупної пропозиції дасть

змогу покрити дефіцит бюджету ізбільшити обсяг надходжень до нього.

Необхідно зазначити, що світова фінансово-економічна криза

2008-2009 рр. характеризувалася активною фіскальною політикою

урядів розвинутих країн, що засвідчує відновлення дискреційних кей-

нсіанських рецептів регулювання економіки на фазі спаду.

Другою проблемою в реалізації фіскальної політики є тривалий

часовий лаг, особливо лаг визнання та дії, який триває 12-18 місяців.

У результаті експансійну фіскальну політику практично неможливо

застосувати при коротких (6-12 місяців) спадах економіки.

Складнощі політичного характеру також стримують застосування

фіскальної політики у короткостроковому періоді. Зокрема, стабіліза-

ційна функція держави не завжди є першочерговою, тому в умовах

війни або політичної нестабільності уряди країн збільшують свої ви-

датки незалежно від фази циклу. Крім того, можливі різноспрямовані

дії центрального уряду та місцевих органів влади. Політично більш

популярним є експансійне фіскальне регулювання, оскільки при ньо-

му знижуються податки ізростають виплати з бюджету. Тому рестри-

кційна фіскальна політика на практиці застосовується досить рідко.

Правлячі кола країни використовують фіскальне регулювання у своїх

політичних цілях, зменшуючи податковий тягар напередодні президе-

нтських або парламентських виборів. Водночас вони не звертають

уваги на дійсні потреби антициклічного регулювання.

На думку монетаристів, при реалізації фіскальної політики вини-

кає ефект витіснення. Він означає, що при зростанні державних ви-

трат автоматично скорочуються приватні інвестиції. Механізм дії

ефекту витіснення такий:

• зростання державних видатків призводить до збільшення бюджет-

ного дефіциту;

• для покриття дефіциту уряд вдається до запозичень на внутріш-

ньому грошовому ринку шляхом емісії облігацій внутрішньої дер-

жавної позики (ОВДП);

• додатковий попит на гроші, що виник при цьому, підвищує ринко-

ву ставку процента, яка виступає ціною грошових ресурсів;

• підвищення процентної ставки робить частину інвестиційних прое-

ктів невигідними, оскільки очікуваний прибуток стає нижчим за

процентну ставку. У результаті скорочуються приватні інвестиції. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

125

Отже, державні видатки частково нейтралізуються зменшенням

обсягу приватних інвестицій.

Ще одним недоліком активної фіскальної політики є інфляційна

реакція сукупної пропозиції у відповідь на фіскальну експансію. Це

означає, що при збільшенні державних видатків та скороченні подат-

ків може відбутися не зростання реальногоВВП, а підвищення цін.

При фіскальній експансії проявляється також ефект чистого екс-

порту. Механізм його виникнення такий:

• експансійна фіскальна політика призводить до зростання бюджет-

ного дефіциту і підвищення процентної ставки;

• підвищена процентна ставка впливає на зростання обмінного курсу

національної валюти, оскільки в країну приходить вільний інозем-

ний капітал;

• високий обмінний курс стимулює імпорт і скорочує експорт, чис-

тий експорт такожзменшується.

Отже, у результаті збільшення державних видатків інший еле-

мент сукупних витрат (АЕ) – чистий експорт скорочується. Тому фіс-

кальна експансія частково нейтралізується збільшенням імпорту, а не

зростанням реальногоВВП.

Загалом перераховані фактори більшою чи меншою мірою зни-

жують мультиплікатор ефективності фіскальної політики. Реалізація

фіскальної політики тісно пов’язана з формуванням та використанням

державного бюджету.

Державний бюджет – це баланс доходів і видатків держави. За-

гальний обсяг доходів і видатків у країні називається консолідованим

або зведеним бюджетом. За рівнями господарювання зведений бю-

джет складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Згідно

з Бюджетним кодексом за цільовим призначенням бюджет поділяєть-

ся на загальний фонд та спеціальний фонд.

