Тема 9. Сукупні витрати і ввп

1. Сукупні витрати і рівноважнийВВП. Мультиплікатор витрат.

2. Сукупні витрати і потенційнийВВП.

3. Подвійна рівновага товарного і грошового ринків. Модель IS-LM.

У даній темі об’єктом макроекономічного аналізу є приватний

сектор економіки, тобто економіка без участі держави, а сукупні ви-

трати без державних закупівель. Крім того, приватний сектор розгля-

датиметься в межах економіки закритого типу, тобто виходячи із тим-

часового припущення, що чистий експорт дорівнює нулю.

Для того, щоб розглянути умови рівноваги між сукупними витра-

тами і ВВП, припустимо, що ціни незмінні, адже сукупні витрати ду-

же впливають на рівноважнийВВП.

Відомо, що обсяг інвестицій залежить від процентної ставки і

очікуваної норми чистого прибутку. Тому ми припускаємо, що проце-

нтна ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними.

Для поступального розвитку економіки за умов повноїзайнятості

ресурсів вироблену продукцію необхідно продавати. Інакше кажучи,

сукупні витрати – це загальна сума витрат покупців на кінцеві товари

і послуги, вироблені національною економікою. Вони мають бути до-

статніми для реалізації усього створеного продукту.

Згідно з нашими припущеннями (спрощеннями) сукупні витрати

(АЕ) складаються з двох компонентів – споживчих витрат домогоспо-

дарств (С) та інвестиційних витрат фірм (І), тобто:

AE =C+ I, (9.1)

Функція, що описує споживчі витрати домогосподарств, має ви-

гляд:

С = a +b(Y −T), (9.2)

де С – витрати на споживання;

а – автономні споживчі витрати;

b – гранична схильність до споживання;

Y – обсяг національного виробництва;

Т – чисті податки;

Y-T – використовуваний дохід.

Другим компонентом сукупних витрат є інвестиції. Хоча на інве-

стиційні витрати впливає чимало чинників, припустимо, що інвестиції

є функцією від реальної процентної ставки. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

81

Рівноважний рівень національного виробництва (рівноважний

ВВП) – це такий його обсяг (Y), якому відповідають сукупні витрати, до-

статні для закупівлі усієї продукції, виготовленої у поточному періоді.

Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці

відображає рівняння:

Y AE C I = =+ , (9.3)

де Y – рівноважнийВВП.

Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги

на товарних ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом рівнова-

жний обсяг виробництва може складатися і при неповній зайнятості

ресурсів, наприклад, в умовах значного безробіття. Тобто Ye

буде

меншим від рівноважного обсягу національного виробництва за пов-

ної зайнятості (Y'e). Які ж сили спрямовують національну економіку

до рівноважного стану?

Перш ніж аналізувати механізм досягнення рівноважного ВВП,

з’ясуємо способи його визначення. У макроекономіці склалися два пі-

дходи до визначення економічної рівноваги: підхід “доходи – витра-

ти”, який ґрунтується на порівнянні сукупних витрат і реального

ВВП, та підхід “вилучення – ін’єкції”, який ґрунтується на порівнянні

витоків із потоку “доходи – витрати” та ін’єкцій до цього потоку.

Для аналізу підходу “доходи – витрати” припустимо, що інвес-

тування автономне, тобто не залежить від реального обсягу виробниц-

тва, і щороку становить 10 млрд. грн. ВВП у сумі 200 млрд. грн. є точ-

кою нульового заощадження. За такого рівня доходу суспільство

занадто бідне і заощадження дорівнюють нулю. Припустимо також,

що гранична схильність до споживання становить 0,8. На підставі цих

припущень заповнимо табл. 9.1, вважаючи, що ВВП збільшується на

10 млрд. грн.

Як свідчать дані табл. 9.1, якщо сукупні витрати та реальний ВВП

країни не зрівноважені (п’ять перших та три останніх рядки), виника-

ють незаплановані зміни інвестицій у запаси (стовпець 6). Незаплано-

вані зміни інвестицій у запаси визначаємо відніманням від заоща-

джень запланованих інвестицій. Якщо сукупні витрати більші, ніж

реальний ВВП (С + I > Y), відбувається вилучення інвестицій із запа-

сів (зміна запасів є від’ємною величиною). Інакше кажучи, якщо запа-

си зменшуються, підприємства у короткостроковому періоді присто-

совуються до відсутності рівноваги між сукупними витратами і

обсягом виробництва шляхом збільшення виробництва й зайнятості. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

82

Якщо сукупні витрати менші, ніж реальний ВВП (С + І < Y), інвести-

ції у запаси зростають (зміна запасів є додатною величиною).

Підприємства пристосовуються до зростання запасів (нерівноваги

між сукупними витратами і обсягом національного виробництва) че-

рез зменшення виробництва й зайнятості. Тенденції зміни обсягу ви-

робництва й зайнятості відображає стовпець 7. Лише тоді, коли суку-

пні витрати та реальний ВВП рівні між собою (С + І = Y),

незаплановані зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю. Це про-

стежується тоді, коли національна економіка досягає рівноважного

ВВП, тобто досягається економічна рівновага.

Рівноважним у нашому прикладі є реальний ВВП у сумі 250

млрд. грн. За даного обсягу ВВП щорічні прирости виробництва й ви-

трат знаходяться у рівновазі. Немає ні надвиробництва, коли запаси

зростають, ні надлишку сукупних витрат, унаслідок чого запаси ско-

рочуються.

Економічна рівновага досягається тоді, коли сукупні видатки та

обсяг національного виробництва рівні міжсобою.

Таблиця 9.1

Визначення рівноважного ВВП (умовні дані, млрд. грн.)

Реальний

ВВП (Y)

Споживання

(С)

Заощадження

(S)

Інвестиції

(І)

Сукупні

видатки

(АЕ=С+І)

Зміна

запасів

Тенденція

виробництва

200 200 0 10 210 –10 збільшення

210 208 2 10 218 –8 збільшення

220 216 4 10 226 –6 збільшення

230 224 6 10 234 –4 збільшення

240 232 8 10 242 –2 збільшення

250 240 10 10 250 0 рівновага

260 248 12 10 258 +2 зменшення

270 256 14 10 266 +4 зменшення

280 264 16 10 274 +6 зменшення

Графічна інтерпретація моделі “доходи – витрати” представлена

на рис. 9.1. Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по вер-

тикальній – споживання та інвестиції. Лінія сукупних витрат (С + І)

зображується графічно як функція споживання С = a + b(Y – Т), яка

переміщена вгору на величину І. Лінія сукупних витрат є висхідною,

тому що вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

83

а звідси й вищий рівень запланованих витрат. Нахил цієї лінії дорів-

нює граничній схильності до споживання (МРС), котра, як відомо, по-

казує, наскільки зростуть заплановані витрати, якщо дохід збільшить-

ся на одну грошову одиницю.

Лінія під кутом 45° на рис. 7.1 відображає точки, в яких викону-

ється умова економічної рівноваги. Рівновага досягається в точці Е, де

лінія запланованих витрат перетинає лінію під кутом 45°. Цей графік

називається кейнсіанським хрестом.

Національна економіка перебуває у стані рівноваги, якщо факти-

чні витрати дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі

доходів, а й фактичним витратам на товари і послуги. Тому умову

економічної рівноваги можна записати так:

Фактичні витрати = Заплановані витрати (Y = AE).

Рис. 9.1. Кейнсіанський хрест

Сутність підходу “вилучення – ін’єкції” ґрунтується на порівнян-

ні витоків із потоку “доходи – витрати ” та ін’єкцій у цей потік.

Вилучення – це будь-яке витрачання доходу не для придбання ви-

роблених у країні кінцевих товарів та послуг (заощадження, податки,

імпорт).

Ін’єкції – це будь-яке доповнення до споживчих витрат для купі-

влі продукції, виробленої всередині країни (інвестиції, державні заку-

півлі товарів та послуг, експорт).

Підхід “вилучення – ін’єкції” вказує на нерівність сукупних вида-

тків та реального ВВП за всіх обсягів виробництва, крім рівноважного. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

84

Нагадаємо, що згідно із нашими припущеннями розглядається закрита

приватна економіка, в якій відсутній державний сектор і є лише один

вид ін’єкцій (інвестиції) та один вид вилучень (заощадження).

Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. За-

ощадження означають вилучення з потоку “доходи – витрати”, що

зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі споживчими благами еконо-

міка виробляє капітальні блага, які купують підприємства за рахунок

інвестиційних коштів. Інвестиції є ін’єкціями у потік “доходи – витра-

ти”. Отже, інвестиції нейтралізують вилучення з потоку “доходи – ви-

трати”у виглядізаощаджень.

Однак заощадження та інвестиції можуть кількісно не збігатися.

Якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > І), сукупні витрати ме-

нші, ніж реальний ВВП (останні три рядки табл. 9.1). За цих умов реа-

льний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпаки, якщо заоща-

дження менші від інвестиції (S < І), сукупні витрати більші, ніж

реальний ВВП (перші п’ять рядків табл. 7.1), а реальний ВВП менший

від рівноважного. Тільки при умові, що заощадження та інвестиції рі-

вні (S = І), вилучення з потоку “доходи – витрати” у вигляді заоща-

джень нейтралізуються ін’єкціями у вигляді інвестицій у цей потік, а

ВВП є рівноважним (шостий рядок табл. 9.1).

Згідно з підходом “вилучення – ін’єкції” економічна рівновага

досягається, якщо вилучення з потоку “доходи – витрати” дорівнюють

ін’єкціям у цей потік (S = І).

Для визначення економічної рівноваги за цим підходом викорис-

таємо табл. 9.1. Як свідчать її дані, всі рівні ВВП, крім 250 млрд. грн.,

не є рівноважними, тому що при цих рівнях сукупні витрати менші

(три нижні рядки) або більші (п’ять верхніх рядків) за реальнийВВП.