Перевищення видатків над доходами бюджету утворює бюджет-

ний дефіцит. До збалансування бюджету існує три підходи :

1. Збалансування бюджету на щорічній основі, коли кожного фінан-

сового року доходи бюджету дорівнюють видаткам. Цей підхід ха-

рактерний для командно-адміністративної економіки.

2. Збалансування бюджету на циклічній основі, коли в періоди циклі-

чних спадів і застосування фіскальної експансії з’являються дефі-

цити, які покриваються бюджетними профіцитами, що виникають

в період економічного піднесення (кейнсіанський підхід).

3. Збалансування бюджету на довгостроковій основі, коли після різ-

кого зниження податків економіка поступово збільшує темпи зрос-

тання і початковий дефіцит згодом змінюється профіцитом бюдже-

ту (теоріяфункціональнихфінансів школи економіки пропозиції). ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

126

Відповідно до цих підходів розрізняють циклічний та структур-

ний дефіцити бюджету. Циклічний виникає при спаді економіки, а

структурний існує навіть при піднесенні та повній зайнятості. Його

причинами є різкізниження податків та перевитрати бюджетних кош-

тів на інвестування, оборону, соціальні потреби.

Світовою практикою безпечна межа дефіциту бюджету встанов-

люється у розмірі 3 % доВВП.

Бюджетні дефіцити, нагромаджені державою за певний період,

утворюють державний борг. Він поділяється на внутрішній та зовніш-

ній (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Шляхиформування державного боргу та їх недоліки

Види державного боргу Шляхи утворення Основні недоліки

Кредити центрального банку Грошова емісія, можливість

інфляції

Внутрішній борг

Позики на внутрішньому

грошовому ринку

Ефект витіснення

Кредити міжнародних

фінансових організацій Політичні умови

Зовнішній борг

Позики на міжнародних

фінансових ринках

Ефект чистого експорту

Причинами зростання державного боргу в багатьох країнах є:

• війни та високі військові витрати;

• глибокі спади економіки;

• навмисні структурні дефіцити, утворені в період ринкових реформ

та структурної перебудови економіки;

• відсутність політичної волі та рішучості владних кіл для скорочен-

ня бюджетного дефіциту і боргу.

Для управління державним боргом застосовуються різноманітні

методи. Реструктуризація боргу означає виділення в його складі час-

тин з першочерговим погашенням. Вона використовується при виник-

ненні труднощів з виконанням поточних боргових зобов’язань. Наслід-

ком реструктуризації може бути конверсія боргових цінних паперів –

обмін короткострокових облігацій на середньострокові чи довгостро-

кові. Пролонгація – це домовленість з кредитором про продовження

терміну сплати боргу. Однак найчастіше уряд застосовує рефінансу-

вання державного боргу, коли з метою погашення поточних боргів в

обіг випускаються нові боргові зобов’язання. Кошти, отримані від

продажу цих зобов’язань, надходять на погашення попереднього боргу. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

127

Наслідки великого державного боргу можуть бути досить важки-

ми для економіки:

1. До певної міри через державний борг податковий тягар переклада-

ється з нинішнього на наступні покоління, яким доведеться його

сплачувати.

2. Значний обсяг державного боргу посилює диференціацію в дохо-

дах населення, оскільки купують ОВДП та отримують відсотки за

борговими зобов’язаннями переважно заможні верстви населення.

3. Високий борг за зовнішніми зобов’язаннями та загострення про-

блеми їх виконання може призвести до дефолту країни, тобто ого-

лошення її неплатоспроможною.

4. При високому боргу збільшується частка іноземних власників об-

лігацій і тому частина національних активів у вигляді процентів

потрапляють за межі країни.

5. Спрацьовує ефект витіснення, який призводить до скорочення ви-

робничого потенціалу країни, оскільки витісняються приватні ін-

вестиції.