При рівнях ВВП, які менші від рівноважних, домогосподарства

заощаджують менше, ніж підприємства планують інвестувати (S < I).

Наприклад, при рівні ВВП у 210 млрд. грн. підприємства планують

інвестувати 10 млрд. грн., що на 8 млрд. грн. перевищує заощадження

домогосподарств. За цих обставин відносно низькі вилучення доходу

через заощадження нейтралізуються відносно великими ін’єкціями у

вигляді інвестицій. Це стимулює збільшення обсягу виробництва.

При рівнях ВВП, які вищі від рівноважних, домогосподарства за-

ощаджують більше, ніж підприємства планують інвестувати (S > І).

Наприклад, за реального ВВП у 270 млрд. грн. заощадження дорів-

нюють 14 млрд. грн., а інвестиції – 10 млрд. грн. У цих умовах обсяг

виробництва зменшуватиметься.

Тільки тоді, коли реальний ВВП дорівнює 250 млрд. грн., вилу-

чення у вигляді заощаджень та ін’єкції у вигляді інвестицій однакові, ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

85

в економіці встановлюється рівновага. Якщо підприємства планують

інвестувати стільки, скільки мають намір заощаджувати домогоспо-

дарства, сума, на яку споживання (С) відстає від реального ВВП, по-

повнюється завдяки інвестиційним витратам, досягається рівновага на

товарних ринках.

Графічна інтерпретація моделі “вилучення – ін’єкції” подана на

рис. 9.2. Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по верти-

кальній – заощадження та інвестиції. Лінія, яка паралельна горизонта-

льній осі, відповідає інвестиціям у 10 млрд. грн. Це крива автономних

інвестицій (І). Лінія з висхідною траєкторією – функція заощаджень

(S). Ця лінія є геометричним місцем точок, кожна з яких відповідає

певному значенню реального ВВП та заощаджень (перший та третій

стовпці табл. 9.1). Лінія інвестування І та лінія заощаджень S перети-

наються в точці Е, в якій заощадження та інвестиції однакові за вели-

чиною і яка відповідає реальному рівноважному ВВП у 250 млрд. грн.

За даного рівня ВВП вилучення через заощадження дорівнюють

ін’єкціям у вигляді інвестицій (10 = 10), а в економіці спостерігається

рівновага на ринках товарів і послуг.

За обсягів ВВП, які менші від рівноважних, лінія S міститься ни-

жче (ліва частина цієї лінії), а за більших – вища (права частина) від

кривої інвестицій I. Інвестиції, що перевищують заощадження, стиму-

люють збільшення обсягу національного виробництва. І навпаки, пе-

ревищення заощаджень над інвестиціями призводить до зменшення

його обсягу.

Отже, виходячи з підходу “вилучення – ін’єкції”, заощадження

(S) та інвестиції (І) повинні бути однаковими для того, щоб обсяг на-

ціонального виробництва був рівноважним. Це твердження стосується

фактичних заощаджень та запланованих інвестицій. Щодо фактичних

заощаджень та фактичних інвестицій, то вони завжди рівні міжсобою.

Фактичні інвестиції – це сума запланованих інвестицій та непе-

редбачених інвестицій у запаси. Неважко переконатися за допомогою

даних четвертого та шостого стовпців табл. 9.1, що фактичні інвести-

ції за будь-якого рівня ВВП дорівнюють фактичним заощадженням.

Незаплановані інвестиції у запаси функціонують як зрівнювальний

компонент, який постійно збалансовує величини фактичних заоща-

джень та фактичних інвестицій за будь-якого рівняВВП.

За реального ВВП у 200 млрд. грн., який менший від рівноважно-

го (250 млрд. грн.), фактичні заощадження дорівнюють нулю. Запла-

новані інвестиції становлять 10 млрд. грн. Виникає питання: за раху-

нок чого здійснюються ці інвестиції, адже заощадження відсутні?

У національній економіці відбувається скорочення інвестицій у запасиДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

86

на 10 млрд. грн. Це зменшення запасів компенсує відсутність заоща-

джень, робить можливими інвестиційні наміри підприємств і, зреш-

тою, підвищує обсяг національного виробництва до сукупних видатків

до 210 млрд. грн. Протилежна ситуація складається тоді, коли заоща-

дження більші, ніж заплановані інвестиції. Інвестиції у запаси збіль-

шуються, що нейтралізує частину фактичних заощаджень, зменшує

обсяг виробництва та зрівноважує його із сукупними витратами.

Рис. 9.2. Графічна інтерпретаціямоделі “вилучення – ін’єкції”

Заплановані і фактичні інвестиції та заощадження рівні між со-

бою лише у стані економічної рівноваги. Жодних змін в інвестиціях у

запаси у цьому разі не відбувається, як ізбільшення чи зменшення об-

сягу виробництва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси

ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S відповідно є ви-

щою або нижчою лінії від І (рис. 9.2).

Розмежування запланованих і фактичних інвестицій має важливе

значення, адже економічна рівновага досягається за рівності заплано-

ваних інвестицій та заощаджень. Процес установлення економічної

рівноваги у національній економіці відбувається таким чином.

Невідповідність заощаджень та запланованих інвестицій у націо-

нальній економіці зумовлює відмінність між планами виробництва та

планами витрат. Відмінності між планами витрат і планами виробниц-

тва спричиняють непередбачені зміни в інвестиціях у запаси. Вони

спонукають підприємства переглядати плани виробництва у напрямі

їх зменшення, якщо запаси зростають, і в напрямі збільшення, якщо

запаси скорочуються. У результаті цього реальний ВВП країни змен-

шується або збільшується. Обидва процеси сприяють також урівнова-

женню фактичних заощаджень та інвестицій. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

87

Тільки тоді, коли заплановані інвестиції та заощадження однако-

ві, а зміни інвестицій у запаси відсутні, рівеньВВП буде рівноважним,

тобто встановиться економічна рівновага.

Рівноважний обсяг національного виробництва залежить від змін

у будь-якому з компонентів сукупних витрат. Збільшення одного з

них переміщуватиме лінію запланованих витрат угору, що збільшува-

тиме рівноважний обсяг виробництва. І навпаки, зменшення величини

будь-якого компонента сукупних витрат переміщуватиме лінію витрат

вниз, що супроводжуватиметься скороченням зайнятості та рівноваж-

ногоВВП.

Збільшення будь-якого компонента сукупних витрат спричиняє

дещо більший приріст рівноважного обсягу виробництва або, що рівно-

значно, доходу. Цей результат називається ефектоммультиплікатора.

Ефект мультиплікатора – це багаторазовий вплив, який спричи-

няє на рівноважний ВВП зміна сукупних витрат. Мультиплікативний

ефект властивий усім видам витрат – споживчим витратам, інвестиці-

ям, державним закупівлям товарів і послуг, чистому експорту.

Мультиплікатор витрат – це відношення зміни рівноважного

ВВП до зміни будь-якого компонента сукупних витрат, яке можна ро-

зрахувати за формулою:

,

Ε

Υ

MULTE

Δ

Δ

= (9.4)

де MULTE – мультиплікатор витрат;

ΔΥ – зміна рівноважногоВВП;

ΔE – зміна сукупних витрат, які не залежать від динаміки Y.

Мультиплікатор – це коефіцієнт, на який треба помножити зміну

в сукупних витратах, щоб визначити підсумкову зміну рівноважного

ВВП. Інакше кажучи, мультиплікатор показує, у скільки разів сумар-

ний приріст сукупного обсягу виробництва (доходу) перевищує при-

ріст сукупних витрат. Мультиплікатор діє в обох напрямах: зменшен-

ня у будь-якому компоненті сукупних витрат спричиняє багаторазове

зменшення рівноважногоВВП і навпаки.

Постає питання: чому зміна величини сукупних витрат спричиняє

ще більшу зміну обсягу національного виробництва? Справа в тому,

що одноразова зміна будь-якого компонента сукупних видатків зумо-

влює багаторазову зміну сукупних доходів.

Національна економіка – це безперервно повторювані потоки ви-

датків і доходів. Тому початкова зміна у будь-якому компоненті сукуп-

них витрат спричиняє ланцюговий характер змін у потоці “доходи – ви-

трати”. Інакше кажучи, будь-які витрати створюють доходи адекватноїДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

88

величини, які розподіляються між споживанням та заощадженням.

Споживання, яке випливає з доходів, отриманих у кожному поперед-

ньому циклі здійснення ділових операцій, перетворюється на витрати

для наступного циклу. Величина цих витрат постійно зменшується по

мірі віддалення кожного нового циклу від початкового.

Отже, початкова зміна у сукупних витратах зумовлює нескінчен-

ний ланцюг вторинних споживчих витрат, які зменшуються з кожним

наступним циклом і у підсумку багаторазово змінюють обсяг націона-

льного виробництва.

Оскільки інвестиції – це наймінливіший компонент сукупних ви-

трат, для аналізу ефекту мультиплікатора припустимо, що обсяг інве-

стиційних витрат зріс на 5 млрд. грн. Нехай гранична схильність до

споживання становить 0,8. Збільшення інвестицій означає додаткові

доходи у вигляді заробітної плати, прибутку та ін. на ту ж суму, тому

що витрати й доходи – це дві складові однієї операції. За умови, що

МРС = 0,8 з додаткового доходу у 5 млрд. грн. споживаються 4 млрд.

грн., а 1 млрд. грн. заощаджується. Дохід у 4 млрд. грн., який витра-

чають на споживання одні домогосподарства, отримують у вигляді

додаткового доходу інші. З нового доходу у сумі 4 млрд. грн. спожи-

ваються 3,2 млрд. грн. і заощаджується 0,8 млрд. грн. Додатковий до-

хід у третьому циклі змін становитиме 3,2 млрд. грн., із яких заоща-

джується й споживається відповідно 2,56 та 0,64 млрд. грн., і т.д.

Отже, величина доходу й споживання у кожному наступному циклі

видатків менша, ніжу попередньому.