6. Попит іноземних інвесторів на внутрішні облігації підвищує курс

національної валюти, стимулюючи імпорт і породжуючи ефект чис-

того експорту. У результатізростає дефіцит торговельного балансу.

У державному регулюванні економіки поряд з фіскальною полі-

тикою широко використовується монетарна політика.

Грошово-кредитна (монетарна) політика полягає в регулюванні

макроекономічної рівноваги за допомогою монетарних засобів. Змі-

нюючи грошову пропозицію, центральний банк впливає на:

• процентну ставку грошового ринку (r) (тема 5);

• процентна ставка у свою чергу діє на обсяг інвестиційних витрат

підприємницького сектора (I);

• змінений обсяг інвестицій впливає на сукупні витрати (AE) та су-

купний попит (AD) (див. графік рівноваги товарного ринку);

• сукупні витрати та сукупний попит впливають на реальний обсяг

виробництва (Y).

Зазначені 4 етапи надходження монетарного імпульсу з грошово-

го на товарний ринок називають кейнсіанським передавальним меха-

нізмом грошово-кредитної політики (монетарна трансмісія).

Отже, грошово-кредитна політика – це вплив держави в особі

центрального банку на макроекономічну рівновагу через зміну обсягу

і структури грошової пропозиції. Як засіб стабілізації економіки мо-

нетарна політика залежить від макроекономічної ситуації.

При рецесії центральний банк використовує експансійну грошово-

кредитну політику (політика дешевих грошей). Її цілі – зростанняДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

128

ВВП та зайнятості. При цьому центральний банк застосовує такі ін-

струменти:

1. Зниження норми обов’язкових резервів. У результаті частина

обов’язкових резервів банківської системи переходить в розряд над-

лишкових, придатних для кредитування економіки. Зростає грошовий

мультиплікатор і відповідно збільшується грошова маса (див. тему 5).

2. Зниження облікової ставки процента. Кошти, які банки пози-

чають у центрального банку, стають дешевшими, внаслідок чого кре-

дити комерційних банків також дешевшають, стаючи доступнішими

для суб’єктів господарювання. Саме тому грошова експансія отримала

назву політики дешевих грошей. Крім того, облікова ставка виконує

інформаційну функцію, посилаючи сигнал банкам про наміри монета-

рної влади щодо пом’якшення своїх заходів.

3. Операції центрального банку на відкритому ринку щодо купівлі

в комерційних банків державних облігацій. У результаті активи банків

поповнюються ліквідними коштами, придатними для кредитування

господарства. Збільшується потенціал для кредитної емісії та зростан-

ня пропозиції грошей.

4. Збільшення обсягу рефінансування банків. Кошти центрально-

го банку, надані банкам у порядку їх рефінансування, здебільшого

дешевші, ніж залучені кошти клієнтів. Тому рішення монетарної

влади підвищити обсяг рефінансування супроводжується початковим

збільшенням надлишкових резервів, а згодом – кредитів банківської

системи.

5. Купівля центральним банком іноземної валюти на міжбанків-

ському ринку. Цей захід також збільшує резерви банків у національній

валюті, але на практиці частіше використовується для регулювання

валютного курсу, ніждля нарощування грошової пропозиції.

Все це дозволяє збільшити грошову пропозицію і знизити ринко-

ву процентну ставку як вартість грошових ресурсів.

При стрімкому піднесенні економіки та підвищенні темпів ін-

фляції використовується рестрикційна монетарна політика (політика

дорогих грошей). Її мета – стримування інфляції, яка характерна для

фази “перегріву” економіки. Зазначені інструменти діють у протилеж-

ному напрямку, зменшуючи грошову пропозицію.

Моделювання монетарної політики розглянемо на прикладі гро-

шової експансії, яка проводиться в період спаду виробництва та під-

вищеного безробіття.