Мультиплікатор витрат за абсолютним значенням дорівнює кое-

фіцієнту мультиплікації, який розраховується за формулою:

,

1

1

1

MPC MPS

k =

−

= (9.5)

Чим вища схильність до споживання, тим більший мультипліка-

тор витрат, тим більший приріст національного доходу супроводжува-

тиме первинний приріст інвестицій. Графічно ефект мультиплікатора

відображений, як показано на рис. 9.3.

Для визначення рівня національного доходу через заощадження

(S) і інвестиції (I) знаходимо точку перетину кривих SS і II (точка Е).

При цьому національний дохід (НД) складає 150 од. Якщо в результа-

ті інвестиційного поштовху лінія II підніметься вгору на 10 од. (з 20

до 30 од.), вона займе положення I1I1. Тепер точка перетину SS і I1I1

– точка Е1, а рівень рівноваги НД = 200 од. Отже, первинні інвестиції

(10 од.) призвели до збільшення НД не на 10 од., а на 50 од. (200–150).

Стрілки на рис. 9.4 показують, що збільшення I зумовлює збільшення

НД. При цьому очевидно, що MULNE = 5. Формула Y = MULNE

ΔIДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

89

в даному прикладі означає 50 = 5⋅10. Мультиплікатор дорівнює 5,

якщо МРS = 0,2 (MULTE = 1/0,2 = 5).

Рис. 9.3. Графічна інтерпретація ефектумультиплікатора витрат

Теоретично поняття мультиплікатора витрат допомагає глибше

з’ясувати проблеми рівноваги, пов’язані з відповідністю між інвести-

ціями і заощадженнями. Слід зазначити, що мультиплікатор діє як в

режимі розширення, так і стиснення національного доходу залежно

від розширення або стиснення інвестицій. Відсутність рівноваги між I

і S може призвести до двох негативних для функціонування економіки

ефектів:

• інфляційного розриву;

• дефляційного (рецесійного) розриву.

Інфляційний розрив наступає тоді, коли I > S, тобто інвестиції

перевищують заощадження, які відповідні рівню повної зайнятості.

Це означає, що пропозиція заощаджень відстає від інвестиційних пот-

реб. Оскільки реальних можливостей збільшення інвестицій немає,

величина сукупної пропозиції не може вирости. Населення велику ча-

стину доходу направляє на споживання. Попит на товари і послуги

зростає, через ефект мультиплікації відбувається інфляційне підви-

щення цін.

Дефляційний розрив наступає тоді, коли S > I, тобто заощаджен-

ня відповідають рівню повної зайнятості, перевищуючи потреби в ін-

вестиціях. У цій ситуації поточні витрати на товари і послуги низькі,

оскільки населення віддає перевагу заощадженню великої частини дохо-

ду. Це супроводжується спадомпромислового виробництва і пониженнямДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

90

рівня зайнятості, а ефект мультиплікації призведе до того, що скорочен-

ня зайнятості в тій або іншій сфері виробництва спричинить вторинне і

подальше скорочення зайнятості і доходів в економіці країни.

В окремих випадках економіка може потрапляти в стан надмірної

зайнятості, коли рівноважний ВВП тимчасово перевищує потенційний

ВВП. У цьому разі може виникати інфляційно-експансійний розрив.

Особливість інфляційно-експансійного розриву полягає у тому, що

одна частка надмірних сукупних витрат проявляється через зростання

цін, а інша – череззростання обсягів виробництва.

Модель кейнсіанського хреста разом з моделлю грошового ринку –

це інформаційна база для аналізу стану подвійної рівноваги товарного

і грошового ринків – моделі IS-LM. Ця модель кейнсіанського типу

описує економіку в короткостроковому періоді і є основою сучасної

теорії сукупного попиту.

Модель IS-LM була описана англійським економістом Джоном

Хіксом у 1937 р. в статті “Кейнс і неокласики”. Вона набула поши-

рення після виходу в 1949 р. книги американського економіста Елвіна

Хансена “Монетарна теорія і фіскальна політика”. Іноді її називають

моделлю Хікса-Хансена.

Модель IS-LM дозволяє:

1)показати взаємозв’язок і взаємозалежність товарного і грошового

ринків;

2)виявити чинники, що впливають на встановлення рівноваги як на

кожному ринку окремо, так і умови їх одночасної рівноваги;

3)розглянути вплив на економіку зміни рівноваги на цих ринках;

4)проаналізувати ефективність фіскальної і монетарної політик;

5)вивести функцію сукупного попиту і визначити чинники, що

впливають на сукупний попит;

6)проаналізувати варіанти стабілізаційної політики на різних фазах

економічного циклу.

Модель IS-LM зберігає всі передумови моделі кейнсіанського

хреста:

1)рівень цін фіксований (Р = const) і є екзогенною величиною, тому

номінальні і реальнізначення всіх змінних співпадають;

2)сукупна пропозиція (обсяг випуску) абсолютно еластична і здатна

задовольнити будь-який обсяг сукупного попиту;

3)дохід (Y), споживання (C), інвестиції (I), чистий експорт (Xn) є ен-

догенними змінними і визначаються усередині моделі;

4)державні видатки (G), пропозиція грошей (MS), податкова ставка

(r) є величинами екзогенними і формуються поза моделлю (зада-

ються ззовні); ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

91

5)ВВП = ЧВП = НД, оскільки податки сплачують тільки домогоспо-

дарства, а непрямі податки на бізнес відсутні.

Винятком є передумова про постійність ставки процента. Якщо в

моделі кейнсіанського хреста процентна ставка фіксована і виступає

екзогенним параметром, то в моделі IS-LM вона ендогенна і форму-

ється усередині моделі. Її рівень змінюється і визначається зміною си-

туації (рівноваги) на грошовому ринку. Заплановані автономні витра-

ти залежать від процентної ставки.

Побудова кривої IS. Оскільки величина запланованих автономних

витрат залежить від процентної ставки, а загальний рівень реального

випуску і реального доходу від величини автономних запланованих

витрат, то об’єднавши цізалежності, можна дійти висновку про те, що

реальний дохід повинен залежати від процентної ставки. Графічно це

співвідношення зображене на рис. 9.5 у вигляді кривої IS.

Крива IS виведена з кейнсіанського хреста і функції інвестицій.

При процентній ставці R1 величина інвестиційних витрат дорівнює I1,

що відповідає величині запланованих витрат АЕ1, при якій величина

сукупного доходу (випуску) рівна Y1. Якщо процентна ставка знижу-

ється до R2, величина інвестиційних витрат зростає до I2. Тому на

графіку кейнсіанського хреста крива запланованих витрат переміщу-

ється вгору до АЕ2, а величина сукупного доходу (випуску) до Y2.

Отже, вищій ставці процента R1 відповідає нижчий рівень сукупного

випуску Y1, а нижчій процентній ставці R2 відповідає вищий рівень

випуску Y2. Причому і в тому, і в іншому випадку товарний ринок

знаходиться в рівновазі, тобто витрати рівні доходу (АЕ1 = Y1 і АЕ2 =

Y2). Це відображає крива IS, кожна точка якої показує парні поєднан-

ня процентної ставки і рівня доходу, при яких товарний ринок знахо-

диться в рівновазі.

Точки поза кривою IS. У будь-якій точці, що знаходиться поза

кривою IS, економіка знаходиться не у рівновазі. Наприклад, в точці

А, яка знаходиться вище кривої IS, величина доходу складає Y2, що

відповідає величині витоків S2, а процентна ставка складає R1, за якої

величина ін’єкцій рівна I1. У цьому випадку витоки перевищують

ін’єкції (S2 > I1). Це означає, що на товарному ринку дохід (випуск)

перевищує витрати, тобто пропозиція товарів перевищує попит на то-

вари. Отже, в усіх точках, що знаходяться вище кривої IS, існує над-

мірна пропозиція товарів.

У точці В кривої IS, що знаходиться нижче, величина доходу

складає Y1, що відповідає величині витоків S1, а ставка процента рів-

на R2, що відповідає величині ін’єкцій I2. Оскільки I2 > S1, це озна-

чає, що ін’єкції більші від витоків, тобто витрати перевищують дохідДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

92

(випуск), тому попит більший від пропозиції. Отже, в усіх точках, що

знаходяться нижче кривої IS, спостерігається надмірний попит на

товари.

Рис. 9.4. Побудова кривої IS

Нахил кривої IS. Крива IS має від’ємний нахил, оскільки вищий

рівень процентної ставки викликає зменшення інвестиційних, спожи-

вчих витрат і витрат на чистий експорт, а тому і сукупного попиту

(сукупних витрат), що призводить до нижчого рівня рівноважного до-

ходу. І навпаки, нижча процентна ставка збільшує автономні планові

витрати, а вищий рівень автономних витрат збільшує дохід в k раз, де

k – повний мультиплікатор.

Зрушення кривої IS. Зрушення кривої IS обумовлені змінами

будь-якого з компонентів сукупних витрат. Все, що збільшує автоно-

мні витрати, переміщує криву IS вправо. Зокрема, це оптимізм підпри-

ємців і споживачів, який підсилює їхні бажання збільшувати витрати

при будь-якій процентній ставці і призводить до зростання споживчихДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

93

та інвестиційних витрат, державних витрат, зростання чистого експо-

рту, збільшення трансфертних виплат. Якщо автономні витрати з пев-

ної причини знижуються, крива IS переміщується вліво. Чим більша

величина, на яку змінюються автономні витрати, і/або чим більша ве-

личина мультиплікатора, тим на більшу відстань переміщується

крива.

Отже, крива IS не визначає ні конкретного значення рівня доходу

Y, ні єдиного значення рівноважної процентної ставки R. Вона лише

відображає всі можливі комбінації Y і R, за яких ринок товарів і пос-

луг знаходиться в рівновазі. Тому, щоб визначити їхнізначення, необ-

хідне ще одне рівняння з цими ж змінними. Для цього слід звернутися

до грошового ринку.