У моделі AD-AS дія експансійної монетарної політики відбуваєть-

ся у вигляді додатного шоку сукупного попиту (рис. 11.6). Крива AD,

що перетинає криву AS в умовах кризи на горизонтальному відрізку, ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

129

пересувається вправо. Внаслідок цього зростає рівноважний ВВП (Y).

Хоча при надмірній грошовій експансії можливе також підвищення

цін.

Y

AS

A D2

A D1

Ya Y f

E1

E2

P

Рис. 11.6. Експансійнамонетарна політика на товарному ринку

Стимулювання економіки монетарними заходами в моделі кейн-

сіанського хреста означає проходження монетарного імпульсу через

передавальний механізм, який описаний вище. Схематично його мож-

на відобразити як ланцюг послідовного впливу параметрів грошового

і товарного ринків (рис. 11.7).

ΔMS -Δr ΔI ΔAE ΔY

Рис. 11.7. Кейнсіанський передавальниймеханізм

монетарної експансії

У результаті дії цього механізму лінія сукупних витрат AE1 зсу-

неться вгору до AE2 на величину приросту інвестицій, а реальний об-

сяг виробництва (Y) також збільшиться через мультиплікатор

(рис. 11.8). ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

130

Y

AE1=C`+MPC*Y+I

AE2=C`+MPC*Y+I+G

AE=Y

AE

В

А

Рис. 11.8. Діямонетарної експансії в кейнсіанському хресті

У моделі IS-LM збільшення грошової пропозиції впливає на кри-

ву рівноваги грошового ринку LM. Їїзсув вправо від LM1 до LM2 су-

проводжуватиметься зростанням випуску (Y) та зниженням процент-

ної ставки. Ступінь зміни параметрів подвійної рівноваги залежатиме

від кута нахилу кривої IS. При пологій IS політика дешевих грошей

значно збільшить реальний випуск, але не надто знизить процентну

ставку, при крутій IS – навпаки (рис. 11.9).

L

LM1

LM2

IS

r

re

Ye

E1

E2

Рис. 11.9. Монетарна експансія вмоделі IS-LM

Порівняно з іншими видами державного регулювання економіки

монетарна політика має такі переваги:

• оперативність і гнучкість монетарного впливу на економіку, оскі-

льки лаг монетарної політики становить від 0,5 до 1,5 року. Це ме-

нше, ніжпри фіскальній політиці; ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

131

• автономність центрального банку та порівняно незначний політич-

ний тиск на монетарну владу з боку парламенту і уряду.

До недоліків монетарної політики належать такі:

1. В умовах глибокої депресії і соціального песимізму зниження нор-

ми обов’язкових резервів може не призвести до розширення гро-

шової пропозиції, оскільки банки прагнуть підтримувати високу

ліквідність, не поспішаючи збільшувати обсяги кредитування (ци-

клічна асиметрія).

2. Збільшення грошової пропозиції при експансії призводить до упо-

вільнення швидкості обігу грошей, чим послаблюється ефект полі-

тики дешевих грошей. Навпаки, при рестрикційній політиці швид-

кість обігу грошей може прискоритися, емітуючи збільшення

грошової маси М1 і протидіючи монетарним заходам.

3. Залежність між процентною ставкою та інвестиційними витратами

нелінійна, тому для впливу монетарних заходів на зміну інвестицій

процентна ставка має змінюватися в широких межах.

У сучасних умовах грошово-кредитна політика центральних бан-

ків має такі особливості:

• переорієнтовується з короткострокового регулювання макрорівно-

ваги на середньостроковий вплив (2-3 роки незалежно від фази

циклу);

• серед цілей регулювання переважає стримування інфляції, що най-

більше відповідає економічній природі грошей;

• основною сучасною монетарною стратегією є інфляційне таргету-

вання – націлювання грошово-кредитної політики на підтримання

помірної інфляції в середньостроковому періоді при другорядних

цілях політики. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

132