Рівновагу на грошовому ринку визначає крива LM, яка показує

всі можливі співвідношення Y і R. При таких співвідношеннях попит

на гроші рівний пропозиції грошей. Грошима, як правило, вважають

грошовий агрегат М1, що включає готівку і кошти на поточних раху-

нках, які у будь-який момент можна легко перетворити на готівку.

Основою для побудови кривої LM є кейнсіанська теорія переваг

ліквідності, яка пояснює, як співвідношення попиту і пропозиції реа-

льних запасів грошових коштів визначають процентну ставку. Реальні

запаси грошових коштів є номінальними запасами, скоригованими на

зміну рівня цін і рівня М/Р.

Як відомо, функція загального попиту на гроші має вигляд:

( )( ) ( ) . DD D M P M P M P kY hR = + =− T A (9.6)

Отже, крива загального попиту на гроші має від’ємний нахил,

обумовлений залежністю від процентної ставки. Оскільки пропозицію

грошей визначає центральний банк, ця величина є екзогенною й фік-

сованою, а графічно – вертикальна лінія. Використовуючи цізалежно-

сті, можна побудувати криву рівноваги грошового ринку LM.

Побудова кривої LM. Зростання рівня доходу від Y1 до Y2 збі-

льшує попит на гроші, переміщуючи криву МD праворуч, що збіль-

шує процентну ставку від R1 до R2. Це дозволяє побудувати криву

LM, яка показує, що для забезпечення рівноваги грошового ринку бі-

льшому рівню доходу повинна відповідати більша процентна ставка.

Тому нахил кривої LM додатній (рис. 9.5).

Точки поза кривою LM. Всі точки, що знаходяться поза кривою

LM, відповідають стану нерівноваги грошового ринку. Для точки А,

яка розташована вище кривої LM, рівень доходу відповідає Y1 і вели-

чині трансакційного попиту на гроші [(M/P)D

Т]

1, а процентна ставка

відповідає R2 і величині спекулятивного попиту на гроші (MDА)

2. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

94

Сума обсягів попиту на гроші відповідає обсягу пропозиції грошей,

яка більша ніж наявна в економіці. Отже, в усіх точках, що знаходять-

ся вище кривої LM, пропозиція грошей перевищує загальний попит на

гроші.

Рис. 9.5. Побудова кривої LM

Для точки В, що розташована нижче кривої LM, рівень доходу

відповідає Y2, що відповідає величині трансакційного попиту на гро-

ші [(M/P)D

Т]

2, а процентна ставка відповідає R1, тобто величині спеку-

лятивного попиту на гроші (M/P)D

А)

1. Сума обсягів попиту на гроші

відповідає обсягу пропозиції грошей, яка менша ніж наявна в економі-

ці. Отже, в усіх точках, що знаходяться нижче кривої LM, має місце

надлишковий попит на гроші. Для того, щоб у цих точках встановилася

рівновага, необхідно, щоб або змінився рівень доходу, або величина

процентної ставки, або те й інше одночасно.

Переміщення кривої LM обумовлені зміною номінальної пропо-

зиції грошей (МS). Оскільки рівень цін фіксований, зміна централь-

ним банком кількості грошей в обігу змінює реальну пропозицію

грошей (М/Р)

S

. Отже, зростання пропозиції грошей призводить до

зрушення кривої праворуч, тоді як його скорочення зсовує криву на

такужвідстань ліворуч.

Нахил кривої LM залежить від двох параметрів:

1)чутливості попиту на гроші до рівня доходу k;

2)чутливості попиту на гроші до процентної ставки (h).

Отже, одночасна рівновага на грошовому і товарному ринках існує

лише при єдиних значеннях рівня доходу (Yе) і процентної ставки (Rе)

(рис. 9.6). Інші величини процентної ставки і рівня доходу означають

нерівновагу на одному або обох ринках. Наприклад, при процентній

Грошовий ринок

R

R2

R1

MS

MD(Y1)

MD(Y2)

Крива LM

M/P M/P

R

R2

R1

LM

Y1 Y2 Y ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

95

ставці R1 рівновага на грошовому ринку встановиться при рівні дохо-

ду Y1 (перетин лінії R1 з кривою LM), але на товарному ринку при

такій ставці рівновага існує при рівні доходу Y2 (перетин лінії R1 з

кривою IS).

Рівноважний стан обох ринків може бути визначений одночасним

розв’язанням рівнянь кривих IS і LM. Наприклад, на рис. 9.6 (б) в точ-

ках А і В існує рівновага на товарному ринку (обсяг попиту на товари

= обсягу пропозиції товарів), оскільки вони знаходяться на кривій IS,

а в точках С і D – нерівновага. Навпаки, точки С і D відповідають рів-

новазі на грошовому ринку (обсяг попиту на гроші = обсягу пропозиції

грошей), оскільки вони знаходяться на кривій LM, а в точках А і В –

нерівновага. Загальна рівновага – це ситуація одночасної рівноваги на

товарному і грошовому ринках в економіці, яка існує в точці Е

(рис. 9.6 (а) і 9.6 (б)). Величину рівноважного доходу Yе (рис. 9.6 (а)),

що відповідає одночасній рівновазі товарного і грошового ринків та

ринку цінних паперів, тобто фінансового ринку в цілому, Кейнс на-

звав величиною ефективного попиту.

а б в

Рис. 9.6. Подвійна рівновага товарного і грошового ринків

Як же система приходить до загальної рівноваги, якщо вона зна-

ходиться в нерівновазі?

Відбувається непередбачена зміна запасів, і фірми або скорочу-

ють, або збільшують обсяг виробництва, рухаючи економіку в точку

Е. Якщо грошовий ринок у нерівновазі, відбудеться тиск на процентну

ставку і вона зростатиме при надмірному попиті на гроші, оскільки

люди почнуть продавати облігації, якщо не зможуть задовольнити

свій попит на гроші іншим шляхом, або купувати облігації, якщо про-

позиція грошей перевищує попит на них. У результаті економіка поч-

не рухатися в точку Е. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

96

Перетин кривих IS і LM ділить площину на 4 області (рис. 9.6

(б)), в кожній з яких існує нерівновага. В областях I і II спостерігаєть-

ся надмірна пропозиція грошей, оскільки вони знаходяться вище кри-

вої LM, а в областях III і IV, що розташовані нижче кривої LM, – над-

мірний попит на гроші. При цьому області I і IV відповідають

надмірній пропозиції товарів і послуг, оскільки знаходяться вище

кривої IS, тоді як в областях II і III має місце надмірний попит на то-

вари і послуги. Напрями пристосування економіки і руху її до рівно-

ваги позначені стрілками. Якщо на товарному ринку існує надмірна

пропозиція товарів, запаси фірм збільшуватимуться, а величина випу-

ску (доходу) Y зменшуватиметься (горизонтальні стрілки вліво в об-

ластях I і IV у напрямку до кривої IS). При надмірному попиті на то-

вари запаси фірм скорочуються, а випуск збільшується (горизонтальні

стрілки вправо в областях II і III у напрямку до кривої IS). Коли на

грошовому ринку спостерігається надмірна пропозиція грошей, люди

купують облігації, попит на які росте і тому ціна їх підвищується, що

через зворотну залежність між ціною облігації і ставкою процента

відповідно до теорії переваги ліквідності призводить до зниження ста-

вки процента (вертикальні стрілки вниз у напрямку до кривої LM в

областях I і II). При надмірному попиті на гроші, навпаки, люди почи-

нають продавати облігації, щоб одержати в обмін готівку в умовах їх

дефіциту, що призведе до зростання пропозиції облігацій, зниження їх

ціни і відповідно до зростання процентної ставки (вертикальні стрілки

вниз у напрямку до кривої LM в областях III і IV). Слід мати на увазі,

що відновлення рівноваги на грошовому ринку відбувається швидко,

оскільки для цього достатньо змінити структуру портфеля активів. Це

не вимагає значних витрат часу, тоді як для зміни величини випуску

потрібний досить тривалий час.

З урахуванням цієї обставини розглянемо економічний механізм

досягнення рівноваги, якщо економіка знаходиться в нерівновазі, на-

приклад, в точці А (рис. 9.6 (в)). Ця точка знаходиться в області II, де

має місце надмірна пропозиція грошей і надмірний попит на товари і

послуги. Перевищення пропозиції грошей над попитом на гроші зу-

мовить зниження процентної ставки в результаті прагнення людей пе-

ретворити “зайві” гроші на цінні папери. У зв’язку з цим відбудеться

зростання попиту на облігації і підвищення їх цін. На грошовому рин-

ку встановиться рівновага в точці В на кривій LM. Однак надмірний

попит на товари і послуги в цій області призведе до зниження запасів

у фірмах і зростання випуску (доходу), що зумовить нерівновагу на

грошового ринку ізмістить економіку в область III (точка С), яка від-

повідає надмірному попиту на гроші. Це призведе до зростанняДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

97

процентної ставки і повернення на криву LM. Надмірний попит, що

зберігається на товарному ринку, незважаючи на можливе скорочення

інвестиційного попиту, викликане зростанням процентної ставки, за-

безпечить подальше скорочення запасів і збільшення виробництва.

Грошовий ринок опиниться в нерівновазі, тобто з’явиться надмірний

попит на гроші внаслідок зростання доходу. Це зумовить зростання

процентної ставки і поверне економіку на криву LM в точку D, яка ро-

зташована нижче кривої IS і відповідає надмірному попиту на товари і

послуги. У результаті подальшого скорочення запасів і зростання ви-

робництва економіка переміститься в точку F, знову порушивши рів-

новагу грошового ринку, і т. д., поки не прийде в рівноважну точку Е.

Отже, економіка рухатиметься ніби по сходинках, поки не потрапить в

точку одночасної рівноваги товарного і грошового ринків – точку пе-

ретину кривих IS і LM. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

98